www.wikidata.uk-ua.nina.az

Кримська війна Кри мська війна 1853 1856 або Східна війна війна між Російською Імперією і союзницькими військами Османсь

Кримська війна

Кри́мська війна́ (1853—1856), або Східна війна — війна між Російською Імперією і союзницькими військами Османської імперії, Великої Британії, Французької імперії та Сардинського Королівства за панування на Близькому Сході та Балканах. Війна закінчилась поразкою Російської імперії та підписанням Паризького мирного договору.

Кримська війна
Мапа Європи після Бухарестського договору 1812

Мапа Європи після Бухарестського договору 1812
Дата: 4(16) жовтня 1853 — 13(25) лютого 1856
Місце: Крим, Балкани, Кавказ, Чорне море, Балтійське море, Біле море, Близький Схід
Результат: Перемога коаліції, Паризький мирний договір 1856
Територіальні зміни: приєднання дельти Дунаю до Османської імперії
Сторони
Коаліція:
Французька імперія
Османська імперія
Велика Британія

Сардинське королівство

 Російська імперія
Командувачі
Наполеон III Бонапарт
Вікторія
Віктор Емануїл II 		Микола I
Олександр II
Олександр Меншиков
Володимир Корнілов †
Павло Нахімов †
Едуард Тотлебен
Військові сили
: 165 000
: 309,268
: 107,864 		: 889,000
Втрати
: 10 100 вбитих у боях, 10800 померли від ран, 24 500 померли від хвороб
: 8490 вбитих у бою; 11 750 померло від ран; 75 375 померли від хвороб, 39 870 поранених
: 2755 вбитих у бою, 1847 померло від ран, 17580 померли від хвороб, 18 280 поранених
: 28 убитих у бою, 2138 померли від хвороб 		: 35 671 вбито в бою, 37 454 померли від ран, 377 000 померли від хвороб, 80 000 поранених

Переважно військові дії Східної війни відбувалися в Криму, але охопили також райони Подунав'я, гирла Дніпра, Одесу, Балтійське та Біле моря, російсько-османський кордон на Кавказі.

Передумови Редагувати

З боку Російської імперії головною причиною війни стала суперечність між розвитком промислово-капіталістичних відносин у державі та російським кріпосницьким господарством, яке стримувало розвиток промисловості внаслідок слабкості внутрішнього ринку.

Із двох можливих шляхів розв'язання проблеми — скасування кріпацтва, або ж розвитку зовнішніх ринків — керівництво імперії обрало другий шлях. Розв'язавши війни 1826—1828 років, російський торговий капітал заволодів османськими та перським ринками і почав просуватися до Середньої Азії, Емірату Афганістан у напрямку Індії. Це викликало спротив Великої Британії та Франції.

Безпосереднім приводом для війни стало захоплення російськими військами Молдовського князівства та Волощини (Валахії) 1853 року з метою заволодіти торгівлею збіжжям дунайських країн.

Початок війни Редагувати

У лютому 1853 року російський імператор Микола І відрядив до Стамбула морського міністра князя Олександра Меншикова. Той зажадав від султана Абдул-Меджида згоди на протекторат Російської імперії над 12 млн православних жителів його імперії (посилаючись на Кючук-Кайнарджійський мирний договір, хоча той передбачав тільки право Петербурга на захист і заступництво) та право доступу православних до Святої Землі. Султан задовольнив лише одну вимогу, видавши фірман, яким офіційно гарантував непорушність прав православних на Святій Землі, скориставшись підтримкою Великої Британії, посол якої гарантував допомогу Сполученого королівства в разі російської агресії, та Французької імперії, флот якої увійшов у протоку Дарданелли з метою захисту. 21 травня обурений Меншиков залишив Стамбул.

1 червня Петербург офіційно розірвав дипломатичні відносини з Османською імперією. За наказом Миколи І 82-тисячний російський корпус під командою генерала Михайла Горчакова 21 червня 1853 року форсував річку Прут і захопив Молдовське князівство та Волощину — васальні князівства Османської імперії.

У відповідь на російське вторгнення представники Великої Британії, Французької імперії, Королівства Пруссія та Австрійської імперії зібралися у Відні й прийняли Віденську ноту, як гадали підписанти, компромісну для всіх сторін, яка передбачала звернення до султана з вимогою дотримуватися всіх попередніх угод щодо православного населення (право його захисту Російською імперією) та до Миколи І, який мав вивести війська з території Османської імперії. Султан 27 вересня (9 жовтня) зажадав повернення російських військ за Прут. Оскільки імператор відмовився, 4 (16) жовтня Османська імперія оголосила Російській імперії війну. 20 жовтня (1 листопада) Микола І підписав маніфест «Про війну з Оттоманською Портою»

.

Військові дії Редагувати

«Сінопська битва», картина Олексія Боголюбова
«Атака на Малахів курган», Вільям Сімпсон, 1855

Спочатку події розвивалися на користь росіян. Вони розбили османів на Кавказі. Чорноморський флот під командуванням адмірала П. С. Нахімова потопив османську ескадру в Синопській бухті, яка втратила майже всі кораблі та 3/4 особового складу. Але 4 січня 1854 році Велика Британія та Французька імперія ввели свої ескадри в Чорне море й зажадали від Миколи І негайно вивести війська з Молдовського князівства та Валахії.

Микола І відповів відмовою. Відтак Британія та Французька імперія офіційно оголосили Російській імперії війну. Досі нейтральна Австрійська імперія теж висунула Російській імперії ультиматум про вивід військ із Молдовського князівства та Валахії. Згодом до британо-французької коаліції приєдналося Сардинське королівство. Російська імперія опинилася в повній політичній ізоляції.

Зимовий час дозволив османам із Тулчі 10 січня 1854 року поставити гарматну батарею на о. Чатал у гирлі Дунаю. Тулча була зайнята російськими військами 12 лютого 1854 року, втрати їх сягали від 400 до 750 вояків на добу.

У червні 1854 року кілька тисяч сімей болгар разом із великою кількістю худоби та возів, побоюючись помсти з боку османів, просили дозволу переправитися понтонними мостами, і їм було дозволено слідувати через Дунай за військами, що відступали.

На політичному фронті в березні 1854 року Наполеон III Бонапарт разом із Великою Британією вирішили, що Османській імперії слід запропонувати якийсь захист проти російської експансії через Дунай, який призвів до переміщення Союзних експедиційних сил у Варну. Незважаючи на втручання Австрійської імперії, яка переконала Російську імперію не починати війну, була оголошена настанова на знищення російської військово-морської бази в Севастополі. Незабаром після цього всі пароплави компанії «John Bibby, Sons & Co.» і деякі її вітрильні судна були реквізовані для служби під час Кримської війни, яка продовжувалася до 1856 року, коли був підписаний Паризький договір. Спочатку «John Bibby, Sons & Co» курсували між Ліверпулем і Варною, але, коли у вересні в Крим вторглися війська, запаси стали перевозити до Криму. Після цього судна діяли між Ліверпулем з авангардом, висадженим біля Євпаторії.

Наприкінці липня 1854 року союзники вибили росіян із окупованих територій. Наступною їхньою метою було знищення російського Чорноморського флоту як загрози для Османської імперії. Для цього потрібно було опанувати Севастопольську бухту, у якій застарілий вітрильний Чорноморський флот сховався від флоту союзників, чиї кораблі вже мали гвинтові двигуни.

Севастополь був добре укріплений з моря. Тому британо-франко-османська армія вдалася до маневру — 1 вересня несподівано висадилася з кораблів у Євпаторії, у якій не було російського гарнізону, й суходолом вирушила в напрямку Севастополя, не захищеного з тилу. 14 вересня вона з'явилася на околицях головної бази Чорноморського флоту. Севастополь опинився в облозі, яка тривала 349 діб.

Атака бригади легкої кавалерії під Балаклавою 25 жовтня 1854 року в Кримській війні, Вільям Сімпсон, 1 березня 1855 року

Здача Севастополя означала б для Росії неминучу втрату Криму й перенесення бойових дій углиб імперії. Микола І вирішив штурмувати з моря Євпаторію, викинути звідти британо-французько-османський гарнізон, іти на Севастополь і вдарити неприятелеві в спину. 5 лютого 1855 року російський десант, підсилений грецькими добровольцями, атакував союзників. Але наступ захлинувся, після чого в Миколи І не залишалося жодної надії на перелом у війні.

