Софі́я Миха́йлівна Рота́ру (справжнє ім'я Софія Михайлівна Євдокименко-Ротару (при народженні Ротар); нар. 7 серпня 1947, Маршинці, Новоселицький район, Чернівецька область) — українська естрадна співачка молдовського походження, Народна артистка СРСР (1988), Народна артистка України (1976), Народна артистка Молдавської РСР (1983), Герой України (2002), Національна легенда України (2021). Нагороджена орденами Святого Миколая-Чудотворця (1998), «Різдва Христового» 2 ступеня (2007), «Співдружність»[ru] (2013).
Софія Михайлівна Євдокименко-Ротару | ||
---|---|---|
Софія Михайлівна Ротару | ||
Ім'я при народженні | Софія Михайлівна Ротар | |
Народилася | 7 серпня 1947 (76 років) Маршинці, Новоселицький район, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР | |
Громадянство | СРСР → Україна | |
Національність | молдованка | |
Діяльність | співачка, кіноактриса, актриса | |
Галузь | естрада | |
Відома завдяки | співачка | |
Alma mater | Чернівецьке музичне училище | |
Знання мов | румунська, російська, німецька, італійська і українська | |
Членство | Червона рута | |
Роки активності | 1968 — тепер. час | |
Жанр | поп, поп-фолк, диско, рок-музика, національна музика, естрада і chalgad | |
Родичі | батько Михайло Федорович (1918—2004); брати: Анатолій, Євгеній. | |
Брати, сестри | Ауріка Ротару | |
У шлюбі з | Євдокименко Анатолій Кирилович (у шлюбі з 1968 по 2002) | |
Діти | Євдокименко Руслан Анатолійович (1970) | |
Автограф | ||
Нагороди | ||
Премії | | |
Звання | | |
IMDb | ID 0744719 | |
Сайт | www.sofiarotaru.com | |
|
Біографія Редагувати
Народилася 7 серпня 1947 року в селі Маршинці Новоселицького району Чернівецької області в багатодітній родині. Почала співати з першого класу, брала участь у шкільному і церковному хорі. У юності займалася в драмгуртку, співала народних пісень в художній самодіяльності, перемагаючи в районних і республіканських конкурсах.
У 1964 році вступила та у 1968 році закінчила Чернівецьке музичне училище. Щойно потрапивши на навчання, уперше виступила на сцені Кремлівського палацу. Після знайомства зі своїм майбутнім чоловіком Анатолієм Євдокименком, студентом Чернівецького університету й одночасно сурмачем у студентському естрадному оркестрі, співачка вирішує випробувати свій талант як солістка.
Водночас вона продовжувала виконувати і народні пісні, що дотепер займають головні місця в її репертуарі.
У 1968 році стала лауреаткою IX Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Софії (Болгарія), одержавши золоту медаль за виконання української народної пісні «На камені стою» і молдавської «Люблю весну», а також «Степом, степом» А. Пашкевича і «Валентини» Г. Георгіце (присвячена жінці-космонавту Валентині Терешковій).
Разом з тим починає викладати теорію і сольфеджіо в Чернівецькому культосвітньому училищі, а у 1974 році закінчує заочне відділення Кишинівського державного інституту мистецтв.
У 1971 році знялася в головній ролі у музичному телефільмі «Червона рута», названому так за піснею, що звучала у картині, композитора Володимира Івасюка, з яким у Софії склалася плідна творча співпраця. Однойменно був названий і вокально-інструментальний ансамбль, сформований Ротару та Євдокименком при Чернівецькій філармонії (Анатолій закінчив пізніше режисерський факультет Київського інституту культури, став потім режисером-постановником усіх концертних програм Софії).
Співачка у 1972 році співпрацювала з італійським співаком Доном Бакі, виконавши український варіант його хіта 1960-х років: «L'immensità» («Нескінченність») — «Сизокрилий птах».
У 1973 році в Болгарії на конкурсі «Золотий Орфей» вона одержала Першу премію за виконання пісень «Моє місто» Є. Доги і «Птах» Т. Русєва та Д. Дамянова, у 1974 році в Сопоті завоювала Другу премію за виконання польської пісні з репертуару Галіни Фронцковяк «Ktoś/Хтось» (російський текст А. Дементьєва).
