www.wikidata.uk-ua.nina.az

Сіджильмаса араб سجلماسة бербер ⵉⵙⴳⵍⵎⴰⵙⵏ Isgelmasen фр Sijilmassa середньовічне марокканське місто важливий перевалочний

Сіджильмаса

Сіджильмаса (араб. سجلماسة‎, бербер. ⵉⵙⴳⵍⵎⴰⵙⵏ Isgelmasen, фр. Sijilmassa) — середньовічне марокканське місто, важливий перевалочний пункт транссахарської торгової мережі на північному краю пустелі Сахара в Марокко. Руїни міста тягнуться на вісім кілометрів (5 миль) уздовж річки Зіз в оазі Тафілалет поблизу міста Ріссані. Історія міста відзначена кількома послідовними правліннями різних берберських династій.

Сіджильмаса
араб. سجلماسة‎, бербер. ⵉⵙⴳⵍⵎⴰⵙⵏ
Руїни Сіджильмаси
Сіджельмаси на території сучасного Марокко
Сучасне розташування  Марокко
Регіон Північний край пустелі Сахара
Географічні координати 31°17′ пн. ш. 4°17′ зх. д. / 31.28° пн. ш. 4.28° зх. д. / 31.28; -4.28Координати: 31°17′ пн. ш. 4°17′ зх. д. / 31.28° пн. ш. 4.28° зх. д. / 31.28; -4.28
Історія
Заснування 757 н. е.
Культура Берберська, Арабська

До XIV століття місто слугувало початковою точкою західного трансахарського торгового шляху, що вів з Марокко до мусульманських імперій Сахелю — Гани і Малі і і було одним з найважливіших торгових центрів середньовічного Магрібу.

Історія ред.

Передумови ред.

Оаза Тафілалет

Арабське завоювання території сучасного Марокко відбулося в 670 році під керівництвом Укби ібн Нафі, генерала династії дамаських Омеядів. Араби принесли в регіон свої звички, іслам і арабську мову, що швидко поширились серед берберів.

У середині VIII ст. серед низки південноберберських племен поширився суфризм, що разом із зростанням економічних утисків призвело в 740 р. до Берберського повстання і скинення влади Омеядів на території Марокко.

Одне з берберських племен — мекнаси, після повалення влади Омеядів заснувало у 750-х роках в оазі Тафілалет на краю пустелі Сахара місто Сіджильмасу, навколо якого 772 року було утворено власну державу — Сіджильмасський емірат.

Заснування міста. Мідрариди ред.

Ідрісідське Марокко та його сусіди (королівство Бені-Мідрар і емірат Сіджильмаса)

Згідно з «Книгою маршрутів та місць» аль-Бакрі, суфритські хариджити вперше оселились на цьому місті після повстання берберів проти Омеядів. Аль-Бакрі розповідає, що інші почали приєднуватись до цих перших поселенців, поки їх не стало налічуватись близько чотирьох тисяч, після чого вони заклали місто. Вони обрали лідера Ісу бен Мазида аль-Асвада (Чорного), який займався їхніми справами в перші кілька років після заснування міста. Однак, після 14 років правління його звинуватили в корупції і стратили. Лідером міста став Абу аль-Касім Самгу бін Васул аль-Мекнасі, очільник гілки племені Мекнаса. Цей Абу аль-Касім і його нащадки відомі як династія Мідраридів.

Арабський географ Ібн Хавкал відвідав Андалузію та Магриб між 947 і 951 роками. Згідно з повідомленням в його Кітаб Сурат аль-Ард, закінченим приблизно в 988 році, економічна потуга Сіджильмаси зросла завдяки зміні торгових шляхів. Свого часу торгівля між Єгиптом та Імперією Гана йшла прямим шляхом через пустелю, але через суворі умови, від цього шляху відмовились. Натомість каравани почали проходили через Магриб на захід до Сіджильмаси, а вже звідси прямували на південь і перетинали Сахару. Про економічне багатство Сіджильмаси свідчить історія Ібн Хавкала про вексель, виданий торговцю в Авдагусті на сорок дві тисячі динарів від іншого купця з Сіджильмаси. Ібн Хавкал пояснює, що він ніколи не чув про таку велику суму грошей за всі свої подорожі. Не тільки Ібн Хавкал був вражений обсягами торгівлі з Магрибом та Єгиптом, Аль-Масуді зазначив, що тут карбували гроші з золота, що надходило з Західного Судану.

Дестабілізація в Х ст. Фатіміди і Маграви ред.

Долина річки Зізі

За династії Мідраридів, завдяки своєму багатству місто змогло відстояти свою незалежність як від влади багдадського Аббасидського халіфату (звільнились в 771 році) так і від влади сусідніх марокканських Ідрісидів з Фесу. Мінливі союзи з Кордовським халіфатом та Іфрикією призвели до дестабілізації міста в X столітті. Проблеми почались зі з'явою у Сіджильмасі Абдаллаха аль-Махді, майбутнього засновника династії Фатімідів. Аль-Махді разом із своїм сином аль-Каїмом втік з Месопотамії до Магрибу і прибув до Сіджильмаси в 905 році. Аль-Махді рятувався на території Марокко від переслідувань з боку Аббасидів, оскільки він належав до шиїтських ісмаїлітів, що загрожували самим засадам Аббасидського халіфату. Згідно з легендою, «прибуття Абдаллаха та його сина справдило пророцтво про те, що махді прибуде з Месопотамії до Сіджильмаси. Вони чотири роки ховалися в Сіджильмасі під покровительством місцевих мідраридів, зокрема принца Яси».

Торгові шляхи західної Сахари в середньовіччі. Золотоносні регіони позначені світлокоричневим кольором.

Син Абдаллаха аль-Каїм мав чудодійну силу і викликав появу неподалік міста джерела води. Свідком цього став місцевий єврей, який почав поширювати по всій Сіджильмасі слух про те, що Абдаллах збирається захопити місто. Приблизно в той самий час принц Яса, мідраридський правитель Сіджильмаси отримав лист від Аббасидів з Багдаду, в якому його закликали закрити кордони та застерігатись Абдаллаха. Яса був змушений ув'язнити людей, яким він раніше протегував. Слуга Абдаллаха втік до Кайруана, який на той час був оплотом ісмаілітів. Лідером ісмаїлітів в Іфрикії був фанатичний проповідник Абу Абдаллах аль-Шиї, який швидко зібрав армію, щоб врятувати свого одновірця. Дорогою до Сіджильмаси він підкорив Тагерт, сусідній оплот харіджітів-ібаді з династії Рустамідів. Іфрікійська армія прибула в оазу Тафілалет у другій половині 909 р. і взяла місто в облогу. Після того, як правителя Сільджимаси Ясу було вбито в цьому чи наступному році, держава династії Мідрарідів розпочала довгий процес розпаду, що врешті-решт призвело до її захоплення берберами Маграва — васалами Кордовського халіфату.

В 979 році місто ненадовго було захоплено військами зірідської Іфрикії на чолі з Булуггіном ібн Зірі, який завдав поразки берберським племенам конфедерації зената (маграва, іфран, мазата, хавара) і змусив їх визнати зверхність Фатімідів (а фактично їх іфрикійських намісників Зірідів). В 980 році Булуггін повернувся в Іфрикію, але його загони до 983 року намагалися зберегти владу в Далекому Магрибі (Магриб аль-Акса).

Під Магравами, які з часом оголосили незалежність від Кордовського халіфату, місто зберегло свою роль торгового центру. Воно також стало центром для магравського уряду та вихідною базою для його кампаній проти інших племен у Марокко.

XI-XII ст. Альморавіди і Альмохади ред.

Після 60 років правління Магравів, старійшини Сіджильмаси звернулись до конфедерації берберів санхаджа, яка тільки починала перетворення в династію Альморавідів. За словами Аль-Бакрі, в 1055 році Абдалла ібн Ясін, духовний лідер руху Альморавідів, у відповідь на заклик старійшин привів свою армію в Сіджильмасу і стратив лідера Магравів Масуда ібн Ванудіна аль-Маграві. Альморавіди запровадили правила згідно з надзвичайно суворим тлумаченням ісламу, знищили музичні інструменти та закрили винні крамниці по всьому місту. Оскільки місто не раз бунтувало проти гарнізону альморавідів, Сіджильмаса стала їх першим завоюванням і залишалась під їх контролем до 1146 р., коли місто під свій контроль захопив халіфат Альмохадів. Під час правління Альморавідів Сіджильмаса підпала під централізовані структури управління Альморавідської імперії. Приблизно в цей час була збудована сусідня гірська фортеця Джебель Мудаввар.

Коли Альмохади захопили місто в середині XII століття, вони також скористалися багатствами, які приносила торгівля, що йшла через Сіджильмасу. Однак сувора філософія Альморавідів була з надлишком перевершена надзвичайно жорстокими практиками, що запроваджували Альмохади. Це завершилося різаниною більшості єврейського населення, що мешкало в Сіджильмасі.

XIII-XIV ст. Мариніди ред.

Під час скинення династії Альмохадів конфедерацією берберів Зената на чолі з Маринідами, з 1274 року Сіджільмаса знову підпала під владу чергової берберської династії.

Марокканський мандрівник Ібн Баттута зупинявся в Сіджильмасі під час подорожі до Імперії Малі в 1352—1353 роках. Він писав: «Я дійшов до міста Сіджильмаса, дуже гарного міста. У ньому є багато фініків гарної якості. Місто Аль-Басра схоже з ним за кількістю фініків, але їх якісь в Сіджильмасі вища». Ібн Баттута також згадує Сіджильмасу, описуючи китайське місто Цюаньчжоу: «У цьому місті, як і в усіх містах Китаю, людські житла оточують сади і поля, як і в Сіджильмасі у нашій країні. Саме тому їх міста такі великі».

Занепад і зруйнування міста ред.

Наступна згадка про Сіджильмасу в збережених джерелах — від Лева Африканського, який, подорожуючи до Марокко на початку XVI століття, їде до оази Тафілальт і виявляє, що Сіджильмаса зруйнована. Він описав «надзвичайно величні і дуже високі стіни», які, вочевидь, ще стояли. Він продовжує описувати місто як «гарно збудоване», пишучи, що в місті було багато величних храмів та медресе, а також водяні колеса, які піднімали воду з річки Зіз. Лев Африканський розповідає, що з того часу, як місто було зруйновано, колишні мешканці переселились у віддалені села та фортеці. Він пробув у цій місцевості сім місяців, кажучи, що там помірний і приємний клімат. За словами Лева Африканського, місто було зруйноване, коли мешканці Сіджильмаси, вбили його останнього правителя, після чого населення було розпорошене по сільській місцевості. Ібн Халдун у своєму «Мукаддимах» говорить, що місто занепало через брак ресурсів. Лайтфут і Міллер посилаються на свої дослідження на місці: вони кажуть, що усна традиція, збережена в Тафілальті, говорить про те, що «Чорний султан», зловмисний диктатор, був скинутий населенням.

