Га́мов Георгій Антонович, також Гамов Джордж (англ. George Gamow; 20 лютого (4 березня) 1904, Одеса — 9 серпня 1968, Боулдер) — радянський та американський фізик-теоретик, астрофізик і популяризатор науки українського походження.
Народився в Одесі, навчався в Одеському і Петроградському університетах, працював в Геттінгенському університеті і Ленінградському фізико-технічному інституті. У 1933 році залишив СРСР, ставши «неповерненцем». У 1940 році отримав громадянство США. Член-кореспондент АН СРСР (з 1932 по 1938 рік, відновлений посмертно 1990 року), член Національної академії наук США (1953).
Гамов відомий своїми роботами з квантової механіки, атомної та ядерної фізики, астрофізики, космології, біології. Він створив теорію тунельного ефекту і альфа-розпаду, був одним із основоположників моделі Гарячого Всесвіту, одним з піонерів застосування ядерної фізики до питань еволюції зір і першим чітко сформулював проблему генетичного коду. Широку популярність Гамову принесли його науково-популярні твори, в яких живою та доступною мовою розповідалось про наукову картину світу.
Біографія Редагувати
Походження та юність (1904—1921) Редагувати
Георгій Гамов народився в Одесі (Україна) 4 березня 1904 в сім'ї вчителів. Батько, Антон Михайлович Гамов, викладав російську мову та літературу в приватній гімназії, мав ранг статський радник (відповідав військовому званню генерал-майора) — серед його учнів був один із майбутніх вождів більшовицької революції Л. Троцький. Мати, Олександра Арсеніївна Лебединцева, донька митрополита, рано померла. Як по батьківській, так і по материнській лінії Гамов походив із відомих в Україні сімей. Рід Лебединцевих сходить до нащадків запорізьких козаків. Значна кількість чоловіків Лебединцевих були священиками, займаючи високі посади в церковній ієрархії. Також родичами по материнській лінії були відомий математик К. Ф. Лебединцев, автор низки підручників з алгебри початку XX століття, і народоволець Всеволод Лебединцев (двоюрідний брат Гамова), якого було страчено за спробу замаху на міністра юстиції Івана Щегловітова. З боку батька більшість предків Гамова були військовими, його дід займав пост коменданта Кишинева.
Батько заохочував захоплення Георгія науками — фізикою, астрономією, біологією, подарував мікроскоп і телескоп.
Навчання в університеті (1921—1927) Редагувати
Навчався в Одеському (тоді Новоросійському) та Петроградському університетах.
У 1921 році вступив на математичне відділення факультету професійної освіти Одеського інституту народної освіти, де його викладачами були фізик Микола Кастерін[en] і математик Веніамін Каган. Одночасно Гамов підробляв обчислювачем в Одеській астрономічній обсерваторії, де відвідував астрономічний гурток, створений директором обсерваторії професором Олександром Орловим.[джерело?]
Але вже 1922 року, незадоволений рівнем викладання в Одеському інституті народної освіти, Гамов перевівся до Петроградського університету, де лекції читав професор Олександр Фрідман — автор виведеної із теорії відносності теорії «нестаціонарного (розширеного) Всесвіту», що зацікавило юного одесита. Багато його однокурсників у майбутньому стали відомими фізиками: Лев Ландау, Дмитро Іваненко, Матвій Бронштейн, Віктор Амбарцумян. Разом із ними Гамов створив неформальну групу під назвою «джаз-банд» або «Джо-банд», що мала гасло «Не бути знаменитим — некрасиво», разом вони видавали журнал «Покидьки фізики».
Під час навчання в університеті Гамов працював співробітником Метеорологічної станції Державного лісового університету (1922—1923), завідувачем польової метеорологічної обсерваторії Артилерійської школи (1923—1924), позаштатним співробітником Державного оптичного інституту (1924—1925). За його участі було розроблено метод оцінки якості скла.
У той же час опублікував свої перші наукові статті з теоретичної фізики.
