Княгиня Олена Михайлівна Кольцова-Мосальська, уроджена Гіка (22 січня 1828 в Бухаресті, Румунія — 15 листопада 1888 у Флоренції, Італія) — румунська художниця, письменниця та альпіністка, яка довгий час жила в Російській імперії. Друкувалася під псевдонімом Дора д Істрія (Dora d Istria).
| Дора д'Істрія | |
|---|---|
| рум. Elena Ghica | |
|
| |
| При народженні | рум. Elena Ghica |
| Народження | 3 лютого 1828 або 22 січня 1828 Бухарест, Румунія[…] |
| Смерть | 17 листопада 1888 (60 років) |
| Флоренція, Королівство Італія[…] | |
| Поховання | Trespiano Cemeteryd |
| Країна | Волощина |
| Релігія | православ'я |
| Діяльність | художниця, письменниця, есеїстка, історик, мандрівниця, альпіністка |
| Напрямок | есей |
| Член | Грецьке філологічне товариство Константинополяd і Національна академія деї Лінчеї |
| Батько | Mihail Ghicad |
| У шлюбі з | Q113507276? |
| Автограф | |
| | |
| Дора д'Істрія у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Олена Гіка, що народилась 1828 року, походила з князівського роду Гіка (Ghika), витоки якого шукають в Албанії. Вихідці з цього роду з середини XVII століття були молдавськими і валаськими господарями. Її батьком був князь Міхай Гіка, а господарю Молдавії Григорію IV Гіка вона доводилася племінницею.
Княгиня Кольцова-Мосальська отримала в юності прекрасну освіту, яку потім продовжила за кордоном. Була поліглотом, вільно володіла більш ніж десятьма мовами, в тому числі румунською, російською, італійською, німецькою, англійською, французькою, латинською, давньо- і новогрецькою, албанською та ін. В столиці Пруссії вона справила велике враження на Александера фон Гумбольдта своїм знанням давньогрецької мови.
У 1849 році в Яссах одружилась з російським офіцером князем Олександром Кольцовим-Мосальским. Подружжя жило в Російській імперії до смерті князя в 1875 році.
Потім Олена Кольцова-Мосальська багато подорожувала країнами Європи, відвідала Швейцарію, Францію, Ірландію, Грецію і Анатолію. Побувала в США.
У 1885 році піднялася з провідником на вершини Монблана та Мьонха в Альпах, ставши, таким чином, першою російської альпіністкою.
За станом здоров'я змушена була переселитися з Росії до Італії у Флоренцію, де прожила до своєї смерті. Померла від защемлення грижі, похована на міському кладовищі Треспіано.
Творчість ред.
Рано проявилися художні нахили Олени Гіки, які вона розвивала, навчаючись живопису в Дрездені, потім у Відні, Венеції та Берліні.
У Санкт-Петербурзі Олена Кольцова-Мосальська брала активну участь у мистецькому житті столиці. За свої пейзажі, виставлені в Академії мистецтв, була удостоєна нагороди. Полотна княгині, що відрізняються тонкою технікою і насиченим колоритом, головним чином, зображували природу та архітектуру країн південної Європи. Була представницею російського та західноєвропейського художнього напряму бідермаєр.
У 1855 році виступила на літературній ниві з книгою «La vie monastique dans l'eglise orientale» (яка потім неодноразово перевидавалася). Писала французькою під псевдонімом Графиня Дора Д Істріа (Comtesse Dora d Istria).
Написала низку статей з історії мистецтва, літератури, політичних, соціальних і релігійних питань в часописах та газетах майже всіх європейських країн. Своїми літературними творами і публіцистикою здобула популярність в Європі.
Олена Кольцова-Мосальська входила до багатьох європейських наукових товариств, зокрема, Італійської Академії.
Грецьким парламентом їй було присвоєно звання «великої громадянки» і почесне громадянство від багатьох італійських міст.