Місто було відбудовано у XVIII столітті за наказом султана Мулая Ісмаїла. Воно було завойоване і знову знищене кочовими племенами Айт-Атта в 1818 році. Сьогодні руїни Сіджильмаси, розташовані за пару кілометрів на північ від міста Ріссані, визнані Всесвітнім фондом пам'яток місцем, що перебуває під загрозою зникнення. Руїни середньовічної Сільджимаси взяті під охорону Міністерством культури Марокко.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ (Lightfoot та Miller, 1996)
  2. Everett Jenkins Jr. (1 October 1999). The Muslim Diaspora (Volume 1, 570-1500): A Comprehensive Chronology of the Spread of Islam in Asia, Africa, Europe and the Americas. McFarland. с. 57. ISBN 978-0-7864-4713-8.
  3. R. William Caverly, Hosting Dynasties and Faiths: Chronicling the Religious History of a Medieval Moroccan Oasis City, thesis presented to Hamline University
  4. Levtzion та Hopkins, 2000, с. 64–87.
  5. Levtzion та Hopkins, 2000, с. 43.
  6. Levtzion та Hopkins, 2000, с. 45.
  7. Levtzion та Hopkins, 2000, с. 45, 47, 381 Note 6.
  8. Levtzion, 1968.
  9. Levtzion, Nehemia (1973). Ancient Ghana and Mali. New York: Methuen & Co Ltd. с. 22. ISBN 0841904316.
  10. This story is related in Al-Bakri's account in Levtzion, «Corpus»
  11. (Levtzion, 1994). «Abd Allah b Yasin and the Almoravids».
  12. Capel, Chloé (2013). Jebel Mudawwar: une montagne fortifiée au Sahara. Site étatique ou site communautaire ?. У Bourrouilh, Antoine; Pierre-Emmanuel, Paris; Haidar Vela, Nairusz (ред.). Appréhension et qualification des espaces au sein du site archéologique. Paris: Sorbonne. с. 101—122.
  13. This is an observation made by Hirschberg in A History of the Jews in North Africa, pp. 109, 116—118
  14. Gibb та Beckingham, 1994, с. 946 Vol. 4.
  15. Gibb та Beckingham, 1994, с. 894 Vol. 4.
  16. Leo Africanus, A Geographical History of Africa, 260—271
  17. Ibn Khaldun, Muqaddimah, 248

Джерела ред.

