www.wikidata.uk-ua.nina.az

Підгір я регіон Підгір я історико культурний регіон України розташований між р Дністер і передгір ями Карпат на територі

Підгір'я (регіон)

Підгір'я — історико-культурний регіон України, розташований між р. Дністер і передгір'ями Карпат на території Львівської й Івано-Франківської областей. Деякі дослідники трактують Підгір'я як північно-східну частину Бойківщини.

Сучасні дослідники вживають назву цього регіону як «Підгір'я», «наддністрянське жидачівсько-самбірське Підгір'я», «галицьке Підгір'я», «бойківське Підгір'я», "прибойківське Підгір"я".

На Півночі Підгір'я межує з Розточчям й Опіллям (межа проходить по Дністру), на південному заході — із Бойківщиною, на півдні — із Гуцульщиною й Покуттям (межа по річці Бистриці Солотвинській).

Межа між Підгір'ям і Бойківщиною (станом на кінець XIX — початок XX ст.) проходила (зі сходу на захід) по лінії населених пунктів: Ясень, Липовиця, Спас, Вигода, Витвиця, Болехів, Розгірче, Нижня і Верхня Стинави, Орів, Тустановичі, Опака, Підбуж, Недільна, Сушниця, Стара Сіль та Лопушна.

Адміністративно Підгір"я охоплює рівнинну частину Старосамбірського (за винятком північно-західних окраїн, що належать до Надсяння), правобережжя Дністра Самбірського, Миколаївського, Жидачівського, рівнинну частину Дрогобицького та Стрийського районів Львівської, підгірську частину Долинського, Рожнятівського, майже увесь Калуський та північ правобережжя Дністра Галицького районів Івано-Франківської областей.

На території Підгір'я розташовані міста: Дрогобич, Трускавець, Борислав, Самбір, Стрий, Жидачів, Калуш, Долина тощо.


Трактування поняття «Підгір'я» та «підгоряни» Редагувати

Український географ 19 століття Р.Заклинський писав: «Тих що живуть між Дністром і горами названо Підгорянами».

Польський етнограф Адам Фішер уважав «підгір'ян» за окреме «плем'я», яке живе на північ від «горян руських» і до Дністра.

Статус регіону у загальній історико-етнографічній схемі України сучасні дослідники визначають по-різному: окремий етнографічний підрайон Прикарпаття (Р.Кирчів, С.Макарчук), окремий етнографічний (Р.Радович, Р.Сілецький), чи архітектурно-етнографічний (Р.Радович, Т.Гощіцька) район.

Етнографія Підгір'я Редагувати

Підгіряни живуть на північ від бойків, гуцулів і покутян, відрізняючись від них у різних ділянках духовної й особливо матеріальної культури (одяг, будівництво). На півдні мова підгірян перехрещується з карпатськими говірками, на півночі належить до опільських говірок. Підгіряни близькі до ополян також звичаями, обрядами й усною творчістю.

Уже дослідники кінця XIX століття фіксували певну етнокультурну специфіку населення простіру між північними підніжжями Карпат і Дністром. Зокрема в 1811 р. польський дослідником Іґнаци Любіч-Червінським твердив, що населення лівого берега Дністра, називало мешканців правого берега бойками, а в побуті, господарському укладі, звичаях одних і других було багато відмінного. Також одними із перших праць, які торкаються етнографії Підгір'я, є дослідження польських та українських учених XIX — початку XX століття: Я.Головацького (1868), І.Коперніцького (1890), І.Франка (1905), Ю.Шнайдера (1911). Коротку інформацію про підгірських майстрів і їхні твори містять каталоги та звіти етнографічних виставок у Львові (1877, 1894), Стрию (1909) тощо.

1887 року Іван Франко писав, що «паралельно до гірського пасма, заселеного бойками, там де гори переходять в лагідні пагорби, бачимо тип підгірський, також визначний і разюче відмінний від гірського — це переважно рільники, охочі до ремесла і промислу, працюють в багатьох місцях як гірники, на фабриках, тартаках, солеварних жупах, рухливі і прогресуючі з ходом часу…». І.Франко також указував на характерні особливості будівництва підгірян у детальному описі внутрішнього плану і обстановки батьківської хати, яка була збудована ще в кінці XVIII ст.: «Як і всі підгірські хати, вона була напівкурною, мала стріху, пошиту китицями з житньої соломи, та вікна звернені на південь». До опису хати додається і опис усього подвір'я, на якому були дві «обори», «шопа», «шпіхлір», кузня. На південь від хати, за огорожею, — садок і город".

Окремі етнографічні групи долинян та підгір'ян у свій час виділяв тут також польський етнограф Адам Фішер.На окремішність підгір'ян та бойків вказував і український дослідник Володимир Кубійович.

У 2-й половині XX століття вийшли друковані праці з народного мистецтва, які містять короткі згадки про локальні осередки та особливості творів Підгір'я, зокрема, К.Матейко (1955, 1957), А.Будзана (1960), І. Гургули (1966) та інших авторів. Окремі стислі відомості подані в «Історії українського мистецтва» (у 6 томах, 1969—1974), «Нарисах з історії українського декоративно-прикладного мистецтва» (1969) та в індивідуальних працях кінця 1970-х — 1990-х років, що стосується окремих видів народної творчості: ткацтва (О. Сидорович, О. Никорак), вишивки (Р. Захарчук-Чугай), художньої обробки шкіри (Г. Горинь), художньої обробки металу (С. Боньковська), витинанки, художньої обробки дерева (М. Станкевич), давньої кераміки і металу (М. Фіголь), кераміки (А. Будзан), одягу (Д. Крвавич, Г. Стельмащук, М. Білан) тощо. Про відмінності в матеріальній культурі бойків та підгір'ян, зокрема в народній ноші зазначила Галина Стельмащук. На основі польових досліджень, за архітектурно-конструктивними ознаками архітектурно-етнографічний район Передкарпатського Подністров'я виділяє вчений Ярослав Тарас.

Більше уваги висвітленню цього питання у своїх роботах приділив авторитетний дослідник народної архітектури Роман Радович. Вчений стверджує своєрідність об'єктів традиційної культури Підгір'я кінця ХІХ — початку ХХ ст., свідченням чого вважає наявність на даній території вже не бойківського, а південно-надністрянського говору, специфіку народного будівництва, одягу тощо. При вивченні народного будівництва він розглядає цю територію як окремий архітектурно-етнографічний район у межах північно-західної Галичини, де поєднуються як спільні із бойківським будівництвом риси так і суттєво відмінні, що полягають у специфіці планування, системи опалення, розташуванні віконних отворів, інтер'єру тощо. На його думку Підгір'я як архітектурно-етнографічний район обмежений «рікою Дністер на півночі, рікою Сян на заході, рікою Лімницею на Сході та підніжжям Карпат на півдні» і адміністративно охоплює рівнинну частину Старосамбірського (за винятком північно-західних окраїн, що належать до Надсяння), правобережжя Дністра Самбірського, Миколаївського, Жидачівського, рівнинну частину Дрогобицького та Стрийського районів Львівської, підгірську частину Долинського, Рожнятівського, майже увесь Калуський та північ правобережжя Дністра Галицького районів Івано-Франківської областей".

Дослідження особливостей архітектурного комплексу прибойківського Підгір"я продовжила Т.Гощіцька, яка дійшла висновку про його самобутність, оригінальність та суттєві відмінності від сусідніх бойківського та опільського, що на її думку є серйозною підставою на користь визначення Підгір"я як окремого етнографічного району. . Самобутність даного комплексу проявила себе у специфіці формування дворів (превалювання дворів вільної забудови, та своєрідне формування зімкнутих дворів — з крайнім розташуванням стодоли), особливостях планування (значне поширення дворядових жител, та блокування через сіни із житловим приміщенням стайні), використання будівельних матеріалів, технік та технологій будівництва (застосування поряд із хвойними, листяних порід, побутування як зрубної, так і зрубно-каркасно-дильованої та каркасно-дильованої технік, побілка чи тинькування зовнішніх стін), специфікою влаштування стелі, пропорцій дахів та способів покриття соломою, влаштуванні віконних отворів, переважання вже у другій половині ХІХ ст. напівкурних жител, а почасти й опалюваних «по білому» (що у значній мірі визначило специфіку інтер'єру) тощо.

Підгір'я у творчості І.Франка Редагувати

Географічна назва «Підгір'я» стала популярною у Галичині передусім завдяки творчості Івана Франка. Зокрема, у вірші «Привіт» (1881) є такі рядки:

Підгір'я моє ти зелене, Як чудно хороше єси! Як дружно глядиш ти на мене, Потужної повне краси.

Вірш «Підгір'я взимі» (1885) починається словами «Підгір'я, любов ненаглядна моя!».

У 1894 у журналі «Життє і слово» І.Франко вперше опублікував свій вірш «На Підгір'ї села невеселі…», який згодом, у збірці «Мій Ізмарагд», відкривав цикл «По селах». Про Підгір'я йдеться у таких поетичних творах І.Франка, як «Бубнище», «Ранок на пастівнику», «На пастівнику» та ін.

Топонім «Підгір'я» присутній також у прозових творах І.Франка — у «Вступному слові» до збірки «Борислав», в оповіданнях «Під оборогом», «Ріпник», «Boa constrictor», «Великий шум» та ін.

Поняття «підгірський» тип галицького люду представлене в наукових працях І.Франка, зокрема, у статтях «Звідки взялася назва бойки?», «Етнографічна виставка у Тернополі», «Сожжение упырей в с. Нагуевичах в 1831 г.» тощо.

У 1898 за науковою редакцією І.Франка вийшов 5-й том «Етноґрафічного збірника», в якому були опубліковані дві народознавчі праці з топонімом «Підгір'я» у заголовку — дослідження Філарета Колесси та розвідка самого І.Франка. Ці праці доповнив додаток, підготовлений і опублікований І.Франком у цьому ж виданні — «Людові віруваня на Підгірю (Систематичний покажчик тем згаданих у обох збірках вірувань, … з деякими доповненнями)».