Існує конспірологічна версія: аби уникнути ганьби від поразки, амбітний російський імператор 18 лютого 1855 року наказав особистому лікарю Мандту принести отруту — і за кілька годин Миколи І не стало. Офіційно оголосили, ніби монарх помер від застуди. Того ж дня на російський трон сів 37-річний син Миколи І — Олександр ІІ.

22 травня союзники взяли стратегічно важливі Федюхині й Балаклавські висоти біля Севастополя, а 27 серпня заволоділи ключовим пунктом оборони міста — Малаховим курганом. Подальший спротив не мав сенсу. Росіяни затопили кораблі Чорноморського флоту в бухті й залишили Севастополь. Олександр ІІ попросив супротивників припинити бойові дії й сісти за стіл переговорів.

Кольорова гравюра із зображенням посадки хворих у порту Балаклави під час Кримської війни
Черепаха Тімоті (1839—2004) була останнім «учасником» Кримської війни

Завершення війни Редагувати

Учасники конфлікту, а також Австрія та Пруссія, зібралися в Парижі на міжнародний конгрес. Глава російської делегації граф Олексій Орлов 30 березня 1856 року підписав капітуляцію Російської імперії.

Війна закінчилася Паризьким миром 1856 року. Він позбавив Росію права мати військовий флот на Чорному морі, а також фортеці й прибережні арсенали. Російська імперія публічно відмовилася від претензій на Молдовське князівство, Валахію та південну Бессарабію. Російського імператора позбавили покровительства над християнами Османської імперії, замінивши колективним патронатом усіх великих держав. План розширення впливу Російської імперії на південь провалився. Побіжним наслідком війни стала нова хвиля еміграції кримських татар до Османської імперії, залишило Крим близько 135,5 тис. осіб.

Участь українських козаків Редагувати

На боці союзних сил діяли військові підрозділи, сформовані із залишків задунайських козаків. У жовтні 1853 року Михайло Чайковський домігся створення регулярних козацьких підрозділів в османському війську. 23 січня 1854 року козаки склали присягу. З Константинополя привезли козакам знамена Запорозької Січі, а Садик-Паша (ім'я Михайла Чайковського в Османській імперії) отримав від султана титул «міріан-паша» (кошовий отаман).

У лютому військо Садик-Паші ввійшло в Бухарест, а сам він став губернатором Румунії. На початок березня його війська зайняли позиції на річці Прут, готуючись до боїв із росіянами. Та уряд Австрійської імперії почав тиснути на султана, вимагаючи відвести загони. Султан погодився, висловив подяку Чайковському і навіть надав йому титул «Око, вухо і правиця престолу».

Примітки Редагувати

  1. ↑ Clodfelter 2017, p. 180.
  2. ↑ Clodfelter, M. (2017). Warfare and Armed Conflicts: A Statistical Encyclopedia of Casualty and Other Figures, 1492-2015 (4th ed.). Jefferson, North Carolina: McFarland. ISBN 978-0786474707.
  3. Mara Kozelsky, "The Crimean War, 1853–56." Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History 13.4 (2012): 903–917 online.
  4. М. Нечкина. Крымская кампания.— В кн.: Малая Советская Энциклопедия. Том четвертый. Ковальская — Массив. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— Стб. 401—402.
  5. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 5 березня 2022. 
  6. Дубровин Н.[ru] Материалы для истории Крымской войны и обороны Севастополя
  7. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 3 жовтня 2014. 

Джерела та література Редагувати

Посилання Редагувати

Див. також Редагувати

Це незавершена стаття про війну.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Kri mska vijna 1853 1856 abo Shidna vijna vijna mizh Rosijskoyu Imperiyeyu i soyuznickimi vijskami Osmanskoyi imperiyi Velikoyi Britaniyi Francuzkoyi imperiyi ta Sardinskogo Korolivstva za panuvannya na Blizkomu Shodi ta Balkanah Vijna zakinchilas porazkoyu Rosijskoyi imperiyi ta pidpisannyam Parizkogo mirnogo dogovoru Krimska vijnaMapa Yevropi pislya Buharestskogo dogovoru 1812Mapa Yevropi pislya Buharestskogo dogovoru 1812Data 4 16 zhovtnya 1853 13 25 lyutogo 1856Misce Krim Balkani Kavkaz Chorne more Baltijske more Bile more Blizkij ShidRezultat Peremoga koaliciyi Parizkij mirnij dogovir 1856Teritorialni zmini priyednannya delti Dunayu do Osmanskoyi imperiyiStoroniKoaliciya Francuzka imperiya Osmanska imperiya Velika BritaniyaSardinske korolivstvo Rosijska imperiyaKomanduvachiNapoleon III Bonapart Viktoriya Viktor Emanuyil II Mikola I Oleksandr II Oleksandr Menshikov Volodimir Kornilov Pavlo Nahimov Eduard TotlebenVijskovi sili 165 000 1 309 268 2 107 864 889 000Vtrati 10 100 vbitih u boyah 10800 pomerli vid ran 24 500 pomerli vid hvorob 1 8490 vbitih u boyu 11 750 pomerlo vid ran 75 375 pomerli vid hvorob 39 870 poranenih 2 2755 vbitih u boyu 1847 pomerlo vid ran 17580 pomerli vid hvorob 18 280 poranenih 28 ubitih u boyu 2138 pomerli vid hvorob 35 671 vbito v boyu 37 454 pomerli vid ran 377 000 pomerli vid hvorob 80 000 poranenih 3 1 Perevazhno vijskovi diyi Shidnoyi vijni vidbuvalisya v Krimu ale ohopili takozh rajoni Podunav ya girla Dnipra Odesu Baltijske ta Bile morya rosijsko osmanskij kordon na Kavkazi Zmist 1 Peredumovi 2 Pochatok vijni 3 Vijskovi diyi 4 Zavershennya vijni 5 Uchast ukrayinskih kozakiv 6 Primitki 7 Dzherela ta literatura 8 Posilannya 9 Div takozhPeredumovi RedaguvatiZ boku Rosijskoyi imperiyi golovnoyu prichinoyu vijni stala superechnist mizh rozvitkom promislovo kapitalistichnih vidnosin u derzhavi ta rosijskim kriposnickim gospodarstvom yake strimuvalo rozvitok promislovosti vnaslidok slabkosti vnutrishnogo rinku Iz dvoh mozhlivih shlyahiv rozv yazannya problemi skasuvannya kripactva abo zh rozvitku zovnishnih rinkiv kerivnictvo imperiyi obralo drugij shlyah Rozv yazavshi vijni 1826 1828 rokiv rosijskij torgovij kapital zavolodiv osmanskimi ta perskim rinkami i pochav prosuvatisya do Serednoyi Aziyi Emiratu Afganistan u napryamku Indiyi Ce viklikalo sprotiv Velikoyi Britaniyi ta Franciyi Bezposerednim privodom dlya vijni stalo zahoplennya rosijskimi vijskami Moldovskogo knyazivstva ta Voloshini Valahiyi 1853 roku z metoyu zavoloditi torgivleyu zbizhzhyam dunajskih krayin 4 Pochatok vijni RedaguvatiU lyutomu 1853 roku rosijskij imperator Mikola I vidryadiv do Stambula morskogo ministra knyazya Oleksandra Menshikova Toj zazhadav vid sultana Abdul Medzhida zgodi na protektorat Rosijskoyi imperiyi nad 12 mln pravoslavnih zhiteliv jogo imperiyi posilayuchis na Kyuchuk Kajnardzhijskij mirnij dogovir hocha toj peredbachav tilki pravo Peterburga na zahist i zastupnictvo ta pravo dostupu pravoslavnih do Svyatoyi Zemli Sultan zadovolniv lishe odnu vimogu vidavshi firman yakim oficijno garantuvav neporushnist prav pravoslavnih na Svyatij Zemli skoristavshis pidtrimkoyu Velikoyi Britaniyi posol yakoyi garantuvav dopomogu Spoluchenogo korolivstva v razi rosijskoyi agresiyi ta Francuzkoyi