www.wikidata.uk-ua.nina.az

Власний рух Вла сний рух світила кутове зміщення видимого розташування світила на небесній сфері пов язане із його рухом

Власний рух

Вла́сний рух (світила) — кутове зміщення видимого розташування світила на небесній сфері, пов'язане із його рухом відносно Сонячної системи. Отже, власний рух не зовсім «власний» (тобто, притаманний саме якій-небудь зорі), оскільки до нього включається й компонента, обумовлена рухом Сонця.

Слід зазначити, що власного руху не стосуються періодичні зміни координат зір, які зумовлено рухом планети Земля. Це явища прецесії, нутації, аберації світла та паралаксу. Більшість із них було вивчено астрономами 18-19 сторіччя (від Бредлі до Бесселя) і визначено сталі цих фундаментальних в астрономії величин. Вони визначають перетворення спостережних координат до деяких усереднених у екваторіальній системі координат відповідної епохи, що не залежать від руху нашої планети.

1997 року Міжнародний астрономічний союз ухвалив міжнародну небесну систему координат як новий стандарт. У цій системі початком відліку є барицентр сонячної системи, отже, рух Землі не впливає на визначення міжнародних небесних координат (за визначенням).

Історія Редагувати

1718 року Едмунд Галлей звернув увагу на зміни у розташуванні на небосхилі кількох яскравих зір порівняно з каталогом Птолемея-Гіппарха, від часу складання якого тоді минуло дві тисячі років. Наприклад, найяскравіша зоря земного неба — Сіріус — зсунулася майже на півтора діаметра Місяця на південь відносно сусідніх зір, а найяскравіша зірка північного неба — Арктур — на два діаметри. Такі відхилення не можна було пояснити помилками каталогу Птолемея, які не перевищували чверті діаметра Місяця.

Відкриття Галлея невдовзі (1728 року) було підтверджено Джеймсом Бредлі. Періоду «непорушних зір», що тривав в астрономії майже 2000 років, настав кінець.

На початку XX-го сторіччя точність вимірювання небесних координат становила частки кутової секунди, власні рухи були відомі із точністю на порядок вищою.

У Попередньому загальному каталозі Льюїса Босса (1910 рік) наведено власні рухи 6 188 зір на епоху 1900 року, а остаточна версія Загального каталогу, видана його сином Бенджаміном 1936 року, містила дані про 33 342 зорі.

Спостереження довели, що зорі зі значними власними рухами (більше кутової секунди на рік) здебільшого розташовані неподалік.

Фотографічні методи дослідження, які почали широко впроваджуватися в астрономії з кінця XIX сторіччя, дозволили скласти майже повний перелік зір зі значними власними рухами (шляхом порівняння зображень фотографічних оглядів неба, зроблених із проміжком у багато років). Точність визначення власних рухів у фундаментальних каталогах кінця XX сторіччя досягла кількох кутових мілісекунд, а загальна кількість зір, для яких було визначено власні рухи, 1995 року перевищувала 50 тис. Проте більшість зір настільки далекі від нас, що їх власні рухи дуже малі (менше кутової мілісекунди на рік).

Новим значним кроком у вивченні власних рухів стали космічні телескопи. Завдяки місії Гіппаркоса (1997) координати близько мільйона зір стали відомі з набагато вищою точністю, а, значить, стало можливим обчислити й їх власні рухи.

Визначення власних рухів Редагувати

Компоненти власного руху на небесній сфері (шлях зорі показано пунктирною стрілкою).
CNP - Північний полюс світу,
V - точка весняного рівнодення, . Власний рух - вектор μ, α = пряме піднесення, δ = схилення, θ = позиційний кут.

Власний рух зазвичай позначається грецькою літерою .

Він визначається двома компонентами: позиційним кутом та величиною цього руху. Позиційний кут вказує напрям руху на небесній сфері (0° означає рух у напрямку північного полюсу світу), а величина власного руху (у кутових секундах на рік) визначається другою компонентою.

Власний рух також може бути подано як зміну обох небесних координат:

Саме такий варіант здебільшого застосовується в астрономічних каталогах, оскільки традиційно власний рух визначали за кожною координатою окремо.