Визнання Редагувати
У 1973 році вона стає заслуженою артисткою УРСР, у 1976 році — народною артисткою УРСР, у 1983 році — Народною артисткою Молдови, а у 1988 році — народною артисткою СРСР.
У 1980-і роки Ротару, продовжуючи експерименти з естрадною стилістикою, працює з В. Матецьким («Лаванда», «Луна, Луна, цветы, цветы», «Было, было, было и прошло»), Ю.Саульським («Осіння пісня»), Є. Птичкиним («Присвята») і навіть бере участь у спільному проєкті з Д.Тухмановим і групою «Машина часу».
У 1970-1980-і роки на фірмі «Мелодія» у Ротару виходять вінілові платівки: «Червона Рута» (1972), «Софія Ротару» (однойменні — 1974, 1975, 1980, 1981), «Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару» (1975, 1977), «Ніжна мелодія» (1985), «Монолог про любов» (1987), «Золоте серце» (1988) та інші, випускаються диски також за кордоном.
У 1990-і роки Ротару продовжує активну сценічну діяльність, бере участь у «Пісні року», випускає компакт-диски («Хуторянка», 1995, «Люби меня», 1998).
У 2001 році виходить нова концертна програма «Моє життя — моє кохання», присвячена 30-річчю сценічної діяльності. Виходять нові диски «Я тебя по-прежнему люблю» 2002, «Єдиному» 2003, «Небо — это я!» 2004, «Я же его любила» 2005, «Я — твоя любовь» 2008.
У 2011 році Софія Ротару стала головою журі пісенного конкурсу, що проходить у рамках щорічного Міжнародного музичного фестивалю Crimea Music Fest в Ялті (Крим, Україна).
У серпні 2018 року Софія Ротару пережила гіпертонічний криз. Після лікування з березня 2019 року продовжила виступи, зокрема на фестивалі радянської та російської пісні «Пісня року» у Німеччині (Дюссельдорф, 2 березня 2019), на конкурсі «Нова хвиля» (Сочі, 28 та 29 серпня), на концерті «Пісня року» (Москва, ВТБ АРЕНА, 7 грудня 2019).
Родина та особисте життя Редагувати
- Батько — Михайло Федорович Ротарь (1918 — 12 березня 2004), учасник війни, кулеметник, дійшов до Берліна; був бригадиром виноградарів.
- Мати — Олександра Іванівна Ротарь (17 квітня 1920 — 16 вересня 1997).
- Брати — Анатолій Михайлович Ротарь та
- Євгеній Михайлович Ротарь (бас-гітаристи та співаки), працювали у Кишинівському ВІА «Оризонт»;
- Сестри — Зінаїда Михайлівна Ротарь (нар. 11 жовтня 1942 року),
- Лідія Ротару, співачка
- Племінниця — Софія Хлябич, більш відома як Sonya Kay,
- Аурелія Михайлівна Ротару (нар. 22 жовтня 1958 року), українська попспівачка, заслужена артистка України (1997).
- Чоловік — Анатолій Кирилович Євдокименко (20 січня 1942 — 23 жовтня 2002), народний артист України. У шлюбі були з 1968 по 2002 рік.
- Син — Руслан Євдокименко (народ. 24 серпня 1970) — музичний продюсер.
- Невістка — Світлана Євдокименко, продюсерка.
- Онук — Анатолій (нар. 23 березня 1994 року),
- Онука — Софія (нар. 30 травня 2001 року).
Наставники Редагувати
Своєю другою мамою Ротару називала визначну єврейську актрису та співачку Сіді Таль, що разом з чоловіком Пінкусом Фаліком були її професійними та духовними наставниками в Чернівцях.
