www.wikidata.uk-ua.nina.az

Східне питання умовне прийняте в дипломатії та історичній літературі позначення міжнародних суперечностей 19 початку 20

Східне питання

Східне питання — умовне, прийняте в дипломатії та історичній літературі, позначення міжнародних суперечностей 19 — початку 20 ст., пов'язаних із занепадом і розпадом Османської імперії, поширенням національно-визвольного руху серед народів, що населяли імперію, і боротьбою великих європейських держав — Російської імперії, Австро-Угорщини (до 1867 р. — Австрійської імперії), Великої Британії, Німецької імперії (до 1871 — Королівства Пруссії), Франції, Італії — за її володіння, насамперед — європейські.

Османська імперія, 1801 р.

Термін Східне питання вперше було вжито на Веронському конгресі Священного союзу (1822) під час обговорення становища, що виникло на Балканах у зв'язку з Грецьким національно-визвольним повстанням (1821—1829 рр.) проти Османської імперії.

Передумови Редагувати

Східне питання охоплювало політику великих держав у Передній Азії, головно у межах Османської імперії (до Першої світової війни).

У зв'язку з проявами ознак занепаду Османської імперії, у правлячих колах європейських країн виникло бажання реалізувати проекти її поділу. Починаючи від другої половини 18 ст. і протягом усього 19-го відбувалася, обумовлена економічними суперечностями, боротьба двох систем: російської, що вимагала негайного поділу Османської імперії, й британо-французької, що протидіяла утвердженню російського імперіалізму у Константинополі і протоках, а також на Балканах.

Східне питання стало на порядок денний коли Російська імперія, після поділу Речі Посполитої (1772), знищивши Запорозьку Січ (1775) та загарбавши Вольності Війська Запорозького, а також більшу частину Кавказу та Крим (1774), утвердилась на північному узбережжі Чорного моря. Потреба розвитку вивезення хліба висунула питання оволодіння чорноморськими протоками для безперешкодного доступу до Середземного моря. Російській імперії вдалося відібрати у Османської імперії Бессарабію (1812), після чого вона почала настирливо втручатися у справи Османської імперії під приводом «захисту її християнських підданих». При Миколі I вимагала звільнення їх (у Греції), або ж надання їм незалежності зі збереженням васальних з Османською імперією стосунків (для Сербії, Дунайських князівств — Молдовського князівства та Волощини, тобто майбутнього Королівства Румунія). У такий спосіб Російська імперія розраховувала зробити залежними від себе «звільнені» країни.

Політика поширення російського впливу на Османську імперію та протидія їй західних держав,— Англії і Франції,— призвели до Кримської війни та поразки у ній Російської імперії, втрати нею можливості утримувати військовий флот у Чорному морі (до 1871).

Перший період Редагувати

Перший період історії Східного питання охоплює час від 2-ї половини 18 ст. до Кримської війни 1853—1856 рр. Характеризується, головним чином, зростаючою роллю Російської імперії на Близькому Сході. В результаті війн з Туреччиною 1768–1774, 1787–1792, 1806–1812, 1828–1829 Російська імперія закріпила за собою Південну Україну, Крим, Бессарабію, частину Кавказу і міцно утвердилася на берегах Чорного моря, а також виборола право проходу через Босфор і Дарданелли для свого торгового флоту відповідно до Кючук-Кайнарджійського миру 1774 р. і військових кораблів відповідно до російсько-турецьких союзних договорів 1799 та 1805 рр.

Автономія Сербії (1829 р.), обмеження влади султана над Молдовським князівством та Волощиною за Адріанопольським мирним договором (1829), незалежність Греції (1830 р.), а також закриття Дарданеллської протоки для військових судів іноземних держав, крім Російської імперії (Ункяр-Іскелесійський договір 1833 р.), значною мірою стали результатами успіхів російської зброї. Незважаючи на експансіоністські цілі, які переслідував імперіалізм стосовно Османської імперії, становлення на Балканському півострові незалежних держав розглядалось як історично прогресивнимй наслідок перемог російської армії над Османською імперією.

Політика Російської імперії на Близькому Сході зіштовхувалася з експансією інших європейських держав. На зламі 18-19 ст. головну роль тут намагалася грати Франція. З метою завоювання східних ринків і перелому колоніального переважання Великої Британії Директорія, а потім Наполеон I прагнули територіальних захоплень за рахунок Османської імперії (Єгипетська експедиція 1798—1801) та придбання сухопутного шляху до Індії. Загострення російсько-французьких суперечностей,— і зокрема у Східному питанні,— значною мірою визначило невдачу переговорів Наполеона I із Олександром I в 1807—1808 рр. про розподіл Османської імперії.