Стажування за кордоном (1928—1931) Редагувати
1928 року Гамова посилали на стажування в Геттінгенський університет (Німеччина) — провідний центр розвитку квантової механіки (він одержував стипендію Рокфеллера). Там він написав свою першу визначну дослідницьку працю про потенційний бар'єр атомних ядер (тунельний ефект). Молодий дослідник не погодився з висновками Ернеста Резерфорда щодо розсіювання альфа-частинок в урані. Виведена Гамовим формула описувала можливість хвиле-механічного проникнення. Це відкриття стало початком теоретичного обґрунтування альфа-розпаду ядер і зробило вченого світовою знаменитістю. Про успіхи Гамова навіть писала центральна комуністична газета «Правда».
Повертаючись із відрядження, Гамов у Копенгагені зустрівся з Нільсом Бором, який добився надання науковцю Карлсберзької стипендії Королівської академії наук Данії. Так Гамов затримався за кордоном. Він побував в Англії у Кавендіській лабораторії Кембриджського університету у Ернста Резерфорда. 1930 року у Данії завершив дослідження, що лягли в основу його майбутньої доповіді на І-му Міжнародному науковому конгресі з атомного ядра в жовтні 1931 року у Римі. Туди його запрошували, зокрема, Марія Кюрі, Енріко Фермі, Вольфганг Паулі. Проте, повернувшись до СРСР, науковець не одержав дозволу на поїздку на конгрес, — але його доповідь була зачитана на високому науковому зібранні й включена до збірника матеріалів конгресу.
Останні роки в СРСР (1931—1933) Редагувати
Окрилені першими успіхами, Гамов, Ландау та їхні прихильники рішуче заявляли про безперспективність сучасного їм покоління науковців і вимагали створення нового інституту теоретичної фізики під їхнім керівництвом. Зрозуміло, що до протесту молодих ніхто не прислухався (хоча пропонований інститут нині існує й носить ім'я одного з «протестантів» — Лева Ландау). Ландау переїхав до Харкова, а Гамова захопили інші плани.
У березні 1932 року Гамова за пропозицією Володимира Вернадського обрали членом-кореспондентом Академії наук СРСР і він став наймолодшим в історії академії член-коресподентом (після еміграції з СРСР науковця позбавили цього звання). Гамов розумів, що перспектив для реалізації своїх наукових проектів в умовах заполітизованої й забюрократизованої радянської науки у нього немає. Молодий науковець почав шукати спосіб емігрувати з СРСР. Відпочиваючи в Криму, подружжя Гамових спробувало допливти до турецьких берегів на звичайному човні. Однак, море повернуло їх на батьківщину. Тоді Гамов вирішив домагатися дозволу на наукове закордонне відрядження. За посередництва М. Бухаріна він потрапив на прийом до Голови Раднаркому В. Молотова. Науковець прохав надати йому статус, який мав Петро Капіца — радянський фізик, який працював у Великій Британії. Але йому було відмовлено.
Еміграція (1934—1968) Редагувати
1934 рік став переломним у житті науковця — будучи разом із дружиною у відрядженні в Брюсселі на Сольвеївському конгресі, він відмовився повертатися до Радянського Союзу, за що був викреслений зі списків членів-кореспондентів АН СРСР (відновлений лише 1990 року посмертно). Радянська наука надовго потрапила в зону ізоляції від світової.
Гамов емігрував до США, став професором Університету імені Вашингтона у Вашингтоні (до 1956 року), а потім — університету штату Колорадо. Спільно з Едвардом Теллером — «батьком» американської водневої бомби, науковець узагальнив теорію ще одного виду радіоактивності — бета-розпаду. До роботи над американським атомним проєктом Г. Гамова не залучили, а над водневим проєктом він працював, починаючи від 1949 року (побував на атолі Бікіні — атомному полігоні США). У Теллера Гамов знайшов палку підтримку свого рішення не повертатися в СРСР. Е. Теллер — угорець, який на власні очі бачив криваві події, що супроводжували комуністичний заколот в Угорщині 1919 року й на все життя став запеклим антикомуністом.
Гамов заклав основи американської астрофізики та космології. Його зацікавив зв'язок між ядерними процесами та космологією. У 1937–1940 роках він вибудував першу послідовну теорію еволюції зір із термоядерними джерелами енергії.
1942 року разом з Е. Теллером запропонував теорію будови червоних гігантів.