Звання та нагороди Редагувати
- Лавреатка премії ім. Островського (1976), Ленінського комсомолу (1978), ім. К. Шульженко (1996), «Овація» (2000)
- Нагороджена орденами Знак Пошани (1980), Дружби народів (1985)
- Почесна відзнака Президента України (8 серпня 1996) — за видатний особистий внесок у розвиток української національної культури і мистецтва, високу виконавську майстерність
- Орден Республіки (Республіка Молдова, 8 серпня 1997) — за видатні досягнення у творчій діяльності, особливі заслуги у розвитку і пропаганді музичного мистецтва, високу виконавську майстерність
- Орден княгині Ольги III ст. (9 серпня 1999) — за визначні особисті заслуги у розвитку пісенної творчості, багаторічну плідну концертну діяльність, високу виконавську майстерність
- Орден княгині Ольги I ст. (6 березня 2002) — за вагомі трудові здобутки, високий професіоналізм та з нагоди Міжнародного дня прав жінок і миру
- Орден Пошани (Російська Федерація, 7 серпня 2002) — за великий внесок у розвиток естрадного мистецтва і зміцнення російсько-українських культурних зв'язків
- Звання Герой України з врученням ордена Держави (7 серпня 2002) — за визначні заслуги перед Українською державою у розвитку мистецтва, самовіддану працю на ниві збереження національних культурних традицій і примноження спадщини народів України
- Орден «За заслуги» II ст. (6 серпня 2007) — за вагомий особистий внесок у розвиток українського музичного мистецтва, високу виконавську майстерність та багаторічну плідну діяльність
- Відзнака Президента України «Національна легенда України» (20 серпня 2021) — за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України і зміцненні її державності, вагомий внесок у розвиток національного мистецтва, спорту, багаторічну плідну професійну діяльність
Фільмографія Редагувати
Окрім фільму «Червона рута», Софія Ротару знялася в картинах «Пісня буде поміж нас», «Монолог про любов», у головних ролях художніх фільмів «Де ти, любов?», автобіографічному фільмі «Душа», брала участь у декількох музично-документальних стрічках.
У художній літературі Редагувати
Героїня роману Мирослава Лаюка «Баборня» — 71-річна вчителька біології Марія Василівна фанатка Софії Ротару, унаслідок цього співачка постає одним з наскрізних образів творів.
П'єса Олеся Барліга «Демона викликаю, Тамаро» містить згадку про Софію Ротару.
Виступи в Росії після анексії Криму Редагувати
Попри анексію Криму та російську агресію на Донбасі Софія Ротару продовжувала виступати з концертами у містах Росії, що є країною-терористом.
У 2011 році виступила у день народження чеченського диктатора Рамзана Кадирова у місті Грозний.
5 жовтня 2017 року Софія Ротару вдруге виступила у день народження Рамзана Кадирова.
У 2019 році взяла участь у "Голубом огоньке" на майданчику "Мосфільму".
У 2019 році почалося цькування завдяки Ангеліні Вовк. Росіяни підтримали й висловили критику за можливе спонсорування АТО, звинувачували в підтримці України, коли стало відомо, що Ротару хоче виступити в Росії. Пізніше концертний директор артистки Сергій Лавров заявив, що артистка ніколи не спонсорувала АТО, попри слова сестри Лідії Ротару. У цьому ж році бізнес Софії Михайлівни в Ялті, який належав сину Руслану та невістці Світлані, був закритий.
У 2020 році Ротару продовжила виступати в Росії, чим викликала обурення частини українського суспільства.
У 2021 році виступала на конкурсі «Нова Хвиля» у Сочі, а згодом взяла участь в новорічних зйомках.
У 2021 року виступила на концерті "Песня года 2022" у Москві.
Громадянська позиція Редагувати
Ауріка Ротару, сестра Софії Михайлівни, в одному зі своїх інтерв'ю заявила, що вся сім'я чекає на повернення Криму, чим обурила російських політиків.
Коли Росія напала на Україну в лютому 2022, співачка підтримала Україну. До свого 75-річчя з Києва, де перебувала весь час, вирушила у Маршинці. У свій день народження артистка оголосила про допомогу благодійному фонду «БОН БОКС». Син Ротару розповів, як проходить день народження: «Мамі дзвонять з усього світу, і тост її буде - «За мир!»». Серед колег привітали публічно Софію Михайлівну Наталія Могилевська, Віталій Козловський, Філіп Кіркоров та Анна Нетребко. А також яскравий сюжет до дня народження зробив телеканал 1+1.