  • Boone, James L.; Myers, J. Emlen; Redman, Charles L. (1990), Archeological and Historical Approaches to Complex Societies – The Islamic States of Medieval Morocco, American Anthropologist, 92 (3): 630—646, doi:10.1525/aa.1990.92.3.02a00050.
  • Gibb, H.A.R.; Beckingham, C.F. trans. and eds. (1994), The Travels of Ibn Baṭṭūṭa, A.D. 1325–1354 (Volume 4), London: Hakluyt Society, ISBN 978-0-904180-37-4. This volume was translated by Beckingham after Gibb's death in 1971.
  • Hirschberg, H.Z. (1974), A History of the Jews in North Africa, New York: Brill Academic.
  • Ibn Khaldun (1958), al-Muqaddimah, Franz Rosenthal, Princeton, NJ: Princeton University Press.
  • Levtzion, Nehemia (1968), Ibn-Hawqal, the cheque, and Awdaghost, Journal of African History, 9 (2): 223—233, doi:10.1017/S0021853700008847, JSTOR 179561.
  • Levtzion, Nehemia (1973), Ancient Ghana and Mali, London: Methuen, ISBN 0-8419-0431-6.
  • Levtzion, Nehemia (1994), Islam in West Africa: Politics and Society to 1800, Grand Rapids, MI: Variorum, ISBN 0-86078-444-4.
  • Levtzion, Nehemia; Hopkins, John F.P., ред. (2000), Corpus of Early Arabic Sources for West Africa, New York, NY: Marcus Weiner Press, ISBN 1-55876-241-8. First published in 1981.
  • Lightfoot, Dale R.; Miller, James A. (1996), Sijilmassa: The rise and fall of a walled oasis in medieval Morocco (PDF), Annals of the Association of American Geographers, 86: 78—101, doi:10.1111/j.1467-8306.1996.tb01746.x.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Sidzhilmasa arab سجلماسة berber ⵉⵙⴳⵍⵎⴰⵙⵏ Isgelmasen fr Sijilmassa serednovichne marokkanske misto vazhlivij perevalochnij punkt transsaharskoyi torgovoyi merezhi na pivnichnomu krayu pusteli Sahara v Marokko Ruyini mista tyagnutsya na visim kilometriv 5 mil uzdovzh richki Ziz v oazi Tafilalet poblizu mista Rissani Istoriya mista vidznachena kilkoma poslidovnimi pravlinnyami riznih berberskih dinastij Sidzhilmasa arab سجلماسة berber ⵉⵙⴳⵍⵎⴰⵙⵏRuyini SidzhilmasiSidzhelmasi na teritoriyi suchasnogo MarokkoSuchasne roztashuvannya MarokkoRegion Pivnichnij kraj pusteli SaharaGeografichni koordinati 31 17 pn sh 4 17 zh d 31 28 pn sh 4 28 zh d 31 28 4 28 Koordinati 31 17 pn sh 4 17 zh d 31 28 pn sh 4 28 zh d 31 28 4 28IstoriyaZasnuvannya 757 n e 1 Kultura Berberska ArabskaDo XIV stolittya misto sluguvalo pochatkovoyu tochkoyu zahidnogo transaharskogo torgovogo shlyahu sho viv z Marokko do musulmanskih imperij Sahelyu Gani i Mali i i bulo odnim z najvazhlivishih torgovih centriv serednovichnogo Magribu 1 Zmist 1 Istoriya 1 1 Peredumovi 1 2 Zasnuvannya mista Midraridi 1 3 Destabilizaciya v H st Fatimidi i Magravi 1 4 XI XII st Almoravidi i Almohadi 1 5 XIII XIV st Marinidi 1 6 Zanepad i zrujnuvannya mista 2 Div takozh 3 Primitki 4 DzherelaIstoriya red Peredumovi red nbsp Oaza TafilaletArabske zavoyuvannya teritoriyi suchasnogo Marokko vidbulosya v 670 roci pid kerivnictvom Ukbi ibn Nafi generala dinastiyi damaskih Omeyadiv Arabi prinesli v region svoyi zvichki islam i arabsku movu sho shvidko poshirilis sered berberiv U seredini VIII st sered nizki pivdennoberberskih plemen poshirivsya sufrizm sho razom iz zrostannyam ekonomichnih utiskiv prizvelo v 740 r do Berberskogo povstannya i skinennya vladi Omeyadiv na teritoriyi Marokko Odne z berberskih plemen meknasi pislya povalennya vladi Omeyadiv zasnuvalo u 750 h rokah v oazi Tafilalet na krayu pusteli Sahara misto Sidzhilmasu 2 navkolo yakogo 772 roku bulo utvoreno vlasnu derzhavu Sidzhilmasskij emirat Zasnuvannya mista Midraridi red nbsp Idrisidske Marokko ta jogo susidi korolivstvo Beni Midrar i emirat Sidzhilmasa 3 Zgidno z Knigoyu