У 1946–1948 роках розробив теорію утворення хімічних елементів шляхом послідовного захоплення нейтронів та модель «гарячого Всесвіту» (теорію Великого вибуху). Наукові передбачення Г. Гамова були підтверджені експериментами американських дослідників А. Пензіаса та Р. Вільсона, котрі 1978 року стали Нобелівськими лауреатами.
1954 року наукові інтереси науковця перемістилися в галузь біології. Його гіпотеза (концепція генетичного коду) була підтверджена подальшим розвитком молекулярної генетики. 1968 року американські науковці Р. Голлі, Г. Корана та М. Ніренберг одержали Нобелівську премію за розшифровку генетичного коду, «підказану» Г. Гамовим. Цікаво, що Г. Гамов був автором трьох гіпотез, розробники яких стали лауреатами Нобелівської премії.
Г. Гамов був членом Академії мистецтв та наук США, Міжнародного астрономічного союзу, Американського фізичного товариства, почесним доктором багатьох університетів світу.
Серед нагород Г. Гамова, зокрема, Премія Калінга — найпрестижніша у світі відзнака за популяризацію науки, яку присуджує ЮНЕСКО.
Є версія, що науковець разом зі своїм другом Станіславом Уламом (народженим у Львові, випускником Львівської політехніки) передав СРСР секрет американської водневої бомби[джерело не вказане 3812 днів].
В останні роки життя Гамов важко страждав від порушень серцево-судинної системи, переніс кілька операцій. Перебуваючи в лікарні, він заразився і перехворів на гепатит. Гамов помер у Боулдері 19 серпня 1968 року, там же знаходиться його могила, на цвинтарі англ. Green Mountain Cemetery. Одна з високих будівель, побудованих на території Колорадського університету, має назву «Вежа Гамова». У 1990 році він був посмертно відновлений у званні члена-кореспондента АН СРСР.
Науковий внесок Редагувати
Основні праці Гамова присвячені квантовій механіці, атомній та ядерній фізиці, астрофізиці, космології, біології, історії фізики. Незалежно від Рональда Герні[en] та Едварда Кондона[en] 1928 року він застосував квантову механіку до пояснення альфа-розпаду і показав, що частинки навіть з невеликою енергією можуть долати потенційний бар'єр, побудував модель прямокутної потенціальної ями (1928). У результаті виникло уявлення про тунельний ефект. Сформулював уявлення про рівні ексергії у ядрі та показав, що найефективнішими «ядерними снарядами» є протони. Разом із Едвардом Теллером 1936 року встановив правила відбору в теорії бета-розпаду.
Значних успіхів досяг в астрофізиці та космології. Широко використовував для інтерпретації зоряної еволюції ядерну фізику. Першим почав розраховувати моделі зір з термоядерними джерелами енергії, досліджував еволюційні треки зірок, запропонував у 1942 році модель оболонки червоного гіганта, досліджував роль нейтрино при спалахах нових та наднових зір. У 1946–1948 роках розробив теорію утворення хімічних елементів шляхом послідовного нейтронного захоплення та модель гарячого Всесвіту, в межах якої передбачив реліктове випромінювання і 1956 року оцінив його температуру в 6 К. Ця модель була підтверджена 1965 року експериментальним відкриттям реліктового випромінювання. Запропонував механізм зоряного колапсу.
Г. Гамову належить перша чітка постановка проблеми генетичного коду.
Він є автором багатьох науково-популярних книг («Створення Всесвіту», «Зірка, названа Сонцем», «Квантова механіка», «Тяжіння», «Біографія фізики», та ін.).
Г. Гамов — автор багатьох визнаних світовою читацькою аудиторією науково-популярних книг, зокрема «Містер Томпкінс у Країні Чудес» (1939), трилогії «Народження й смерть Сонця» (1949), «Біографія Землі» (1941), «Народження Всесвіту» (1952), «Раз, два, три… нескінченність» (1947), «Тридцять років, що сколихнули фізику» (1966), «Моя світова лінія: неофіційна біографія» (1970).
Родина Редагувати
Дружини:
- Любов Вохмінцева (1909-1985). Шлюб зареєстрований 1 листопада 1931 року. Розлучилися 1956 року.
- дочка, померла невдовзі після пологів
- син, Ігор Гамов (1934)
- Барбара Меррігʼю Гамов (англ. Barbara Merrihew Gamow, 1905-1975). Шлюб зареєстрований 1958 року.