Примітки Редагувати

  1. ↑ Михайло Глушко. Підгір'я — окрема етнографічна одиниця України? // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2013. Випуск 48. С. 299—318.
  2. Радович, Роман (2017). Система опалення народного житла Покуття (ХІХ — перша половина ХХ ст.). https://nz.lviv.ua. 
  3. Радович, Роман (2018). Господарські споруди селянського двору на Покутті: стодола і оборіг. nz.lviv.ua. 
  4. Радович, Роман (2017). Формування двохатних споруд та ускладнення планувальних варіантів поліського житла. https://nz.lviv.ua/archiv/2017-3/11.pdf. 
  5. Гощіцька, Тетяна (2021). Ритуалізоване використання деяких предметів внутрішнього заповнення житла, виготовлених із дерева у традиційній обрядовості українців Карпат. nz.lviv.ua. 
  6. Гощіцька, Тетяна (2021). Скриня та стіл у радиційній обрядовості українських горян. nz.lviv.ua. 
  7. ↑ Галина Лосик. Мистецтвознавчі дослідження декоративно-прикладного мистецтва бойківського Підгір'я: постановка проблеми // Луганська державна академія культури та мистецтв[недоступне посилання з червня 2019]
  8. Гошко Ю. Бойківщина: історико-етнографічне дослідження. — К. : Наукова думка, 1983. — с. 28
  9. Радович Р. Традиційне сільське житло Підгір’я кін. ХІХ – поч. ХХ ст. // Народознавчі Зошити. – 1995. – № 4. – С. 221–225. 
  10. Заклинський Р. Географія Руси. — Л.: Товариство «Просвіта», 1887. — с. 8
  11. Fischer A. Rusini: Zarys etnografji Rusi. Lwów, Warszawa, Kraków, 1928. S. 7-9.
  12. Кирчів Р. Регіональність фольклорної традиції // Кирчів Р. Із фольклорних регіонів України: Нариси й статті / Роман Кирчів. Л., 2002. С. 23, 27.
  13. Кирчів Р. Етнографічне дослідження Бойківщини / Р. Кирчів. К., 1978. С. 12–13.
  14. Кирчів Р. Ф. Етнографічне районування України // Етнографія України : навчальний посібник; за заг. ред. С. А. Макарчука. – Львів : Вид-во «Світ», 1994. – С. 134;. 
  15. Кирчів, Роман. Етнічна територія України // Українське народознавство : навчальний посібник; за заг. ред. С. П. Павлюка. – [вид. 2-е, перероблене і доп.]. – К. : Знання, 2004. – С. 50–77. 
  16. Макарчук С. Історико-етнографічні райони України: Навч. посібник / Степан Макарчук. Львів, 2012. С. 261.
  17. Радович Р. Традиційне сільське житло Підгір'я кінця XIX — поч. XX ст. / Роман Радович // Народознавчі Зошити. 1995. № 4. С. 221—225.
  18. Сілецький Р. Традиційна будівельна обрядовість українців / Роман Сілецький. Львів, 2011. С. 20, 34, 53, 81, 99, 110, 150, 158, 160, 190, 197, 238, 266, 274, 283, 315, 330, 333.
  19. Радович Р. Традиційне житлово-господарське будівництво українців північно-західної Галичини і південної-західної Волині другої половини XIX — початку XX ст.: Етнічні риси ілокальна специфіка. Автореф. дис. … к. і. н. — Л., 2007. — С. 13.
  20. Гощіцька, Т.Б. (2017). Традиційне житлово-господарське будівництво на бойківсько-підгір'янському пограниччі в середині ХІХ – першій половині ХХ ст. – Автореферат дисертації на здобуття ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю «етнологія» 05.00.07. Львів. с. 16. 
  21. Енциклопедія українознавства / під ред. В.Кубійовича. — Париж — Нью-Йорк: Молоде життя, 1970. — Т. 6. — С. 2078
  22. Lubicz-Czerwiński, I. (1811). Okolica zadniestrska między Stryjem i Lomnicą: czyli opis ziemi, dawnych klęsk, lub odmian tej okolicy. Lwów,. с. S.148, 212. 
  23. Франко І. Етнографічна виставка у Тернополі // Зібрання творів у 50 т. — К.: Наук. думка, 1985. — Т. 46. — С. 473
  24. Толочко М. П. Етнографічна діяльність І.Франка — К.: В-во АН УРСР, 1957. — с. 47
  25. Fischer A. Rusini : Zarys etnografii Rusi. – Lwów; Warszawa; Kraków : Wyd-wo zakładu narodowego im. Ossolińskich, 1928. – S. 9. 
  26. Кубійович В. Розміщення населення в Бойківських Карпатах. − Самбір, 1938. − С.1. 
  27. Стельмащук Г. Г. (1988). Колекція акварелей Ю.Глоговського як джерело до вивчення традиційного одягу // Український народний одяг XVII – початок XIX ст. в акварелях Ю.Глоговського / Авт. Та упоряд. Д. П. Крвавич, Г. Г. Стельмащук; ред.. Ю. Г. Гошко. Київ: Наукова думка,. с. С. 213 – 221. 
  28. Тарас Я. Архітектурно-етнографічне картографування об’єктів сакральної дерев’яної архітектури як основа історико-етнографічного районування та адміністративно-територіального устрою України / Ярослав Тарас // Народознавчі Зошити. − Львів, 2010. − № 5-6. − С. 585. 
  29. Тарас Я. Українська сакральна дерев’яна архітектура України: ілюстрований словник-довідник / Ярослав Тарас. − Львів: ІН НАНУ, 2006. − С. 35−36. 
  30. Радович Р. Традиційне житлово-господарське будівництво українців північно-західної Галичини і південно-західної Волині другої половини ХІХ − початку ХХ ст. : етнічні риси і локальна специфіка. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук / Роман Радович. − Львів, 2007. Рукопис зберігається у бібліотеці інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України. 
  31. Радович Р. Садиба та типи забудови двору на території північно-західної Галичини і південно-західної Волині (друга половина ХІХ − початок ХХст.) / Роман Радович // Музей народної архітектури та побуту у Львові. Наукові записки. − Львів, 2008. − Вип. II. − С.14−46. 
  32. Радович Р. Особливості опалювальної системи житла пд.-зх. частини Галичини та південного заходу Волині / Роман Радович // Народознавчі Зошити. – Львів, 1999. − № 2. – С. 224−231. 
  33. Радович Р. Приміщення для зберігання коренеплодів на території північного Прикарпаття / Роман Радович // Народознавчі Зошити. – Львів, 1999. − № 3. – С. 384−386. 
  34. Радович Р. Будівлі для зберігання продуктів хліборобства на Львівщині (др. пол. ХІХ – поч. ХХ ст.) / Роман Радович // Музей народної архітектури та побуту у Львові : наукові записки. – Львів, 1998. − Вип. 1. – С. 21−33. 
  35. Радович Р. Традиційне сільське житло Підгір’я кін. ХІХ – поч. ХХ ст. // Народознавчі Зошити. – 1995. – № 4. – С. 221. 
  36. Радович Р. Етнографічне районування народного житла північно-західної Галичини та південно-західної Волині // Етнічна історія народів Європи. – К., 2008. – Вип. 25. – С. 138-143. 
  37. Гощіцька Т. Традиційна архітектура Бойківщини і Підгір’я другої половини XIX − першої половини XX ст. Історія досліджень та історіографія // Народознавчі Зошити. − Львів. − 2008. − №5−6. − С. 516−524. 
  38. Гощіцька Т. Вибір будівельного матеріалу, та місця будівництва на бойківсько−підгір’янському пограниччі в другій половині ХІХст.−першій половині ХХ ст. // Народознавчі Зошити. − Львів. − 2009. − №5−6. − С. 783−791. 
  39. Гощіцька Т. Традиційні господарські споруди на пограниччі Бойківщини та Підгір’я (середина ХІХ — перша половина ХХст.) // Народознавчі Зошити. − Львів, 2011. − №5. − С.777−796. 
  40. Гощіцька Т. Б. Традиційне житлово-господарське будівництво на бойківсько-підгір'янському пограниччі в середині ХІХ – першій половині ХХ ст. – Автореферат дисертації на здобуття ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю «етнологія» 05.00.07. – Львів, 2017. – 19с. 

Література Редагувати

  • Михайло Глушко. Підгір'я — окрема етнографічна одиниця України? // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2013. Випуск 48. С. 299—318
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Pidgir ya istoriko kulturnij region Ukrayini roztashovanij mizh r Dnister i peredgir yami Karpat na teritoriyi Lvivskoyi j Ivano Frankivskoyi oblastej Deyaki doslidniki traktuyut Pidgir ya yak pivnichno shidnu chastinu Bojkivshini Suchasni doslidniki vzhivayut nazvu cogo regionu yak Pidgir ya naddnistryanske zhidachivsko sambirske Pidgir ya galicke Pidgir ya bojkivske Pidgir ya 1 pribojkivske Pidgir ya 2 3 4 5 6 Na Pivnochi Pidgir ya mezhuye z Roztochchyam j Opillyam mezha prohodit po Dnistru na pivdennomu zahodi iz Bojkivshinoyu na pivdni iz Guculshinoyu j Pokuttyam mezha po richci Bistrici Solotvinskij 7 Mezha mizh Pidgir yam i Bojkivshinoyu stanom na kinec XIX pochatok XX st prohodila zi shodu na zahid po liniyi naselenih punktiv Yasen Lipovicya Spas Vigoda Vitvicya Bolehiv Rozgirche Nizhnya i Verhnya Stinavi Oriv Tustanovichi Opaka Pidbuzh Nedilna Sushnicya Stara Sil ta Lopushna 8 Administrativno Pidgir ya ohoplyuye rivninnu chastinu Starosambirskogo za vinyatkom pivnichno zahidnih okrayin sho nalezhat do Nadsyannya pravoberezhzhya Dnistra Sambirskogo Mikolayivskogo Zhidachivskogo rivninnu chastinu Drogobickogo ta Strijskogo rajoniv Lvivskoyi pidgirsku chastinu Dolinskogo Rozhnyativskogo majzhe uves Kaluskij ta pivnich pravoberezhzhya Dnistra Galickogo rajoniv Ivano Frankivskoyi oblastej 9 Na teritoriyi Pidgir ya roztashovani mista Drogobich Truskavec Borislav Sambir Strij Zhidachiv Kalush Dolina tosho Zmist 1 Traktuvannya ponyattya Pidgir ya ta pidgoryani 2 Etnografiya Pidgir ya 3 Pidgir ya u tvorchosti I Franka 4 Primitki 5 LiteraturaTraktuvannya ponyattya Pidgir ya ta pidgoryani RedaguvatiUkrayinskij geograf 19 stolittya R Zaklinskij pisav Tih sho zhivut mizh Dnistrom i gorami nazvano Pidgoryanami 10 Polskij etnograf Adam Fisher uvazhav pidgir yan za okreme plem ya yake zhive na pivnich vid goryan ruskih i do Dnistra 11 Status regionu u zagalnij istoriko etnografichnij shemi Ukrayini suchasni doslidniki viznachayut po riznomu okremij etnografichnij pidrajon Prikarpattya R Kirchiv 12 13 14 15 S Makarchuk 16 okremij etnografichnij R Radovich 17 R Sileckij 18 chi arhitekturno etnografichnij R Radovich 19 T Goshicka 20 rajon Etnografiya Pidgir ya RedaguvatiPidgiryani zhivut na pivnich vid bojkiv guculiv i pokutyan vidriznyayuchis vid nih u riznih dilyankah duhovnoyi j osoblivo materialnoyi kulturi odyag budivnictvo Na pivdni mova pidgiryan perehreshuyetsya z karpatskimi govirkami na pivnochi nalezhit do opilskih govirok Pidgiryani blizki do opolyan takozh zvichayami obryadami j usnoyu tvorchistyu 21 Uzhe doslidniki kincya XIX stolittya fiksuvali pevnu etnokulturnu specifiku naselennya prostiru mizh pivnichnimi pidnizhzhyami Karpat i Dnistrom Zokrema v 1811 r polskij doslidnikom Ignaci Lyubich Chervinskim tverdiv sho naselennya livogo berega Dnistra nazivalo meshkanciv pravogo berega bojkami a v pobuti gospodarskomu ukladi zvichayah odnih i drugih bulo bagato vidminnogo 22 Takozh odnimi iz pershih prac yaki torkayutsya etnografiyi Pidgir ya ye doslidzhennya polskih ta ukrayinskih uchenih XIX pochatku XX stolittya Ya Golovackogo 1868 I Kopernickogo 1890 I Franka 1905 Yu Shnajdera 1911 Korotku informaciyu pro pidgirskih majstriv i yihni tvori mistyat katalogi ta zviti etnografichnih vistavok u Lvovi 1877 1894 Striyu 1909 tosho 1887 roku Ivan Franko pisav sho paralelno do girskogo pasma zaselenogo bojkami tam de gori perehodyat v lagidni pagorbi bachimo tip pidgirskij takozh viznachnij i razyuche vidminnij vid girskogo ce perevazhno rilniki ohochi do remesla i promislu pracyuyut v bagatoh miscyah yak girniki na fabrikah tartakah solevarnih zhupah ruhlivi i progresuyuchi z hodom chasu 23 I Franko takozh ukazuvav na harakterni osoblivosti budivnictva pidgiryan u detalnomu opisi vnutrishnogo planu i