Сино́пська битва — розгром османської ескадри російським Чорноморським флотом під керівництвом адмірала П. С. Нахімова 18 (30) листопада 1853 року. Остання битва в історії вітрильного флоту й одна з найвизначніших битв Кримської війни. Значною мірою прискорила оголошення війни Російській імперії Великою Британією і Французькою імперією.
| Сінопська битва | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Кримська війна | ||||||
| О. Боголюбов. «Сінопська битва 18 листопада 1853 року» | ||||||
| ||||||
| Сторони | ||||||
| Російська імперія | Османська імперія | |||||
| Командувачі | ||||||
| | Осман-паша | |||||
| Сили | ||||||
| 6 лінійних кораблів 2 фрегати 3 пароплави 720 корабельних гармат | 7 фрегатів 5 корветів 476 корабельних гармат; 44 на берегових батареях | |||||
| Втрати | ||||||
| 37 вбитих 233 поранених 13 гармат | 7 фрегатів 4 корвети 3000 вбитих і поранених 200 полонених, у тому числі адмірал Осман-паша |
Короткий опис подій Редагувати
На початку листопада 1853 Нахімов зі своєю ескадрою крейсував у південно-східній частині Чорного моря з метою припинити висадку османського десанту на кавказький берег, про що розвідка отримала вірогідні відомості. 11 листопада російські кораблі виявили в Сінопській бухті ворожу ескадру. Нахімов заблокував її, попри те, що в той момент у нього було лише 3 лінійних кораблі, інші довелося повернути до Севастополя, настільки вони були пошарпані зимовими штормами. 16 листопада до Нахімова приєднався загін контр-адмірала Новосільского, що довело склад російської ескадри до 6 лінійних кораблів і 2 фрегатів.
Зробивши всі необхідні приготування, роз'яснивши керівному складу задум свого маневру і завдання окремих кораблів, Нахімов опівдні 18 листопада рушив за вітром двома паралельними колонами та став на якорі за заздалегідь прорахованої диспозиції. У домовлений час він дав сигнал до початку рішучого бою на коротких дистанціях, залишивши на флангах під вітрилами два фрегати.
Османська ескадра під формальним командуванням Осман-паші, а фактично керована британським радником Слейвом, складалася з 2 пароплавів, 7 великих фрегатів, 3 корветів і 4 транспортників. Ескадра стояла, приготувавшись до бою, в одній лінії, зігнутій концентрично відносно берегової лінії, причому 4 з 6 берегових батарей Сінопа становили хіба що другу лінію вогню.
Нахімов мав перевагу в кількості гармат — 710 проти 472 бортових і 26 берегових. Крім того, частина гармат росіян були т. зв. «бомбічними», тобто могли стріляти руйнівними для дерев'яних кораблів фугасними снарядами. Але Нахімов був змушений проводити тактичне розгортання під вогнем османів. Саме в цей період бою російські кораблі отримали найбільше число пошкоджень і зазнали відчутних втрат у людях. Однак, як тільки нахімовські кораблі зайняли свої позиції, а зробили вони це точно, як на огляді, і відкрили спільний вогонь, картина різко змінилася. Попри жорстокість і завзятість османів на початку бою, після перших російських залпів їхні кораблі почали виходити з ладу один за іншим — займалися і викидалися на берег внаслідок обриву якірних канатів. Три кораблі вибухнули й злетіли в повітря. Ще через деякий час берегові батареї були зрівняні з землею. Після короткотривалого бою проводилося знищення недобитих кораблів, які не можна було відвести до Севастополя через великі пошкодження.
Через чотири години османської ескадри і чотирьох берегових батарей не існувало, як не існувало й суднобудівної верфі зі стапелями та складами. Населення, на чолі з губернатором, в паніці втекло в гори. Врятувалися втечею лише акумуляторний пароплав «Таїф», і близько третини уцілілих матросів, що добралися вплав до берега. Віце-адмірал Осман-паша з двома капітанами загиблих фрегатів і значним числом матросів потрапив у полон. Другий флагман потонув, добираючись до суші.
Історія ще не знала такого рішучого бою з такими надзвичайними результатами, якщо врахувати, що Нахімов не втратив жодного корабля і що в російській ескадрі було тільки 37 вбитих і 234 поранених.
У міру того, як ставали відомі всі обставини й деталі Сінопського бою, вони дедалі більше дивували сучасників. Навіть вороже налаштована до Російської імперії газета «Таймс» — орган керівних кіл «володарки морів» — змушена була опублікувати визнання, не зовсім звичне для британського вуха, вихованого на розповідях про британські перемоги. Вона зазначала, що такого кінця бою і в такий короткий час ніколи ще не було.
До кінця бою наспів пароплавний загін на чолі з віце-адміралом Корніловим, безуспішно намагаючись перехопити «Таїф», який пішов від погоні, користуючись своєю перевагою в швидкості. Заставши у вогні уламки османського флоту й пожежі на березі, Корнілов обмежився наданням допомоги при приведенні в порядок кораблів, які мали значні пошкодження після бою. «Марія», на якій тримав прапор Нахімов, мала 60 пробоїн у корпусі, не рахуючи ушкоджень щогл і рангоуту.
То дійсно була швидка переможна битва, тим більше, що російський флот мав значну перевагу в кількості гармат . Але ця перемога аж ніяк не вплинула на хід Кримської війни. Російський флот був застарілим у порівнянні з британо-французькою ескадрою, що складалася із новітніх гвинтових кораблів, і його затопили при вході до Севастопольської бухти.
Бойовий порядок Редагувати
Російська імперія Редагувати
Лінійні кораблі Редагувати
- Великий князь Костянтин 120 гармат
- Три святителі 120 гармат
- Париж 120 гармат (2-й флагман)
- Імператриця Марія 84 гармати (флагман)
- Чесма 84 гармати
- Ростислав 84 гармати
Фрегати Редагувати
- Кулевчі 54 гармати
- Кагул 44 гармати
Пароплавофрегати Редагувати
- Одеса 12 гармат
- Крим 12 гармат
- Херсонес 12 гармат
Османська імперія Редагувати
Фрегати Редагувати
- Аунні Аллах 44 гармати — викинувся на берег
- Фазлі Аллах 44 гармати (колишній російський Рафаїл, захоплений у 1829 р.) — загорівся, викинувся на берег
- Нізаміе 62 гармати — втратив дві щогли, після чого викинувся на берег
- Несімі Зефер 60 гармат — викинувся на берег після того, як був перебитий якірний ланцюг
- Навек Бахрі 58 гарматй — вибухнув
- Даміад 56 гармат (єгипетський) — викинувся на берег
- Каіді Зефер 54 гармати — викинувся на берег
Корвети Редагувати
- Нежм Фішан 24 гармати
- Фейзе Меабуд 24 гармати — викинувся на берег
- Гюлі Сефід 22 гармати — вибухнув
Пароплавофрегат Редагувати
- Таїф 22 гармти — пішов у Стамбул
Пароплав Редагувати
- Еркілє 2 гармати.
Пам'ять Редагувати
Джерела Редагувати
- Л. П. Маркітан. Східна (Кримська) війна 1853—1856 рр. та увічнення пам'яті.
- Енциклопедія «Навколо світу»
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 27 листопада 2015.