imperiyi flot yakoyi uvijshov u protoku Dardanelli z metoyu zahistu 21 travnya oburenij Menshikov zalishiv Stambul 1 chervnya Peterburg oficijno rozirvav diplomatichni vidnosini z Osmanskoyu imperiyeyu Za nakazom Mikoli I 82 tisyachnij rosijskij korpus pid komandoyu generala Mihajla Gorchakova 21 chervnya 1853 roku forsuvav richku Prut i zahopiv Moldovske knyazivstvo ta Voloshinu vasalni knyazivstva Osmanskoyi imperiyi U vidpovid na rosijske vtorgnennya predstavniki Velikoyi Britaniyi Francuzkoyi imperiyi Korolivstva Prussiya ta Avstrijskoyi imperiyi zibralisya u Vidni j prijnyali Vidensku notu yak gadali pidpisanti kompromisnu dlya vsih storin yaka peredbachala zvernennya do sultana z vimogoyu dotrimuvatisya vsih poperednih ugod shodo pravoslavnogo naselennya pravo jogo zahistu Rosijskoyu imperiyeyu ta do Mikoli I yakij mav vivesti vijska z teritoriyi Osmanskoyi imperiyi Sultan 27 veresnya 9 zhovtnya zazhadav povernennya rosijskih vijsk za Prut Oskilki imperator vidmovivsya 4 16 zhovtnya Osmanska imperiya ogolosila Rosijskij imperiyi vijnu 20 zhovtnya 1 listopada Mikola I pidpisav manifest Pro vijnu z Ottomanskoyu Portoyu 5 6 Vijskovi diyi Redaguvati nbsp Sinopska bitva kartina Oleksiya Bogolyubova nbsp Ataka na Malahiv kurgan Vilyam Simpson 1855Spochatku podiyi rozvivalisya na korist rosiyan Voni rozbili osmaniv na Kavkazi Chornomorskij flot pid komanduvannyam admirala P S Nahimova potopiv osmansku eskadru v Sinopskij buhti yaka vtratila majzhe vsi korabli ta 3 4 osobovogo skladu Ale 4 sichnya 1854 roci Velika Britaniya ta Francuzka imperiya vveli svoyi eskadri v Chorne more j zazhadali vid Mikoli I negajno vivesti vijska z Moldovskogo knyazivstva ta Valahiyi Mikola I vidpoviv vidmovoyu Vidtak Britaniya ta Francuzka imperiya oficijno ogolosili Rosijskij imperiyi vijnu Dosi nejtralna Avstrijska imperiya tezh visunula Rosijskij imperiyi ultimatum pro vivid vijsk iz Moldovskogo knyazivstva ta Valahiyi Zgodom do britano francuzkoyi koaliciyi priyednalosya Sardinske korolivstvo Rosijska imperiya opinilasya v povnij politichnij izolyaciyi Zimovij chas dozvoliv osmanam iz Tulchi 10 sichnya 1854 roku postaviti garmatnu batareyu na o Chatal u girli Dunayu Tulcha bula zajnyata rosijskimi vijskami 12 lyutogo 1854 roku vtrati yih syagali vid 400 do 750 voyakiv na dobu U chervni 1854 roku kilka tisyach simej bolgar razom iz velikoyu kilkistyu hudobi ta voziv poboyuyuchis pomsti z boku osmaniv prosili dozvolu perepravitisya pontonnimi mostami i yim bulo dozvoleno sliduvati cherez Dunaj za vijskami sho vidstupali Na politichnomu fronti v berezni 1854 roku Napoleon III Bonapart razom iz Velikoyu Britaniyeyu virishili sho Osmanskij imperiyi slid zaproponuvati yakijs zahist proti rosijskoyi ekspansiyi cherez Dunaj yakij prizviv do peremishennya Soyuznih ekspedicijnih sil u Varnu Nezvazhayuchi na vtruchannya Avstrijskoyi imperiyi yaka perekonala Rosijsku imperiyu ne pochinati vijnu bula ogoloshena nastanova na znishennya rosijskoyi vijskovo morskoyi bazi v Sevastopoli Nezabarom pislya cogo vsi paroplavi kompaniyi John Bibby Sons amp Co i deyaki yiyi vitrilni sudna buli rekvizovani dlya sluzhbi pid chas Krimskoyi vijni yaka prodovzhuvalasya do 1856 roku koli buv pidpisanij Parizkij dogovir Spochatku John Bibby Sons amp Co kursuvali mizh Liverpulem i Varnoyu ale koli u veresni v Krim vtorglisya vijska zapasi stali perevoziti do Krimu Pislya cogo sudna diyali mizh Liverpulem