www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гіппаркос Гіппа ркос Hipparcos акронім від англ High Precision Parallax Collecting Satellite супутник для збирання висок

Гіппаркос

Гіппа́ркос (Hipparcos — акронім від англ. High Precision Parallax Collecting Satellite — супутник для збирання високоточних паралаксів) — космічний телескоп Європейського космічного агентства (ЄКА), призначений для астрометричних завдань: вимір координат, паралаксів та власних рухів світил і відстаней до них. Назва телескопа співзвучна з ім'ям давньогрецького астронома Гіппарха (дав.-гр. Ιππαρχος), який склав перший у Європі зоряний каталог.

Гіппаркос
Тестування телескопа у великому сонячному симуляторі (ESTEC)
Загальна інформація
Код NSSDC 1989-062B
Код обсерваторії 248
Організація ЄКА
Дата запуску 8 серпня 1989
Запущено з космодром Куру
Засіб запуску Ariane-4.44LP / Н10, v.33
Маса 1025 кг
Тип орбіти перехідна до геостаціонарної
Висота орбіти 500—35632 км
Орбітальний період 640 хв.
Тип телескопа катадіоптричний, системи Шмідта
Довжина хвилі видиме світло
Діаметр 29 см
Поле зору 94'×54'
Фокальна відстань 140 см
Зовнішні посилання
Інтернет-сторінка http://www.rssd.esa.int/hipparcos

Супутник було запущено у серпні 1989 року і він функціонував до березня 1993 року. Отримав код обсерваторії «248». Протягом 37 місяців роботи було зібрано інформацію щодо більш ніж мільйона зір. Успіх програми дозволив збільшити точність вимірів в астрономії на порядок, а для багатьох об'єктів — на два порядки.

Історія Редагувати

Задум високоточного виміру паралаксів зі штучного супутника було запропоновано ще 1966 року французьким астрономом П'єром Лакрутом (фр. Pierre Lacroute).

Основні переваги спостережень із космосу:

  • відсутність впливу атмосфери, що розмиває зображення;
  • мінімізація гравітаційного та температурного впливу на інструменти, що призводить до їх викривлення;
  • видимість усього неба одночасно, що дозволяє пов'язувати спостереження у різних частинах всієї небесної сфери. Зокрема, можна отримати паралакси, які є абсолютними, а не відносними (із невідомою нульовою точкою);
  • однорідність спостережень (одним інструментом, в однакових умовах) на всій небесній сфері, що є надзвичайно важливим для порівняльних досліджень;

Пропозицію було надано зі значним випередженням на розвиток технологій. Однак члени наукової ради ЄКА здійснили детальний розгляд пропозиції, попереднє обчислення результатів, доповнення проєкту деталями. 1980 року ЄКА почала роботу з безпосередньої реалізації проєкту.

Обладнання та завдання Редагувати

Космічний апарат складався з двох платформ та шести вертикальних панелей. Всі вони були виготовлені з алюмінієвих сотових конструкцій. Сонячні батареї складалися з трьох секцій, що разом генерували потужність близько 300 Вт. Дві антени було розташовано зверху та знизу апарата. Вони забезпечували вивантаження даних зі швидкістю до 24 Кбіт/сек. Підсистема орієнтації та управління орбітою, що складалася з гідразинових двигунів для орбітальних маневрів (тягою 5 Ньютонів), двигунів на зрідженому газі для системи орієнтації (тягою 20 міліН'ютонів) та гіроскопів, забезпечувала правильне динамічне орієнтування протягом всієї діяльності корабля.

Оптична система являла собою катадіоптричний (зеркально-лінзовий) телескоп системи Шмідта з апертурою 29 см та фокусною відстанню 140 см. Його маса становила близько 500 кг. Перед об'єктивом було розташовано два плоских дзеркала, що поєднували в полі зору (близько 1°×1°) дві ділянки неба на відстані 58° одна від одної.

Поблизу фокальної площини телескопа було встановлено сітку, що складалася з 2688 прозорих та непрозорих смуг з періодом 8,2 мікрометра (1,208 кутової секунди). Позаду сітки розташовано електронний перетворювач зображення (фотоелектронний помножувач) із полем зору близько 38 кутових секунд у діаметрі, що перетворював модульоване світло на послідовність імпульсів (із частотою дискретизації 1200 Гц).

Вхідний каталог Hipparcos Редагувати

Супутник мав спостерігати зірки за наперед визначеним переліком. Цей перелік утворено так званим вхідним каталогом Hipparcos (англ. Hipparcos Input Catalogue). Вхідний каталог було підібрано консорціумом INCA [ 24 листопада 2006 у Wayback Machine.] (англ. Input Catalogue Consortium) протягом 1982–1989 років, закінчено перед стартом та опубліковано у паперовому та електронному вигляді. Хоча його повністю замінено за результатами супутникових спостережень, однак він містить інформацію щодо компонентів кратних систем, таку як підбірка їх радіальних швидкостей та спектральних класів, що не спостерігалися супутником, та, відповідно, не були включені до остаточного каталогу Hipparcos.

Обмеження загального часу спостережень та однорідності розташування зір на небесній сфері призвели до того, що вхідний каталог містив близько 118 тисяч зір. Він поєднував дві частини:

  1. дослідження приблизно 58 тисяч об'єктів, що найповніше задовольняли наступному обмеженню зоряної величини:
  2. додатково вибрані зорі відповідно до наукових інтересів, не слабші 13m. Їх було обрано серед майже 200 пропозицій (наданих на Запрошення пропозицій, яке було видано ЄКА 1982 року) та пріоритезованих Науковим комітетом відбору пропозицій за консультаціями з консорціумом INCA.

Цей вибір був балансом між первинними науковими інтересами та обмеженнями місії (спостережувана зоряна величина, загальний час спостережень, вимоги однорідності на небі).

Експеримент Tycho Редагувати

Під час розробки проєкту вчені запропонували використати зоряний картограф (англ. star-mapper), що використовувався для орієнтування супутника у просторі та спостереження за роботою основного телескопа, із науковою метою. Цей експеримент отримав назву Tycho (на честь данського астронома Тихо Браге). .

Додаткові фотоелектронні помножувачі через світлоподілювач в оптичному шляху переглядали зображення в зоряному картографі. Метою спостереження за цією програмою було близько 400 000 зір.

Запуск та експлуатація Редагувати

Запуск супутника відбувся 8 серпня 1989 року з космодрому Куру (Гвіана). Супутник виведено на орбіту ракетою-носієм «Аріан». Через відмову двигуна невдовзі після старту супутник не було виведено на заплановану геостаціонарну орбіту, він опинився на перехідній, дуже витягнутій еліптичній орбіті (перигей — 200 км, апогей — 36500 км, ексцентриситет — 0,7, нахил — 6,89°). 14 вересня точку перигею вдалося підняти до 500 км. Експеримент не було припинено, оскільки вести спостереження можливо було і в таких умовах. Для цього було змінено систему орієнтації супутника та задіяно дві додаткові станції наземного спостереження. Щоправда, орбіта регулярно перетинала радіаційні пояси Землі і спостереження в них фактично втрачалися (близько третини часу).

Орієнтація корабля щодо його центра мас контролювалася за допомогою сканування небесної сфери та здійснювалася підтримкою постійного нахилу між віссю обертання та напрямком на Сонце. Космічний корабель обертався навколо своєї Z-осі зі швидкістю 11,25 обертів на добу (168,75 кутових секунд на секунду) під кутом 43° до Сонця. Z-вісь оберталася навколо лінії супутник—Сонце зі швидкістю 6,4 оберти на рік.

Спостереження відбувалися відповідно до того, як супутник обертався та зорі потрапляли до зони чутливості детектора.

Часте перетинання радіаційних поясів прискорило деградацію деяких компонент супутника та вимірювальної апаратури, що 1992 року призвело до зупинення роботи на три місяці, а у березні 1993 експеримент було достроково припинено.

Супутником було здійснено понад 3 млн спостережень за основною програмою, що охопила майже всі зорі до 8,5 зоряної величини, та кілька десятків мільйонів спостережень за додатковою програмою.

Точність основного експерименту до його початку було оцінено як 2 кутові мілісекунди (mas), реально отримана для більшості зір виявилися краще — близько 1 mas.

Допоміжною апаратурою було зібрано фотометричні та астрометричні дані всіх зір приблизно до 11m. Ці виміри було зроблено у двох спектральних смугах, які приблизно відповідають B і V у фотометричній системі Джонсона. Розташування цих зір визначено з точністю до 0,03" (хоча це в 25 разів гірше, ніж для зір основної місії, проте в декілька раз перевищує можливості наземних телескопів).

Обробка даних Редагувати

Побудований на небосхилі шлях одного з об'єктів каталогу Hipparcos протягом трьох років.
Кожна риска позначає вимірювання зірки у відповідну епоху (вимірювання одномірні, точне розташування вздовж цієї лінії зі спостереження визначити неможливо).
Крива, що моделює шлях зірки, перетинає всі риски. Позиція, визначена для кожної епохи, позначена точкою.
Коливальний рух зумовлений паралаксом, лінійна компонента зумовлена власних рухом зірки.

Обробка спостережень провадилася незалежно двома міжнародними консорціумами у складі близько 100 астрономів та вчених (здебільшого з інститутів європейських країн — членів ЄКА): «північним» (NDAC — Northern Data Analysis Consortium — країни Скандинавії та північної Європи) та «південним» (FAST — Франція, Італія та ін.) і тривала до серпня 1996 року. Аналізувалося близько 1000 Гбіт даних, зібраних протягом 3,5 років, які було охоплено комплексною системою перевірки та підтвердження.

Детальна модель калібрування зокрема містила перетворення небесних координат в інструментальні. Виправлення спеціальної теорії відносності (аберація світла) враховували швидкість супутника. Досить значними були ефекти загальної теорії відносності. Наприклад, викривлення світла у напрямку 90° до екліптики становило близько 4 кутових мілісекуд. Відхилення, що залишилися, було проаналізовано з метою встановити розбіжності із загальною теорією відносності. Ніяких суттєвих розбіжностей виявлено не було.

Астрометричні параметри обчислено за результатами розв'язку лінеаризованих рівнянь у часткових похідних методом найменших квадратів.

Аналіз даних, зібраних зоряним картографом, здійснювався консорціумом TDAC (Ticho Data Analisis Consortium) із незалежною перевіркою деяких результатів обробки консорціумом NDAC.

Каталоги Редагувати

Остаточні результати роботи було порівняно та об'єднано й опубліковано у вигляді двох каталогів: однойменного з проєктом каталога Hipparcos та каталога Tycho (за результатами відповідного додаткового експерименту). Каталоги було видано в друкованому та електронному вигляді в червні 1997 року. Друкована версія складалася з 16 томів і містила власне каталоги, документацію, що описувала зміст обох каталогів, характеристики супутника, алгоритми обробки даних. Електронна версія містилася на шести компакт-дисках, зібраних у вигляді 17-го тому.

Остаточний каталог Hipparcos містив 118 324 зір із середньою точністю трохи краще, ніж 0,001 кутової секунди (1 кутова мілісекунда). Для зір каталогу Hipparcos наводяться такі параметри:

Обробка спостережень продовжувалася й після опублікування основного результату. Глибший аналіз даних зоряного картографа дозволив отримати з потоку даних додаткові слабкі зорі. У поєднанні зі спостереженнями на старих фотопластинках, зроблених протягом кількох десятиріч у межах програми Карта неба (або Астрографічний Каталог), 2000 року було опубліковано каталог Tycho-2, який містив понад 2,5 мільйона зір і повністю замінив каталог Tycho. Він містить розташування, власні рухи, зоряні величини та інші відомості. Точність розташування (для зір 9 величини) — близько 0,05", власних рухів — 0,002-0,003"/рік.

Каталог Hipparcos не мав аналогів для застосування у практичних задачах, що потребували високої астрометричної та фотометричної точності на відповідних полях зору (близько градуса) та у відповідному діапазоні зоряних величин (до 9m). Він не повністю універсальний — в астрономії вже були задачі, в яких поля зору менші (декілька кутових мінут) і в них наявні лише тьмяні зорі (10m−20m). Тому каталог Tycho-2 підходив для більшої кількості задач, ніж Hipparcos, хоча його точність менша.

Каталоги Hipparcos та Tycho побудовано таким чином, що їх система відліку збігалася (у межах точності спостережень) із Міжнародною небесною системою координат (ICRS) і на час завершення каталогу (1996 рік) була найкращою. Невдовзі після публікації Міжнародний астрономічний союз рекомендував застосовувати каталог Hipparcos як опорну координатну систему в оптичному діапазоні. Із об'єктів каталогу було виключено подвійні зорі, деякі змінні зорі та ті, щодо яких були сумніви у їхній точності. Отримана опорна система координат отримала назву HCRF (англ. Hipparcos Celestial Reference Frame). Її було визнано реалізацією ICRS в оптичному діапазоні.

На основі каталогів Hipparcos та Tycho-2 було підготовлено низку Атласів зоряного неба.

Результати місії Редагувати

Із врахуванням наукової діяльності, пов'язаної зі здійсненням спостережень та обробкою даних, вартість місії Hipparcos склала близько 600 мільйонів євро. До неї було залучено близько 200 європейських вчених та понад 2000 працівників промисловості.

Коротко результати місії HIPPARCOS можна викласти так:

  • визначено п'ять астрометричних параметрів (небесні координати, паралакс, власний рух) близько 120 тисяч зір із точністю, що перевищує точність наземних спостережень у 100 раз;
  • визначено два астрономічні параметри (небесні координати) близько мільйона зір із точністю, що перевищує точність наземних спостережень у 5—10 раз;
  • для того ж мільйона зір визначено фотометричні параметри (зоряні величини) у двох променях (B та V) системи UBV. Точність цих спостережень дещо поступається найкращим наземним спостереженням, але вони подані в єдиній (однорідній) фотометричній системі і рівномірно охоплюють все небо. Спостереження у єдиній фотометричній системі для такої кількості зір виконано вперше.
  • відкрито понад 8000 змінних зір та понад 3000 подвійних зір;
  • створено новий фундаментальний каталог, а також два інших додаткових каталоги, що задовольняють багатьом задачам астрономії набагато краще, ніж каталоги, створені на основі наземних спостережень

Точність виміру паралаксів дозволила суттєво уточнити відстані до зір. За результатами експерименту для 20 000 зір відстані стали відомі із похибкою менше 10 %, а для 49 000 — не більше 20 %.

Деякі результати є не лише точнішими, але й принципово новими. Наприклад, визначені паралакси є абсолютними, а не відносними, як під час спостережень із Землі.

За важливістю результатів для астрометрії експеримент отримав оцінку як визначна віха в історії астрономії.

Тепер історія астрометрії поділяється на до і після Гіппарківські періоди...

— А.С. Харін, Головна астрономічна обсерваторія Академії Наук України,

За даними бібліографічної системи NASA (NASA Astronomical Data Service) до запуску супутника опубліковано кількасот статей, що містять обговорення проєкту (програму спостережень, математичні моделі, розрахунок очікуваної точності тощо). Наразі в цій системі знаходиться близько 2000 статей зі словом «Hipparcos» у назві та близько 5000 — зі словом «Hipparcos» у резюме.

Таким чином доведено, що у досить дорогому, але добре спланованому експерименті, можна отримати результати, які розпочинають нову епоху у науці. Відбувається розробка нових проєктів із намірами збільшення точності точності ще у 10-100 раз та у стільки ж збільшити кількість охоплених спостереженнями об'єктів. Одним з таких проєктів є GAIA (Global Astrometric Interferometer for Astrophysics), запуск здійснено ЄКА восени 2013 року.

