www.wikidata.uk-ua.nina.az

Альнілам підсвічує NGC 1990 Фото Глена ЮманаДані спостереженняЕпоха J2000Сузір я ОріонПряме піднесення 05г 36х 12 8с 1 С

Альнілам

Альнілам

Альнілам підсвічує NGC 1990.
Фото Глена Юмана
Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Оріон
Пряме піднесення 05г 36х 12.8с
Схилення −01° 12′ 06.9″
Видима зоряна величина (V) 1.69 (1.64 – 1.74)
Характеристики
Спектральний клас B0 Ia
Показник кольору (B−V) −0.18
Показник кольору (U−B) −1.03
Тип змінності типу α Лебедя
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) 25.9 км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: 1.49 мас/р
Схил.: −1.06 мас/р
Паралакс (π) 1.65 ± 0.45 мас
Відстань прибл. 2000 св. р.
(прибл. 600 пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV) 		−6.95
Фізичні характеристики
Маса 30-64.5 M☉
Радіус 28.6-42.0 R☉
Світність 389,000-832,000 L☉
Ефективна температура 27,000 K
Інші позначення
Alnilam, ε Ori, 46 Оріона, 112 G Оріона, HR 1903, BD -01°969, HD 37128, SAO 132346, FK5 210, HIP 26311, TD1 4963, 参宿二
Посилання
SIMBADдані для HD+37128

Альнілам  (ε Ori) — це великий  блакитний надгігант, віддалений від Землі десь на 1 340 світлових років у сузір'ї Оріона. Його світність оцінюється у 275 000 чи 537,000 світностей Сонця, а маса — бл. 34 мас Сонця.

Опис Редагувати

Альнілам є 30-ю за яскравістю зорею на небі (4-ю за яскравістю в сузір'ї Оріона) та блакитно-білим надгігантом. Разом з зорями Мінтака та Альнітак вона утворює Пояс Оріона, відомий під різними іменами у багатьох стародавніх культурах. Альнілам є середньою зорею Пояса. Зоря сягає найвищої точки в небі близько півночі 15 грудня.

Альнілам разом з іншими зорями Поясу входить до розсіяного скупчення Collinder 70, якщо використовувати відстань до зорі у 412 парсек, та за ним, якщо використовувати відстань у 606 парсек.

Зоря є змінною типу α Лебедя, з амплітудою зміни яскравості від +1,64 до +1,74 видимих зоряних величин. З 1943 року спектр цієї зорі слугує як одна зі стабільних якірних точок для класифікації інших зір. Альнілам є також однією з 58 зір, які використовуються у астрономічній навігації. Через її відносно простий спектр, зорю використовують для вивчення міжзоряного середовища.

З урахуванням її маси та віку, протягом наступного мільйона років Альнілам ймовірно перетвориться у червоного надгіганта і далі вибухне надновою. Зоря оточена молекулярною хмарою — NGC 1990, яку вона підсвічує, утворюючи відбивну туманність. Її зоряний вітер може сягати швидкості до 2000 км/с, тобто зоря втрачає масу у 20 мільйонів разів швидше ніж Сонце.

Характеристики Редагувати

Щодо характеристик Альнілам єдиної думки не має. Кроутер та колеги на основі моделювання зоряного вітру та атмосфери зорі 2006 року отримали світність у 275 000 світностей Сонця (L☉), ефективну температуру 27 000 K та радіус у 24 радіусів Сонця (R☉). Сеарл та колеги, використовуючи код CMFGEN для аналізу спектру зорі 2008 року, вирахували світність на рівні 537 000 L☉, ефективну температуру 27 500 ± 100 K та радіус 32,4 ± 0,75 R☉. Аналіз спектру та віку зір-членів зоряної асоціації Orion OB1 дає масу у 34,6 мас Сонця (40,8 M☉ на час перебування на головній послідовності) та вік у 5,7 мільйонів років.

Більш недавній детальний аналіз Альнілам на різних довжинах хвиль дає дуже високу світність, радіус та масу, якщо використовувати значення відстані до зорі у 606 парсек, яке було запропоновано новим скороченням Гіппаркоса; наприклад, за такої відстані яскравість визначена на рівні 863 000 L☉, яка є найбільшою коли-небудь розрахованою для зорі. Якщо ж використати більший паралакс з початкового скорочення Гіппаркоса, відстань до зорі обраховується на рівні 412 парсек, що відповідно дає фізичні параметри, більш узгоджені з раннішими публікаціями.

