Бердичівський повіт (до 1846 року — Махнівський) — адміністративно-територіальна одиниця Київської губернії Російської імперії. Повітовий центр — місто Бердичів.
| Бердичівський повіт | |
| | |
| | |
| Губернія | Київська губернія |
|---|---|
| Центр | Бердичів |
| Створений | 1846 |
| Площа | 3227 км² |
| Населення | 279 695 чоловік (на 1897 рік) осіб |
Історія Редагувати
Махнівський повіт виник 24 квітня (13 квітня за старим стилем) 1793 року на основі Брацлавського і Подільського воєводств за результатами Другого поділу Речі Посполитої, в межах новоствореного Брацлавського намісництва Російської імперії. Брацлавське намісництво складалося з 13 повітів.
1796 року повіт увійшов до складу Київської губернії, а в Махнівці були влаштовані повітові присутні місця. Повіт знаходився в західній частині губернії і на заході межував з Вінницьким повітом Подільської губернії, на півночі з Житомирським повітом Волинської губернії, на сході з Сквирським і Таращанським повітами, а на півдні з Липовецьким повітом Київської губернії. Площа повіту становила 295 388 десятин (3227 км²).
Швидке зростання та розвиток Бердичева призвело до занепаду Махнівки. Та ще й пожежа 1841 року зруйнувала більшість будівель. У 1846 році всі повітові присутні місця переведені до Бердичева, Бердичів з містечка став повітовим містом, а повіт перейменований на Бердичівський. Махнівка стала власницьким містечком.
Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 279 695 чоловік. З них 66,94 % — українці, 23,06 % — євреї, 3,62 % — росіяни, 5,77 % — поляки.
В повіті було 306 населених пунктів. На 1900 рік — 379 населених пунктів, зокрема одне місто (Бердичів), 10 містечок, 160 сіл, 149 хуторів, 11 колоній, 2 слободи, 1 урочище, 17 ферм, 9 корчем, 2 селища, 13 залізничних будок, 2 залізничні станції, 2 залізничні казарми.
Адміністративний поділ Редагувати
на 1861 рік Редагувати
Волості: Білашківська, Білопільська, Бистрицька, Брицька, Булаївська, Вахнівська, Вуїнська, Дзюнківська, Дубово-Мехеринецька, Закутинецька, Каменецька, Козятинська, Котюжинська, Мало-Чернявська, Мало-Чернятинська, Махнівська, Молотковецька, Мончинецька, Непедівська, Ново-Прилуцька, Огіївська, Погребиська, Пузирецька, Самгородська, Саражинецька, Свитинецька, Семенівська, Спичинецька, Станилівська, Старо-Прилуцька, Терехівська, Холаїмгородська, Юзефівська.
на 1885 рік Редагувати
- м. Бердичів
- Білилівська волость
- Білопільська волость
- Бистрицька волость
- Вахнівська волость
- Вуйнівська волость
- Дзюньківська волость
- Дубово-Махаринецька волость (з кін. XIX ст. — Юзефівська)
- Козятинська волость
- Малочернятинська волость
- Махнівська волость
- Мончинська волость (ліквідована в кін. 1880-х рр.)
- Огіївська волость (ліквідована в кін. 1880-х рр.)
- Погребищенська волость
- Прилуцька волость (також — Новоприлуцька)
- Пузирецька волость
- Самгородоцька волость
- Свитинецька волость (з кін. XIX ст. — Ширмівська)
- Семенівська волость
- Спичинецька волость
- Халаїмгородоцька волость (ліквідована в кін. 1880-х рр.)
- Чернявська волость (також — Малочернявська)
Перепис населення Редагувати
1808 рік. Перепис євреїв Махновського (Бердичівського) повіту орендарів закладів з продажу акцизних напоїв.
Посилання Редагувати
- Указ Прав. Сенату від 16 січня 1846 № 1668(рос. дореф.)
- Кіевскія губернскія вѣдомости № 6 від 8 лютого 1846(рос. дореф.)
- Дані перепису населення 1897 року по Київській губернії. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 15 квітня 2009.
- [. Архів оригіналу за 20 квітня 2018. Процитовано 19 квітня 2018. Кіевскія губернскія вѣдомости № 43, відділ II, частина офіційна від 28 жовтня 1861, с. 555 (рос. дореф.)]
Джерела Редагувати
- Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite](рос.)
| Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |