«Червона рута» — радянський український телевізійний фільм-концерт 1971 року.
| Червона рута | |
|---|---|
| рос. Червона рута | |
| | |
| Вид | телефільм |
| Жанр | фільм-концерт |
| Режисер | Роман Олексів |
| Сценарист | Мирослав Скочиляс |
| У головних ролях | Софія Ротару Василь Зінкевич Назарій Яремчук Раїса Кольца |
| Композитор | В. Громцев, Володимир Івасюк |
| Кінокомпанія | «Укртелефільм» |
| Тривалість | 45 хв. |
| Мова | українська російська (дубляж) |
| Країна | СРСР, УРСР |
| Рік | 1971 |
| IMDb | ID 0174547 |
Сюжет Редагувати
У поїзді «Донецьк—Верховина» знайомляться карпатська дівчина Оксана і молодий шахтар Борис. У ролі Оксани — викладачка Чернівецького культосвітнього училища Софія Ротару. Бориса грає соліст «Смерічки» Василь Зінкевич. Хлопець і дівчина закохуються один в одного, навколо їхніх взаємин і розгортається сюжет картини. У Карпатах дороги молодих розходяться, але Борис розшукує свою прекрасну незнайомку. Закохані зустрічаються знову, і друзі запрошують їх заспівати на концерті для відпочивальників. Усі свої почуття Оксана і Борис висловлюють у піснях.
Про фільм Редагувати
У 1971 р. Софія Ротару — вже відома на Буковині виконавиця народних пісень, і коли в Карпатах почали знімати перший український мюзикл «Червона рута», саме Софії дісталася головна роль. Концертний костюм (дипломна робота) виготовлений художником- модельєром Аллою Дутковською після Всесоюзних виставок знаходився в музеї у м. Вижниця. І костюм, який запропонував Левко Дутковський привезли для С. Ротару з Вижниці, якраз підійшов, ніби спеціально шили для неї. Нехитрий сценарій про кохання, що несподівано спалахнуло у простого шахтаря Бориса до буковинської красуні Оксани, мав доповнити український колорит, який виражається в природі, костюмах і мелодійних піснях.
Вже відому в Радянському Союзі пісню «Червона рута» у фільмі виконав Василь Зінкевич і Назарій Яремчук та «Смерічка». Софія Ротару заспівала «Сизокрилого птаха» — італійський шлягер, майстерно перекладений українською мовою Романом Кудликом, а ще «Намалюй мені ніч» Мирослава Скорика і «У Карпатах ходить осінь» Л. Дутківського. У фільмі, на жаль, С. Ротару не співає жодної пісні Володимира Івасюка. Зінкевич і Ротару разом мали теж заспівати пісню «Водограй», але чомусь фонограму не зробили. За Василя Зінкевича це зробили соліст «Смерічки» Назарій Яремчук, а за Софію Ротару — солістка «Смерічки» Марія Ісак. Солістка Марія Ісак з'являється у ряді дівчат з ансамблю «Смерічка» п'ятою на декілька секунд.
Про те, що насправді фонограму пісню «Водограй» записали солісти «Смерічки» М. Ісак та Н. Яремчук, заговорили тільки через 30 років. Після виходу фільму на екрани співаки стали відомі та популярні. «Смерічку» запросили перейти на професійну сцену, але чомусь керівник Л. Дутковський, порадившись з артистами «Смерічки», вирішив не переходити у філармонію. Софія Ротару перейшла. А ось Марія Ісак перейшла пізніше в Івано-Франківську філармонію в ансамбль «Беркут». Там вийшла заміж, народила сина і після того більше на сцену не виходила.
Актори Редагувати
Знімальна група Редагувати
Автори сценарію: Мирослав Скочиляс, Роман Олексів
Режисер: Роман Олексів
Звукорежисер: Василь Стріхович
У супроводі вокально-інструментальних ансамблів «Смерічка» (Вижниця), «Карпати» (Чернівці), вокального ансамблю «Росинка» і танцювального ансамблю «Еврика» (Івано-Франківськ).
1. На швидких поїздах (вірші та музика Володимира Івасюка) - Василь Зінкевич та ВІА «Росинка»
2. Нічия (Руслан Іщук — Степан Пушик) - ВІА «Росинка»
3. В руки ми берем свої дзвінкі гітари (Валерій Громцев — Віктор Кураченков) - ВІА «Карпати»
4. Мила моя (я піду в далекі гори) (вірші та музика Володимира Івасюка) - Василь Зінкевич (у кадрі), Назарій Яремчук та ВІА «Смерічка»
5. Залишені квіти (Валерій Громцев — Володимир Івасюк) - Василь Зінкевич та ВІА «Смерічка»
6. Водограй (вірші та музика Володимира Івасюка) - Назарій Яремчук, Марія Ісак та ВІА «Смерічка» (в кадрі Софія Ротару та Василь Зінкевич)
7. Незрівнянний світ краси (Левко Дутковський — Анатолій Фартушняк) - Назарій Яремчук та ВІА «Смерічка»
8. Бежит река (Едуард Колмановський — Євген Євтушенко) - Раїса Кольца та ВІА «Карпати» (рос.)
9. Танцює ансамбль «Еврика»
10. О, сизокрилий птах (Дон Баккі — український текст Романа Кудлика) - Софія Ротару та ЕМО (естрадний молодіжний ансамбль)
11. Червона рута (вірші та музика Володимира Івасюка) - Василь Зінкевич, Назарій Яремчук та ВІА «Смерічка»
12. Намалюй мені ніч (Мирослав Скорик — Микола Петренко) - Софія Ротару та ЕМО
13. Відлітають журавлі (Олександр Білаш — Валерій Гужва) - ВІА «Росинка»
14. У Карпатах ходить осінь (Левко Дутковський — Анатолій Фартушняк) - Софія Ротару та ВІА «Смерічка»
15. Листя жовкне восени (Валерій Громцев — Микола Бучко) - Співає ВІА «Росинка», акомпанує ВІА «Карпати»
Галерея Редагувати
Цікаві факти Редагувати
- Поїзд «Донецьк—Верховина» не міг існувати у реальності, оскільки смт Верховина розташоване за 31 км від залізничної станції Ворохта.
- Існує дві версії фільму: російська, і повністю українська крім однієї пісні.
Примітки Редагувати
Джерела Редагувати
- Червона Рута на «Сторінках пам'яті Володимира Івасюка» [ 3 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Українська версія на ютюбі [ 31 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- Червона Рута [ 11 січня 2012 у Wayback Machine.]
- Червона рута: буржуазні мотиви, короткі спідниці і всесоюзна слава [ 28 вересня 2016 у Wayback Machine.]