obstanovki batkivskoyi hati yaka bula zbudovana she v kinci XVIII st Yak i vsi pidgirski hati vona bula napivkurnoyu mala strihu poshitu kiticyami z zhitnoyi solomi ta vikna zverneni na pivden Do opisu hati dodayetsya i opis usogo podvir ya na yakomu buli dvi obori shopa shpihlir kuznya Na pivden vid hati za ogorozheyu sadok i gorod 24 Okremi etnografichni grupi dolinyan ta pidgir yan u svij chas vidilyav tut takozh polskij etnograf Adam Fisher 25 Na okremishnist pidgir yan ta bojkiv vkazuvav i ukrayinskij doslidnik Volodimir Kubijovich 26 U 2 j polovini XX stolittya vijshli drukovani praci z narodnogo mistectva yaki mistyat korotki zgadki pro lokalni oseredki ta osoblivosti tvoriv Pidgir ya zokrema K Matejko 1955 1957 A Budzana 1960 I Gurguli 1966 ta inshih avtoriv Okremi stisli vidomosti podani v Istoriyi ukrayinskogo mistectva u 6 tomah 1969 1974 Narisah z istoriyi ukrayinskogo dekorativno prikladnogo mistectva 1969 ta v individualnih pracyah kincya 1970 h 1990 h rokiv sho stosuyetsya okremih vidiv narodnoyi tvorchosti tkactva O Sidorovich O Nikorak vishivki R Zaharchuk Chugaj hudozhnoyi obrobki shkiri G Gorin hudozhnoyi obrobki metalu S Bonkovska vitinanki hudozhnoyi obrobki dereva M Stankevich davnoyi keramiki i metalu M Figol keramiki A Budzan odyagu D Krvavich G Stelmashuk M Bilan tosho 7 Pro vidminnosti v materialnij kulturi bojkiv ta pidgir yan zokrema v narodnij noshi zaznachila Galina Stelmashuk 27 Na osnovi polovih doslidzhen za arhitekturno konstruktivnimi oznakami arhitekturno etnografichnij rajon Peredkarpatskogo Podnistrov ya vidilyaye vchenij Yaroslav Taras 28 29 Bilshe uvagi visvitlennyu cogo pitannya u svoyih robotah pridiliv avtoritetnij doslidnik narodnoyi arhitekturi Roman Radovich Vchenij stverdzhuye svoyeridnist ob yektiv tradicijnoyi kulturi Pidgir ya kincya HIH pochatku HH st svidchennyam chogo vvazhaye nayavnist na danij teritoriyi vzhe ne bojkivskogo a pivdenno nadnistryanskogo govoru specifiku narodnogo budivnictva odyagu tosho Pri vivchenni narodnogo budivnictva vin rozglyadaye cyu teritoriyu yak okremij arhitekturno etnografichnij rajon u mezhah pivnichno zahidnoyi Galichini de poyednuyutsya yak spilni iz bojkivskim budivnictvom risi tak i suttyevo vidminni sho polyagayut u specifici planuvannya sistemi opalennya roztashuvanni vikonnih otvoriv inter yeru tosho Na jogo dumku Pidgir ya yak arhitekturno etnografichnij rajon obmezhenij rikoyu Dnister na pivnochi rikoyu Syan na zahodi rikoyu Limniceyu na Shodi ta pidnizhzhyam Karpat na pivdni i administrativno ohoplyuye rivninnu chastinu Starosambirskogo za vinyatkom pivnichno zahidnih okrayin sho nalezhat do Nadsyannya pravoberezhzhya Dnistra Sambirskogo Mikolayivskogo Zhidachivskogo rivninnu chastinu Drogobickogo ta Strijskogo rajoniv Lvivskoyi pidgirsku chastinu Dolinskogo Rozhnyativskogo majzhe uves Kaluskij ta pivnich pravoberezhzhya Dnistra Galickogo rajoniv Ivano Frankivskoyi oblastej 30 31 32 33 34 35 36 Doslidzhennya osoblivostej arhitekturnogo kompleksu pribojkivskogo Pidgir ya prodovzhila T Goshicka yaka dijshla visnovku pro jogo samobutnist originalnist ta suttyevi vidminnosti vid susidnih bojkivskogo ta opilskogo sho na yiyi dumku ye serjoznoyu pidstavoyu na korist viznachennya Pidgir ya yak okremogo etnografichnogo rajonu 37 38 39 Samobutnist danogo kompleksu proyavila sebe u specifici formuvannya dvoriv prevalyuvannya dvoriv vilnoyi zabudovi ta svoyeridne formuvannya zimknutih dvoriv z krajnim roztashuvannyam stodoli osoblivostyah planuvannya znachne poshirennya dvoryadovih zhitel ta blokuvannya cherez sini iz zhitlovim primishennyam stajni vikoristannya budivelnih materialiv tehnik ta tehnologij budivnictva zastosuvannya poryad iz hvojnimi listyanih porid pobutuvannya yak zrubnoyi tak i zrubno karkasno dilovanoyi ta karkasno dilovanoyi tehnik pobilka chi tinkuvannya zovnishnih stin specifikoyu vlashtuvannya steli proporcij dahiv ta sposobiv pokrittya solomoyu vlashtuvanni vikonnih otvoriv perevazhannya vzhe u drugij polovini HIH st