Співвідношення між двома варіантами визначення:

де δ — схилення. Множник cos δ враховує той факт, що умовний радіус кола небесної сфери зменшується як cos δ, наприклад, стає нульовим на полюсі. Тобто внесок компоненти руху, паралельної небесному екватору, у загальну величину зменшується з наближенням до полюсів.

Позиційний кут θ пов'язаний із компонентами таким чином:

Припустимо, що об'єкт пересувається протягом року із точки з координатами (α, δ) до точки з координатами (α1, δ1). Тоді зміна кутових координат (у кутових секундах на рік) і буде його власним рухом:

Якщо власні рухи зір невеликі, такий спосіб обчислення матиме значну похибку (оскільки координати майже збігаються). Точніше можна визначити власний рух, порівнюючи зміну координат, яка накопичується протягом декількох років (або десятиріч). Якщо координати небесного тіла становлять (α1, δ1), а потім змінюються на (α2, δ2), компоненти власного руху можна обчислити за такими формулами:

Поперечна та просторова швидкість Редагувати

Співвідношення між власним рухом та компонентами швидкості. Ілюструється, що кут власного руху μ визначається саме поперечною компонентою швидкості vt.

Поперечна відносна швидкість Vt (проєкція відносної швидкості на небесну сферу) визначається за формулою , де:

  • μ - власний рух (у кутових мілісекундах на рік);
  • D — відстань (у парсеках)
    швидкість визначається в кілометрах на секунду.

Для Сіріуса (μ = 1,315"; D=2,7 пк) це означає швидкість 17 км/с, для Арктура (μ = 2,287"; D=11,1 пк) — 120 км/с.

Повну (або просторову) відносну швидкість V можна визначити з врахуванням її радіальної компоненти Vr, яку визначають за доплерівським зсувом окремих ліній у спектрах. Оскільки вона перпендикулярна поперечній складовій, то

Значення в астрономії Редагувати

Вивчення власних рухів зір дозволило зробити важливі висновки щодо обертання Чумацького Шляху й руху в ньому Сонця. Сонце разом з іншими зорями обертається навколо центра нашої Галактики приблизно круговою орбітою радіусом 8 ± 0,65 кпк зі швидкістю близько 220 км/с, яку можна вважати швидкістю обертання Галактики на цьому радіусі. Період обертання становить близько 230 млн років. Наразі рух Сонця орбітою спрямований у напрямку сузір'я Лебедя.

Власний рух галактик у Місцевій групі детально описано у Röser. 2005 року було зроблено перші вимірювання власного руху Галактики Трикутника (M33), третьої за розмірами спіральної галактики в Місцевій групі, розташованій на відстані 860 ± 28 кпк від Чумацького Шляху. Хоча галактика Андромеди рухається відносно нашої Галактики, і їх зіткнення передбачено десь через 5—10 мільярдів років, проте власний рух галактики Андромеди, яка перебуває на відстані близько 786 кпк, залишається невизначеним із верхньою межею ≈ 100 км/с.

Зорі з найбільшим власним рухом Редагувати

Далі наведено зорі з найбільшим власним рухом за даними каталогу Hipparcos.

Зорі з найбільшим власним рухом
№ Зоря Власний рух Радіальна
швидкість
(км/с) 		Паралакс
(mas)
μα · cos δ
(mas/рік) 		μδ
(mas/рік)
1 Зоря Барнарда -798.71 10337.77 -106.8 549.30
2 Зоря Каптейна 6500.34 -5723.17 +245.5 255.12
3 Грубрідж 1830 4003.69 -5814.64 -98.0 109.22
4 Лакайль 9352 6766.63 1327.99 +9.7 303.89
5 Глієзе 1 (CD -37 15492) (GJ 1) 5633.95 -2336.69 +23.6 229.32
6 HIP 67593 2282.15 5369.33 — 76.20
7 61 Лебідь A & B 4133.05 3201.78 -64.3 287.18
8 Лаланд 21185 -580.46 -4769.95 -85.0 392.52
9 Епсилон Індіанця 3961.41 -2538.33 -40.4 275.79

Цікаві факти Редагувати

  • 1992 року вельми помітна зірка ρ Орла стала першою, що змінила сузір'я внаслідок власного руху. Вона опинилася в сузір'ї Дельфіна. Наступною такою зіркою буде γ Різця (3,8m) — близько 2400 року вона перейде до сузір'я Голуба.
  • Зоря Барнарда має найбільший власний рух серед усіх зір (10,3" на рік), за що отримала назву Летючої. Її поперечна швидкість відносно Сонця становить близько 90 км/с, а враховуючи радіальну складову (107 км/с), повна відносна швидкість становить 140 км/с.
  • Найбільшу просторову швидкість відносно Сонця серед близьких зір має Wolf 424, що рухається зі швидкістю 555 км/с (це 1/540 частка швидкості світла).