Інші назви та історія Редагувати

Назва Альнілам походить з арабського النظام аль-нізам, спорідненого до слова نظم назм «намисто з перлів». Інші написання — Альніхан та Альнітам, всі три варіанти ймовірно є наслідками помилок при транслітерації або копіюванні.

Пояс Оріона Редагувати

Оріон
Альнілам є середньою з трьох зір пояса.

Три зорі Пояса Оріона разом були разом відомі під багатьма іменами протягом історії людства у різних культурах. Арабські назви включають Аль Ніджад ('Пояс'), Аль Насак ('Лінія'), Аль Алькат ('Золоті Зерна (чи Горіхи)') та у сучасній арабській — Аль Мізан аль Хакк ('Точний промінь вагів').

У китайській міфології вони також були відомі як «Зважуючий промінь». Також у Китаї Пояс був відомий як дім Трьох Сестер (спрощ.: 参宿; кит. трад.: 參宿; піньїнь: Shēn Xiù), один з 28 домів китайських сузір'їв. Це один з західних домів Білого Тигра.

У дохристиянській Скандинавії, Пояс був відомий як куделя (вертикальна частина прядки) Фріґґ або куделя Фрейї. Схожими за змістом середньовічними європейськими назвами, походженням з Біблії, були Посох Якова та Посох Петра, а також Три Маги чи Три Королі. У фінській міфології Пояс відомий як коса Вяйнямьойнена (Калевала) та Калеванський меч.

Народ Сері з північно-західної Мексики називає Пояс Hapj (слово на позначення мисливця), який складається з трьох зір: Hap (муловий олень), Haamoja (вилоріг), and Mojet (товсторіг). Hap розташований посередині та застрелений мисливцем, його кров накрапала на острів Тібурон.