Посилання Редагувати

  1. ↑ . ESA. 17 серпня 1993. Архів оригіналу за 6 грудня 2009. Процитовано 21 квітня 2010.  (англ.)
  2. Turon, C.; et al. (1995). Properties of the Hipparcos Input Catalogue. Astronomy & Astrophysics 304: 82–93. 
  3. Turon, Catherine; et al. (1992). Hipparcos Input Catalogue, ESA SP-1136 (7 volumes). European Space Agency. 
  4. ↑ Ж. Ковалевский. Современная астрометрия. — ISBN 5850991476.
  5. Институт астрономии РАН, Государственный астрономический институт им. П. К. Штернберга, Государственный оптический институт им. С. И. Вавилова, НПО им. С. А. Лавочкина «Космический астрометрический эксперимент „ОЗИРИС“», Фрязино, 2005 г. (рос.)
  6. . Архів оригіналу за 27 травня 2014. Процитовано 20 квітня 2010. 
  7. Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — 548 с. : іл. — ISBN 966-613-263-X., стор. 112
  8. Lindegren, L., Hog, E., van Leeuwen, F., Murray, C. A., Evans, D. W., Penston, M. J., Turon (1992). . Astronomy & Astrophysics 258: 18–30. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 24 квітня 2010. 
  9. F. van Leeuwen, D.W. Evans, M. Grenon, V. Groβmann, F. Mignard, and M.A.C. Perryman. The Hipparcos mission: photometric data // Astronomy and Astrophisics. — .
  10. European Space Agency (1997). The Hipparcos and Tycho Catalogues. Noordwijk, the Netherlands: ESA Publications Division. ISBN 9290923997. 
  11. .E. Høg; et al. (2000). . Astronomy & Astrophysics 355: L27–L30. Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 13 березня 2022. 
  12. Dennis D. McCarthy and G´erard Petit (eds.) (2004). IERS Conventions (2003) (англійською). International Earth Rotation and Reference Systems Service Central Bureau. с. Resolution B1.2: Hipparcos Celestial Reference Frame, 118. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 5 травня 2010. 
  13. зокрема «Міленіум»[en] (англ.) та друга редакція «Уранометрії 2000.0»[ru]
  14. N. Zacharias, R. Gaume, B. Dorland, and S.E. Urban (26 квітня 0013). . U.S. Naval Observatory. Архів оригіналу за 27 вересня 2009. Процитовано 22 квітня 2010.  (англ.)
  15. А.С. Харін Астрометрія в періоди до і після космічного проекту Hipparcos. Реальність і прогнози[недоступне посилання з квітня 2019]
    Розширення і зв'язок опорних координатних систем з використанням наземних ПЗЗ засобів спостережень//Міжнародна наукова конференція. — Миколаїв: Атол, 2001. — 372с., іл. ISBN 966-7726-33-9 (стор.9) (англ.) (укр.) (рос.)
  16. . Архів оригіналу за 27 лютого 2011. Процитовано 20 квітня 2010. 