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Координати має бути приведено до однієї епохи.
  2. Таблиця не містить даних зорі Тігардена, оскільки вона занадто тьмяна для цього каталогу.

Джерела Редагувати

  1. А.А.Киселев (2002). . Астрономия в Санкт-Петербургском университете. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 20 лютого 2019.  (рос.)
  2. Preliminary General Catalogue of 6188 Stars for the Epoch 1900 Bibcode: 1910Sci....32..155C (англ.)
  3. Benjamin Boss et al. (1936). General Catalogue of 33342 stars for the epoch 1950 (вид. 1st edition). Washington, D.C.: Carnegie Institution of Washington Publication. Процитовано 16 травня 2010. 
  4. Charles Leander Doolittle (1890). A Treatise on Practical Astronomy, as Applied to Geodesy and Navigation. Wiley. с. 583. 
  5. ↑ Majewski, Steven R. (2006). Stellar Motions. University of Virginia. Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 14 травня 2010. 
  6. Simon Newcomb (1904). . Putnam. с. 287–288. Архів оригіналу за 12 вересня 2011. Процитовано 13 травня 2010. 
  7. D. Scott Birney, Guillermo Gonzalez, David Oesper (2007). op. cit.. с. 75. 
  8. William Marshall Smart, Robin Michael Green (1977). . Cambridge University Press. с. 252. ISBN 0521291801. Архів оригіналу за 20 серпня 2020. Процитовано 13 травня 2010. 
  9. Власний рух // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 81. — ISBN 966-613-263-X.
  10. Horace A. Smith (2004). . Cambridge University Press. с. 79. ISBN 0521548179. Архів оригіналу за 19 вересня 2011. Процитовано 13 травня 2010. 
  11. M Reid, A Brunthaler, Xu Ye et al. (2008). . У F. Combes, Keiichi Wada. Mapping the Galaxy and Nearby Galaxies. Springer. ISBN 0387727671. Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 13 травня 2010. 
  12. Y Sofu & V Rubin (2001). . Ann. Rev. Astron. Astrophys. 39: 137–174. doi:10.1146/annurev.astro.39.1.137. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 13 травня 2010. 
  13. ↑ Abraham Loeb, Mark J. Reid, Andreas Brunthaler, Heino Falcke (2005). . The Astrophysical Journal 633: 894–898. doi:10.1086/491644. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 13 травня 2010. 
  14. Andreas Brunthaler (2005). . У Siegfried Röser. Reviews in Modern Astronomy: From Cosmological Structures to the Milky Way. Wiley. с. 179–194. ISBN 3527406085. Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 13 травня 2010. 
  15. A. Brunthaler, M.J. Reid, H. Falcke, L.J. Greenhill, C. Henkel (2005). . Science 307 (5714): 1440–1443. PMID 15746420. doi:10.1126/science.1108342. Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 13 травня 2010. 
  16. Roeland P. van der Marel (2008). M31 Transverse Velocity and Local Group Mass from Satellite Kinematics. The Astrophysical Journal 678: 187–199. doi:10.1086/533430?cookieSet=1. 
  17. Manuel Metz, Pavel Kroupa, Helmut Jerjen (2007). . Mon. Not. Roy. Astron. Soc. 374: 1125–1145. doi:10.1111/j.1365-2966.2006.11228.x. Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 13 травня 2010. 
  18. Staff (15 вересня 2003). The 150 Stars in the Hipparcos Catalogue with Largest Proper Motion. ESA. Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 12 травня 2010. 
  19. SIMBAD. Centre de Données astronomiques de Strasbourg. Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 14 травня 2010. 
  20. Hamilton Amateur Astronomers. 1996. Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 14 травня 2010. 


Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Vla snij ruh svitila kutove zmishennya vidimogo roztashuvannya svitila na nebesnij sferi pov yazane iz jogo ruhom vidnosno Sonyachnoyi sistemi Otzhe vlasnij ruh ne zovsim vlasnij tobto pritamannij same yakij nebud zori oskilki do nogo vklyuchayetsya j komponenta obumovlena ruhom Soncya Slid zaznachiti sho vlasnogo ruhu ne stosuyutsya periodichni zmini koordinat zir yaki zumovleno ruhom planeti Zemlya Ce yavisha precesiyi nutaciyi aberaciyi svitla ta paralaksu Bilshist iz nih bulo vivcheno astronomami 18 19 storichchya vid Bredli do Besselya i viznacheno stali cih fundamentalnih v astronomiyi velichin Voni viznachayut peretvorennya sposterezhnih koordinat do deyakih userednenih u ekvatorialnij sistemi koordinat vidpovidnoyi epohi sho ne zalezhat vid ruhu nashoyi planeti 1997 roku Mizhnarodnij astronomichnij soyuz uhvaliv mizhnarodnu nebesnu sistemu koordinat yak novij standart U cij sistemi pochatkom vidliku ye baricentr sonyachnoyi sistemi otzhe ruh Zemli ne vplivaye na viznachennya mizhnarodnih nebesnih koordinat za viznachennyam Zmist 1 Istoriya 2 Viznachennya vlasnih ruhiv 3 Poperechna ta prostorova shvidkist 4 Znachennya v astronomiyi 5 Zori z najbilshim vlasnim ruhom 6 Cikavi fakti 7 Div takozh 8 Primitki 9 DzherelaIstoriya Redaguvati1718 roku Edmund Gallej zvernuv uvagu na zmini u roztashuvanni na neboshili kilkoh yaskravih zir porivnyano z katalogom Ptolemeya Gipparha vid chasu skladannya yakogo todi minulo dvi tisyachi rokiv Napriklad najyaskravisha zorya zemnogo neba Sirius zsunulasya majzhe na pivtora diametra Misyacya na pivden vidnosno susidnih zir a najyaskravisha zirka pivnichnogo neba Arktur na dva diametri Taki vidhilennya ne mozhna bulo poyasniti pomilkami katalogu Ptolemeya yaki ne perevishuvali chverti diametra Misyacya 1 Vidkrittya Galleya nevdovzi 1728 roku bulo pidtverdzheno Dzhejmsom Bredli Periodu neporushnih zir sho trivav v astronomiyi majzhe 2000 rokiv nastav kinec Na pochatku XX go storichchya tochnist vimiryuvannya nebesnih koordinat stanovila chastki kutovoyi sekundi vlasni ruhi buli vidomi iz tochnistyu na poryadok vishoyu U Poperednomu zagalnomu katalozi Lyuyisa Bossa 1910 rik navedeno vlasni ruhi 6 188 zir na epohu 1900 roku 2 a ostatochna versiya Zagalnogo katalogu vidana jogo sinom Bendzhaminom 1936 roku mistila dani pro 33 342 zori 3 Sposterezhennya doveli sho zori zi znachnimi vlasnimi ruhami bilshe kutovoyi sekundi na rik zdebilshogo roztashovani nepodalik Fotografichni metodi doslidzhennya yaki pochali shiroko vprovadzhuvatisya v astronomiyi z kincya XIX storichchya dozvolili sklasti majzhe povnij perelik zir zi znachnimi vlasnimi ruhami shlyahom porivnyannya zobrazhen fotografichnih oglyadiv neba zroblenih iz promizhkom u bagato rokiv Tochnist viznachennya vlasnih ruhiv u fundamentalnih katalogah kincya XX storichchya dosyagla kilkoh kutovih milisekund a zagalna kilkist zir dlya yakih bulo viznacheno vlasni ruhi 1995 roku perevishuvala 50 tis Prote bilshist zir nastilki daleki vid nas sho yih vlasni ruhi duzhe mali menshe kutovoyi milisekundi na rik Novim znachnim krokom u vivchenni vlasnih ruhiv stali kosmichni