Памʼять Редагувати
- У 1970 року на честь науковця названий кратер Гамов на зворотньому боці Місяця.
- На честь Георгія Гамова названо астероїд 8816 Гамов, відкритий астрономкою Людмилою Карачкіною в Кримській Астрофізичній Обсерваторії в 1984 році.
- 1996 року в Одесі, рідному місті вченого, ім'ям Гамова було названо сквер на перетині вулиць Балківської та Мельницької.
- У 2015 році Російсько-Американською асоціацією вчених (RASA-America) було засновано премію імені Г. А. Гамова. Премія присуджується російськомовним вченим з будь-якої галузі науки, які працюють у США, за внесок у світову науку.
Бібліографія Редагувати
Книги Редагувати
Гамов є автором декількох десятків наукових та науково-популярних книг (див. його (англ.)), серед яких:
- The Birth and Death of the Sun = Народження і смерть Сонця (1940, виправлено 1952)
- The Biography of the Earth = Біографія Землі (1941)
- Atomic Energy in Cosmic and Human Life = Атомна енергія в космосі і людському житті (1946)
- One Two Three … Infinity = Один Два Три ... Нескінченість (1947, виправлено 1961), проілюстрована автором. Книга обговорює математику, біологію, фізику, кристалографію тощо.
- The Moon = Місяць (1953)
- G. Gamow|, M. Stern, Puzzle-Math = Загадкова математика (1958)
- Biography of Physics = Біографія фізики (1961)
- Gravity = Гравітація (1962). Розповідає про Галілея, Ньютона, Ейнштейна
- A Planet Called Earth = Планета під назвою Земля (1963)
- A Star Called the Sun = Зоря під назвою Сонце (1964)
- Thirty Years That Shook Physics: The Story of Quantum Theory = Тридцять років, що потрясли світ: Історія квантової теорії (1966)
- My World Line: An Informal Autobiography = Моя світова лінія: Неформальна автобіографія (1970)
Серія про містера Томпкінса:
- Mr Tompkins in Wonderland = Містер Томпкінс в Країні Чудес (1940), вперше опубліковано в 1938 році в кількох номерах журналу «Discovery» (Великобританія)
- Mr Tompkins Explores the Atom = Містер Томпкінс досліджує атом (1945)
- Mr Tompkins in Paperback = Містер Томпкінс в паперовій обкладинці (1965), об'єднує книжки «Містер Томпкінс в Країні Чудес» і «Містер Томпкінс досліджує атом»
- The New World of Mr Tompkins = Новий світ містера Томпкінса (1999), у співавторстві з Раселом Стенардом[en] оновлена версія «Містера Томпкінса в паперовій обкладинці»
- Mr Tompkins Learns the Facts of Life = Містер Томпкінс вивчає факти життя (1953), про біологію
- Mr. Tompkins Inside Himself = Містер Томпкінс всередині самого себе (1967), в співавторстві з Мартінасом Ічасом[en], виправлена версія книги «Містер Томпкінс вивчає факти життя», яка дає ширший погляд на біологію, включаючи останні досягнення молекулярної біології
Наукові підручники Редагувати
- The Constitution of Atomic Nuclei and Radioactivity = Будова атомних ядер і радіоактивність (1931)
- Structure of Atomic Nuclei and Nuclear Transformations = Структура атомних ядер і ядерні перетворення (1937)
- Atomic Energy in Cosmic and Human Life = Атомна енергія в космічному та людському житті (1947)
- Theory of Atomic Nucleus and Nuclear Energy Sources = Теорія атомних ядер і ядерні джерела енергії (1949), у співавторстві з Чарльзом Крічфілдом[en]
- The Creation of the Universe = Створення Всесвіту (1952)
- Matter, Earth and Sky = Матерія, земля і небо (1958)
- Physics: Foundations & Frontiers = Фізика: Основи та межі (1960), у співавторстві з Джоном Клівлендом
- The Atom and its Nucleus = Атом і його ядро (1961)
- Mr. Tompkins Gets Serious: The Essential George Gamow = Містер Томпкінс стає серйозним: головне від Джорджа Гамова (2005), за редакцією Роберта Ертера. Включає матеріал з «Матерії, Землі та неба» та «Атома і його ядра». Незважаючи на назву, ця книга не є частиною cерії про містера Томпкінса
Статті Редагувати
- G. Gamow. Zur Quantentheorie des Atomkernes = До квантової теорії атомних ядер // Zeitschrift für Physik. — 1928. — Bd. 51. — S. 204–212.