Примітки Редагувати

  1. ↑ van Leeuwen, F. (November 2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy & Astrophysics 474 (2): 653–664. Bibcode:2007A&A...474..653V. arXiv:0708.1752. doi:10.1051/0004-6361:20078357. 
  2. ↑ Ducati, J. R. (2002). VizieR Online Data Catalog: Catalogue of Stellar Photometry in Johnson's 11-color system. CDS/ADC Collection of Electronic Catalogues 2237. Bibcode:2002yCat.2237....0D. 
  3. ↑ Ruban, E. V.; Alekseeva, G. A.; Arkharov, A. A.; Hagen-Thorn, E. I.; Galkin, V. D.; Nikanorova, I. N.; Novikov, V. V.; Pakhomov, V. P. та ін. (September 2006). Spectrophotometric observations of variable stars. Astronomy Letters 32 (9): 604–607. Bibcode:2006AstL...32..604R. doi:10.1134/S1063773706090052. 
  4. ↑ Morgan, W. W.; Keenan, Philip C.; Kellman, Edith (1943). AN ATLAS OF STELLAR SPECTRA. Astrophys. monographs, Univ. Chicago Press. 
  5. Gontcharov, G. A. (November 2006). Pulkovo Compilation of Radial Velocities for 35 495 Hipparcos stars in a common system. Astronomy Letters 32 (11): 759–771. Bibcode:2006AstL...32..759G. doi:10.1134/S1063773706110065. 
  6. ↑ Searle, S. C.; Prinja, R. K.; Massa, D.; Ryans, R. (2008). Quantitative studies of the optical and UV spectra of Galactic early B supergiants. I. Fundamental parameters. Astronomy and Astrophysics 481 (3). с. 777–97. Bibcode:2008A&A...481..777S. arXiv:0801.4289. doi:10.1051/0004-6361:20077125. 
  7. ↑ Raul E. Puebla; D. John Hillier; Janos Zsargó; David H. Cohen; Maurice A. Leutenegger. X-ray, UV and optical analysis of supergiants: ε Ori. Bibcode:2016MNRAS.456.2907P. arXiv:1511.09365. doi:10.1093/mnras/stv2783.  Проігноровано невідомий параметр |doi-broken-date= (довідка)
  8. ↑ Crowther, P. A.; Lennon, D. J.; Walborn, N. R. (January 2006). Physical parameters and wind properties of galactic early B supergiants. Astronomy & Astrophysics 446 (1). с. 279–293. Bibcode:2006A&A...446..279C. arXiv:astro-ph/0509436. doi:10.1051/0004-6361:20053685. 
  9. . Архів оригіналу за 9 травня 2008. Процитовано 4 березня 2016. 
  10. Voss, R.; Diehl, R.; Vink, J. S.; Hartmann, D. H. (2010). Probing the evolving massive star population in Orion with kinematic and radioactive tracers. Astronomy and Astrophysics 520. с. 10. Bibcode:2010A&A...520A..51V. arXiv:1005.3827. doi:10.1051/0004-6361/201014408. A51. 
  11. Perryman, M. A. C.; Lindegren, L.; Kovalevsky, J.; Hoeg, E.; Bastian, U.; Bernacca, P. L.; Crézé, M.; Donati, F.; Grenon, M.; Grewing, M.; Van Leeuwen, F.; Van Der Marel, H.; Mignard, F.; Murray, C. A.; Le Poole, R. S.; Schrijver, H.; Turon, C.; Arenou, F.; Froeschlé, M.; Petersen, C. S. (1997). The HIPPARCOS Catalogue. Astronomy and Astrophysics 323 323. Bibcode:1997A&A...323L..49P. 
  12. ↑ Allen, Richard Hinckley (1936). Star-names and their meanings. с. 314–315. 
  13. Knobel, E. B. (September 1909). The name of epsilon Orionis. The Observatory 32. с. 357. Bibcode:1909Obs....32..357K. 
  14. Schön, Ebbe (2004). Asa-Tors hammare, Gudar och jättar i tro och tradition. Stockholm: Hjalmarson & Högberg. с. 228. ISBN 9189660412. 
  15. Moser, Mary B.; Stephen A. Marlett (2005). (Spanish, English). Hermosillo, Sonora and Mexico City: Universidad de Sonora and Plaza y Valdés Editores. Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 4 березня 2016. 