teleskopi Zavdyaki misiyi Gipparkosa 1997 koordinati blizko miljona zir stali vidomi z nabagato vishoyu tochnistyu a znachit stalo mozhlivim obchisliti j yih vlasni ruhi Viznachennya vlasnih ruhiv Redaguvati nbsp Komponenti vlasnogo ruhu na nebesnij sferi shlyah zori pokazano punktirnoyu strilkoyu CNP Pivnichnij polyus svitu V tochka vesnyanogo rivnodennya Vlasnij ruh vektor m a pryame pidnesennya d shilennya 8 pozicijnij kut Vlasnij ruh zazvichaj poznachayetsya greckoyu literoyu m displaystyle mu nbsp Vin viznachayetsya dvoma komponentami pozicijnim kutom ta velichinoyu cogo ruhu Pozicijnij kut vkazuye napryam ruhu na nebesnij sferi 0 oznachaye ruh u napryamku pivnichnogo polyusu svitu a velichina vlasnogo ruhu u kutovih sekundah na rik viznachayetsya drugoyu komponentoyu Vlasnij ruh takozh mozhe buti podano yak zminu oboh nebesnih koordinat pryamogo pidnesennya ma shilennya md Same takij variant zdebilshogo zastosovuyetsya v astronomichnih katalogah oskilki tradicijno vlasnij ruh viznachali za kozhnoyu koordinatoyu okremo Spivvidnoshennya mizh dvoma variantami viznachennya 4 5 m 2 displaystyle mu 2 nbsp m d 2 m a 2 cos 2 d displaystyle mu delta 2 mu alpha 2 cdot cos 2 delta nbsp dd de d shilennya Mnozhnik cos d vrahovuye toj fakt sho umovnij radius kola nebesnoyi sferi zmenshuyetsya yak cos d napriklad staye nulovim na polyusi Tobto vnesok komponenti ruhu paralelnoyi nebesnomu ekvatoru u zagalnu velichinu zmenshuyetsya z nablizhennyam do polyusiv 6 Pozicijnij kut 8 pov yazanij iz komponentami takim chinom 7 5 m d displaystyle mu delta nbsp m cos 8 displaystyle mu cos theta nbsp m a cos d displaystyle mu alpha cos delta nbsp m sin 8 displaystyle mu sin theta nbsp dd Pripustimo sho ob yekt peresuvayetsya protyagom roku iz tochki z koordinatami a d do tochki z koordinatami a1 d1 Todi zmina kutovih koordinat u kutovih sekundah na rik i bude jogo vlasnim ruhom 8 m a a 1 a displaystyle mu alpha alpha 1 alpha nbsp m d d 1 d displaystyle mu delta delta 1 delta nbsp dd Yaksho vlasni ruhi zir neveliki takij sposib obchislennya matime znachnu pohibku oskilki koordinati majzhe zbigayutsya Tochnishe mozhna viznachiti vlasnij ruh porivnyuyuchi zminu koordinat yaka nakopichuyetsya protyagom dekilkoh rokiv abo desyatirich Yaksho koordinati nebesnogo tila stanovlyat a1 d1 a potim zminyuyutsya na a2 d2 Prim 1 komponenti vlasnogo ruhu mozhna obchisliti za takimi formulami m a a 2 a 1 t 2 t 1 displaystyle mu alpha frac alpha 2 alpha 1 t 2 t 1 nbsp m d d 2 d 1 t 2 t 1 displaystyle mu delta frac delta 2 delta 1 t 2 t 1 nbsp dd Poperechna ta prostorova shvidkist Redaguvati nbsp Spivvidnoshennya mizh vlasnim ruhom ta komponentami shvidkosti Ilyustruyetsya sho kut vlasnogo ruhu m viznachayetsya same poperechnoyu komponentoyu shvidkosti vt Poperechna vidnosna shvidkist Vt proyekciya vidnosnoyi shvidkosti na nebesnu sferu viznachayetsya za formuloyu V t 4 74 m D textstyle V t 4 74 mu D nbsp de m vlasnij ruh u kutovih milisekundah na rik D vidstan u parsekah shvidkist viznachayetsya v kilometrah na sekundu 9 Dlya Siriusa m 1 315 D 2 7 pk ce oznachaye shvidkist 17 km s dlya Arktura m 2 287 D 11 1 pk 120 km s Povnu abo