marshrutiv ta misc al Bakri sufritski haridzhiti vpershe oselilis na comu misti pislya povstannya berberiv proti Omeyadiv 4 Al Bakri rozpovidaye sho inshi pochali priyednuvatis do cih pershih poselenciv poki yih ne stalo nalichuvatis blizko chotiroh tisyach pislya chogo voni zaklali misto Voni obrali lidera Isu ben Mazida al Asvada Chornogo yakij zajmavsya yihnimi spravami v pershi kilka rokiv pislya zasnuvannya mista Odnak pislya 14 rokiv pravlinnya jogo zvinuvatili v korupciyi i stratili Liderom mista stav Abu al Kasim Samgu bin Vasul al Meknasi ochilnik gilki plemeni Meknasa Cej Abu al Kasim i jogo nashadki vidomi yak dinastiya Midraridiv Arabskij geograf Ibn Havkal vidvidav Andaluziyu ta Magrib mizh 947 i 951 rokami 5 Zgidno z povidomlennyam v jogo Kitab Surat al Ard zakinchenim priblizno v 988 roci ekonomichna potuga Sidzhilmasi zrosla zavdyaki zmini torgovih shlyahiv Svogo chasu torgivlya mizh Yegiptom ta Imperiyeyu Gana jshla pryamim shlyahom cherez pustelyu ale cherez suvori umovi vid cogo shlyahu vidmovilis Natomist karavani pochali prohodili cherez Magrib na zahid do Sidzhilmasi a vzhe zvidsi pryamuvali na pivden i peretinali Saharu 6 Pro ekonomichne bagatstvo Sidzhilmasi svidchit istoriya Ibn Havkala pro veksel vidanij torgovcyu v Avdagusti na sorok dvi tisyachi dinariv vid inshogo kupcya z Sidzhilmasi Ibn Havkal poyasnyuye sho vin nikoli ne chuv pro taku veliku sumu groshej za vsi svoyi podorozhi 7 8 Ne tilki Ibn Havkal buv vrazhenij obsyagami torgivli z Magribom ta Yegiptom Al Masudi zaznachiv sho tut karbuvali groshi z zolota sho nadhodilo z Zahidnogo Sudanu 9 Destabilizaciya v H st Fatimidi i Magravi red nbsp Dolina richki ZiziZa dinastiyi Midraridiv zavdyaki svoyemu bagatstvu misto zmoglo vidstoyati svoyu nezalezhnist yak vid vladi bagdadskogo Abbasidskogo halifatu zvilnilis v 771 roci tak i vid vladi susidnih marokkanskih Idrisidiv z Fesu Minlivi soyuzi z Kordovskim halifatom ta Ifrikiyeyu prizveli do destabilizaciyi mista v X stolitti Problemi pochalis zi z yavoyu u Sidzhilmasi Abdallaha al Mahdi majbutnogo zasnovnika dinastiyi Fatimidiv Al Mahdi razom iz svoyim sinom al Kayimom vtik z Mesopotamiyi do Magribu i pribuv do Sidzhilmasi v 905 roci Al Mahdi ryatuvavsya na teritoriyi Marokko vid peresliduvan z boku Abbasidiv oskilki vin nalezhav do shiyitskih ismayilitiv sho zagrozhuvali samim zasadam Abbasidskogo halifatu Zgidno z legendoyu pributtya Abdallaha ta jogo sina spravdilo proroctvo pro te sho mahdi pribude z Mesopotamiyi do Sidzhilmasi Voni chotiri roki hovalisya v Sidzhilmasi pid pokrovitelstvom miscevih midraridiv zokrema princa Yasi nbsp Torgovi shlyahi zahidnoyi Sahari v serednovichchi Zolotonosni regioni poznacheni svitlokorichnevim kolorom Sin Abdallaha al Kayim mav chudodijnu silu i viklikav poyavu nepodalik mista dzherela vodi Svidkom cogo stav miscevij yevrej yakij pochav poshiryuvati po vsij Sidzhilmasi sluh pro te sho Abdallah zbirayetsya zahopiti misto Priblizno v toj samij chas princ Yasa midraridskij pravitel Sidzhilmasi otrimav list vid Abbasidiv z Bagdadu v yakomu jogo zaklikali zakriti kordoni ta zasterigatis Abdallaha Yasa buv zmushenij uv yazniti lyudej yakim vin ranishe proteguvav Sluga Abdallaha vtik do Kajruana yakij na toj chas buv oplotom ismailitiv Liderom ismayilitiv v Ifrikiyi buv fanatichnij propovidnik Abu Abdallah al Shiyi yakij shvidko zibrav armiyu shob vryatuvati svogo odnovircya Dorogoyu do Sidzhilmasi vin pidkoriv Tagert susidnij oplot haridzhitiv ibadi z dinastiyi Rustamidiv Ifrikijska armiya pribula v oazu Tafilalet u drugij polovini 909 r i vzyala misto v oblogu Pislya togo yak pravitelya Sildzhimasi