Ян Казими́р II Ва́за (пол. Jan II Kazimierz Waza, нім. Johann II. Kasimir Wasa; 22 березня 1609, Краків — 16 грудня 1672, Невер, Франція), король Речі Посполитої (1648—1668) і титулярний король Швеції (до 1660). Король Польський, Великий князь Литовський, Руський і Опольський. Син Сигізмунда ІІІ Вази і Констанції Австрійської. Напівбрат і одночасно кузен Владислава IV. 1661 року Папа Римський Олександр VII надав королю Яну ІІ Казимиру та його наступникам титул Православної Величності.
| Ян II Казимир пол. Jan II Kazimierz Waza | |
| 19 січня 1649—16 вересня 1668 | |
|---|---|
| Коронація: | 19 січня 1649 |
| Попередник: | Владислав IV Ваза |
| Наступник: | Михайло I Корибут Вишневецький |
| Народження: | 22 березня 1609 Краків, Річ Посполита |
| Смерть: | 16 грудня 1672[…] (63 роки) Невер |
| Поховання: | катедра святих Станіслава і Вацлава і Сен-Жермен-де-Пре (абатство) |
| Країна: | Велике князівство Литовське |
| Релігія: | католицька церква |
| Рід: | Ваза |
| Батько: | Сигізмунд III Ваза |
| Мати: | Констанція Австрійська Габсбург |
| Шлюб: | Марія Луїза Ґонзаґа і Claudine Françoise Mignotd |
| Діти: | Марія Анна Ваза і Ян Сигізмундd |
| Автограф: | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Королівський титул
Повний титул:
| З Божої ласки король Польський, Великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Інфлянцький, Смоленський, Сіверський і Чернігівський, а також дідичний король Шведів, Готів і Венедів. Оригінальний текст (пол.) Z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, inflancki, smoleński, siewierski i czernihowski, a także dziedziczny król Szwedów, Gotów i Wenedów. Оригінальний текст (лат.) Dei Gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russie, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae, Smolenscie, Severiae, Czernichoviaeque; nec non Suecorum, Gothorum, Vandalorumque haereditarius rex, etc. |
Біографія
Сигізмунд ІІІ Ваза — онук короля Швеції Густава I — успадкував у 1592 році шведський трон; був поваленим в 1599 році дядьком Карлом IX. Це привело до тривалої усобиці, коли польські королі династії Ваза претендували на шведську корону, що привела до польсько-шведської війни 1600-1629 років. Польща і Швеція були також на супротивних сторонах у Тридцятилітній війні (1618—1648), хоча в тій війні Польща головним чином уникнула значних воєнних дій.
Ян Казимир був старшим сином з тих, що вижили у короля Сигізмунда III від другого шлюбу, і останнім з династії Ваза, що народилися в краківському замку Вавель, який був королівською резиденцією до перенесення столиці до Варшави. Ріс у скромних умовах в королівському замку у Варшаві. На прохання Сигізмунда ІІІ хрещеним батьком Яна Казимира став руський князь Іван-Януш Острозький.
Ян Казимир більшість свого життя залишався в тіні свого брата — Владислава IV Вази. Він мав небагатьох друзів серед польської шляхти, оскільки відкрито симпатизував Австрії і демонстрував байдужість та презирство до польської культури. Недружній, скритний, ділячи свій час між марнотратним гулянням і релігійним роздумом, не люблячи політику; не мав ні сильної владної бази, ні впливу в польському дворі. Він був талановитим військовим командиром, продемонструвавши здібності в Смоленський Війні проти Московської Держави (1633).
У 1635 році Ян Казимир відправився на дипломатичну місію до Відня, яку він залишив, щоб приєднатися до армії Священної Римської Імперії і битися з Францією. Після того, як його полк був розбитий в битві, він провів рік розкішного мешкання при Віденському дворі.
У 1636 р. він повернувся до Польщі і закохався в баронесу Гулдентерн (Guldentern), але король Владислав IV завадив його бажанню оженитися. У відплату Владислав спробував зробити його монархом Курляндії, але Сеймом було накладено вето. Образившись, Ян Казимир в 1638 р. відправляється до Іспанії, щоб стати віце-королем Португалії, але був захоплений французькими агентами і поміщений у в'язницю за наказом кардинала Рішельє. У 1640 році був звільнений дипломатичною місією воєводи смоленського Кшиштофа Корвіна Ґосєвського.
У 1641 році Ян Казимир вирішив стати єзуїтом. У 1642 році він знову залишив Польсько-Литовську Державу, супроводжуючи свою сестру до Німеччини. У 1643 році він приєднався до єзуїтів, не зважаючи на опозицію короля Владислава, викликаючи дипломатичний розкол між Польщею і римським папою. Ян Казимир став кардиналом, але в грудні 1646 року, знайшовши себе негідним до духовного життя, він повернувся до Польщі. У жовтні 1647 року він як кардинал пішов у відставку, щоб взяти участь у виборах на польську корону, спробував здобути підтримку Габсбургів.