prostorovu vidnosnu shvidkist V mozhna viznachiti z vrahuvannyam yiyi radialnoyi komponenti Vr yaku viznachayut za doplerivskim zsuvom okremih linij u spektrah Oskilki vona perpendikulyarna poperechnij skladovij to V V r 2 V t 2 displaystyle V sqrt V r 2 V t 2 nbsp Znachennya v astronomiyi RedaguvatiVivchennya vlasnih ruhiv zir dozvolilo zrobiti vazhlivi visnovki shodo obertannya Chumackogo Shlyahu j ruhu v nomu Soncya Sonce razom z inshimi zoryami obertayetsya navkolo centra nashoyi Galaktiki priblizno krugovoyu orbitoyu radiusom 8 0 65 kpk zi shvidkistyu blizko 220 km s 10 11 yaku mozhna vvazhati shvidkistyu obertannya Galaktiki na comu radiusi 12 13 Period obertannya stanovit blizko 230 mln rokiv Narazi ruh Soncya orbitoyu spryamovanij u napryamku suzir ya Lebedya Vlasnij ruh galaktik u Miscevij grupi detalno opisano u Roser 14 2005 roku bulo zrobleno pershi vimiryuvannya vlasnogo ruhu Galaktiki Trikutnika M33 tretoyi za rozmirami spiralnoyi galaktiki v Miscevij grupi roztashovanij na vidstani 860 28 kpk vid Chumackogo Shlyahu 15 Hocha galaktika Andromedi ruhayetsya vidnosno nashoyi Galaktiki i yih zitknennya peredbacheno des cherez 5 10 milyardiv rokiv prote vlasnij ruh galaktiki Andromedi yaka perebuvaye na vidstani blizko 786 kpk zalishayetsya neviznachenim iz verhnoyu mezheyu 100 km s 13 16 17 Zori z najbilshim vlasnim ruhom RedaguvatiDali navedeno zori z najbilshim vlasnim ruhom za danimi katalogu Hipparcos 18 Prim 2 Zori z najbilshim vlasnim ruhom 19 Zorya Vlasnij ruh Radialna shvidkist km s Paralaks mas ma cos d mas rik md mas rik 1 Zorya Barnarda 798 71 10337 77 106 8 549 302 Zorya Kaptejna 6500 34 5723 17 245 5 255 123 Grubridzh 1830 4003 69 5814 64 98 0 109 224 Lakajl 9352 6766 63 1327 99 9 7 303 895 Gliyeze 1 CD 37 15492 GJ 1 5633 95 2336 69 23 6 229 326 HIP 67593 2282 15 5369 33 76 207 61 Lebid A amp B 4133 05 3201 78 64 3 287 188 Laland 21185 580 46 4769 95 85 0 392 529 Epsilon Indiancya 3961 41 2538 33 40 4 275 79Cikavi fakti Redaguvati1992 roku velmi pomitna zirka r Orla stala pershoyu sho zminila suzir ya vnaslidok vlasnogo ruhu Vona opinilasya v suzir yi Delfina Nastupnoyu takoyu zirkoyu bude g Rizcya 3 8m blizko 2400 roku vona perejde do suzir ya Goluba 20 Zorya Barnarda maye najbilshij vlasnij ruh sered usih zir 10 3 na rik za sho otrimala nazvu Letyuchoyi Yiyi poperechna shvidkist vidnosno Soncya stanovit blizko 90 km s a vrahovuyuchi radialnu skladovu 107 km s povna vidnosna shvidkist stanovit 140 km s Najbilshu prostorovu shvidkist vidnosno Soncya sered blizkih zir maye Wolf 424 sho ruhayetsya zi shvidkistyu 555 km s ce 1 540 chastka shvidkosti svitla Div takozh RedaguvatiNebesni koordinati Chumackij Shlyah ApeksPrimitki Redaguvati Koordinati maye buti privedeno do odniyeyi epohi Tablicya ne mistit danih zori Tigardena oskilki vona zanadto tmyana dlya cogo katalogu Dzherela Redaguvati A A Kiselev 2002 Sobstvennye dvizheniya nepodvizhnyh zvezd i ih znachenie v astronomii Astronomiya v Sankt Peterburgskom universitete Arhiv originalu za 31 bereznya 2022 Procitovano 20 lyutogo 2019 ros Preliminary General Catalogue of 6188 Stars for the Epoch 1900 Bibcode 1910Sci 32 155C angl Benjamin