- G. Gamow, E. Teller. Selection Rules for the β-Disintegration = Правила відбору для β-розпаду // Physical Review. — 1936. — Vol. 49. — P. 895.
- G. Gamow, E. Teller. Some Generalizations of the β Transformation Theory = Деякі узагальнення теорії β-трансформації // Physical Review. — 1937. — Vol. 51. — P. 289.
- R. A. Alpher, H. Bethe, G. Gamow. The Origin of Chemical Elements = Походження хімічних елементів // Physical Review. — 1948. — Vol. 73. — P. 803-804.
- R. A. Alpher, R. Herman[en], G. A. Gamow. Thermonuclear Reactions in the Expanding Universe = Термоядерні реакції у Всесвіті, що розширюється // Physical Review. — 1948. — Vol. 74. — P. 1198.
Вшанування пам'яті Редагувати
- У 1970 році на честь Г. А. Гамова названо кратер на зворотному боці Місяця.
- На честь Г. А. Гамова названо астероїд 8816 Ґамов, відкритий українським астрономом Людмилою Карачкіною в Кримській астрофізичній обсерваторії 17 грудня 1984 року.
- 1996 року в Одесі, рідному місті вченого, ім'ям Гамова було названо сквер на перетині вулиць Балківської та Мельницької, а також провулок біля нього.
- Меморіальні дошки на честь Георгія Гамова встановлені в Університеті Джорджа Вашингтона та на стіні головного корпусу Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.
- На базі Одеського національного університету імені І. І. Мечникова відбуваються Гамовська конференція-школа (ХХІ пройшла в 2021 році) та Гамовська міжнародна конференція (6-та відбулася в 2019 році).
- 2015 року Асоціацією RASA-America (Russian-American Science Association) заснована Премія імені Георгія Гамова, що вручається російськомовним ученим, які працюють у США.
- З 2021 року вручається Премія імені Г. А. Гамова НАН України за видатні наукові роботи в галузі астрофізики і космології по Відділенню фізики і астрономії НАН України. Планується присудження премії один раз на чотири роки.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Deutsche Nationalbibliothek Record #11871628X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Find a Grave — 1996.
- NNDB — 2002.
- Астрономічний енциклопедичний словник, ст. 99
- А. Д. Чернин. Гамов в Америке. С. 876.
- База даних MPC про малі тіла Сонячної системи (8816)(англ.)
- Премия имени Георгия Гамова 2018 года. RASA-America. оригіналу за 22 жовтня 2018. Процитовано 24 жовтня 2018.
- https://universemagazine.com/georgij-gamov-z-odesy-batko-teoriyi-velykogo-vybuhu/
- http://gamow.odessa.ua/
- Премия Гамова 2021 года присуждена филологу Марку Липовецкому и биохимику Вадиму Гладышеву(рос.)
- Премія імені Г.А. Гамова. Національна академія наук України. Архів оригіналу за 20 липня 2023. Процитовано 20 лютого 2023.
Література Редагувати
- Гамов Г. А. Строение атомного ядра и радиоактивность.-М.:Л.,1932.
- Храмов Ю. А. Физики. Биографический справочник. М.:Наука, 1983., стр. 96.
- Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
- Сегре, Джіно (2017). Звичайні генії: як два диваки творили сучасну науку. З англійської переклали О.Гординчук, Г.Лелів. Київ: К.І.С.
Посилання Редагувати
- А. Р. Смирнов (ФТІ НАНУ): Гамов — триразовий нелауреат нобелівської премії [ 21 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- «Імена твої, Україно» [ 25 квітня 2012 у Wayback Machine.] — Іван Корсак, Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007 ст. 148—153
- Пугач О. В. Одесит Георгій Гамов, тричі не лауреат Нобелівки \\ Культура і життя. — 2022. — № 1-2. — С. 6-7.
- The Distinguished Life and Career of George Gamow на сайті Університету Колорадо у Боулдері