Нове загострення Східного питання було викликане повстанням греків 1821 року проти османського панування, зростанням розбіжностей між Російською імперією та Великою Британією, а також суперечностями між членами Священного союзу. Турецько-єгипетські війни 1831–1833 та 1839–1841 рр., що загрожували владі султана над Османською імперією, супроводжувалися втручанням великих держав. Ункяр-Іскелесійський договір про союз між Росією і Османською імперією був апогеєм політико-дипломатичних успіхів російського імперіалізму у Східному питанні.

Проте натиск з боку Великої Британії й Австрійської імперії і, особливо, прагнення Миколи I до політичної ізоляції Франції, спонукали імперський уряд укласти вигідну насамперед для Великої Британії Лондонську конвенцію 1841 р. Імперський уряд був змушений відмовитися від вигод Ункяр-Іскелесійського договору і разом з іншими державами погодитися спостерігати за підтримкою цілісності та незалежності Османської імперії, а також визнати закриття проток Босфор і Дарданелли для іноземних військових суден, серед інших і для російських.

Другий період Редагувати

Російська імперія, Велика Британія та Австро-Угорщина розв'язують Східне питання, малюнок 1878 р.

Другий період історії Східного питання починається Кримською війною 1853—1856 і завершується наприкінці 19 ст. У ці роки Велика Британія, Франція та низка інших західних держав, під приводом збереження «status quo», цілісності Османської імперії і рівноваги сил у Європі, домагалися усунення впливу Російської імперії на Балканському півострові, а також зміцнення і розширення власних позицій в Османській імперії.

Велика Британія, Франція і Австрія прагнули відірвати від Османської імперії за зручних обставин її окраїнні території: Велика Британія захопила Кіпр (1878) і Єгипет (1882), Австро-Угорщина окупувала Боснію та Герцеговину (1878), Французька республіка — Туніс (1881).

Кримська війна сприяла зміцненню позицій французького та британського капіталу в Османській імперії і прискорила процес перетворення її у напівколоніальну країну. Разом з тим слабкість Російської імперії, порівняно з країнами Західної Європи, визначила занепад впливу імперіалізму в міжнародних справах, у тому числі у Східному питанні. Це яскраво проявилося в рішеннях Берлінського конгресу 1878, коли після виграшу у війні з Османською імперією імперський уряд змушений був погодитися на перегляд Сан-Стефанський мирного договору 1878 р.

Та все ж, створення об'єднаного князівства Волощини та Молдови (1859—1861) та проголошення незалежності Румунії (1877) були досягнуті завдяки Російської імперії, а звільнення болгарського народу від османського панування і створення болгарської національної держави (1878) стали результатом перемоги Російської імперії у війні з Османською імперією 1877—1878 рр. Спираючись на допомогу Російської імперії, Князівство Сербія і Князівство Чорногорія домоглися міжнародно-правового визнання незалежності. Прагнення Австро-Угорщини до економічної і політичної гегемонії на Балканському півострові викликало з 70-х рр. 19 ст. зростання антагонізму у Східному питанні між Російською імперією та Австро-Угорщиною.

Третій період Редагувати

Третій період історії Східного питання пов'язаний з епохою імперіалізму. Поява нових осередків світових конфліктів призводила до деякого зменшення ваги Східного питання в системі суперечностей між європейськими державами. Однак загострення боротьби за перерозподіл світу вело до поглиблення суперечностей і на Близькому Сході. Особливо бурхливу експансію в цьому районі з кінця 19 ст. розвивала Німецька імперія. Будівництво Багдадської залізниці і підпорядкування османської правлячої верхівки на чолі з Абдул-Хамідом II, а трохи пізніше — молодотурок військово-політичному впливові німецького імперіалізму,— забезпечили на початку 20 ст. переважання позицій Німеччини в Османській імперії.

Німецька експансія сприяла посиленню російсько-німецького і особливо британо-німецького антагонізму. Крім того, активізація експансіоністської політики Австро-Угорщини на Балканському півострові (анексія Боснії та Герцеговини і прагнення до одержання виходу до Егейського моря), що спиралася на підтримку Німеччини, призвела до крайньої напруженості в австро-російських відносинах (Боснійська криза 1908—1909 рр.). Однак імперський уряд, позиції якого були послаблені поразкою у війні з Японською імперією та Революцією 1905—1907 рр., дотримувались вичікувального та обережного курсу.