Джерела Редагувати

  • Mapping the sky: past heritage and future directions — International Astronomical Union, symposium 133: 1987: Paris, France, ISBN 90-277-2809-7 (англ.)
  • на сайте
  • Г. А. Гончаров. . Научная сеть. Архів оригіналу за 14 липня 2007. Процитовано 20 квітня 2010. 
  • . Астронет. Архів оригіналу за 7 грудня 2009. Процитовано 20 квітня 2010. 
Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Gippa rkos Hipparcos akronim vid angl High Precision Parallax Collecting Satellite suputnik dlya zbirannya visokotochnih paralaksiv kosmichnij teleskop Yevropejskogo kosmichnogo agentstva YeKA priznachenij dlya astrometrichnih zavdan vimir koordinat paralaksiv ta vlasnih ruhiv svitil i vidstanej do nih Nazva teleskopa spivzvuchna z im yam davnogreckogo astronoma Gipparha dav gr Ipparxos yakij sklav pershij u Yevropi zoryanij katalog GipparkosTestuvannya teleskopa u velikomu sonyachnomu simulyatori ESTEC Zagalna informaciyaKod NSSDC 1989 062BKod observatoriyi 248Organizaciya YeKAData zapusku 8 serpnya 1989Zapusheno z kosmodrom KuruZasib zapusku Ariane 4 44LP N10 v 33Masa 1025 kgTip orbiti perehidna do geostacionarnoyiVisota orbiti 500 35632 kmOrbitalnij period 640 hv Tip teleskopa katadioptrichnij sistemi ShmidtaDovzhina hvili vidime svitloDiametr 29 smPole zoru 94 54 Fokalna vidstan 140 smZovnishni posilannyaInternet storinka http www rssd esa int hipparcosSuputnik bulo zapusheno u serpni 1989 roku i vin funkcionuvav do bereznya 1993 roku Otrimav kod observatoriyi 248 Protyagom 37 misyaciv roboti bulo zibrano informaciyu shodo bilsh nizh miljona zir 1 Uspih programi dozvoliv zbilshiti tochnist vimiriv v astronomiyi na poryadok a dlya bagatoh ob yektiv na dva poryadki Zmist 1 Istoriya 2 Obladnannya ta zavdannya 2 1 Vhidnij katalog Hipparcos 2 2 Eksperiment Tycho 3 Zapusk ta ekspluataciya 4 Obrobka danih 5 Katalogi 6 Rezultati misiyi 7 Posilannya 8 DzherelaIstoriya RedaguvatiZadum visokotochnogo vimiru paralaksiv zi shtuchnogo suputnika bulo zaproponovano she 1966 roku francuzkim astronomom P yerom Lakrutom fr Pierre Lacroute Osnovni perevagi sposterezhen iz kosmosu vidsutnist vplivu atmosferi sho rozmivaye zobrazhennya minimizaciya gravitacijnogo ta temperaturnogo vplivu na instrumenti sho prizvodit do yih vikrivlennya vidimist usogo neba odnochasno sho dozvolyaye pov yazuvati sposterezhennya u riznih chastinah vsiyeyi nebesnoyi sferi Zokrema mozhna otrimati paralaksi yaki ye absolyutnimi a ne vidnosnimi iz nevidomoyu nulovoyu tochkoyu odnoridnist sposterezhen odnim instrumentom v odnakovih umovah na vsij nebesnij sferi sho ye nadzvichajno vazhlivim dlya porivnyalnih doslidzhen Propoziciyu bulo nadano zi znachnim viperedzhennyam na rozvitok tehnologij Odnak chleni naukovoyi radi YeKA zdijsnili detalnij rozglyad propoziciyi poperednye obchislennya rezultativ dopovnennya proyektu detalyami 1980 roku YeKA pochala robotu z bezposerednoyi realizaciyi proyektu Obladnannya ta zavdannya RedaguvatiKosmichnij aparat skladavsya z dvoh platform ta shesti vertikalnih panelej Vsi voni buli vigotovleni z alyuminiyevih sotovih konstrukcij Sonyachni batareyi skladalisya z troh sekcij sho razom generuvali potuzhnist blizko 300 Vt Dvi anteni bulo roztashovano zverhu ta znizu aparata Voni zabezpechuvali vivantazhennya danih zi shvidkistyu do 24 Kbit sek Pidsistema oriyentaciyi ta upravlinnya orbitoyu sho skladalasya z gidrazinovih dviguniv dlya orbitalnih manevriv tyagoyu 5 Nyutoniv dviguniv na zridzhenomu gazi dlya sistemi oriyentaciyi tyagoyu 20 miliN yutoniv ta giroskopiv zabezpechuvala pravilne dinamichne oriyentuvannya protyagom vsiyeyi diyalnosti korablya Optichna sistema yavlyala soboyu katadioptrichnij zerkalno linzovij teleskop sistemi Shmidta z aperturoyu 29 sm ta fokusnoyu vidstannyu 140 sm Jogo masa stanovila blizko 500 kg Pered ob yektivom bulo roztashovano dva ploskih dzerkala sho poyednuvali v poli zoru blizko 1 1 dvi dilyanki neba na vidstani 58 odna vid odnoyi Poblizu fokalnoyi ploshini teleskopa bulo vstanovleno sitku sho skladalasya z 2688 prozorih ta neprozorih smug z periodom 8 2 mikrometra 1 208 kutovoyi sekundi Pozadu sitki roztashovano elektronnij peretvoryuvach zobrazhennya fotoelektronnij pomnozhuvach iz polem zoru blizko 38 kutovih sekund u diametri sho peretvoryuvav modulovane svitlo na poslidovnist impulsiv iz chastotoyu diskretizaciyi 1200 Gc Vhidnij katalog Hipparcos Redaguvati Suputnik mav sposterigati zirki za napered viznachenim perelikom Cej perelik utvoreno tak zvanim vhidnim katalogom Hipparcos 2 angl Hipparcos Input Catalogue Vhidnij katalog bulo pidibrano konsorciumom INCA Arhivovano 24 listopada 2006 u Wayback Machine angl Input Catalogue Consortium protyagom 1982 1989 rokiv zakincheno pered startom ta opublikovano u paperovomu ta elektronnomu viglyadi 3 Hocha jogo