z avangardom visadzhenim bilya Yevpatoriyi 7 Naprikinci lipnya 1854 roku soyuzniki vibili rosiyan iz okupovanih teritorij Nastupnoyu yihnoyu metoyu bulo znishennya rosijskogo Chornomorskogo flotu yak zagrozi dlya Osmanskoyi imperiyi Dlya cogo potribno bulo opanuvati Sevastopolsku buhtu u yakij zastarilij vitrilnij Chornomorskij flot shovavsya vid flotu soyuznikiv chiyi korabli vzhe mali gvintovi dviguni Sevastopol buv dobre ukriplenij z morya Tomu britano franko osmanska armiya vdalasya do manevru 1 veresnya nespodivano visadilasya z korabliv u Yevpatoriyi u yakij ne bulo rosijskogo garnizonu j suhodolom virushila v napryamku Sevastopolya ne zahishenogo z tilu 14 veresnya vona z yavilasya na okolicyah golovnoyi bazi Chornomorskogo flotu Sevastopol opinivsya v oblozi yaka trivala 349 dib Dokladnishe Oborona Sevastopolya 1854 1855 nbsp Ataka brigadi legkoyi kavaleriyi pid Balaklavoyu 25 zhovtnya 1854 roku v Krimskij vijni Vilyam Simpson 1 bereznya 1855 rokuZdacha Sevastopolya oznachala b dlya Rosiyi neminuchu vtratu Krimu j perenesennya bojovih dij uglib imperiyi Mikola I virishiv shturmuvati z morya Yevpatoriyu vikinuti zvidti britano francuzko osmanskij garnizon iti na Sevastopol i vdariti nepriyatelevi v spinu 5 lyutogo 1855 roku rosijskij desant pidsilenij greckimi dobrovolcyami atakuvav soyuznikiv Ale nastup zahlinuvsya pislya chogo v Mikoli I ne zalishalosya zhodnoyi nadiyi na perelom u vijni Isnuye konspirologichna versiya abi uniknuti ganbi vid porazki ambitnij rosijskij imperator 18 lyutogo 1855 roku nakazav osobistomu likaryu Mandtu prinesti otrutu i za kilka godin Mikoli I ne stalo Oficijno ogolosili nibi monarh pomer vid zastudi Togo zh dnya na rosijskij tron siv 37 richnij sin Mikoli I Oleksandr II 22 travnya soyuzniki vzyali strategichno vazhlivi Fedyuhini j Balaklavski visoti bilya Sevastopolya a 27 serpnya zavolodili klyuchovim punktom oboroni mista Malahovim kurganom Podalshij sprotiv ne mav sensu Rosiyani zatopili korabli Chornomorskogo flotu v buhti j zalishili Sevastopol Oleksandr II poprosiv suprotivnikiv pripiniti bojovi diyi j sisti za stil peregovoriv nbsp Kolorova gravyura iz zobrazhennyam posadki hvorih u portu Balaklavi pid chas Krimskoyi vijni nbsp Cherepaha Timoti 1839 2004 bula ostannim uchasnikom Krimskoyi vijniDokladnishe Kinburnska bataliya 1855 Zavershennya vijni RedaguvatiUchasniki konfliktu a takozh Avstriya ta Prussiya zibralisya v Parizhi na mizhnarodnij kongres Glava rosijskoyi delegaciyi graf Oleksij Orlov 30 bereznya 1856 roku pidpisav kapitulyaciyu Rosijskoyi imperiyi Vijna zakinchilasya Parizkim mirom 1856 roku Vin pozbaviv Rosiyu prava mati vijskovij flot na Chornomu mori a takozh forteci j priberezhni arsenali Rosijska imperiya publichno vidmovilasya vid pretenzij na Moldovske knyazivstvo Valahiyu ta pivdennu Bessarabiyu Rosijskogo imperatora pozbavili pokrovitelstva nad hristiyanami Osmanskoyi imperiyi zaminivshi kolektivnim patronatom usih velikih derzhav Plan rozshirennya vplivu Rosijskoyi imperiyi na pivden provalivsya Pobizhnim naslidkom vijni stala nova hvilya emigraciyi krimskih tatar do Osmanskoyi imperiyi zalishilo Krim blizko 135 5 tis osib Uchast ukrayinskih kozakiv RedaguvatiNa boci soyuznih sil diyali vijskovi pidrozdili sformovani iz zalishkiv zadunajskih kozakiv U zhovtni 1853 roku Mihajlo Chajkovskij domigsya stvorennya regulyarnih kozackih pidrozdiliv v osmanskomu vijsku 23 sichnya 1854 roku kozaki