Між тим розширення національно-визвольного руху підвладних султану народів — вірменів, македонців, албанців, населення Криту, арабів — супроводжувалося втручанням європейських держав у внутрішні справи Османської імперії. Балканські війни 1912—1913 рр., прогресивним результатом яких було звільнення Македонії, Албанії та грецьких островів Егейського моря від османського панування, в той же час засвідчили перехід Східного питання до критичної фази.

Участь Османської імперії у Першій світовій війні на боці німецько-австрійського блоку дозволила Німецькій імперії перетворити Османську імперію на свого фінансового та військового васала. Разом з тим таємні угоди, укладені в роки війни між учасниками Антанти (англо-російсько-французька угода 1915 р., Угода Сайкса-Піко 1916 р. та ін.), передбачали перехід Стамбула і Чорноморських проток до Російської імперії і поділ Азійської частини Османської імперії між союзниками.

Військовий розгром Османської імперії державами Антанти (Мудросське перемир'я 1918 р.) поставив на порядок денний їх політики захоплення не тільки арабських та інших нетурецьких територій Османської імперії, але і власне турецьких земель. Плани такого роду обговорювалися на Паризької мирної конференції 1919—1920 рр., де серед інших був висунутий проект передачі Туреччини під мандат США. Після тривалих переговорів, у ході яких виявилися гострі суперечності в таборі переможців, був підготовлений кабальний для Османської імперії Севрський мирний договір 1920 р. Однак національно-визвольна боротьба турецького народу під впливом революційних подій у Росії (Жовтневий переворот 1917), Австро-Угорщині, Німецькій імперії, створювала перешкоди проведенню в життя цього договору.

Більшовицький уряд Росії скасував таємні договори, серед інших договори та угоди, що стосувалися поділу Туреччини, і підтримав національно-визвольну боротьбу турецького народу проти імперіалістичної інтервенції Антанти. На уламках колишньої багатонаціональної Османської імперії утворилося незалежне національна Турецька держава.

Примітки Редагувати

  1. Малая Советская Энциклопедия. Том второй. Ванини — Дротики. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— Стб. 294—297.