povnistyu zamineno za rezultatami suputnikovih sposterezhen odnak vin mistit informaciyu shodo komponentiv kratnih sistem taku yak pidbirka yih radialnih shvidkostej ta spektralnih klasiv sho ne sposterigalisya suputnikom ta vidpovidno ne buli vklyucheni do ostatochnogo katalogu Hipparcos Obmezhennya zagalnogo chasu sposterezhen ta odnoridnosti roztashuvannya zir na nebesnij sferi prizveli do togo sho vhidnij katalog mistiv blizko 118 tisyach zir Vin poyednuvav dvi chastini doslidzhennya priblizno 58 tisyach ob yektiv sho najpovnishe zadovolnyali nastupnomu obmezhennyu zoryanoyi velichini V lt 7 9 1 1 sin b dlya spektralnih klasiv ranishih za G5 b galaktichna dovgota V lt 7 3 1 1 sin b dlya spektralnih klasiv piznishih za G5 dodatkovo vibrani zori vidpovidno do naukovih interesiv ne slabshi 13m Yih bulo obrano sered majzhe 200 propozicij nadanih na Zaproshennya propozicij yake bulo vidano YeKA 1982 roku ta prioritezovanih Naukovim komitetom vidboru propozicij za konsultaciyami z konsorciumom INCA Cej vibir buv balansom mizh pervinnimi naukovimi interesami ta obmezhennyami misiyi sposterezhuvana zoryana velichina zagalnij chas sposterezhen vimogi odnoridnosti na nebi Eksperiment Tycho Redaguvati Pid chas rozrobki proyektu vcheni zaproponuvali vikoristati zoryanij kartograf angl star mapper sho vikoristovuvavsya dlya oriyentuvannya suputnika u prostori ta sposterezhennya za robotoyu osnovnogo teleskopa iz naukovoyu metoyu Cej eksperiment otrimav nazvu Tycho na chest danskogo astronoma Tiho Brage 4 5 1 Dodatkovi fotoelektronni pomnozhuvachi cherez svitlopodilyuvach v optichnomu shlyahu pereglyadali zobrazhennya v zoryanomu kartografi Metoyu sposterezhennya za ciyeyu programoyu bulo blizko 400 000 zir Zapusk ta ekspluataciya RedaguvatiZapusk suputnika vidbuvsya 8 serpnya 1989 roku z kosmodromu Kuru Gviana 6 Suputnik vivedeno na orbitu raketoyu nosiyem Arian Cherez vidmovu dviguna nevdovzi pislya startu suputnik ne bulo vivedeno na zaplanovanu geostacionarnu orbitu vin opinivsya na perehidnij duzhe vityagnutij eliptichnij orbiti perigej 200 km apogej 36500 km ekscentrisitet 0 7 nahil 6 89 14 veresnya tochku perigeyu vdalosya pidnyati do 500 km 7 Eksperiment ne bulo pripineno oskilki vesti sposterezhennya mozhlivo bulo i v takih umovah Dlya cogo bulo zmineno sistemu oriyentaciyi suputnika ta zadiyano dvi dodatkovi stanciyi nazemnogo sposterezhennya Shopravda orbita regulyarno peretinala radiacijni poyasi Zemli i sposterezhennya v nih faktichno vtrachalisya blizko tretini chasu Oriyentaciya korablya shodo jogo centra mas kontrolyuvalasya za dopomogoyu skanuvannya nebesnoyi sferi ta zdijsnyuvalasya pidtrimkoyu postijnogo nahilu mizh vissyu obertannya ta napryamkom na Sonce Kosmichnij korabel obertavsya navkolo svoyeyi Z osi zi shvidkistyu 11 25 obertiv na dobu 168 75 kutovih sekund na sekundu pid kutom 43 do Soncya Z vis obertalasya navkolo liniyi suputnik Sonce zi shvidkistyu 6 4 oberti na rik Sposterezhennya vidbuvalisya vidpovidno do togo yak suputnik obertavsya ta zori potraplyali do zoni chutlivosti detektora Chaste peretinannya radiacijnih poyasiv priskorilo degradaciyu deyakih komponent suputnika ta vimiryuvalnoyi aparaturi sho 1992 roku prizvelo do zupinennya roboti na tri misyaci a u berezni 1993 eksperiment bulo dostrokovo pripineno 4 Suputnikom bulo zdijsneno ponad 3 mln sposterezhen za osnovnoyu programoyu sho ohopila majzhe vsi zori do 8 5 zoryanoyi velichini ta kilka desyatkiv miljoniv sposterezhen za dodatkovoyu programoyu Tochnist osnovnogo eksperimentu do jogo pochatku bulo ocineno yak 2 kutovi milisekundi mas realno otrimana dlya bilshosti zir viyavilisya krashe blizko 1 mas Dopomizhnoyu aparaturoyu bulo zibrano fotometrichni ta astrometrichni dani vsih zir priblizno do 11m Ci vimiri bulo zrobleno u dvoh spektralnih smugah yaki priblizno vidpovidayut B i V u fotometrichnij sistemi Dzhonsona Roztashuvannya cih zir viznacheno z tochnistyu do 0 03 hocha ce v 25 raziv girshe nizh dlya zir osnovnoyi misiyi prote v dekilka raz perevishuye mozhlivosti nazemnih teleskopiv Obrobka danih Redaguvati nbsp Pobudovanij na neboshili shlyah odnogo z ob yektiv katalogu Hipparcos protyagom troh rokiv Kozhna riska poznachaye vimiryuvannya zirki u vidpovidnu epohu vimiryuvannya odnomirni tochne roztashuvannya vzdovzh ciyeyi liniyi zi sposterezhennya viznachiti nemozhlivo Kriva sho modelyuye shlyah zirki peretinaye vsi riski Poziciya viznachena dlya kozhnoyi epohi poznachena tochkoyu Kolivalnij ruh zumovlenij paralaksom linijna komponenta zumovlena vlasnih ruhom zirki Obrobka sposterezhen provadilasya nezalezhno dvoma mizhnarodnimi konsorciumami u skladi blizko 100 astronomiv ta vchenih zdebilshogo z institutiv yevropejskih krayin chleniv YeKA pivnichnim NDAC 8 Northern Data Analysis Consortium krayini Skandinaviyi