PDCD1

PDCD1 (англ. Programmed cell death 1) — білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 2-ї хромосоми. Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 288 амінокислот, а молекулярна маса — 31 647.

PDCD1
Наявні структури PDB Пошук ортологів: PDBe RCSB Список кодів PDB 2M2D, 3RRQ, 4ZQK
Ідентифікатори
Символи	PDCD1, CD279, PD-1, PD1, SLEB2, hPD-1, hPD-l, hSLE1, Programmed cell death 1
Зовнішні ІД	OMIM: 600244 MGI: 104879 HomoloGene: 3681 GeneCards: PDCD1
Реагує на сполуку
Пембролізумаб
Онтологія гена Молекулярна функція • GO:0001948, GO:0016582 protein binding • signal transducer activity Клітинна компонента • integral component of membrane • клітинна мембрана • мембрана • external side of plasma membrane Біологічний процес • positive regulation of apoptotic process • multicellular organism development • T cell costimulation • negative regulation of apoptotic process • positive regulation of T cell apoptotic process • humoral immune response • negative regulation of tolerance induction • immune system process • GO:0097285 Апоптоз • GO:0072468 Сигнальна трансдукція Джерела:Amigo / QuickGO
Шаблон експресії
Більше даних
Ортологи
Види	Людина	Миша
Entrez	5133	18566
Ensembl	ENSG00000188389 ENSG00000276977	ENSMUSG00000026285
UniProt	Q15116	Q02242
RefSeq (мРНК)	NM_005018	NM_008798
RefSeq (білок)	NP_005009	NP_032824
Локус (UCSC)	Хр. 2: 241.85 – 241.86 Mb	Хр. 1: 93.97 – 93.98 Mb
PubMed search
Вікідані
Див./Ред. для людей Див./Ред. для мишей

Відкриття

Під час скринінгу генів, залучених до апоптозу, Ясумаса Ісіда, Хондзьо Тасуку і його колеги з Університету Кіото в 1992 році виявили і назвали PD-1. У 1999 році одна і та ж група продемонструвала, що миші з нокаутованим PD-1, були схильні до автоімунного захворювання, і тому прийшли до висновку, що PD-1 є негативним регулятором імунних відповідей.

Послідовність амінокислот

10		20		30		40		50
MQIPQAPWPV		VWAVLQLGWR		PGWFLDSPDR		PWNPPTFSPA		LLVVTEGDNA
TFTCSFSNTS		ESFVLNWYRM		SPSNQTDKLA		AFPEDRSQPG		QDCRFRVTQL
PNGRDFHMSV		VRARRNDSGT		YLCGAISLAP		KAQIKESLRA		ELRVTERRAE
VPTAHPSPSP		RPAGQFQTLV		VGVVGGLLGS		LVLLVWVLAV		ICSRAARGTI
GARRTGQPLK		EDPSAVPVFS		VDYGELDFQW		REKTPEPPVP		CVPEQTEYAT
IVFPSGMGTS		SPARRGSADG		PRSAQPLRPE		DGHCSWPL

A: Аланін
C: Цистеїн
D: Аспарагінова кислота
E: Глутамінова кислота
F: Фенілаланін
G: Гліцин
H: Гістидин
I: Ізолейцин
K: Лізин
L: Лейцин
M: Метіонін
N: Аспарагін
P: Пролін
Q: Глутамін
R: Аргінін
S: Серин
T: Треонін
V: Валін
W: Триптофан

Y: Тирозин

Задіяний у таких біологічних процесах як апоптоз, імунітет, поліморфізм. Локалізований у мембрані.

Література

• Shinohara T., Taniwaki M., Ishida Y., Kawaich M., Honjo T. (1994). Structure and chromosomal localization of the human PD-1 gene (PDCD1).. Genomics 23: 704 — 706.  PubMed DOI:10.1006/geno.1994.1562
• The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC).. Genome Res. 14: 2121 — 2127. 2004.  PubMed DOI:10.1101/gr.2596504
• Fife B.T., Pauken K.E. (2011). The role of the PD-1 pathway in autoimmunity and peripheral tolerance.. Ann. N. Y. Acad. Sci. 1217: 45 — 59.  PubMed DOI:10.1111/j.1749-6632.2010.05919.x

Примітки

1. Сполуки, які фізично взаємодіють з PDCD1 переглянути/редагувати посилання на ВікіДаних. 
2. Human PubMed Reference:. 
3. Mouse PubMed Reference:. 
4. (англ.). Архів оригіналу за 18 березня 2016. Процитовано 28 серпня 2017. 
5. (англ.). Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 28 серпня 2017. 
6. Induced expression of PD-1, a novel member of the immunoglobulin gene superfamily, upon programmed cell death. The EMBO Journal 11 (11): 3887–95. November 1992. PMC 556898. PMID 1396582. doi:10.1002/j.1460-2075.1992.tb05481.x.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка)
7. The PD1:PD-L1/2 Pathway from Discovery to Clinical Implementation. Frontiers in Immunology 7: 550. 2016. PMC 5149523. PMID 28018338. doi:10.3389/fimmu.2016.00550.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка)

Див. також

• Хромосома 2