Гвінейсько-Конголезький регіон — біогеографічний регіон Африки, що простягається від Атлантичного океану через територію басейну Конго до Конго-Нільського вододілу[en] в Руанді та Бурунді, перетинаючи при цьому екватор. Раніше цей регіон був переважно вкритий дощовими лісами, однак зараз незайманих пралісів залишилося небагато, і в багатьох районах вони були замінені саванами та вторинними лісами.
Опис ред.
Гвінейсько-Конголезький регіон — це регіон тропічних рівнинних дощових лісів, типовим прикладом яких є ліси басейну Конго. Місцевість тут, як правило, лежить на висоті до 1000 м над рівнем моря, а середньорічна кількість опадів зазвичай становить від 1600 до 2000 мм. У високих, багатоярусних дощових лісах лісовий намет розташований на висоті 30 м над землею або вище. Поодинокі емерджентні[de] дерева підіймаються на висоту до 60 м над землею. Більшість дерев у гвінейсько-конголезьких лісах є вічнозеленими або напіввічнозеленими, з невеликим домішком листяних порід. У вологих районах дерева можуть вкривати численні епіфіти, однак на більш сухих ділянках вони менш поширені. Серед типових дерев, що зустрічаються в лісах регіону, слід відзначити запашну гуарею[en] (Guarea cedrata), чорну гуарею[en] (Guarea thompsonii), конголезький горіх[en] (Lovoa trichilioides), голий марантес[sv] (Maranthes glabra), двоколірну паркію[en] (Parkia bicolor), високу афромосію[en] (Pericopsis elata) , ессієве дерево[de] (Petersianthus macrocarpus) та різні види ентандрофрагм (Entandrophragma spp.). У деяких частинах лісу домінує один вид, як правило з родини бобових (Fabaceae). Найчастіше великі монодомінантні насадження формують бомангові дерева[en] (Brachystegia laurentii), угандійські залізні дерева[en] (Cynometra alexandri), лімбалієві дерева[en] (Gilbertiodendron dewevrei), конголезькі зеброві дерева[en] (Julbernardia seretii) та дрібнолисті міхельсонії[en] (Michelsonia microphylla). Так, у деяких частинах лісу Ітурі[en] на північному сході Демократичної Республіки Конго лімбалієві дерева (G. dewevrei) складають понад 90 % кронових дерев.
У флорі Гвінейсько-Конголезького та прилеглого Замбезійського регіонів майже відсутні спільні види, за винятком деяких космополітичних видів. Однак між регіонами існує перехідна зона, де обидві флори, кожна у збідненому вигляді, змішуються або співіснують у вигляді мозаїки під впливом кліматичних та едафічних[en] факторів. Це ускладнює визначення точного кордону між двома регіонами.
Типи лісів ред.
Гвінейсько-конголезькі ліси діляться на кілька типів. Гігрофільні прибережні вічнозелені ліси зустрічаються у переривчастій вологій прибережній смузі між Сьєрра-Леоне та Габоном; ці ліси багаті на дерева з родини бобових (Fabaceae), які можуть швидко відновлюватися і формувати чисті насадження. Мішані вологі напіввічнозелені ліси широко поширені, особливо в басейні Конго, де зустрічаються у дещо сухіших місцевостях. Ще більш сухі периферійні напіввічнозелені ліси межують з мішаними вологими лісами на півночі та півдні. Вони часто зазнають пошкоджень від пожеж, які спалахують у сусідніх саванах. Моновидові ліси зустрічаються у вигляді плям у вічнозелених або напіввічнозелених лісах у басейні Конго. Галерейні ліси та заболочені ліси[en] зустрічаються на берегах річок та в заплавах, і характеризуються більш відкритим лісовим наметом. На кам'янистих гірських схилах зустрічаються невисокі чагарникові ліси.
Флористичні провінції ред.
- Верхньогвінейська провінція простягається в Західній Африці від Гвінеї і Сьєрра-Леоне на схід через Ліберію, Кот-д'Івуар і Гану до Того та від узбережжя Атлантичного океану вглиб континенту на кілька сотень кілометрів. Кілька анклавів гірських лісів лежать далі вглиб материка в горах Центральної Гвінеї, Центрального Того та Беніну. Ліси Верхньої Гвінеї обмежені на сході Дагомейським розривом, регіоном в Гані та Беніні, де більш суха лісосавана простягається аж до узбережжя Атлантичного океану, розділяючи ліси Верхньої та Нижньої Гвінеї.
- Нігерійсько-камерунська провінція простягається через території Того, Нігерії та Камеруну, від Дагомейського розриву до річки Санага в Камеруні.
- Конголезька провінція простягається вздовж узбережжя Атлантичного океану від річки Санага до гирла річки Конго та на схід у басейн Конго.
Примітки ред.
- ↑ Goldammer, Johann Georg; De Ronde, Cornelis (2004). Wildland Fire Management Handbook for Sub-Sahara Africa: Guineo-Congolian Lowland Forests. African Minds. с. 22—23. ISBN 978-1-919833-65-1.
- ↑ Tropical rain forest. Africa: Global Ecological Zones. FAO. Процитовано 28 June 2019.
- Torti, Sylvia D.; Coley, Phyllis D. (1999). Tropical Monodominance: A Preliminary Test of the Ectomycorrhizal Hypothesis. Biotropica. 31 (2): 220—228. doi:10.1111/j.1744-7429.1999.tb00134.x. S2CID 85651683.
- White, F.; Werger, M.J.A. (1978). "The Guineo-Congolian transition to southern Africa". Biogeography and Ecology of Southern Africa. Biogeography and Ecology of Southern Africa: Monographiae Biologicae. Monographiae Biologicae. 31: 599—620. doi:10.1007/978-94-009-9951-0_14. ISBN 978-94-009-9953-4.
- . World Wide Fund for Nature. Архів оригіналу за 3 November 2016. Процитовано 29 June 2019.
- Linder, H. Peter, Helen M. de Klerk Julia Born et al. (2012). "The partitioning of Africa: statistically defined biogeographical regions in sub‐Saharan Africa". Journal of Biogeography Volume 39, Issue 7 May 2012. [1]
- Linder, H. Peter, Helen M. de Klerk Julia Born et al. (2012). "The partitioning of Africa: statistically defined biogeographical regions in sub‐Saharan Africa". Journal of Biogeography Volume 39, Issue 7 May 2012. [2]