Ясень село У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Ясень Я сень село Калуського району Івано Франківської о

48°44′29″ пн. ш. 24°10′17″ сх. д. / 48.74139° пн. ш. 24.17139° сх. д. / 48.74139; 24.17139Координати: 48°44′29″ пн. ш. 24°10′17″ сх. д. / 48.74139° пн. ш. 24.17139° сх. д. / 48.74139; 24.17139

Середня висота
над рівнем моря

592 м

Водойми

р. Лімниця

Місцева влада

Адреса ради

вул. С. Стрільців, 2А, с. Ясень, Рожнятівський р-н, Івано-Франківська обл., 77673

Карта

Ясень

Мапа

Ясень у Вікісховищі

Історія Редагувати

20 вересня 1597 року Станіслав Жолкевський (орієнтовно з 1588 року він був калуським старостою) надав осадчим (Петру Косу, Юрію Павлішаку, Василю Лешекалу та іншим) дозвіл заснувати в урочищі Ясень однойменне село. Згідно з локаційною грамотою, мешканці нового поселення звільнялися на три роки від сплати податків. Осадчі Ясеня набували статусу князів (очільників сільської громади на волоському праві) і отримували право зайняти в селі три лани угідь.

У 1648 році жителі села брали активну участь у народному повстанні, за що зазнали кривавої розправи після відходу Хмельницького.

До першого поділу Речі Посполитої (1772 р.) село належало до Калуського староства Галицької землі Руського воєводства.

В урочищі Ангелів розміщена домна, в якій виплавляли залізо в 1812—1818 роках.

У 1880 р. село належало до Калуського повіту, було 2090 мешканців (2063 греко-католиків, 9 римо-католиків), 2 церкви, джерело лікувальної мінеральної води, водяний тартак.

Після окупації Західноукраїнської Народної Республіки поляками в 1919 році в селі був осередок постерунку поліції та ґміни Ясєнь Калуського повіту.

У 1939 році в селі проживало 3640 мешканців (3530 українців-грекокатоликів, 30 поляків і 80 євреїв).

В 1943—1954 роках село було осередком підтримки УПА. Після інтенсивних боїв 40-х років гинули останні герої. 10 листопада 1950 року в лісі біля с. Ясень під час запеклого бою загинули 5 підпільників: Дмитро Юрків — «Пісня», референт пропаганди Калуського надрайонного проводу ОУН, Іван Гандзюк — «Вітер», референт СБ Перегінського районного проводу ОУН, його охоронець Мельникович Микола — «Дід», а також дві жінки — машиністка районного проводу ОУН Петриней Анна — «Ксеня» і зв'язкова цього ж проводу Мельникович Олена — «Надя». А 6 січня 1951 року загинула боївка станиці села, де було шість повстанців. Загалом в УПА загинуло 86 жителів села і засуджено за участь в ОУН-УПА і співпрацю 45 осіб, вислано в Сибір 67 родин. В роки Другої світової війни в рядах Радянської армії загинуло 87 жителів села.

Односельці 2 вересня 2007 року встановили на території середньої школи «Монумент примирення», на якому в алфавітному порядку викарбувані імена жителів села, які віддали своє життя в рядах ОУН-УПА та Радянської Армії за свободу України.

Жителі села бережуть пам'ять про полеглих земляків-повстанців — 10 грудня 2017 р. на стіні початкової школи встановили меморіальну таблицю, присвячену трьом братам Цабанам.

Герб Редагувати

На срібному щиті дерево ясеня з блакитним стовбуром, гіллям і корінням. На тлі зеленої крони дерева, золотий сонячний диск із чорно-білим беркутом. За деревом зелені гори. Щит обрамований охристим картушем, який увінчаний жовто-блакитною короною.

Церкви Редагувати

Обидві церкви села вперше згадуються 1684 року у реєстрі про сплату 5 злотих катедратика (столового податку).

У протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Камянецької єпархії 1740—1755 рр. горішня церква Святого Архистратига Михаїла описується як дерев'яна, стара, без дати спорудження, парох — Петро Гнатківський, висвячений у 1716 році Митрополитом Атаназієм Шептицьким, 42 парохіяни-господарі. Долішня церква Святих первоверховних Петра і Павла — дерев'яна, стара, без дати спорудження, парох — Василь Левицький, висвячений у 1733 році Митрополитом Атаназієм Шептицьким, 45 парохіян-господарів.

Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у горішній церкві 5 дзвонів діаметром 74, 60, 48, 38, 30 см, вага одного з дзвонів 14 кг — 1875 р., у долішній церкві 6 дзвонів діаметром 96, 78, 51, 44, 32, 28 см, вага одного з дзвонів 13 кг, виготовлені 1889, 1913, 1837, 1645, 1697, 1752 рр., у середній церкві — 1 дзвін діаметром 28 см — неописаний. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.

Горішня церква — Святого Архістратига Михаїла, — згоріла в 1986 р., натомість збудована нова, належить громаді УПЦ КП.

Відомі люди Редагувати

Народилися Редагувати

Вагилевич Іван Миколайович — (*2 вересня 1811 —†10 червня 1866 Львів) — священик УГКЦ, український поет, філолог, фольклорист, етнограф, громадський діяч; член «Руської трійці»;
Вагилевич Кость Михайлович — (22 квітня 1891 — 4 січня 1974 Прага) — письменник;
Василишин Роман Данилович — (*1 травня 1949) - представник Президента в Рівненській області, голова ОДА та Рівненської обласної ради в перші роки незалежності України, полковник.
Гелетій Леон Миколайович «Гірний», «Тиса» (1912 — 6.06.1950) — бунчужний сотні «Бистриця», референт пропаганди Перегінського райпроводу ОУН.

Примітки Редагувати

Смерека Б. Акти закладення сіл на волоському праві у Калуському старостві Галицької землі // Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Історія». Ужгород, 2023. Вип. 1 (48). С. 116, 117, 119, 120, 125
Жерела до істориї України-Руси, т. IV, стор. 176, 214, 238, 241 — Львів, НТШ, 1895. — 412 с.
Архів оригіналу за 2 квітня 2017. Процитовано 23 вересня 2015.
. Архів оригіналу за 19 березня 2017. Процитовано 24 грудня 2014.
Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 32 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 22 жовтня 2017.
. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 13 травня 2019.
Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 9 грудня 2019.
Скочиляс І.Книга реєстру катедратика Львівської православної єпархії 1680—1686 рр.//Записки НТШ. Том ХХХХ: Праці Історично-філософської секції. стор. 623—625 — Львів: НТШ, 2008. — 768 с.
Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 18 серпня 2019.
. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 25 квітня 2017.
Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2021.

Посилання Редагувати

Jasień (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 468. (пол.)
Роман Левицький. Ясень. — «Острозька друкарня», 2005—154 с.

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Смерека Б. Акти закладення сіл на волоському праві у Калуському старостві Галицької землі // Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Історія». Ужгород, 2023. Вип. 1 (48). С. 116, 117, 119, 120, 125

[2] Жерела до істориї України-Руси, т. IV, стор. 176, 214, 238, 241 — Львів, НТШ, 1895. — 412 с.

[3] Архів оригіналу за 2 квітня 2017. Процитовано 23 вересня 2015.

[4] . Архів оригіналу за 19 березня 2017. Процитовано 24 грудня 2014.

[5] Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 32 — Вісбаден, 1983. — 205 с.

[6] . Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.

[7] . Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 22 жовтня 2017.

[8] . Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 13 травня 2019.

[9] Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 9 грудня 2019.

[10] Скочиляс І.Книга реєстру катедратика Львівської православної єпархії 1680—1686 рр.//Записки НТШ. Том ХХХХ: Праці Історично-філософської секції. стор. 623—625 — Львів: НТШ, 2008. — 768 с.

[:0-11] Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 18 серпня 2019.

[12] . Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 25 квітня 2017.

[13] Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2021.