napivkurnih zhitel a pochasti j opalyuvanih po bilomu sho u znachnij miri viznachilo specifiku inter yeru tosho 40 Pidgir ya u tvorchosti I Franka RedaguvatiGeografichna nazva Pidgir ya stala populyarnoyu u Galichini peredusim zavdyaki tvorchosti Ivana Franka Zokrema u virshi Privit 1881 ye taki ryadki Pidgir ya moye ti zelene Yak chudno horoshe yesi Yak druzhno glyadish ti na mene Potuzhnoyi povne krasi Virsh Pidgir ya vzimi 1885 pochinayetsya slovami Pidgir ya lyubov nenaglyadna moya U 1894 u zhurnali Zhittye i slovo I Franko vpershe opublikuvav svij virsh Na Pidgir yi sela neveseli yakij zgodom u zbirci Mij Izmaragd vidkrivav cikl Po selah Pro Pidgir ya jdetsya u takih poetichnih tvorah I Franka yak Bubnishe Ranok na pastivniku Na pastivniku ta in Toponim Pidgir ya prisutnij takozh u prozovih tvorah I Franka u Vstupnomu slovi do zbirki Borislav v opovidannyah Pid oborogom Ripnik Boa constrictor Velikij shum ta in Ponyattya pidgirskij tip galickogo lyudu predstavlene v naukovih pracyah I Franka zokrema u stattyah Zvidki vzyalasya nazva bojki Etnografichna vistavka u Ternopoli Sozhzhenie upyrej v s Naguevichah v 1831 g tosho U 1898 za naukovoyu redakciyeyu I Franka vijshov 5 j tom Etnografichnogo zbirnika v yakomu buli opublikovani dvi narodoznavchi praci z toponimom Pidgir ya u zagolovku doslidzhennya Filareta Kolessi ta rozvidka samogo I Franka Ci praci dopovniv dodatok pidgotovlenij i opublikovanij I Frankom u comu zh vidanni Lyudovi viruvanya na Pidgiryu Sistematichnij pokazhchik tem zgadanih u oboh zbirkah viruvan z deyakimi dopovnennyami 1 Primitki Redaguvati a b Mihajlo Glushko Pidgir ya okrema etnografichna odinicya Ukrayini Visnik Lvivskogo universitetu Seriya istorichna 2013 Vipusk 48 S 299 318 Radovich Roman 2017 Sistema opalennya narodnogo zhitla Pokuttya HIH persha polovina HH st https nz lviv ua Radovich Roman 2018 Gospodarski sporudi selyanskogo dvoru na Pokutti stodola i oborig nz lviv ua Radovich Roman 2017 Formuvannya dvohatnih sporud ta uskladnennya planuvalnih variantiv poliskogo zhitla https nz lviv ua archiv 2017 3 11 pdf Goshicka Tetyana 2021 Ritualizovane vikoristannya deyakih predmetiv vnutrishnogo zapovnennya zhitla vigotovlenih iz dereva u tradicijnij obryadovosti ukrayinciv Karpat nz lviv ua Goshicka Tetyana 2021 Skrinya ta stil u radicijnij obryadovosti ukrayinskih goryan nz lviv ua a b Galina Losik Mistectvoznavchi doslidzhennya dekorativno prikladnogo mistectva bojkivskogo Pidgir ya postanovka problemi Luganska derzhavna akademiya kulturi ta mistectv nedostupne posilannya z chervnya 2019 Goshko Yu Bojkivshina istoriko etnografichne doslidzhennya K Naukova dumka 1983 s 28 Radovich R Tradicijne silske zhitlo Pidgir ya kin HIH poch HH st Narodoznavchi Zoshiti 1995 4 S 221 225 Zaklinskij R Geografiya Rusi L Tovaristvo Prosvita 1887 s 8 Fischer A Rusini Zarys etnografji Rusi Lwow Warszawa Krakow 1928 S 7 9 Kirchiv R Regionalnist folklornoyi tradiciyi Kirchiv R Iz folklornih regioniv Ukrayini Narisi j statti Roman Kirchiv L 2002 S 23 27 Kirchiv R Etnografichne doslidzhennya Bojkivshini R Kirchiv K 1978 S 12 13 Kirchiv R F Etnografichne rajonuvannya Ukrayini Etnografiya Ukrayini navchalnij posibnik za zag red S A Makarchuka Lviv Vid vo Svit 1994 S 134 Kirchiv Roman Etnichna teritoriya Ukrayini Ukrayinske narodoznavstvo navchalnij posibnik za zag red S P Pavlyuka vid 2 e pereroblene i dop K Znannya 2004 S 50 77 Makarchuk S Istoriko etnografichni rajoni Ukrayini Navch posibnik Stepan Makarchuk Lviv 2012 S 261 Radovich R Tradicijne silske zhitlo Pidgir ya kincya XIX poch XX st Roman Radovich Narodoznavchi Zoshiti 1995 4 S 221 225 Sileckij R Tradicijna budivelna obryadovist ukrayinciv Roman Sileckij Lviv 2011 S 20 34 53 81 99 110 150 158 160 190 197 238 266 274 283 315 330 333 Radovich R Tradicijne zhitlovo gospodarske budivnictvo ukrayinciv pivnichno zahidnoyi Galichini i pivdennoyi zahidnoyi Volini drugoyi polovini XIX pochatku XX st Etnichni risi ilokalna specifika Avtoref dis k i n L 2007 S 13 Goshicka