Ігнатьєв Микола Павлович (нар. 17 (29) січня 1832, Санкт-Петербург, Російська імперія — 20 червня (3 липня) 1908, c. Круподеренці, Київська губернія, Російська імперія) — граф, російський генерал від інфантерії (з 1878 року). Син П. М. Ігнатьєва.
| Ігнатьєв Микола Павлович | |
|---|---|
| рос. Николай Игнатьев | |
| Народився | 17 (29) січня 1832 або 17 січня 1832 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер | 20 червня (3 липня) 1908 (76 років) Круподеринці, Бердичівський повіт, Київська губернія, Російська імперія |
| Поховання | Круподеринці |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | дипломат, політик |
| Alma mater | Пажеський корпус |
| Знання мов | російська |
| Членство | Грецьке філологічне товариство Константинополяd |
| Титул | граф[d] |
| Посада | посол, Міністр внутрішніх справ Росіїd, голова, член Державної ради Російської імперії[d] і Representative of the Russian Empire to Chinad |
| Військове звання | генерал від інфантерії |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Ignatyev familyd |
| Батько | Павло Миколайович Ігнатьєвd |
| Мати | Mariya Ignatyevad |
| Брати, сестри | Ігнатьєв Олексій Павлович |
| У шлюбі з | Yekaterina Ignatyevad |
| Діти | Ігнатьєв Павло Миколайович (міністр освіти), Nikolai Ignatevd і Ігнатьєв Олексій Миколайович |
| Нагороди | |
|
Життєпис Редагувати
У 1864—1877 посол у Константинополі. Учасник підготовки Сан-Стефанського мирного договору 1878. В 1881—1882 міністр внутрішніх справ. Міністерством Ігнатьєва 3 травня 1882 року були видані тимчасові правила про євреїв, незабаром після того, як єврейські погроми, що розпочалися в Єлисаветграді 15 квітня 1881 року, охопили сім губерній. З 1884 року Ігнатьєв президент товариства для сприяння російській промисловості і торгівлі, з 1888 року — президент слов'янського благодійного товариства.
Син Миколая Ігнатьєва — Володимир загинув у 26 річному віці у Цусімському бою. Інші сини — Павло та Олексій були київськими губернаторами.
Павло служив як останній міністр освіти за правління Миколи II. Його онук Георгій Павлович (Джордж) Ігнатьєв став канадським дипломатом, і його правнук Майкл Ігнатьєв — канадський політик.
Примітки Редагувати
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- The Fine Art Archive — 2003.
Джерела та література Редагувати
- І. М. Романюк. Ігнатьєв Микола Павлович [ 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 411. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- О. Л. Скрябін. Ігнатьєв Микола Павлович [ 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
Посилання Редагувати
| Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |