| Ź | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Латинська абетка | ||||||||||
| A | B | C | D | E | F | G | ||||
| H | I | J | K | L | M | N | ||||
| O | P | Q | R | S | T | U | ||||
| V | W | X | Y | Z | ||||||
| Додаткові і варіантні знаки | ||||||||||
| À | Á | Â | Ã | Ä | Å | Æ | ||||
| Ā | Ă | Ą | Ȧ | Ả | Ɐ | Ɑ | ||||
| Ɓ | Ƀ | Ç | Ć | Ĉ | Ċ | Ȼ | ||||
| Č | Ð,ð | Ď,ď | Đ,đ | È | É | Ê | ||||
| Ë | Ē | Ė | Ę | Ě | Ə | Ĝ | ||||
| Ğ | Ġ | Ģ | Ƣ | Ĥ | Ħ | Ì | ||||
| Í | Î | Ï | Ī | Į | İ | I | ||||
| IJ | Ĵ | Ķ | Ḱ | Ǩ | Ƙ | Ⱪ | ||||
| Ļ | Ł | Ĺ | Ľ | Ŀ | Ñ | Ń | ||||
| Ņ | Ň | N̈ | Ɲ | Ƞ | Ŋ | Ò | ||||
| Ó | Ô | Õ | Ö | Ǫ | Ø | Ő | ||||
| Œ | Ơ | Ɋ | ʠ | Ŕ | Ř | Ɍ | ||||
| Ɽ | ß | ſ | Ś | Ŝ | Ṡ | Ş | ||||
| Š | Þ | Ţ | Ť | Ŧ | Ⱦ | Ƭ | ||||
| Ʈ | T̈ | Ù | Ú | Û | Ü | Ū | ||||
| Ŭ | Ů | Ű | Ų | Ư | Ŵ | Ⱳ | ||||
| Ẋ | Ý | Ŷ | Ÿ | Ɏ | Ƴ | Ẑ | ||||
| Ẕ | Ȥ | Ⱬ | Ź | Ż | Ƶ | Ž |
Ź, ź — літера латинського алфавіту, утворена від Z з додаванням гострого наголосу. Використовується в польській, чорногорській, нижньо- і верхньолужицькій, емільяно-романьольській, вимисорській та брагуйській мовах, а також у білоруській і українській латиниці та романізованому пушту.
Використання Редагувати
У польській мові буква позначає дзвінкий альвеоло-піднебінний фрикативний звук ([ʑ]). Це 33 буква польського алфавіту. Його назви в мові: ziet і z z kreską. Літера також зустрічається в орграфі Dź, який вимовляється як дзвінкий альвеоло-піднебінний африкатний звук ([d͡ʑ]).
У латинському алфавіті чорногорської мови він представляє дзвінкий альвеоло-піднебінний фрикативний ([ʑ]) звук і відповідає літері zje (велика З́, маленька: з́) з кирилиці. Це 32-а і остання буква алфавіту.
У білоруському латинському алфавіті позначає звук /zʲ/ і відповідає З з кирилиці.
У нижньолужицькій мові представляє дзвінкий альвеоло-піднебінний фрикативний ([ʑ]) звук. У нижньо- та верхньолужицькій мовах виступає також у формі орграфа Dź, який вимовляється як дзвінкий альвеоло-піднебінний африкатний звук ([d͡ʑ]). У верхньолужицькій мові орграф є єдиним виглядом літери.
У романізації пушту використовується разом з орграфом Dz для позначення літери źim (ځ). Представляє дзвінкий альвеолярний африкатний звук ([d͡z]).
В алфавіті Емільяно-Романьольської мови використовується для представлення дзвінкого зубного фрикативного звуку ([ð]). Залежно від різних діалектів вимова може бути [ðz] або, за італійським впливом, [dz], але найпоширенішою вимовою є [ð].
Крім того, він використовується у венедійській мові, створеній Яном ван Стенбергеном для проєкту альтернативної історії Ill Bethisad. У мові буква являє собою дзвінкий альвеоло-піднебінний фрикативний ([ʑ]) звук.
Приклади Редагувати
Вживається як зм'якшена форма z: (пол. źle, źródło, źrenice).
| Ця стаття не містить посилань на джерела. (жовтень 2022) |