| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
| Округ | Коломийський (до 1867) |
| Коронний край | Королівство Галичини та Володимирії |
| Країна | Австрійська імперія Австро-Угорщина |
| Центр | Коломия |
| Створений | 1854 |
| Площа | 697,01 км² (1879) |
| Населення | 99 359 душ (1879) |
| Найбільші міста | Коломия, Печеніжин |
Коломийський повіт (нім. Bezirk Kolomea, пол. Powiat kołomyjski) — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, УНР, Польщі, УРСР і Третього Райху. Адміністративним центром було місто Коломия.
Історія Редагувати
Повіт існував у період з 1855 до 1944 року.
Австро-Угорщина Редагувати
Утворений 29 вересня 1855 р. у складі 24 громад (гмін). У 1867 р. в ході адміністративної реформи до Коломийського повіту приєднано Гвіздецький повіт з 24 громад і Печеніжинський повіт з 26 громад та передано громади Джурків, Добровідка, Жуків, Жукотин, Кам'янка Велика, Лісний Хлібичин і Михалків з ліквідованого Обертинського повіту. Таким чином Коломийський повіт охоплював територію нинішніх Коломийського та частково Городенківського, Снятинського та Тлумацького районів. Адміністративним центром було місто Коломия.
У 1875 р. зведено будинок повітової ради.
Станом на 1879 рік, повіт налічував 84 населені пункти, розподілені по 75 кадастрових кварталах.
У 1880 р. до складу повіту входило 1 місто, 5 містечок, 69 сільських громад і 48 управлінь фільварків.
На території повіту діяли три повітові суди — в Коломиї, Гвіздці та Печеніжині (до утворення Печеніжинського повіту в 1898 р.).
ЗУНР Редагувати
У листопаді 1918 року повіт увійшов до Станіславської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був д-р Іван Стрийський, адвокатський кандидат. Міським комісаром (бургомістром) і головою Окружної УНРади обраний Захар Скварко, директор «Покутського Союзу» в Коломиї (УНДП). Делегатами до УНРади обрані: від міста — віце-президент окружного суду Іван Чернявський (УНДП), від повіту — вчитель гімназії Гриць Тимощук (УНДП).
Під польською окупацією Редагувати
| Коломийський повіт | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Powiat kołomyjski | |||||||
| Повіт на мапі воєводства | |||||||
| Країна | Польща | ||||||
| Воєводство | Станиславівське | ||||||
| Адміністративний центр | Коломия | ||||||
| Населення: | 176 000 (1931) | ||||||
| Площа: | 1339 | ||||||
| Густота: | 131 | ||||||
| TERYT: | Код ISO: | ||||||
| Адмніністративний поділ | |||||||
| |||||||
| Адміністрація | |||||||
| |||||||
| - |
Після окупації території повіту румунським військом у травні 1919 р. повіт того ж року був переданий Польщі. Коломийський повіт включений до Станиславівського воєводства після його утворення у 1920 році на окупованих землях ЗУНР. До складу повіту входило 102 поселення (з них 1 місто, 58 сільських гмін і 38 фільварків та 5 знелюднілих поселень) зі 23 466 житловими будинками.
Польська адміністрація почала заохочування переходу греко-католиків на латинський обряд — за перший рік окупації староста звітував про перехід понад тридцяти осіб. Розпочата активна кампанія заселення мазурами — на 23.10.1921 було розселено 199 родин (924 особи).
Загальна чисельність населення повіту складала 109 891 особа (за даними перепису населення 1921 року), з них 70 638 — греко-католики, 20 768 — римо-католики, 17 707 — юдеї, 868 — інших визнань. Площа повіту — 800 км².
Зміни адміністративного поділу Редагувати
1 січня 1926 р. гміна Сьвєнти Юзеф розпорядженням Ради Міністрів Польщі вилучена з Надвірнянського повіту і включена до Коломийського.
1 квітня 1929 року Печеніжинський повіт ліквідовано, а його територію приєднано до Коломийського повіту.
Розпорядженням Ради міністрів 10 квітня 1934 року до Коломийського повіту було передано:
- село Сєдліска Бредтгайм — з Надвірнянського повіту;
- село Джурків — з Городенківського повіту.
15 червня 1934 р. присілок Майдан Граничний вилучений із села Майдан Середній Надвірнянського повіту і приєднаний до села Тлумачик Коломийського повіту.
1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ на сільські гміни шляхом об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.
Міста (Міські ґміни) Редагувати
- м. Коломия
- містечко Печеніжин — з 01.04.1929 р. Місто з 1934 р.
Волості (об'єднані сільські ґміни) Редагувати
* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.
Детальніше: Коломийський повіт (II Річ Посполита).
Радянський період Редагувати
27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Станіславської області.
17 січня 1940 р. повіт ліквідовано і територію поділено на райони кожен із кількох ґмін:
- Гвіздецький — сільських ґмін Гвозьдзець-Място, Віноґрад і Кулачковце;
- Коломийський — міської ґміни Коломия та сільських ґмін Коломия і Матийовце;
- Коршівський — сільських ґмін Камьонкі Вєлькє, Коршув, Свєнти Станіслав і Тлумачик;
- Печеніжинський — міської ґміни Печеніжин та сільських ґмін Печеніжин і Вербяж Вижни
- Яблунівський район — міської ґміни Яблунів та сільських ґмін Березув Сьредні, Космач і Яблонув.
Третій Райх Редагувати
Під час німецької окупації у 1941—1944 рр. Коломийський повіт був відновлений як адміністративна одиниця Крайсгауптманшафту Коломия — складової частини Дистрикту Галичина. Відновлений також був і поділ на гміни (волості). Однак після повторного захоплення території повіту в 1944 р. радянськими військами його знову поділено на ті ж райони.
Сучасність Редагувати
Нині на території Коломийського повіту розташовані три адміністративні одиниці Івано-Франківської області — Коломийський та частково Косівський райони і місто Коломия.
Населення Редагувати
Українці греко-католики становили 64 % населення повіту (1910).
У 1939 році в повіті (тобто, разом із колишнім Печеніжинським) проживало 184 690 мешканців (132 565 українців-грекокатоликів — 71,78 %, 9 370 українців-латинників — 5,07 %, 16 845 поляків — 9,12 %, 1 255 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,67 %, 21 720 євреїв — 11,76 % і 2 935 німців та інших національностей — 1,59 %).
Примітки Редагувати
- Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 16 вересня 2019.
- Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879, Lwów 1879 (пол.)
- Kołomyjski powiat // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 286. (пол.)
- [Державний архів Івано-Франківської області, ф. 2, о. 1, спр. 41, а. 52.]
- Dz.U. 1925 nr 64 poz. 450 [ 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 16 marca 1929 r. o zniesieniu powiatu peczeniżyńskiego w województwie stanisławowskiem. Dz.U. 1929 nr 20 poz. 190 [ 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 10 kwietnia 1934 r. o zmianie granic powiatów horodeńskiego i kołomyjskiego w województwie stanisławowskiem. Dz.U. 1934 nr 36 poz. 326 [ 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o wyłączeniu z powiatu nadwórniańskiego przysiółka Majdan Graniczny i włączeniu go do powiatu kołomyjskiego. Dz.U. 1934 nr 48 poz. 440 [ 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- . Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 16 вересня 2019.
- Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [ 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- . Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 21 червня 2022.
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 36-38.
Література Редагувати
- Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879, Lwów 1879 (пол.)