Boss et al 1936 General Catalogue of 33342 stars for the epoch 1950 vid 1st edition Washington D C Carnegie Institution of Washington Publication Procitovano 16 travnya 2010 Charles Leander Doolittle 1890 A Treatise on Practical Astronomy as Applied to Geodesy and Navigation Wiley s 583 a b Majewski Steven R 2006 Stellar Motions University of Virginia Arhiv originalu za 7 lipnya 2013 Procitovano 14 travnya 2010 Simon Newcomb 1904 The Stars A study of the Universe Putnam s 287 288 Arhiv originalu za 12 veresnya 2011 Procitovano 13 travnya 2010 D Scott Birney Guillermo Gonzalez David Oesper 2007 op cit s 75 William Marshall Smart Robin Michael Green 1977 Textbook on Spherical Astronomy Cambridge University Press s 252 ISBN 0521291801 Arhiv originalu za 20 serpnya 2020 Procitovano 13 travnya 2010 Vlasnij ruh Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 81 ISBN 966 613 263 X Horace A Smith 2004 RR Lyrae Stars Cambridge University Press s 79 ISBN 0521548179 Arhiv originalu za 19 veresnya 2011 Procitovano 13 travnya 2010 M Reid A Brunthaler Xu Ye et al 2008 Mapping the Milky Way and the Local Group U F Combes Keiichi Wada Mapping the Galaxy and Nearby Galaxies Springer ISBN 0387727671 Arhiv originalu za 3 sichnya 2014 Procitovano 13 travnya 2010 Y Sofu amp V Rubin 2001 Rotation Curves of Spiral Galaxies Ann Rev Astron Astrophys 39 137 174 doi 10 1146 annurev astro 39 1 137 Arhiv originalu za 21 lyutogo 2020 Procitovano 13 travnya 2010 a b Abraham Loeb Mark J Reid Andreas Brunthaler Heino Falcke 2005 Constraints on the proper motion of the Andromeda galaxy based on the survival of its satellite M33 The Astrophysical Journal 633 894 898 doi 10 1086 491644 Arhiv originalu za 11 serpnya 2017 Procitovano 13 travnya 2010 Andreas Brunthaler 2005 M33 Distance and Motion U Siegfried Roser Reviews in Modern Astronomy From Cosmological Structures to the Milky Way Wiley s 179 194 ISBN 3527406085 Arhiv originalu za 3 sichnya 2014 Procitovano 13 travnya 2010 A Brunthaler M J Reid H Falcke L J Greenhill C Henkel 2005 The Geometric Distance and Proper Motion of the Triangulum Galaxy M33 Science 307 5714 1440 1443 PMID 15746420 doi 10 1126 science 1108342 Arhiv originalu za 12 grudnya 2017 Procitovano 13 travnya 2010 Roeland P van der Marel 2008 M31 Transverse Velocity and Local Group Mass from Satellite Kinematics The Astrophysical Journal 678 187 199 doi 10 1086 533430 cookieSet 1 Manuel Metz Pavel Kroupa Helmut Jerjen 2007 The spatial distribution of the Milky Way and Andromeda satellite galaxies Mon Not Roy Astron Soc 374 1125 1145 doi 10 1111 j 1365 2966 2006 11228 x Arhiv originalu za 12 grudnya 2017 Procitovano 13 travnya 2010 Staff 15 veresnya 2003 The 150 Stars in the Hipparcos Catalogue with Largest Proper Motion ESA Arhiv originalu za 7 lipnya 2013 Procitovano 12 travnya 2010 SIMBAD Centre de Donnees astronomiques de Strasbourg Arhiv originalu za 7 lipnya 2013 Procitovano 14 travnya 2010 Hamilton Amateur Astronomers 1996 Arhiv originalu za 7 lipnya 2013 Procitovano 14 travnya 2010 nbsp Ce nezavershena stattya z astronomiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Vlasnij ruh amp oldid 36244432