Джерела Редагувати

Література Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Shidne pitannya umovne prijnyate v diplomatiyi ta istorichnij literaturi poznachennya mizhnarodnih superechnostej 19 pochatku 20 st pov yazanih iz zanepadom i rozpadom Osmanskoyi imperiyi poshirennyam nacionalno vizvolnogo ruhu sered narodiv sho naselyali imperiyu i borotboyu velikih yevropejskih derzhav Rosijskoyi imperiyi Avstro Ugorshini do 1867 r Avstrijskoyi imperiyi Velikoyi Britaniyi Nimeckoyi imperiyi do 1871 Korolivstva Prussiyi Franciyi Italiyi za yiyi volodinnya nasampered yevropejski Osmanska imperiya 1801 r Termin Shidne pitannya vpershe bulo vzhito na Veronskomu kongresi Svyashennogo soyuzu 1822 pid chas obgovorennya stanovisha sho viniklo na Balkanah u zv yazku z Greckim nacionalno vizvolnim povstannyam 1821 1829 rr proti Osmanskoyi imperiyi Zmist 1 Peredumovi 2 Pershij period 3 Drugij period 4 Tretij period 5 Primitki 6 Dzherela 7 LiteraturaPeredumovi RedaguvatiShidne pitannya ohoplyuvalo politiku velikih derzhav u Perednij Aziyi golovno u mezhah Osmanskoyi imperiyi do Pershoyi svitovoyi vijni U zv yazku z proyavami oznak zanepadu Osmanskoyi imperiyi u pravlyachih kolah yevropejskih krayin viniklo bazhannya realizuvati proekti yiyi podilu Pochinayuchi vid drugoyi polovini 18 st i protyagom usogo 19 go vidbuvalasya obumovlena ekonomichnimi superechnostyami borotba dvoh sistem rosijskoyi sho vimagala negajnogo podilu Osmanskoyi imperiyi j britano francuzkoyi sho protidiyala utverdzhennyu rosijskogo imperializmu u Konstantinopoli i protokah a takozh na Balkanah Shidne pitannya stalo na poryadok dennij koli Rosijska imperiya pislya podilu Rechi Pospolitoyi 1772 znishivshi Zaporozku Sich 1775 ta zagarbavshi Volnosti Vijska Zaporozkogo a takozh bilshu chastinu Kavkazu ta Krim 1774 utverdilas na pivnichnomu uzberezhzhi Chornogo morya Potreba rozvitku vivezennya hliba visunula pitannya ovolodinnya chornomorskimi protokami dlya bezpereshkodnogo dostupu do Seredzemnogo morya Rosijskij imperiyi vdalosya vidibrati u Osmanskoyi imperiyi Bessarabiyu 1812 pislya chogo vona pochala nastirlivo vtruchatisya u spravi Osmanskoyi imperiyi pid privodom zahistu yiyi hristiyanskih piddanih Pri Mikoli I vimagala zvilnennya yih u Greciyi abo zh nadannya yim nezalezhnosti zi zberezhennyam vasalnih z Osmanskoyu imperiyeyu stosunkiv dlya Serbiyi Dunajskih knyazivstv Moldovskogo knyazivstva ta Voloshini tobto majbutnogo Korolivstva Rumuniya U takij sposib Rosijska imperiya rozrahovuvala zrobiti zalezhnimi vid sebe zvilneni krayini Politika poshirennya rosijskogo vplivu na Osmansku imperiyu ta protidiya yij zahidnih derzhav Angliyi i Franciyi prizveli do Krimskoyi vijni ta porazki u nij Rosijskoyi imperiyi vtrati neyu mozhlivosti utrimuvati vijskovij flot u Chornomu mori do 1871 1 Pershij period RedaguvatiPershij period istoriyi Shidnogo pitannya ohoplyuye chas vid 2 yi polovini 18 st do Krimskoyi vijni 1853 1856 rr Harakterizuyetsya golovnim chinom zrostayuchoyu rollyu Rosijskoyi imperiyi na Blizkomu Shodi V rezultati vijn z Turechchinoyu 1768 1774 1787 1792 1806 1812 1828 1829 Rosijska imperiya zakripila za soboyu Pivdennu Ukrayinu Krim Bessarabiyu chastinu Kavkazu i micno utverdilasya na beregah Chornogo morya a takozh viborola pravo prohodu cherez Bosfor i Dardanelli dlya svogo torgovogo flotu vidpovidno do Kyuchuk Kajnardzhijskogo miru 1774 r i vijskovih korabliv vidpovidno do rosijsko tureckih soyuznih dogovoriv 1799 ta 1805 rr Avtonomiya Serbiyi 1829 r obmezhennya vladi sultana nad Moldovskim knyazivstvom ta Voloshinoyu za Adrianopolskim mirnim dogovorom 1829 nezalezhnist Greciyi 1830 r a takozh zakrittya Dardanellskoyi protoki dlya vijskovih sudiv inozemnih derzhav krim Rosijskoyi imperiyi Unkyar Iskelesijskij dogovir 1833 r znachnoyu miroyu stali rezultatami uspihiv rosijskoyi zbroyi Nezvazhayuchi na ekspansionistski cili yaki peresliduvav imperializm stosovno Osmanskoyi imperiyi stanovlennya na Balkanskomu pivostrovi nezalezhnih derzhav rozglyadalos yak istorichno progresivnimj naslidok peremog rosijskoyi armiyi nad Osmanskoyu imperiyeyu Politika Rosijskoyi imperiyi na Blizkomu Shodi zishtovhuvalasya z ekspansiyeyu inshih yevropejskih derzhav Na zlami 18 19 st golovnu rol tut namagalasya grati Franciya Z metoyu zavoyuvannya shidnih rinkiv i perelomu kolonialnogo perevazhannya Velikoyi Britaniyi Direktoriya a potim Napoleon I pragnuli teritorialnih zahoplen za rahunok Osmanskoyi imperiyi Yegipetska ekspediciya 1798 1801 ta pridbannya suhoputnogo shlyahu do Indiyi Zagostrennya rosijsko francuzkih superechnostej i zokrema u Shidnomu pitanni znachnoyu miroyu viznachilo nevdachu peregovoriv Napoleona I iz Oleksandrom I v 1807 1808 rr pro rozpodil Osmanskoyi imperiyi Nove zagostrennya Shidnogo pitannya bulo viklikane povstannyam grekiv 1821 roku proti osmanskogo panuvannya zrostannyam rozbizhnostej mizh Rosijskoyu imperiyeyu ta Velikoyu Britaniyeyu a takozh superechnostyami mizh chlenami Svyashennogo soyuzu Turecko yegipetski vijni 1831 1833 ta 1839 1841 rr sho zagrozhuvali vladi sultana nad Osmanskoyu imperiyeyu suprovodzhuvalisya vtruchannyam velikih derzhav Unkyar Iskelesijskij dogovir pro soyuz mizh Rosiyeyu i Osmanskoyu imperiyeyu buv apogeyem politiko diplomatichnih uspihiv rosijskogo imperializmu u Shidnomu pitanni Prote natisk z boku Velikoyi Britaniyi j Avstrijskoyi imperiyi i osoblivo pragnennya Mikoli I do politichnoyi izolyaciyi Franciyi sponukali imperskij uryad uklasti vigidnu nasampered dlya Velikoyi Britaniyi Londonsku konvenciyu 1841 r Imperskij uryad buv zmushenij vidmovitisya vid vigod Unkyar Iskelesijskogo dogovoru i razom z inshimi derzhavami pogoditisya sposterigati za pidtrimkoyu cilisnosti ta nezalezhnosti Osmanskoyi imperiyi a takozh viznati zakrittya protok Bosfor i Dardanelli dlya inozemnih vijskovih suden sered inshih i dlya rosijskih Drugij period Redaguvati nbsp Rosijska imperiya Velika Britaniya ta Avstro Ugorshina rozv yazuyut Shidne pitannya malyunok 1878 r Drugij period istoriyi Shidnogo pitannya pochinayetsya Krimskoyu vijnoyu 1853 1856 i zavershuyetsya naprikinci 19 st U ci roki Velika Britaniya Franciya ta nizka inshih zahidnih derzhav pid privodom zberezhennya status quo cilisnosti Osmanskoyi imperiyi i rivnovagi sil u Yevropi domagalisya usunennya vplivu Rosijskoyi imperiyi na Balkanskomu pivostrovi a takozh zmicnennya i rozshirennya vlasnih pozicij v Osmanskij imperiyi Velika Britaniya Franciya i Avstriya pragnuli vidirvati vid Osmanskoyi imperiyi za zruchnih obstavin yiyi okrayinni teritoriyi Velika Britaniya zahopila Kipr 1878 i Yegipet 1882 Avstro Ugorshina okupuvala Bosniyu ta Gercegovinu 1878 Francuzka respublika Tunis 1881 Krimska vijna spriyala zmicnennyu pozicij francuzkogo ta britanskogo kapitalu v Osmanskij imperiyi i priskorila proces peretvorennya yiyi u napivkolonialnu krayinu Razom z tim slabkist Rosijskoyi imperiyi porivnyano z krayinami Zahidnoyi Yevropi viznachila zanepad vplivu imperializmu v mizhnarodnih spravah u tomu chisli u Shidnomu pitanni Ce yaskravo proyavilosya v rishennyah Berlinskogo kongresu 1878 koli pislya vigrashu u vijni z Osmanskoyu imperiyeyu imperskij uryad zmushenij buv pogoditisya na pereglyad San Stefanskij mirnogo dogovoru 1878 r Ta vse zh stvorennya ob yednanogo knyazivstva Voloshini ta Moldovi 1859 1861 ta progoloshennya nezalezhnosti Rumuniyi 1877 buli dosyagnuti zavdyaki Rosijskoyi imperiyi a zvilnennya bolgarskogo narodu vid osmanskogo panuvannya i stvorennya bolgarskoyi nacionalnoyi derzhavi 1878 stali rezultatom peremogi Rosijskoyi imperiyi u vijni z Osmanskoyu imperiyeyu 1877 1878 rr Spirayuchis na dopomogu Rosijskoyi imperiyi Knyazivstvo Serbiya i Knyazivstvo Chornogoriya domoglisya mizhnarodno pravovogo viznannya nezalezhnosti Pragnennya Avstro Ugorshini do ekonomichnoyi i politichnoyi gegemoniyi na Balkanskomu pivostrovi viklikalo z 70 h rr 19 st zrostannya antagonizmu u Shidnomu pitanni mizh Rosijskoyu imperiyeyu ta Avstro Ugorshinoyu Tretij period RedaguvatiTretij period istoriyi Shidnogo pitannya pov yazanij z epohoyu imperializmu Poyava novih oseredkiv svitovih konfliktiv prizvodila do deyakogo zmenshennya vagi Shidnogo pitannya v sistemi superechnostej mizh yevropejskimi derzhavami Odnak zagostrennya borotbi za pererozpodil svitu velo do pogliblennya superechnostej i na Blizkomu Shodi Osoblivo burhlivu ekspansiyu v comu rajoni z kincya 19 st rozvivala Nimecka imperiya Budivnictvo Bagdadskoyi zaliznici i pidporyadkuvannya osmanskoyi pravlyachoyi verhivki na choli z Abdul Hamidom II a trohi piznishe molodoturok vijskovo politichnomu vplivovi nimeckogo imperializmu zabezpechili na pochatku 20 st perevazhannya pozicij Nimechchini v Osmanskij imperiyi Nimecka ekspansiya spriyala posilennyu rosijsko nimeckogo i osoblivo britano nimeckogo antagonizmu Krim togo aktivizaciya ekspansionistskoyi politiki Avstro Ugorshini na Balkanskomu pivostrovi aneksiya Bosniyi ta Gercegovini i pragnennya do oderzhannya vihodu do Egejskogo morya sho spiralasya na pidtrimku Nimechchini prizvela do krajnoyi napruzhenosti v avstro rosijskih vidnosinah Bosnijska kriza 1908 1909 rr Odnak imperskij uryad poziciyi yakogo buli poslableni porazkoyu u vijni z Yaponskoyu imperiyeyu ta Revolyuciyeyu 1905 1907 rr dotrimuvalis vichikuvalnogo ta oberezhnogo kursu Mizh tim rozshirennya nacionalno vizvolnogo ruhu pidvladnih sultanu narodiv virmeniv makedonciv albanciv naselennya Kritu arabiv suprovodzhuvalosya vtruchannyam yevropejskih derzhav u vnutrishni spravi Osmanskoyi imperiyi Balkanski vijni 1912 1913 rr progresivnim rezultatom yakih bulo zvilnennya Makedoniyi Albaniyi ta greckih ostroviv Egejskogo morya vid osmanskogo panuvannya v toj zhe chas zasvidchili perehid Shidnogo pitannya do kritichnoyi fazi Uchast Osmanskoyi imperiyi u Pershij svitovij vijni na boci nimecko avstrijskogo bloku dozvolila Nimeckij imperiyi peretvoriti Osmansku imperiyu na svogo finansovogo ta vijskovogo vasala Razom z tim tayemni ugodi ukladeni v roki vijni mizh uchasnikami Antanti anglo rosijsko francuzka ugoda 1915 r Ugoda Sajksa Piko 1916 r ta in peredbachali perehid Stambula i Chornomorskih protok do Rosijskoyi imperiyi i podil Azijskoyi chastini Osmanskoyi imperiyi mizh soyuznikami Vijskovij rozgrom Osmanskoyi imperiyi derzhavami Antanti Mudrosske peremir ya 1918 r postaviv na poryadok dennij yih politiki zahoplennya ne tilki arabskih ta inshih netureckih teritorij Osmanskoyi imperiyi ale i vlasne tureckih zemel Plani takogo rodu obgovoryuvalisya na Parizkoyi mirnoyi konferenciyi 1919 1920 rr de sered inshih buv visunutij proekt peredachi Turechchini pid mandat SShA Pislya trivalih peregovoriv u hodi yakih viyavilisya gostri superechnosti v tabori peremozhciv buv pidgotovlenij kabalnij dlya Osmanskoyi imperiyi Sevrskij mirnij dogovir 1920 r Odnak nacionalno vizvolna borotba tureckogo narodu pid vplivom revolyucijnih podij u Rosiyi Zhovtnevij perevorot 1917 Avstro Ugorshini Nimeckij imperiyi stvoryuvala pereshkodi provedennyu v zhittya cogo dogovoru Bilshovickij uryad Rosiyi skasuvav tayemni dogovori sered inshih dogovori ta ugodi sho stosuvalisya podilu Turechchini i pidtrimav nacionalno vizvolnu borotbu tureckogo narodu proti imperialistichnoyi intervenciyi Antanti Na ulamkah kolishnoyi bagatonacionalnoyi Osmanskoyi imperiyi utvorilosya nezalezhne nacionalna Turecka derzhava Primitki Redaguvati Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom vtoroj Vanini Drotiki M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1929 Stb 294 297 Dzherela RedaguvatiVelika radyanska enciklopediya Arhivovano 8 bereznya 2014 u Wayback Machine Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom vtoroj Vanini Drotiki M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1929 Stb 294 297 Literatura RedaguvatiV Yu Konstantinov Shidna kriza 1875 78 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 V Yu Konstantinov Shidna kriza 1894 97 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 V Yu Konstantinov Shidne pitannya Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Shidne pitannya amp oldid 39989578