Yasu bulo vbito v comu chi nastupnomu roci derzhava dinastiyi Midraridiv rozpochala dovgij proces rozpadu sho vreshti resht prizvelo do yiyi zahoplennya berberami Magrava vasalami Kordovskogo halifatu 10 V 979 roci misto nenadovgo bulo zahopleno vijskami ziridskoyi Ifrikiyi na choli z Bulugginom ibn Ziri yakij zavdav porazki berberskim plemenam konfederaciyi zenata magrava ifran mazata havara i zmusiv yih viznati zverhnist Fatimidiv a faktichno yih ifrikijskih namisnikiv Ziridiv V 980 roci Buluggin povernuvsya v Ifrikiyu ale jogo zagoni do 983 roku namagalisya zberegti vladu v Dalekomu Magribi Magrib al Aksa Pid Magravami yaki z chasom ogolosili nezalezhnist vid Kordovskogo halifatu misto zbereglo svoyu rol torgovogo centru Vono takozh stalo centrom dlya magravskogo uryadu ta vihidnoyu bazoyu dlya jogo kampanij proti inshih plemen u Marokko XI XII st Almoravidi i Almohadi red Pislya 60 rokiv pravlinnya Magraviv starijshini Sidzhilmasi zvernulis do konfederaciyi berberiv sanhadzha yaka tilki pochinala peretvorennya v dinastiyu Almoravidiv Za slovami Al Bakri v 1055 roci Abdalla ibn Yasin duhovnij lider ruhu Almoravidiv u vidpovid na zaklik starijshin priviv svoyu armiyu v Sidzhilmasu i strativ lidera Magraviv Masuda ibn Vanudina al Magravi Almoravidi zaprovadili pravila zgidno z nadzvichajno suvorim tlumachennyam islamu znishili muzichni instrumenti ta zakrili vinni kramnici po vsomu mistu Oskilki misto ne raz buntuvalo proti garnizonu almoravidiv Sidzhilmasa stala yih pershim zavoyuvannyam i zalishalas pid yih kontrolem do 1146 r koli misto pid svij kontrol zahopiv halifat Almohadiv Pid chas pravlinnya Almoravidiv Sidzhilmasa pidpala pid centralizovani strukturi upravlinnya Almoravidskoyi imperiyi 11 Priblizno v cej chas bula zbudovana susidnya girska fortecya Dzhebel Mudavvar 12 Koli Almohadi zahopili misto v seredini XII stolittya voni takozh skoristalisya bagatstvami yaki prinosila torgivlya sho jshla cherez Sidzhilmasu Odnak suvora filosofiya Almoravidiv bula z nadlishkom perevershena nadzvichajno zhorstokimi praktikami sho zaprovadzhuvali Almohadi Ce zavershilosya rizaninoyu bilshosti yevrejskogo naselennya sho meshkalo v Sidzhilmasi 13 XIII XIV st Marinidi red Pid chas skinennya dinastiyi Almohadiv konfederaciyeyu berberiv Zenata na choli z Marinidami z 1274 roku Sidzhilmasa znovu pidpala pid vladu chergovoyi berberskoyi dinastiyi Marokkanskij mandrivnik Ibn Battuta zupinyavsya v Sidzhilmasi pid chas podorozhi do Imperiyi Mali v 1352 1353 rokah Vin pisav Ya dijshov do mista Sidzhilmasa duzhe garnogo mista U nomu ye bagato finikiv garnoyi yakosti Misto Al Basra shozhe z nim za kilkistyu finikiv ale yih yakis v Sidzhilmasi visha 14 Ibn Battuta takozh zgaduye Sidzhilmasu opisuyuchi kitajske misto Cyuanchzhou U comu misti yak i v usih mistah Kitayu lyudski zhitla otochuyut sadi i polya yak i v Sidzhilmasi u nashij krayini Same tomu yih mista taki veliki 15 Zanepad i zrujnuvannya mista red Nastupna zgadka pro Sidzhilmasu v zberezhenih dzherelah vid Leva Afrikanskogo yakij podorozhuyuchi do Marokko na pochatku XVI stolittya yide do oazi Tafilalt i viyavlyaye sho Sidzhilmasa zrujnovana Vin opisav nadzvichajno velichni i duzhe visoki stini yaki vochevid she stoyali Vin prodovzhuye opisuvati misto yak garno zbudovane pishuchi sho v misti bulo bagato velichnih hramiv ta medrese a takozh vodyani kolesa yaki pidnimali vodu z richki Ziz Lev Afrikanskij rozpovidaye sho z togo chasu yak misto bulo zrujnovano kolishni meshkanci pereselilis u viddaleni sela ta forteci Vin probuv u cij miscevosti sim misyaciv kazhuchi sho tam pomirnij i priyemnij klimat Za slovami Leva