ta pivnichnoyi Yevropi ta pivdennim FAST Franciya Italiya ta in i trivala do serpnya 1996 roku Analizuvalosya blizko 1000 Gbit danih zibranih protyagom 3 5 rokiv yaki bulo ohopleno kompleksnoyu sistemoyu perevirki ta pidtverdzhennya Detalna model kalibruvannya zokrema mistila peretvorennya nebesnih koordinat v instrumentalni Vipravlennya specialnoyi teoriyi vidnosnosti aberaciya svitla vrahovuvali shvidkist suputnika Dosit znachnimi buli efekti zagalnoyi teoriyi vidnosnosti Napriklad vikrivlennya svitla u napryamku 90 do ekliptiki stanovilo blizko 4 kutovih milisekud Vidhilennya sho zalishilisya bulo proanalizovano z metoyu vstanoviti rozbizhnosti iz zagalnoyu teoriyeyu vidnosnosti Niyakih suttyevih rozbizhnostej viyavleno ne bulo Astrometrichni parametri obchisleno za rezultatami rozv yazku linearizovanih rivnyan u chastkovih pohidnih metodom najmenshih kvadrativ Analiz danih zibranih zoryanim kartografom zdijsnyuvavsya konsorciumom TDAC Ticho Data Analisis Consortium iz nezalezhnoyu perevirkoyu deyakih rezultativ obrobki konsorciumom NDAC 9 Katalogi RedaguvatiOstatochni rezultati roboti bulo porivnyano ta ob yednano j opublikovano u viglyadi dvoh katalogiv odnojmennogo z proyektom kataloga Hipparcos ta kataloga Tycho za rezultatami vidpovidnogo dodatkovogo eksperimentu Katalogi bulo vidano v drukovanomu ta elektronnomu viglyadi v chervni 1997 roku 10 Drukovana versiya skladalasya z 16 tomiv i mistila vlasne katalogi dokumentaciyu sho opisuvala zmist oboh katalogiv harakteristiki suputnika algoritmi obrobki danih Elektronna versiya mistilasya na shesti kompakt diskah zibranih u viglyadi 17 go tomu Ostatochnij katalog Hipparcos mistiv 118 324 zir iz serednoyu tochnistyu trohi krashe nizh 0 001 kutovoyi sekundi 1 kutova milisekunda Dlya zir katalogu Hipparcos navodyatsya taki parametri astrometrichni nebesni koordinati v ICRS 2 parametri vlasnij ruh 2 parametri paralaks fotometrichni zoryani velichini u promenyah B ta V Obrobka sposterezhen prodovzhuvalasya j pislya opublikuvannya osnovnogo rezultatu Glibshij analiz danih zoryanogo kartografa dozvoliv otrimati z potoku danih dodatkovi slabki zori U poyednanni zi sposterezhennyami na starih fotoplastinkah zroblenih protyagom kilkoh desyatirich u mezhah programi Karta neba abo Astrografichnij Katalog 2000 roku bulo opublikovano katalog Tycho 2 yakij mistiv ponad 2 5 miljona zir i povnistyu zaminiv katalog Tycho 11 Vin mistit roztashuvannya vlasni ruhi zoryani velichini ta inshi vidomosti Tochnist roztashuvannya dlya zir 9 velichini blizko 0 05 vlasnih ruhiv 0 002 0 003 rik 4 Katalog Hipparcos ne mav analogiv dlya zastosuvannya u praktichnih zadachah sho potrebuvali visokoyi astrometrichnoyi ta fotometrichnoyi tochnosti na vidpovidnih polyah zoru blizko gradusa ta u vidpovidnomu diapazoni zoryanih velichin do 9m Vin ne povnistyu universalnij v astronomiyi vzhe buli zadachi v yakih polya zoru menshi dekilka kutovih minut i v nih nayavni lishe tmyani zori 10m 20m Tomu katalog Tycho 2 pidhodiv dlya bilshoyi kilkosti zadach nizh Hipparcos hocha jogo tochnist mensha Katalogi Hipparcos ta Tycho pobudovano takim chinom sho yih sistema vidliku zbigalasya u mezhah tochnosti sposterezhen iz Mizhnarodnoyu nebesnoyu sistemoyu koordinat ICRS i na chas zavershennya katalogu 1996 rik bula najkrashoyu Nevdovzi pislya publikaciyi Mizhnarodnij astronomichnij soyuz rekomenduvav zastosovuvati katalog Hipparcos yak opornu koordinatnu sistemu v optichnomu diapazoni Iz ob yektiv katalogu bulo viklyucheno podvijni zori deyaki zminni zori ta ti shodo yakih buli sumnivi u yihnij tochnosti Otrimana oporna sistema koordinat otrimala nazvu HCRF angl Hipparcos Celestial Reference Frame Yiyi bulo viznano realizaciyeyu ICRS v optichnomu diapazoni 12 Na osnovi katalogiv Hipparcos ta Tycho 2 bulo pidgotovleno nizku Atlasiv zoryanogo neba 13 Rezultati misiyi RedaguvatiIz vrahuvannyam naukovoyi diyalnosti pov yazanoyi zi zdijsnennyam sposterezhen ta obrobkoyu danih vartist misiyi Hipparcos sklala blizko 600 miljoniv yevro Do neyi bulo zalucheno blizko 200 yevropejskih vchenih ta ponad 2000 pracivnikiv promislovosti Korotko rezultati misiyi HIPPARCOS mozhna viklasti tak viznacheno p yat astrometrichnih parametriv nebesni koordinati paralaks vlasnij ruh blizko 120 tisyach zir iz tochnistyu sho perevishuye tochnist nazemnih sposterezhen u 100 raz viznacheno dva astronomichni parametri nebesni koordinati blizko miljona zir iz tochnistyu sho perevishuye tochnist nazemnih sposterezhen u 5 10 raz dlya togo zh miljona zir viznacheno fotometrichni parametri zoryani velichini u dvoh promenyah B ta V sistemi UBV Tochnist cih sposterezhen desho postupayetsya najkrashim nazemnim sposterezhennyam ale voni podani v yedinij odnoridnij fotometrichnij sistemi i rivnomirno ohoplyuyut vse nebo Sposterezhennya