| Th | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Латинська абетка | ||||||||||
| A | B | C | D | E | F | G | ||||
| H | I | J | K | L | M | N | ||||
| O | P | Q | R | S | T | U | ||||
| V | W | X | Y | Z | ||||||
| Додаткові і варіантні знаки | ||||||||||
| À | Á | Â | Ã | Ä | Å | Æ | ||||
| Ā | Ă | Ą | Ȧ | Ả | Ɐ | Ɑ | ||||
| Ɓ | Ƀ | Ç | Ć | Ĉ | Ċ | Ȼ | ||||
| Č | Ð,ð | Ď,ď | Đ,đ | È | É | Ê | ||||
| Ë | Ē | Ė | Ę | Ě | Ə | Ĝ | ||||
| Ğ | Ġ | Ģ | Ƣ | Ĥ | Ħ | Ì | ||||
| Í | Î | Ï | Ī | Į | İ | I | ||||
| IJ | Ĵ | Ķ | Ḱ | Ǩ | Ƙ | Ⱪ | ||||
| Ļ | Ł | Ĺ | Ľ | Ŀ | Ñ | Ń | ||||
| Ņ | Ň | N̈ | Ɲ | Ƞ | Ŋ | Ò | ||||
| Ó | Ô | Õ | Ö | Ǫ | Ø | Ő | ||||
| Œ | Ơ | Ɋ | ʠ | Ŕ | Ř | Ɍ | ||||
| Ɽ | ß | ſ | Ś | Ŝ | Ṡ | Ş | ||||
| Š | Þ | Ţ | Ť | Ŧ | Ⱦ | Ƭ | ||||
| Ʈ | T̈ | Ù | Ú | Û | Ü | Ū | ||||
| Ŭ | Ů | Ű | Ų | Ư | Ŵ | Ⱳ | ||||
| Ẋ | Ý | Ŷ | Ÿ | Ɏ | Ƴ | Ẑ | ||||
| Ẕ | Ȥ | Ⱬ | Ź | Ż | Ƶ | Ž |
Th — диграф латинської абетки, найпоширеніший серед диграфів англійської мови.
Вибухові приголосні Редагувати
Сполучення /t.h/ Редагувати
Буквосполучення th може позначати збіг двох приголосних /t/ та /h/, зокрема, в англійському слові knighthood. У даному разі воно диграфом не є, оскільки не позначає єдиний приголосний звук.
Глухий /tʰ/ з придихом Редагувати
Диграф th було введено до латинської мови для передачі літери «тета» (Θ, θ) у запозиченнях із грецької. Тета вимовлялася як глухий приголосний із придихом (/tʰ/) у класичній грецькій та койне.
th використовується в різних академічних системах транслітерації для передачі літер, які в своїй мові вимовляються як /tʰ/. Наприклад, відповідно до системи латинізації тайської мови, th відповідає ряду літер зі звуком /tʰ/.
/t/ Редагувати
Оскільки ані /tʰ/, ані /θ/ початково не належали до латинської мови, диграф th згодом набув звукового значення /t/. З етимологічних причин написання відповідних слів збереглося. Подібним чином згодом це перейшло до німецької, французької та інших мов, де th вживається у давньогрецьких запозиченнях, проте вимовляється як /t/.
Свого часу в англійській, французькій та німецькій мовах вживання th поширилося на інші слова без етимологічних причин, проте в сучасних нормах орфографії більшою мірою подібне вживання скасовано. Прикладом неетимологічного th в англійській є назва річки Thames від середньоанглійського Temese.
Також в англійській мові th вимовляється як /t/ у запозиченнях з німецької чи французької, зокрема Neanderthal. Англійське ім'я Томас (Thomas) має першим звуком /t/, оскільки це нормандське запозичення.
У транскрипції австралійських мов th позначає зубний приголосний /t̪/, аналогічний українському т.
Зубні фрикативні приголосні Редагувати
Глухий /θ/ Редагувати
У період Пізньої Античності грецька фонема, представлена літерою θ, перейшла від звуку /tʰ/ з придихом до фрикативного /θ/. Це вплинуло на вимову диграфа th, який почав вживатися на позначення /θ/ у деяких мовах із цим звуком. Латинська абетка давньоанглійської мови запозичила рунічні літери þ та ð, які позначали цей звук. Ці літери в середньоанглійській мові були витіснені диграфом th.
Серед мов, в яких th позначає звук /θ/, — албанська та валлійська. В обох мовах вважається окремою літерою, що стоїть в абетці між t та u. У давньоверхньонімецькій мові диграф вживався раніше, допоки звуки /θ/ та /ð/ не перейшли в /d/.
Дзвінкий /ð/ Редагувати
В англійській мові th позначає дзвінкий зубний фрикативний /ð/. З часів давньоанглійської мови літери þ та ð не розрізнялися і позначали звуки /θ/ та /ð/. З 15 століття ці літери поступово замінив диграф th.
З англійської мови таке використання перейшло до джерсійського діалекту норманської мови (Jèrriais), де /ð/ відповідає французькому /r/.
Ірландська та шотландська кельтська Редагувати
У ірландській та шотландській кельтській мовах th позначає ленітовану форму /t/. У більшості випадків цей звук переходить у /h/ на початку слів. Наприклад (обидві мови): toil [tɛlʲ] 'воля' → do thoil [də hɛlʲ] 'твоя воля'.
Це використання диграфів відрізняється від інших, які походять з латини. Хоча є вірогідність того, що наявність диграфів з h у латинській вплинула на кельтські мови, їхня відповідність фонемам заснована виключно на власній логіці кельтських мов.
У кінці слова в ірландській та шотландській ленітований /t/ не вимовляється, напр. шотл. гел. sgith /skiː/ «втомлений». Інколи, але рідко, він не вимовляється і на початку слова: шотл. гел. thu /uː/ «ти».
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- [1] [ 19 травня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)