Afrikanskogo misto bulo zrujnovane koli meshkanci Sidzhilmasi vbili jogo ostannogo pravitelya pislya chogo naselennya bulo rozporoshene po silskij miscevosti 16 Ibn Haldun u svoyemu Mukaddimah govorit sho misto zanepalo cherez brak resursiv 17 Lajtfut i Miller posilayutsya na svoyi doslidzhennya na misci voni kazhut sho usna tradiciya zberezhena v Tafilalti govorit pro te sho Chornij sultan zlovmisnij diktator buv skinutij naselennyam Misto bulo vidbudovano u XVIII stolitti za nakazom sultana Mulaya Ismayila Vono bulo zavojovane i znovu znishene kochovimi plemenami Ajt Atta v 1818 roci Sogodni ruyini Sidzhilmasi roztashovani za paru kilometriv na pivnich vid mista Rissani viznani Vsesvitnim fondom pam yatok miscem sho perebuvaye pid zagrozoyu zniknennya Ruyini serednovichnoyi Sildzhimasi vzyati pid ohoronu Ministerstvom kulturi Marokko Div takozh red Sidzhilmasskij imamat Sidzhilmasskij emirat Tagaza Transsaharska torgivlya SigilmassasaurusPrimitki red a b Lightfoot ta Miller 1996 Everett Jenkins Jr 1 October 1999 The Muslim Diaspora Volume 1 570 1500 A Comprehensive Chronology of the Spread of Islam in Asia Africa Europe and the Americas McFarland s 57 ISBN 978 0 7864 4713 8 R William Caverly Hosting Dynasties and Faiths Chronicling the Religious History of a Medieval Moroccan Oasis City thesis presented to Hamline University Levtzion ta Hopkins 2000 s 64 87 Levtzion ta Hopkins 2000 s 43 Levtzion ta Hopkins 2000 s 45 Levtzion ta Hopkins 2000 s 45 47 381 Note 6 Levtzion 1968 Levtzion Nehemia 1973 Ancient Ghana and Mali New York Methuen amp Co Ltd s 22 ISBN 0841904316 This story is related in Al Bakri s account in Levtzion Corpus Levtzion 1994 Abd Allah b Yasin and the Almoravids Capel Chloe 2013 Jebel Mudawwar une montagne fortifiee au Sahara Site etatique ou site communautaire U Bourrouilh Antoine Pierre Emmanuel Paris Haidar Vela Nairusz red Apprehension et qualification des espaces au sein du site archeologique Paris Sorbonne s 101 122 This is an observation made by Hirschberg in A History of the Jews in North Africa pp 109 116 118 Gibb ta Beckingham 1994 s 946 Vol 4 Gibb ta Beckingham 1994 s 894 Vol 4 Leo Africanus A Geographical History of Africa 260 271 Ibn Khaldun Muqaddimah 248Dzherela red Boone James L Myers J Emlen Redman Charles L 1990 Archeological and Historical Approaches to Complex Societies The Islamic States of Medieval Morocco American Anthropologist 92 3 630 646 doi 10 1525 aa 1990 92 3 02a00050 Gibb H A R Beckingham C F trans and eds 1994 The Travels of Ibn Baṭṭuṭa A D 1325 1354 Volume 4 London Hakluyt Society ISBN 978 0 904180 37 4 This volume was translated by Beckingham after Gibb s death in 1971 Hirschberg H Z 1974 A History of the Jews in North Africa New York Brill Academic Ibn Khaldun 1958 al Muqaddimah Franz Rosenthal Princeton NJ Princeton University Press Levtzion Nehemia 1968 Ibn Hawqal the cheque and Awdaghost Journal of African History 9 2 223 233 doi 10 1017 S0021853700008847 JSTOR 179561 Levtzion Nehemia 1973 Ancient Ghana and Mali London Methuen ISBN 0 8419 0431 6 Levtzion Nehemia 1994 Islam in West Africa Politics and Society to 1800 Grand Rapids MI Variorum ISBN 0 86078 444 4 Levtzion Nehemia Hopkins John F P red 2000 Corpus of Early Arabic Sources for West Africa New York NY Marcus Weiner Press ISBN 1 55876 241 8 First published in 1981 Lightfoot Dale R Miller James A 1996 Sijilmassa The rise and fall of a walled oasis in medieval Morocco PDF Annals of the Association of American Geographers 86 78 101 doi 10 1111 j 1467 8306 1996 tb01746 x Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Sidzhilmasa amp oldid 40836612