Олена Кольцова-Мосальська почала вивчати історію Албанії в 1866 році і стала головним захисником албанської справи в Західній Європі, незважаючи на те, що ніколи не вивчала албанську мову. Її книзі «Gli Albanesi in Rumenia» передувала низка статей про національності з Південно-Східної Європи та їхню боротьбу за незалежність. Після появи статей про етнічну ідентичність Румунії (1859), Греції (1860) та Сербії (1865), Дора д'Істрія опублікувала в 1866 році статтю про особливості албанської національності за народними піснями. Дослідження було перекладено албанською мовою в 1867 році італо-албанським патріотом Дімітером Камардою. Після цього з'явилась революційна поема, яка закликаючи албанців піднятися на визвольну боротьбу проти османів
Відтепер Дора д'Істрія стала відома в албанських націоналістичних колах, які використовували її ім'я, щоб отримати підтримку у своїй справі. Ця ситуація була взаємною і також стимулювала їй ще більше працювати в даній тематиці (особливо її листування). Вона співпрацювала з багатьма албанськими патріотами. Після публікації Глі Альбанесі в Румунії … албанські націоналісти в Італії оголосили Олену Гіку некоронованою королевою Албанії.
Твори ред.
- La vie monastique dans l'eglise orientale (1855, 3-е изд., 1858);
- Les femmes en Orient (Цюрих, 1858; по-російськи в «Закордонному Віснику», 1865);
- Excursion en Roumelie et en Moree (Цюрих, 1858);
- Des femmes par une femme (Цюрих, 1864; російський переклад СПб., 1866);
- Les roumains et la papaute;
- La poesie des Ottomans (П., 1877, 2-е изд.);
- Gli Albanesi in Rumenia (історія князів Гіка в XVII—XIX століттях) (2-е изд., Флоренція, 1873);
- ряд статей у журналах і газетах.
Громадська діяльність ред.
Олена Кольцова-Мосальська (Гіка) була обрана:
- Почесним членом Афінського археологічного товариства (1860),
- Членом Французького Географічного товариства (1866),
- Член-кореспондентом Венеціанської академії (1868),
- Почесним членом Академії Мілана (1868),
- Почесним членом наукових товариств Трієста та Афін (1870),
- Почесним президентом національного гімнастичного товариства Константинополя (1870),
- Почесним президентом товариства Elicona Смірна (Азія) (1871),
- Членом Академії в Урбіно (1871),
- Член Товариства з розвитку італійського театрального мистецтва у Флоренції (1872),
- Почесним віце-президентом Асоціації сприяння навчанню грецьких жінок (1872),
- Членом римської академії (1873),
- Почесним членом неапольської Академії Pitagorica (1873)
- Членом Національної академії мистецтв Барселони,
- Членом Інституту археології Буенос-Айреса (1873),
- Членом Італійського товариства вивчення Сходу (1873) тощо.
Примітки ред.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Biographisches Lexikon zur Geschichte Südosteuropas / Hrsg.: M. Bernath, K. Nehring, Leibniz-Institut für Ost- und Südosteuropaforschung — R. Oldenbourg Verlag, 1974.
- ↑ Dizionario Biografico dell'Educazione 1800-2000 — Editrice Bibliografica, 2013.
- ЦГИА СПб. ф.19. оп.126. д.1539. с. 199. Метрические книги православных церквей за границей.
- ↑ Кольцова-Мосальская, Елена Михайловна // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
- Гика, Елена Михайловна // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- . Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 27 березня 2020.
- Liviu Bordaș, Dor de Dunăre şi alte nostalgii cosmopolite — Preţul cosmopolitismului [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], in Observator Cultural, No. 437, August, 2008.
- ↑ Skendi, Stavro (1967). . Princeton: Princeton University Press. с. 118. ISBN 9781400847761. Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 27 березня 2020.
- ↑ Paul Cernovodeanu et al., Elena Ghica — Dora d'Istria. Online at Ghyka.net [ 30 січня 2012 у Wayback Machine.]
- Nathalie Clayer, Origins of Albanian nationalism, Karthala, Paris, 2007, p.209, apud Paul Cernovodeanu et al., Elena Ghica — Dora d'Istria. Online at Ghyka.net [ 30 січня 2012 у Wayback Machine.]
Література ред.
- Гика, Елена Михайловна // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Кольцова-Мосальская, Елена Михайловна // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
Посилання ред.
- Dora d Istria
- ELENA GHICA — DORA d ISTRIA [ 30 січня 2012 у Wayback Machine.]