| Ŭ | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Латинська абетка | ||||||||||
| A | B | C | D | E | F | G | ||||
| H | I | J | K | L | M | N | ||||
| O | P | Q | R | S | T | U | ||||
| V | W | X | Y | Z | ||||||
| Додаткові і варіантні знаки | ||||||||||
| À | Á | Â | Ã | Ä | Å | Æ | ||||
| Ā | Ă | Ą | Ȧ | Ả | Ɐ | Ɑ | ||||
| Ɓ | Ƀ | Ç | Ć | Ĉ | Ċ | Ȼ | ||||
| Č | Ð,ð | Ď,ď | Đ,đ | È | É | Ê | ||||
| Ë | Ē | Ė | Ę | Ě | Ə | Ĝ | ||||
| Ğ | Ġ | Ģ | Ƣ | Ĥ | Ħ | Ì | ||||
| Í | Î | Ï | Ī | Į | İ | I | ||||
| IJ | Ĵ | Ķ | Ḱ | Ǩ | Ƙ | Ⱪ | ||||
| Ļ | Ł | Ĺ | Ľ | Ŀ | Ñ | Ń | ||||
| Ņ | Ň | N̈ | Ɲ | Ƞ | Ŋ | Ò | ||||
| Ó | Ô | Õ | Ö | Ǫ | Ø | Ő | ||||
| Œ | Ơ | Ɋ | ʠ | Ŕ | Ř | Ɍ | ||||
| Ɽ | ß | ſ | Ś | Ŝ | Ṡ | Ş | ||||
| Š | Þ | Ţ | Ť | Ŧ | Ⱦ | Ƭ | ||||
| Ʈ | T̈ | Ù | Ú | Û | Ü | Ū | ||||
| Ŭ | Ů | Ű | Ų | Ư | Ŵ | Ⱳ | ||||
| Ẋ | Ý | Ŷ | Ÿ | Ɏ | Ƴ | Ẑ | ||||
| Ẕ | Ȥ | Ⱬ | Ź | Ż | Ƶ | Ž |
Ŭ, ŭ — 26-а літера абетки Есперанто, яка зображає звук [w] та створена на основі літери U. Діактричний знак над літерою називається бревісом.
Також літера використовувалась у латинізованому варіанті білоруської мови та була раніше частиною румунської абетки. Літера дуже схожа на Ǔ — частину піньїну, що є однією з форм китайської графіки.
Білоруська мова Редагувати
Букву ŭ білоруською називають «у нескладовае» (романізованою: u nieskładovaje), оскільки вона нагадує голосну [u], але не утворює складів. Це алофон [v], який утворює дифтонги aŭ, eŭ, oŭ і еквівалентний [u̯]. Його кириличний аналог — ў. Хоча в часи незалежности Білорусі (особливо в атласах National Geographic), кирилична буква ў передається як w.
Есперанто Редагувати
Ŭ (ŭo) позначає напівголосний звук [w]. Це такий самий звук як у слові вовк, павза, лавреат. Оскільки есперанто створене як мова міжнародного спілкування й мусить бути максимально простою для вжитку, літера ŭ використовується для підтримки милозвучності й чергування голосних і приголосних. Зазвичай вживається в буквосполученнях aŭ та eŭ, рідше oŭ. Наприклад: Eŭropo, aŭroro, laŭta.
Це єдина літера Есперанто з діактричним знаком, де цим діактричним знаком є не циркумфлекс, а бревіс.
Були думки замінити її латинською літерою w, але ця думка не набула великого поширення й мала масу супротивників.
x- та h- системи Редагувати
Оскільки за часів Людовика Лазара Заменгофа на друкарських машинках не було цього символу, а в сучасності не всі комп'ютери та пристрої підтримують абетку Есперанто, Людвік дозволив використовувати x- та h- коди. Він дозволив замінювати ексклюзивні для есперанто букви диграфами — комбінацією оригінальної літери латиниці з x, або h: Euxropo, auxroro, lauxta, або Euhropo, auhroro, lauhta.
Румунська мова Редагувати
Раніше літера Ŭ була частиною румунського алфавіту. Ŭ з бревісом вживалося лише в кінці слова. По суті, це був латинський еквівалент слов’янської мови, що зустрічається в таких мовах, як російська. Без вимови в більшості випадків вона служила для вказівки на те, що попередня приголосна не була палаталізована, або що попереднє i було голосною [i], а не просто маркером палаталізації. З часом ŭ стояло замість напівголосної u, як у словах eŭ, aŭ та meŭ, що сьогодні пишеться без бревіса. Колись вона часто зустрічається і сьогодні в імені автора Матей Карагіале — Mateiŭ.
Інші використання Редагувати
У деяких філологічних транскрипціях латинською мовою "ŭ" позначає коротке U — наприклад, "fŭgō" ([ˈfʊɡoː], щоб прогнати), проти "fūmō" ([ˈfuːmoː], палити).
Літера також часто використовується серед славістів для позначення короткої задньої закритої голосної праслов’янської мови.
Романізація корейською мовою МакКуйна – Рейшауера використовує "ŭ" для позначення близької задньої незакругленої голосної в 으.
Вона також використовується в ISO 15919 для транскрипції самвṛтōкарама на мові малаялам, епентетичної голосної.
Кілька схем вимови англійських слів використовували "ŭ". Наприклад, Американський словник англійської спадщини вживає "ŭ" для /ʌ/, голосну в англійському слові "cut".
У готичному курсиві, застарілому письмі, що використовується в німецькому почерку, мала літера "u" мала символом бревіса для того, щоб відрізнити його від ідентичної інакшої букви "n". Скрипт використовувався для навчання письма в школах; останній варіант, відомий як Шрифт Зюттерлина, ще в 1941 році. Укорінена звичка писати "ŭ" на "u" зберігалася довгий час, навіть коли люди переходили на скорописні шрифти з легко помітними формами для "u" і "n", іноді призводить до плутанини між "ŭ" (що означає "u") і "ü" у наступних поколінь, не виховуваних за допомогою цієї галочки.