T B 2017 Tradicijne zhitlovo gospodarske budivnictvo na bojkivsko pidgir yanskomu pogranichchi v seredini HIH pershij polovini HH st Avtoreferat disertaciyi na zdobuttya stupenya kandidata istorichnih nauk za specialnistyu etnologiya 05 00 07 Lviv s 16 Enciklopediya ukrayinoznavstva pid red V Kubijovicha Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1970 T 6 S 2078 Lubicz Czerwinski I 1811 Okolica zadniestrska miedzy Stryjem i Lomnica czyli opis ziemi dawnych klesk lub odmian tej okolicy Lwow s S 148 212 Franko I Etnografichna vistavka u Ternopoli Zibrannya tvoriv u 50 t K Nauk dumka 1985 T 46 S 473 Tolochko M P Etnografichna diyalnist I Franka K V vo AN URSR 1957 s 47 Fischer A Rusini Zarys etnografii Rusi Lwow Warszawa Krakow Wyd wo zakladu narodowego im Ossolinskich 1928 S 9 Kubijovich V Rozmishennya naselennya v Bojkivskih Karpatah Sambir 1938 S 1 Stelmashuk G G 1988 Kolekciya akvarelej Yu Glogovskogo yak dzherelo do vivchennya tradicijnogo odyagu Ukrayinskij narodnij odyag XVII pochatok XIX st v akvarelyah Yu Glogovskogo Avt Ta uporyad D P Krvavich G G Stelmashuk red Yu G Goshko Kiyiv Naukova dumka s S 213 221 Taras Ya Arhitekturno etnografichne kartografuvannya ob yektiv sakralnoyi derev yanoyi arhitekturi yak osnova istoriko etnografichnogo rajonuvannya ta administrativno teritorialnogo ustroyu Ukrayini Yaroslav Taras Narodoznavchi Zoshiti Lviv 2010 5 6 S 585 Taras Ya Ukrayinska sakralna derev yana arhitektura Ukrayini ilyustrovanij slovnik dovidnik Yaroslav Taras Lviv IN NANU 2006 S 35 36 Radovich R Tradicijne zhitlovo gospodarske budivnictvo ukrayinciv pivnichno zahidnoyi Galichini i pivdenno zahidnoyi Volini drugoyi polovini HIH pochatku HH st etnichni risi i lokalna specifika Disertaciya na zdobuttya naukovogo stupenya kandidata istorichnih nauk Roman Radovich Lviv 2007 Rukopis zberigayetsya u biblioteci institutu ukrayinoznavstva im I Krip yakevicha NAN Ukrayini Radovich R Sadiba ta tipi zabudovi dvoru na teritoriyi pivnichno zahidnoyi Galichini i pivdenno zahidnoyi Volini druga polovina HIH pochatok HHst Roman Radovich Muzej narodnoyi arhitekturi ta pobutu u Lvovi Naukovi zapiski Lviv 2008 Vip II S 14 46 Radovich R Osoblivosti opalyuvalnoyi sistemi zhitla pd zh chastini Galichini ta pivdennogo zahodu Volini Roman Radovich Narodoznavchi Zoshiti Lviv 1999 2 S 224 231 Radovich R Primishennya dlya zberigannya koreneplodiv na teritoriyi pivnichnogo Prikarpattya Roman Radovich Narodoznavchi Zoshiti Lviv 1999 3 S 384 386 Radovich R Budivli dlya zberigannya produktiv hliborobstva na Lvivshini dr pol HIH poch HH st Roman Radovich Muzej narodnoyi arhitekturi ta pobutu u Lvovi naukovi zapiski Lviv 1998 Vip 1 S 21 33 Radovich R Tradicijne silske zhitlo Pidgir ya kin HIH poch HH st Narodoznavchi Zoshiti 1995 4 S 221 Radovich R Etnografichne rajonuvannya narodnogo zhitla pivnichno zahidnoyi Galichini ta pivdenno zahidnoyi Volini Etnichna istoriya narodiv Yevropi K 2008 Vip 25 S 138 143 Goshicka T Tradicijna arhitektura Bojkivshini i Pidgir ya drugoyi polovini XIX pershoyi polovini XX st Istoriya doslidzhen ta istoriografiya Narodoznavchi Zoshiti Lviv 2008 5 6 S 516 524 Goshicka T Vibir budivelnogo materialu ta miscya budivnictva na bojkivsko pidgir yanskomu pogranichchi v drugij polovini HIHst pershij polovini HH st Narodoznavchi Zoshiti Lviv 2009 5 6 S 783 791 Goshicka T Tradicijni gospodarski sporudi na pogranichchi Bojkivshini ta Pidgir ya seredina HIH persha polovina HHst Narodoznavchi Zoshiti Lviv 2011 5 S 777 796 Goshicka T B Tradicijne zhitlovo gospodarske budivnictvo na bojkivsko pidgir yanskomu pogranichchi v seredini HIH pershij polovini HH st Avtoreferat disertaciyi na zdobuttya stupenya kandidata istorichnih nauk za specialnistyu etnologiya 05 00 07 Lviv 2017 19s Literatura RedaguvatiMihajlo Glushko Pidgir ya okrema etnografichna odinicya Ukrayini Visnik Lvivskogo universitetu Seriya istorichna 2013 Vipusk 48 S 299 318 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Pidgir 27ya region amp oldid 38716997