Див. також Редагувати
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ротару Софія Михайлівна |
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 25 вересня 2020.
- . www.rotaru-tv.narod.ru. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 14 січня 2017.
- . Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 23 серпня 2021.
- biography [ 14 грудня 2019 у Wayback Machine.], 2007 // Официальный сайт Софии Ротару
- О награждении орденом Межпарламентской Ассамблеи государств — участников Содружества Независимых Государств «Содружество» [ 6 травня 2017 у Wayback Machine.], с. 109.
- . Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 1 січня 2020.
- София Ротару [ 13 лютого 2020 у Wayback Machine.]: НОВАЯ ВОЛНА 2019 ЗАКРЫТИЕ / СОЧИ / «МУЗЫКА МОЕЙ ЛЮБВИ», «ТОЛЬКО ЭТОГО МАЛО»
- . Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 1 січня 2020.
- . Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 1 січня 2020.
- . 17 жовтня 2018. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 15 квітня 2020.
- . zakon2.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 24 травня 2018.
- PREŞEDINTELE REPUBLICII MOLDOVA. DECRET Nr. 267 din 08.08.1997 Cu privire la conferirea «Ordinului Republicii» doamnei Sofia ROTARU [ 8 листопада 2014 у Wayback Machine.](рум.)
- . zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 4 січня 2019. Процитовано 24 травня 2018.
- . zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 24 травня 2018.
- . zakon5.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 травня 2018. Процитовано 24 травня 2018.
- . zakon3.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 травня 2018. Процитовано 24 травня 2018.
- Указ Президента України від 20 серпня 2021 року № 374/2021 «Про нагородження відзнакою Президента України "Національна легенда України"»
- Барліг О. Звірі подивляться замість тебе. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2017. — 306 с.
- София Ротару Открытие «Грозный Сити».
- София Ротару на День Рождения Кадырова! 5 октября (uk-UA). Процитовано 30 червня 2023.
- Ротару в Москве снялась для «Голубого огонька», а Пугачева отказалась. ФОКУС (рос.). 22 грудня 2019. Процитовано 30 червня 2023.
- Ангеліна Вовк про Ротару: Якщо ти дійсно поза політикою, тоді не підтримуй армії, яка воює з нашою країною. web.archive.org. 21 листопада 2019. Процитовано 21 листопада 2019.
- «Ніколи не спонсорувала АТО». Софія Ротару виправдалася перед Росією. nv.ua. 25 листопада 2019.
- «Сестра Ротару: Соня помогала АТО деньгами, а мы отдали свою "Ниву" и 120 банок варенья». gordonua.com. 5 августа 2015.
- Роскошный отель Софии Ротару в Крыму неожиданно закрыли. fakty.ua. 2 декабря 2019.
- . УНІАН. 6 грудня 2020. Архів оригіналу за 7 грудня 2020.
- . Букви (інформагентство). 25 грудня 2020. Архів оригіналу за 25 грудня 2020.
- Телеканал Россия 1 - София Ротару. «Новая волна-2021» — Россия 1 | Facebook (рос.). Процитовано 10 жовтня 2021.
- . stars.segodnya.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
- С Киркоровым и Лорак: Ротару выступила на Песне года в Москве.
- . РИА Новости. 10 листопада 2021. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 12 листопада 2021. (рос.)
- Певица находится в Украине и поддерживает воинов ВСУ. focus.ua. 7 августа 2022.
- Сын Софии Ротару: Маме звонят со всего мира, и тост ее будет — «За мир!». www.kp.ru. 7 августа 2022.
- З ювілеєм зірку привітало чимало знаменитостей. Серед них і Наталія Могилевська. tsn.ua. 7 августа 2022.
Джерела та література Редагувати
- Біографія /Сайт — Золотий фонд української естради/ [ 7 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- Герасимова Г. П. Ротару Софія Михайлівна [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 341. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Українська та зарубіжна естрада / Упорядник Мацишин І. Р. — К., 2000.
Посилання Редагувати
- (рос.)
- Офіційна сторінка в Інстаграмі [ 23 вересня 2018 у Wayback Machine.]