Альнітак | |
| Дані дослідження Епоха J2000 | |
|---|---|
| Сузір'я | Оріон |
| Пряме піднесення | 05h 40m 45.5s |
| Схилення | −01° 56′ 34″ |
| Видима величина (V) | 1.70/~4/4.21 |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | O9 Iab/O9/B0 III |
| показник кольору U−B | −1.07 |
| показник кольору B−V | 0.14 / ? / −0.01 |
| Тип змінності | |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | 18 км/сек |
| Власний рух (μ) | за пр. піднес.: 3.99 мас/рік |
| Паралакс (π) | 3.99 ± 0.79 мас |
| Відстань | 1262 світлових років 387 ± 54 парсек |
| Абсолютна величина (MV) | −5.25/−3/−2.8 |
| Подробиці | |
| Маса | 28/23/20 M☉ |
| Радіус | 20/? R☉ |
| Світність | 100 000/1 300/? L☉ |
| Ефективна температура | 30 000/?/24 000 K |
| Металічність [Fe/H] | ? |
| Обертання | 140 км/сек / ? |
| Вік | ? років |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для Alnitak |
Альнітак (ζ Ori) — потрійна зоря в сузір'ї Оріона. Разом із Мінтакою (δ Оріона) й Альніламом (ε Оріона) утворює Пояс Оріона. Назва походить від араб. النطاق, латиніз. an-niṭāq, що означає «пояс».
Головна зоря системи є гарячим блакитним надгігантом із видимою зоряною величиною 1,70 й є однією з найяскравіших зір спектрального класу O на нічному небі північної півкулі. Поряд із нею розташовано ще дві зорі: гігант спектрального класу B (ζ Ori B) та ймовірно зоря Головної послідовності спектрального класу O (яка разом із головною зорею утворює подвійну систему ζ Ori A). Обидві вони мають видиму зоряну величину близько 4,0 та разом утворюють гравітаційно пов'язану потрійну зоряну систему.
Ця система є членом OB асоціації в Оріоні й розташована в межах газової емісійної туманності IC 434. Спочатку вважалося, що відстань до зорі становить близько 1500 світлових років, однак за даними Гіппаркоса зоря виявилася майже вдвічі ближчою (800 світлових років).
Історія спостережень Редагувати
Альнітак добре відомий ще з часів античності як зоря, що входить до складу Поясу Оріона й яка відповідно отримала певне культурологічне значення. Про те, що вона є подвійною зорею, вперше було повідомлено німецьким астрономом-аматором Джоржем Куновські[en] 1819 р. Наявність третьої зорі в системі було запідозрено ще в 1970-х роках з аналізу даних спостережень, зроблених на інтерферометрі зоряної інтенсивності Наррабрі[en]. Виявлено її було групою астрономів з Ловеллівської обсерваторії 1998 року.
Джерела Редагувати
- Alnitak 3. SolStation. Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 2 липня 2013.
- Richard Hinckley Allen, Star-names and their meanings (1936), p. 314-15.
- Hummel CA, White NM, Elias NM II, Hajian AR, Nordgren TE (2000). ζ Orionis A is a Double Star. The Astrophysical Journal 540 (2): L91–L93. doi:10.1086/312882.
Посилання Редагувати
- ESO/J. Emerson/VISTA. . Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 18 січня 2014. (англ.)
Координати: 05г 40м 45.5с, −01° 56′ 34″