Сан-Стефанський мирний договір (рос. Сан-Стефанский мир, Сан-Стефанский мирный договор; тур. Ayastefanos Muahedesi, Ayastefanos Antlaşması) — попередній мирний договір, який завершив Російсько-турецьку війну 1877—1878 рр. Підписаний 19 лютого (3 березня) 1878 р. у Сан-Стефано (нині Ешилькей, поблизу Стамбула) з російської сторони графом М. П. Ігнатьєвим і О. І. Нелідовим, з османської — Сафветом-пашою на основі укладеного 19 (31 січня) Адріанополі перемир'я.
| Сан-Стефанський мирний договір | |
|---|---|
| Тип | мирна угода |
| Підписано | 3 березня 1878 |
| Місце | Yeşilköyd |
| Підписанти | Російська імперія і Османська імперія |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Основні положення Редагувати
За Сан-Стефанським мирним договором Князівство Чорногорія, Князівство Сербія і Румунія отримували повну незалежність, їхні території значно розширювалися. Румунія отримувала Північну Добруджу (ст. 1-5). Боснії та Герцеговині надавалася автономія в межах Османської імперії (ст. 14).
Болгарія від Дунаю до Егейського моря і від Чорного моря до Охридського озера перетворювалася у васальну по відношенню до Османської імперії державу, але оголошувалася автономним князівством з правом обрання князя (ст. 6-7). Османські війська виводилися з Болгарії, росіяни залишалися в ній на 2 роки (ст. 8).
До Російській імперії відходили Батумі, Ардаган, Карс, Баязет і Південна Бессарабія, відірвана від неї, крім островів у дельті Дунаю, за Паризьким мирним договором 1856 р.
Османська імперія зобов'язувалася виплатити Російській імперії 310 млн руб. контрибуції (ст. 19), створити в Епірі, Фессалії та Албанії управління за типом введеного в 1868 на Криті (ст. 15), здійснити реформи в османській Вірменії (ст. 16).
Наслідки Редагувати
Договір викликав протидію західних держав, особливо Велика Британії і Австро-Угорської імперії, і на Берлінському конгресі 1878 р. був замінений багатостороннім договором, значно менш вигідним для Російської імперії та Болгарії.
Найважливіший результат Російсько-турецької війни, виражений у Сан-Стефанському мирному договорі, — звільнення Болгарії від османського панування, створення болгарської національної державності — був збережений, хоч і зі значним зменшенням території болгарського князівства.
Джерела Редагувати
- Ключников Ю. В., Сабанин А. В. Международная политика новейшего времени в договорах, нотах и декларациях. Ч. 1. От Французской революции до империалистической войны.— М.: Литиздат НКИД, 1925.— VI, 441 с.
- Велика радянська енциклопедія
Література Редагувати
- М. С. Бур'ян. Сан-Стефанський мирний договір 1878 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- М. С. Бур'ян. Константинопольський договір 1879 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання Редагувати
- Сан-Стефанський мирний договір 1878 // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.