Ганс А́льбрехт Бете (нім. Hans Albrecht Bethe; 2 липня 1906 — 6 березня 2005) — німецький фізик-теоретик. Лауреат Нобелівської премії з фізики 1967 року за внесок у теорію ядерних реакцій, зокрема за відкриття, що стосуються джерел енергії зір.
| Ганс Бете | |
|---|---|
| нім. Hans Albrecht Bethe | |
| | |
| Народився | 2 липня 1906[…] Страсбург, Ельзас-Лотарингія, Німецька імперія |
| Помер | 6 березня 2005[…] (98 років) Ітака, штат Нью-Йорк, США |
| Країна | Веймарська республіка, США |
| Національність | Німець |
| Діяльність | фізик, викладач університету |
| Alma mater | Goethe University Frankfurt am Main Мюнхенський університет |
| Галузь | Фізика |
| Заклад | University of Tübingen Корнельський університет University of Manchester |
| Посада | голова |
| Науковий ступінь | докторський ступінь (1928) |
| Вчителі | Арнольд Зоммерфельд |
| Аспіранти, докторанти | Robert Marshakd Джеффрі Ґолдстоун Дзюн Сакураїd Francis E. Lowd John Negeled Michel Barangerd Роман Яцків Девід Таулесс John L. Gammel, Jr.d Harold Saul Zapolskyd David Breed Beardd Mark S Nelkind Walter McAfeed Benjamin D. Dayd Ronald F. Peierlsd |
| Членство | Лондонське королівське товариство Леопольдина Американська академія мистецтв і наук Національна академія наук США Російська академія наук Американське філософське товариство Американське астрономічне товариство Американське фізичне товариство |
| Відомий завдяки: | цикл Бете, формула Бете-Блоха |
| Батько | Albrecht Bethed |
| У шлюбі з | Rose Ewaldd |
| Родичі | Paul Peter Ewaldd |
| Нагороди | |
| Автограф | |
Ганс Бете у Вікісховищі |
Навчався у Франкфуртському та Мюнхенському університетах у 1924—1928 роках. Докторський ступінь здобув 1928 року. У середині 30-х років емігрував з Німеччини спочатку до Великої Британії (1933), потім — до США (1935). Професор Корнельського університету з 1937. 1941 року отримав американське громадянство. Брав участь у роботах, що виконувалися в Манхеттенському проекті.
Основні праці присвячено ядерній фізиці та астрофізиці. Відкрив протон-протонний цикл термоядерних реакцій (1938)[джерело?]. Запропонував шестиступінчастий цикл ядерних реакцій, що пояснює перебіг термоядерних реакцій у масивних зорях, який названо його ім'ям (1938, незалежно запропонований також К. Вайцзеккером). Бете належить формула співвідношення між енергією частинки й довжиною її пробігу в речовині, що є основою сучасних методів вимірювання енергії частинок (1934). 1947 року пояснив Лембів зсув енергетичного рівня електрона внаслідок взаємодії з вакуумом, запровадивши радіаційні поправки до квантової теорії й поклавши початок теорії перенормувань. У теорії елементарних часток широко застосовується рівняння Бете—Солпітера (англ. Bethe-Salpeter equation), що описує систему двох релятивістських частинок, які взаємодіють між собою (1951). Фахівець у галузі теорії твердого тіла, квантової теорії поля, ядерної фізики. Бете є автором або співавтором багатьох монографій з різних галузей теоретичної фізики.
Останні 20 років життя працював у галузі фізики нейтрино, зокрема опублікував серію робіт з проблеми дефіциту сонячних нейтрино.
Вшанування Редагувати
Нагороди Редагувати
- Медаль Генрі Дрейпера 1947 року
- Медаль імені Макса Планка нім. Max-Planck-Medaille 1955 року
- Медаль Еддінгтона 1961 року
- Нагорода імені Енріко Фермі англ. Enrico Fermi Award 1961 року
- Премія Румфорда англ. Rumford Prize 1963 року
- Нобелівська премія з фізики 1967 року
- Золота медаль імені Ломоносова рос. Большая золотая медаль имени М. В. Ломоносова 1989 року
- Медаль Ерстеда дан. Hans Christian Ørsted 1993 року
- Медаль Кетрін Брюс 2001 року
Названо на честь Редагувати
- Астероїд 30828 Bethe
- Премія Ганса Бете Американського фізичного товариства
- в Корнельському університеті, США
- Формула Бете-Блоха для визначення втрат енергії зарядженою частинкою, що рухається в речовині.
- Центр Ганса Бете у Вашингтоні, США — Hans Bethe Center, 322 4th St. NE, Washington, DC 20002
- Центр теоретичної фізики Боннського університету, Німеччина
Бібліографія Редагувати
- Бете Г. Квантовая механика. — М. : Мир, 1965. — 336 с.
- Бете Г. Лекции по теории ядра. — М. : ИЛ, 1949. — 156 с.
- Бете Г. Теория ядерной материи. — М. : Мир, 1974. — 238 с.
- Бете Г., Бечер Р. Ф. Физика ядра. Часть 1: Устойчивые состояния ядер. — Х.-К. : ГНТИ Украины, 1938. — 252 с.
- Бете Г. Физика ядра. Часть 2: Теоретическая ядерная динамика. — М.-Л. : ГИТТЛ, 1948. — 384 с.
- Бете Г., Зоммерфельд А. Электронная теория металлов. — М.-Л. : ОНТИ НКТП СССР, 1938. — 316 с.
- Бете Г., Моррисон Ф. Элементарная теория ядра. — М. : ИЛ, 1958. — 360 с.
- Бете Г., Солпитер Э. Квантовая механика атомов с одним и двумя электронами. — М. : ГИФМЛ, 1960. — 562 с.
- Швебер С., Бете Г., Гофман Ф. Мезоны и поля. — М. : ИЛ, 1957. — 1004+514 с.
Примітки Редагувати
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118658662 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Архів історії математики Мактьютор
- Бете Ханс Альбрехт / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Архів історії математики Мактьютор
- https://www.gf.org/fellows/all-fellows/benjamin-d-day/
- http://www.ras.ru/win/db/show_per.asp?P=.id-49402.ln-ru.dl-.pr-inf.uk-12
- ↑ NNDB — 2002.
- https://ecommons.cornell.edu/handle/1813/30506
- Публикації Ганса Бете [ 2 вересня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
Література Редагувати
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Bernstein Jeremy. «Hans Bethe, Prophet of Energy». New York: Basic Books, 1980. ISBN 978-0-465-02903-7. (англ.)
- Bethe Hans A. «The Road from Los Alamos». New York: American Institute of Physics, 1991. ISBN 978-0-88318-707-4. (англ.)
- Streeter E.C. «Solving the Solar Enigma: The Story of the Scientists Behind the Discovery of the Sun's Energy Source». Dimension Engineering Press, 2005. ISBN 978-1-888381-12-2. (англ.)