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Alnilam Alnilam pidsvichuye NGC 1990 Foto Glena YumanaDani sposterezhennyaEpoha J2000Suzir ya OrionPryame pidnesennya 05g 36h 12 8s 1 Shilennya 01 12 06 9 1 Vidima zoryana velichina V 1 69 2 1 64 1 74 3 HarakteristikiSpektralnij klas B0 Ia 4 Pokaznik koloru B V 0 18 2 Pokaznik koloru U B 1 03 2 Tip zminnosti tipu a Lebedya 3 AstrometriyaPromeneva shvidkist Rv 25 9 5 km cVlasnij ruh m Pr sh 1 49 1 mas r Shil 1 06 1 mas rParalaks p 1 65 0 45 mas 1 Vidstan pribl 2000 sv r pribl 600 pk Absolyutna zoryanavelichina MV 6 95 6 Fizichni harakteristikiMasa 30 64 5 7 M Radius 28 6 42 0 7 R Svitnist 389 000 832 000 7 L Efektivna temperatura 27 000 7 8 KInshi poznachennyaAlnilam e Ori 46 Oriona 112 G Oriona HR 1903 BD 01 969 HD 37128 SAO 132346 FK5 210 HIP 26311 TD1 4963 参宿二PosilannyaSIMBADdani dlya HD 37128Alnilam e Ori ce velikij blakitnij nadgigant viddalenij vid Zemli des na 1 340 svitlovih rokiv u suzir yi Oriona Jogo svitnist ocinyuyetsya u 275 000 chi 537 000 svitnostej Soncya a masa bl 34 mas Soncya Zmist 1 Opis 2 Harakteristiki 3 Inshi nazvi ta istoriya 3 1 Poyas Oriona 4 PrimitkiOpis RedaguvatiAlnilam ye 30 yu za yaskravistyu zoreyu na nebi 4 yu za yaskravistyu v suzir yi Oriona ta blakitno bilim nadgigantom Razom z zoryami Mintaka ta Alnitak vona utvoryuye Poyas Oriona vidomij pid riznimi imenami u bagatoh starodavnih kulturah Alnilam ye serednoyu zoreyu Poyasa Zorya syagaye najvishoyi tochki v nebi blizko pivnochi 15 grudnya Alnilam razom z inshimi zoryami Poyasu vhodit do rozsiyanogo skupchennya Collinder 70 9 yaksho vikoristovuvati vidstan do zori u 412 parsek ta za nim yaksho vikoristovuvati vidstan u 606 parsek Zorya ye zminnoyu tipu a Lebedya z amplitudoyu zmini yaskravosti vid 1 64 do 1 74 vidimih zoryanih velichin Z 1943 roku spektr ciyeyi zori sluguye yak odna zi stabilnih yakirnih tochok dlya klasifikaciyi inshih zir 4 Alnilam ye takozh odniyeyu z 58 zir yaki vikoristovuyutsya u astronomichnij navigaciyi Cherez yiyi vidnosno prostij spektr zoryu vikoristovuyut dlya vivchennya mizhzoryanogo seredovisha Z urahuvannyam yiyi masi ta viku protyagom nastupnogo miljona rokiv Alnilam jmovirno peretvoritsya u chervonogo nadgiganta i dali vibuhne nadnovoyu Zorya otochena molekulyarnoyu hmaroyu NGC 1990 yaku vona pidsvichuye utvoryuyuchi vidbivnu tumannist Yiyi zoryanij viter mozhe syagati shvidkosti do 2000 km s tobto zorya vtrachaye masu u 20 miljoniv raziv shvidshe nizh Sonce 8 Harakteristiki RedaguvatiShodo harakteristik Alnilam yedinoyi dumki ne maye Krouter ta kolegi na osnovi modelyuvannya zoryanogo vitru ta atmosferi zori 2006 roku otrimali svitnist u 275 000 svitnostej Soncya L efektivnu temperaturu 27 000 K ta radius u 24 radiusiv Soncya R 8 Searl ta kolegi vikoristovuyuchi kod CMFGEN dlya analizu spektru zori 2008 roku virahuvali svitnist na rivni 537 000 L efektivnu temperaturu 27 500 100 K ta radius 32 4 0 75 R 6 Analiz spektru ta viku zir chleniv zoryanoyi asociaciyi Orion OB1 daye masu u 34 6 mas Soncya 40 8 M na chas perebuvannya na golovnij poslidovnosti ta vik u 5 7 miljoniv rokiv 10 Bilsh nedavnij detalnij analiz Alnilam na riznih dovzhinah hvil daye duzhe visoku svitnist radius ta masu yaksho vikoristovuvati znachennya vidstani do zori u 606 parsek yake bulo zaproponovano novim skorochennyam Gipparkosa 1 napriklad za takoyi vidstani yaskravist viznachena na rivni 863 000 L yaka ye najbilshoyu koli nebud rozrahovanoyu dlya zori 7 Yaksho zh vikoristati bilshij paralaks z pochatkovogo skorochennya Gipparkosa vidstan do zori obrahovuyetsya na rivni 412 parsek 11 sho vidpovidno daye fizichni parametri bilsh uzgodzheni z rannishimi publikaciyami Inshi nazvi ta istoriya RedaguvatiNazva Alnilam pohodit z arabskogo النظام al nizam sporidnenogo do slova نظم nazm namisto z perliv Inshi napisannya Alnihan ta Alnitam 12 vsi tri varianti jmovirno ye naslidkami pomilok pri transliteraciyi abo kopiyuvanni 13 Poyas Oriona Redaguvati Dokladnishe Poyas Oriona nbsp OrionAlnilam ye serednoyu z troh zir poyasa Tri zori Poyasa Oriona razom buli razom vidomi pid bagatma imenami protyagom istoriyi lyudstva u riznih kulturah Arabski nazvi vklyuchayut Al Nidzhad Poyas Al Nasak Liniya Al Alkat Zoloti Zerna chi Gorihi ta u suchasnij arabskij Al Mizan al Hakk Tochnij promin vagiv U kitajskij mifologiyi voni takozh buli vidomi yak Zvazhuyuchij promin 12 Takozh u Kitayi Poyas buv vidomij yak dim Troh Sester