sklali prisyagu Z Konstantinopolya privezli kozakam znamena Zaporozkoyi Sichi a Sadik Pasha im ya Mihajla Chajkovskogo v Osmanskij imperiyi otrimav vid sultana titul mirian pasha koshovij otaman U lyutomu vijsko Sadik Pashi vvijshlo v Buharest a sam vin stav gubernatorom Rumuniyi Na pochatok bereznya jogo vijska zajnyali poziciyi na richci Prut gotuyuchis do boyiv iz rosiyanami Ta uryad Avstrijskoyi imperiyi pochav tisnuti na sultana vimagayuchi vidvesti zagoni Sultan pogodivsya visloviv podyaku Chajkovskomu i navit nadav jomu titul Oko vuho i pravicya prestolu Primitki Redaguvati a b v Clodfelter 2017 p 180 a b Clodfelter M 2017 Warfare and Armed Conflicts A Statistical Encyclopedia of Casualty and Other Figures 1492 2015 4th ed Jefferson North Carolina McFarland ISBN 978 0786474707 Mara Kozelsky The Crimean War 1853 56 Kritika Explorations in Russian and Eurasian History 13 4 2012 903 917 online M Nechkina Krymskaya kampaniya V kn Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom chetvertyj Kovalskaya Massiv M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1929 Stb 401 402 Vysochajshij manifest 20 oktyabrya 1853 g Arhiv originalu za 5 bereznya 2022 Procitovano 5 bereznya 2022 Dubrovin N ru Materialy dlya istorii Krymskoj vojny i oborony Sevastopolya The Red Duster The Merchant Navy Association Bibby Line Storinka 2 Arhiv originalu za 9 kvitnya 2016 Procitovano 3 zhovtnya 2014 Dzherela ta literatura RedaguvatiS V Kulchickij KRIMSKA VIJNA 1853 1856 Shidna vijna 1853 1856 Arhivovano 17 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 5 Kon Kyu S 351 560 s il ISBN 978 966 00 0855 4 Kovalov D V Finlyandskij teatr bojovih dij u Krimskij vijni Arhivovano 7 serpnya 2016 u Wayback Machine V Yu Konstantinov Krimska vijna 1853 56 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 X V V Kopijka Chotiri punkti Napoleona III Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 Korsak Ivan Otaman Chajka roman I F Korsak K Yaroslaviv Val 2010 187s S O Makovskij Videnska konferenciya 1855 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 X Petrov A N Vojna Rossii s Turciej Sayenko V M Tokmachchina pid chas Shidnoyi Krimskoyi vijni 1853 1856 rr Tokmak Gutenbergpress 2008 68 s Posilannya RedaguvatiKrimska vijna 1853 56 Arhivovano 17 listopada 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2001 T 3 K M 792 s ISBN 966 7492 03 6 Stanislav Calik Rosiyi zaboronili mati flot na Chornomu mori Arhivovano 7 kvitnya 2014 u Wayback Machine gazeta ua zhurnal Krayina Arhivovano 10 kvitnya 2014 u Wayback Machine istoriya 66 chetver 07 kvitnya 2011 14 24 Krimska vijna v anglijskih gazetah Krimska vijna u Baltijskomu mori finlyandskij vektor Arhivovano 2 sichnya 2015 u Wayback Machine Yaroslav Tinchenko Krimska vijna 160 rokiv tomu Arhivovano 11 bereznya 2014 u Wayback Machine Tizhden ua 9 bereznya 2014 Yaroslav Tynchenko Krymskaya vojna 160 let spustya Arhivovano 2 kvitnya 2014 u Wayback Machine Perevod Argument Argument Nasha istoriya Vs 2014 03 16 08 42 Div takozh RedaguvatiShidne pitannya Bitva na Almi Balaklavska bitva Bitva na Chornij richci Bitva pri Kurekdere Bitva pri Oltenitce Inkermanska bitva Obloga Karsa Obloga Petropavlovska Kinburnska bataliya 1855 Oborona Sevastopolya 1854 1855 Sinopska bitva Obloga Taganroga Shturm Yevpatoriyi nbsp Ce nezavershena stattya pro vijnu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Krimska vijna amp oldid 40217921