u yedinij fotometrichnij sistemi dlya takoyi kilkosti zir vikonano vpershe vidkrito ponad 8000 zminnih zir ta ponad 3000 podvijnih zir stvoreno novij fundamentalnij katalog a takozh dva inshih dodatkovih katalogi sho zadovolnyayut bagatom zadacham astronomiyi nabagato krashe nizh katalogi stvoreni na osnovi nazemnih sposterezhen 14 Tochnist vimiru paralaksiv dozvolila suttyevo utochniti vidstani do zir Za rezultatami eksperimentu dlya 20 000 zir vidstani stali vidomi iz pohibkoyu menshe 10 a dlya 49 000 ne bilshe 20 Deyaki rezultati ye ne lishe tochnishimi ale j principovo novimi Napriklad viznacheni paralaksi ye absolyutnimi a ne vidnosnimi yak pid chas sposterezhen iz Zemli Za vazhlivistyu rezultativ dlya astrometriyi eksperiment otrimav ocinku yak viznachna viha v istoriyi astronomiyi nbsp Teper istoriya astrometriyi podilyayetsya na do i pislya Gipparkivski periodi nbsp A S Harin Golovna astronomichna observatoriya Akademiyi Nauk Ukrayini 15 Za danimi bibliografichnoyi sistemi NASA NASA Astronomical Data Service 16 do zapusku suputnika opublikovano kilkasot statej sho mistyat obgovorennya proyektu programu sposterezhen matematichni modeli rozrahunok ochikuvanoyi tochnosti tosho Narazi v cij sistemi znahoditsya blizko 2000 statej zi slovom Hipparcos u nazvi ta blizko 5000 zi slovom Hipparcos u rezyume Takim chinom dovedeno sho u dosit dorogomu ale dobre splanovanomu eksperimenti mozhna otrimati rezultati yaki rozpochinayut novu epohu u nauci Vidbuvayetsya rozrobka novih proyektiv iz namirami zbilshennya tochnosti tochnosti she u 10 100 raz ta u stilki zh zbilshiti kilkist ohoplenih sposterezhennyami ob yektiv Odnim z takih proyektiv ye GAIA Global Astrometric Interferometer for Astrophysics zapusk zdijsneno YeKA voseni 2013 roku Posilannya Redaguvati a b 37 1993 Hipparcos mission accomplished ESA 17 serpnya 1993 Arhiv originalu za 6 grudnya 2009 Procitovano 21 kvitnya 2010 angl Turon C et al 1995 Properties of the Hipparcos Input Catalogue Astronomy amp Astrophysics 304 82 93 Turon Catherine et al 1992 Hipparcos Input Catalogue ESA SP 1136 7 volumes European Space Agency a b v Zh Kovalevskij Sovremennaya astrometriya ISBN 5850991476 Institut astronomii RAN Gosudarstvennyj astronomicheskij institut im P K Shternberga Gosudarstvennyj opticheskij institut im S I Vavilova NPO im S A Lavochkina Kosmicheskij astrometricheskij eksperiment OZIRIS Fryazino 2005 g ros Monografiya o kosmicheskih datah Arhiv originalu za 27 travnya 2014 Procitovano 20 kvitnya 2010 Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 548 s il ISBN 966 613 263 X stor 112 Lindegren L Hog E van Leeuwen F Murray C A Evans D W Penston M J Turon 1992 The NDAC HIPPARCOS data analysis consortium Overview of the reduction methods Astronomy amp Astrophysics 258 18 30 Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 24 kvitnya 2010 F van Leeuwen D W Evans M Grenon V Grobmann F Mignard and M A C Perryman The Hipparcos mission photometric data Astronomy and Astrophisics European Space Agency 1997 The Hipparcos and Tycho Catalogues Noordwijk the Netherlands ESA Publications Division ISBN 9290923997 E Hog et al 2000 The Tycho 2 Catalogue of the 2 5 million brightest stars Astronomy amp Astrophysics 355 L27 L30 Arhiv originalu za 1 lipnya 2019 Procitovano 13 bereznya 2022 Dennis D McCarthy and G erard Petit eds 2004 IERS Conventions 2003 anglijskoyu International Earth Rotation and Reference Systems Service Central Bureau s Resolution B1 2 Hipparcos Celestial Reference Frame 118 Arhiv originalu za 6 lipnya 2013 Procitovano 5 travnya 2010 zokrema Milenium en angl ta druga redakciya Uranometriyi 2000 0 ru N Zacharias R Gaume B Dorland and S E Urban 26 kvitnya 0013 CATALOG INFORMATION AND RECOMMENDATIONS U S Naval Observatory Arhiv originalu za 27 veresnya 2009 Procitovano 22 kvitnya 2010 angl A S Harin Astrometriya v periodi do i pislya kosmichnogo proektu Hipparcos Realnist i prognozi nedostupne posilannya z kvitnya 2019 Rozshirennya i zv yazok opornih koordinatnih sistem z vikoristannyam nazemnih PZZ zasobiv sposterezhen Mizhnarodna naukova konferenciya Mikolayiv Atol 2001 372s il ISBN 966 7726 33 9 stor 9 angl ukr ros NASA ADS Arhiv originalu za 27 lyutogo 2011 Procitovano 20 kvitnya 2010 Dzherela RedaguvatiMapping the sky past heritage and future directions International Astronomical Union symposium 133 1987 Paris France ISBN 90 277 2809 7 angl V V Vityazev Uspehi astrometrii na sajte astronomicheskogo otdeleniya SPbGU G A Goncharov Teni zvyozd Nauchnaya set Arhiv originalu za 14 lipnya 2007 Procitovano 20 kvitnya 2010 Rukovodstvo po prakticheskoj rabote s katalogom Hipparcos Astronet Arhiv originalu za 7 grudnya 2009 Procitovano 20 kvitnya 2010 nbsp Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Gipparkos amp oldid 38522102