sprosh 参宿 kit trad 參宿 pinyin Shen Xiu odin z 28 domiv kitajskih suzir yiv Ce odin z zahidnih domiv Bilogo Tigra U dohristiyanskij Skandinaviyi Poyas buv vidomij yak kudelya vertikalna chastina pryadki Frigg abo kudelya Frejyi 14 Shozhimi za zmistom serednovichnimi yevropejskimi nazvami pohodzhennyam z Bibliyi buli Posoh Yakova ta Posoh Petra a takozh Tri Magi chi Tri Koroli U finskij mifologiyi Poyas vidomij yak kosa Vyajnyamojnena Kalevala ta Kalevanskij mech 12 Narod Seri z pivnichno zahidnoyi Meksiki nazivaye Poyas Hapj slovo na poznachennya mislivcya yakij skladayetsya z troh zir Hap mulovij olen Haamoja vilorig and Mojet tovstorig Hap roztashovanij poseredini ta zastrelenij mislivcem jogo krov nakrapala na ostriv Tiburon 15 Primitki Redaguvati a b v g d e van Leeuwen F November 2007 Validation of the new Hipparcos reduction Astronomy amp Astrophysics 474 2 653 664 Bibcode 2007A amp A 474 653V arXiv 0708 1752 doi 10 1051 0004 6361 20078357 a b v Ducati J R 2002 VizieR Online Data Catalog Catalogue of Stellar Photometry in Johnson s 11 color system CDS ADC Collection of Electronic Catalogues 2237 Bibcode 2002yCat 2237 0D a b Ruban E V Alekseeva G A Arkharov A A Hagen Thorn E I Galkin V D Nikanorova I N Novikov V V Pakhomov V P ta in September 2006 Spectrophotometric observations of variable stars Astronomy Letters 32 9 604 607 Bibcode 2006AstL 32 604R doi 10 1134 S1063773706090052 rekomenduyetsya displayauthors dovidka a b Morgan W W Keenan Philip C Kellman Edith 1943 AN ATLAS OF STELLAR SPECTRA Astrophys monographs Univ Chicago Press Gontcharov G A November 2006 Pulkovo Compilation of Radial Velocities for 35 495 Hipparcos stars in a common system Astronomy Letters 32 11 759 771 Bibcode 2006AstL 32 759G doi 10 1134 S1063773706110065 a b Searle S C Prinja R K Massa D Ryans R 2008 Quantitative studies of the optical and UV spectra of Galactic early B supergiants I Fundamental parameters Astronomy and Astrophysics 481 3 s 777 97 Bibcode 2008A amp A 481 777S arXiv 0801 4289 doi 10 1051 0004 6361 20077125 a b v g d Raul E Puebla D John Hillier Janos Zsargo David H Cohen Maurice A Leutenegger X ray UV and optical analysis of supergiants e Ori Bibcode 2016MNRAS 456 2907P arXiv 1511 09365 doi 10 1093 mnras stv2783 Proignorovano nevidomij parametr doi broken date dovidka a b v Crowther P A Lennon D J Walborn N R January 2006 Physical parameters and wind properties of galactic early B supergiants Astronomy amp Astrophysics 446 1 s 279 293 Bibcode 2006A amp A 446 279C arXiv astro ph 0509436 doi 10 1051 0004 6361 20053685 Arhivovana kopiya Arhiv originalu za 9 travnya 2008 Procitovano 4 bereznya 2016 Voss R Diehl R Vink J S Hartmann D H 2010 Probing the evolving massive star population in Orion with kinematic and radioactive tracers Astronomy and Astrophysics 520 s 10 Bibcode 2010A amp A 520A 51V arXiv 1005 3827 doi 10 1051 0004 6361 201014408 A51 Perryman M A C Lindegren L Kovalevsky J Hoeg E Bastian U Bernacca P L Creze M Donati F Grenon M Grewing M Van Leeuwen F Van Der Marel H Mignard F Murray C A Le Poole R S Schrijver H Turon C Arenou F Froeschle M Petersen C S 1997 The HIPPARCOS Catalogue Astronomy and Astrophysics 323 323 Bibcode 1997A amp A 323L 49P a b v Allen Richard Hinckley 1936 Star names and their meanings s 314 315 Knobel E B September 1909 The name of epsilon Orionis The Observatory 32 s 357 Bibcode 1909Obs 32 357K Schon Ebbe 2004 Asa Tors hammare Gudar och jattar i tro och tradition Stockholm Hjalmarson amp Hogberg s 228 ISBN 9189660412 Moser Mary B Stephen A Marlett 2005 Comcaac quih yaza quih hant ihiip hac Diccionario seri espanol ingles Spanish English Hermosillo Sonora and Mexico City Universidad de Sonora and Plaza y Valdes Editores Arhiv originalu za 12 kvitnya 2019 Procitovano 4 bereznya 2016 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Alnilam amp oldid 35863366