Ве́рхній Ве́рбіж — село у Коломийському районі Івано-Франківської області, адміністративний центр однойменної громади. Місце де народився герой України Олександр Кукурба.
| село Верхній Вербіж | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Коломийський район |
| Громада | Нижньовербізька сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1443 |
| Населення | 1510 |
| Площа | 7.85 км² |
| Густота населення | 192.36 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 78216 |
| Телефонний код | +380 34339 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°29′46″ пн. ш. 24°59′10″ сх. д. / 48.49611° пн. ш. 24.98611° сх. д.Координати: 48°29′46″ пн. ш. 24°59′10″ сх. д. / 48.49611° пн. ш. 24.98611° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 285 м |
| Водойми | Лючка |
| Найближча залізнична станція | Коломия |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 78216, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Верхній Вербіж, вул. Шевченка |
| Сільський голова | Віктор Андрійчук |
| Карта | |
Верхній Вербіж | |
Верхній Вербіж | |
| Мапа | |
| Верхній Вербіж у Вікісховищі |
Топонім Редагувати
Назва походить від слова «верба»: тому що тут є багато верб та верболозів якими обсаджено береги річки Лючки та потоків.
Географія Редагувати
Село розташоване у Покутсько-Буковинських Карпатах, на правому березі річки Лючка, яка за селом впадає у річку Пістинька, праву притоку річки Прут, за 5 км від районного центру. Через село проходить шосе Коломия — Косів.
Село межує на південному сході з с. Мишином, на південному заході — з с. Великим Ключевом, на північному заході — з с. Соповом, на північному сході — із с. Нижнім Вербіжем.
Село поділяється на кутки: Толока, Осередок, Гора.
Історія Редагувати
Важко встановити, коли людина вперше осіла на теренах нинішнього Верхнього Вербіжа. Прикарпатський археолог Богдан Томенчук у 1987 році виявив біля сільської церкви поселення голіградської культури фракійського гольштату, яке датується X—VIII ст. до н. е. .
Вперше в історичних джерелах Вербіж згадується у 1373 році, називалося воно тоді Вєрбяз. Та правдоподібно воно існувало ще задовго до цієї згадки. У перших писемних згадках за 1365 і 1373 роки йдеться лише про один Вербіж. Далі село розрослося і розділилося на два.
«Вижний» і «нижний» — це польські словотвори, які польська окупаційна влада накинула багатьом галицьким селам. У польській мові слово «виж» означає височину. Українські відповідники до «вижний» і «нижний» — «горішній» (або по-місцевому «горішний») і «долішній». Після захоплення СРСР Галичини, в 1947 році перейменовано його на російський кшталт — «Верхний» — «Верхній». Так ця назва і прижилася, хоча найсправедливіше було б назвати село «Горішний Вербіж».
Як окреме село вперше згадується в документі 1443 року.
У 1757 році мешканці села разом з опришками спалили садибу місцевого поміщика.
Від XV ст. і до 1772 p. воно належало до Коломийського повіту Руського воєводства Галицької землі;
Впродовж 1772–1854 років — до Коломийської округи Королівства Галичини та Володимирії;
1854–1918 років — до Печеніжинського повіту Коломийської округи Львівського Намісництва Королівства Галіції і Володимирії;
Листопад 1918 — травень 1919 — до Печеніжинського повіту Коломийської округи Західно-української Народної Республіки;
1919–1939 років — до Коломийського, а відтак — до Печеніжинського повіту Станіславського воєводства;
1934 року в Польщі, до якої належала тоді Східна Галичина, прийняли закон, згідно з яким кілька сіл творили збірну громаду, або ґміну (Ґміна Вербяж Вижни). Центр такої ґміни був і у Вербіжі Вижному;
У 1939–1941 роках, з приходом у Галичину Червоної армії, змінився адміністративний поділ і село стало належати до Коломийського повіту Станіславської області УРСР.
Під час німецької окупації, у 1941–1944 роках, село належало до Коломийської округи Дистрикту Галичина Генерал-губернаторства польських земель.
У 1944–1957 роках, у повоєнний час, Верхній Вербіж належав до Печеніжинського району Станіславської області УРСР, а у 1957–1963 роках — до Яблунівського району Станіславської (від 1962 р. — Івано-Франківської) області УРСР;
З 1963 року — до Коломийського району Івано-Франківської області.
Устрій Редагувати
Здавна кожне українське село поділялося на «кутки», мало різні урочища. Верхній Вербіж перетинає річка Лючка, яка тече майже всією площею села, а також траса, які розділяють його на три головні кутки: Толока, Осередок, Гора.
Населення Редагувати
Перші відомості про кількість населення Верхнього Вербіжа є за 1880 рік, тут у 196 хатах мешкало 912 осіб: 893 українці, 13 євреїв і 6 осіб, які належали до римо-католицької конфесії. В 1883 році тут мешкало 979 українців; в 1893 році — 1028 українців, 48 євреїв і 30 осіб римо-католицького віровизнання; в 1911 році — 1218 українців, 46 євреїв, 40 римо-католиків; в 1925 році — 1220 українців, 38 євреїв, 22 римо-католики; в 1931 році мешкало 1299 осіб у 321 будинках. 1939 року — 1355 українців, 10 поляків, 5 євреїв. У 2000-му році у 520 дворах мешкали 1542 особи. В 2005 році у Верхньому Вербіжі нараховувався 1501 житель, стояло 527 дворів.
За національним складом усі мешканці Верхнього Вербіжа — українці. Найстарішою мешканкою села є Марія Федорівна Вінтоняк, 1919 року народження.
Інфраструктура Редагувати
У Верхньому Вербіжі є будинок культури, бібліотека, готель, бар «ГЕНДЕЛИК», стадіон, Доченків беріг, ліс та луг.
Відомі персоналії Редагувати
- Олександр Кукурба — український військовик, майор Повітряних сил Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022), лицар Ордена Богдана Хмельницького II та III ступеня.
- Людвік Вежбицький — австрійський архітектор та мистецтвознавець польського походження, організатор залізничного руху в Галичині та Буковині. Перший директор Станиславівської залізниці (1894—1897), директор Львівської залізниці (1897—1904). Автор праць із народознавства й історії залізниць.
- Мико́ла Ковбасню́к — депутат Галицького сейму 1867-69 років.
- Іван Бежук—«Ярема» (нар. 2.08.1922, с. Спас — пом. 10.05.1948) — український військовик, вояк УПА, командир рою сотні УПА «Березівська» куреня «Карпатський» ТВ 21 «Гуцульщина» (1944—1946), субреферент пропаганди Коломийського надрайонного проводу ОУН (1948). Загинув у сутичці чекістсько-військовою групою. Лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА (1.02.1945).
- Михайло Романиця—«Артур» — український військовик, вояк УПА, лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА.
Світлини Редагувати
Примітки Редагувати
- ГДА СБУ. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 62. — Арк. 265; Сергійчук В. Український здвиг: Прикарпаття. 1939—1955. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2005. — С. 632; Літопис УПА. Нова серія. Т. 25: Коломийська округа ОУН: Документи і матеріали. 1945—1952 / упоряд. Дмитро Проданик, Василь Гуменюк. — Київ; Торонто, 2015. — С. 829.
Джерела Редагувати
- Werbiąż Wyżny (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 215. (пол.) — S. 215. (пол.)