Ян Казимир одружився з вдовою брата — французькою княгинею Марією Луїзою Ґонзагою (пол. Ludwika Maria Gonzaga) (травень 1649 р.), яка була головною підтримкою схильного до депресії короля.
Правління
17 листопада 1648 отримав польську корону після смерті свого брата короля Владислава IV. Правління останнього Вази в польсько-литовській державі ознаменувалося війнами: воював з козаками (1648—1649) i (1651—1654), з Московією(1654—1656) i (1660—1667), з Швецією («Потоп») (1655—1660). Протягом Потопу майже вся Польща була захоплена шведами, які, щоправда, не могли зберегти більшість своїх завоювань і були змушені відступити, спустошивши всю країну.
У 1648 під впливом канцлера Єжи Оссолінського бажав порозумітись з гетьманом України Богданом Хмельницьким. Однак у 1649, позбавлений ілюзій, вирушив на чолі коронного війська. 15-16 серпня 1649 програв Зборівську битву та підписав Зборівський договір з Богданом Хмельницьким.
У червні 1651 вів польське військо у битві під Берестечком. Поляки одержали перемогу завдяки тактичним здібностям Яна Казимира та зраді татарського хана Ісляма-Ґерая III. Підсумком битви стало підписання Білоцерківського договору 28 вересня 1651.
У січні 1654 Богдан Хмельницький уклав договір з Московською державою на Переяславський раді. За цім договором Україна входила в склад Московії на правах автономії.
Цей договір також значив розрив Московською державою «вічного» Поляновського миру 1634 року. Московський цар Олексій I Михайлович повів військо на Литву, захоплюючи Полоцьк, Смоленськ, Вітебськ і Могильов. Поляки примирилися з татарами та послали військо в Україну. 29 січня 1655 почалася битва під Охматовим між польсько-татарськими силами під проводом гетьмана великого коронного Станіслава «Ревери» Потоцького та козацько-московськими силами Богдана Хмельницького і Василя Шереметьєва. Козацько-московські війська відступили. Татари пішли до Криму, захоплюючи бранців на шляху. Весною 1655 московські війська захопили Вільно. Після нападу Швеції на Річ Посполиту з Московською державою було укладено Віленське перемир'я.
Напад Швеції в 1655 спочатку не вдавалося відбити, і військо Карла X Густава захопило коронні землі та частину Литви, в тому числі Варшаву та Краків. Ситуація була критичною, але шведське військо несподівано зазнало поразки при облозі монастиря Ясна Гора (листопад-грудень 1655) у Ченстохові. Шведів було вигнано та 3 травня 1660 укладено Олівський мир. Король оголосив ікону Ченстоховської Божої матері, що в цей час зберігалася в монастирі, заступницею усієї Польщі, а саму Діву Марію — Королевою Польщі. Ян Казимир був вимушений відмовитися від претензій до шведської корони і визнав суверенітет Швеції над Лівонією та містом Рига.
По смерті Богдана Хмельницького Гадяцький договір 1658 р. було укладено з гетьманом України Іваном Виговським. Договір передбачав утворення у Речі Посполитій третьої складової частини федерації — Великого Князівства Руського, а також зрівняння в правах православних і католиків. Повстання в Україні та війна з Московською державою 1660 р. перешкодили втіленню договору.
Коронне військо гетьманів Стефана Чарнецького і Єжи Себастьяна Любомирського з татарами Мехмеда IV Ґерая вибили московські війська за лінію Дніпра, але після того війна мала змінний успіх.
У 1661 р. Папа Римський Олександр VII надав своїм спеціальним указом королю Яну ІІ Казимиру та його наступникам — королям Польщі, Великим князям Литовським, Руським, Київським, Волинським, Подільським, Чернігівським, Смоленським, Сіверським, тощо — почесний титул «Православний король» (лат. Rex Orthodoxus).
У 1667 було укладено Андрусівське перемир'я.
Після зречення
16 вересня 1668 року Ян ІІ зрікся престолу, повернувся до Франції, де приєднався до єзуїтів і став абатом монастиря св. Мартіна в місті Невер. Король помер 16 грудня 1672 року. (за деякими джерелами — після отримання звістки про падіння Кам'янця Подільського). 31 січня його тіло було поховане у Вавельській катедрі, проте серце короля зберігається у соборі Сен-Жермен-де-Пре у Парижі.
Ян II Казимир не залишив нащадків. Всі його брати та сестри померли раніше від нього, теж не залишивши нащадків, і він був останнім у лінії Бони Сфорца. Ян Казимир був головою генеалогічної лінії Бригити Шведської, низхідний в первородстві від сестри Бригити. Після його смерті головування успадкувала його троюрідна сестра Христина I, яка вже зреклася престолу Швеції.
У мистецтві
- Ян II Казимир є персонажем романів Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем» (1884) і «Потоп» (1886).
- Гетьман (2015) — фільм режисера Валерія Ямбурського
Див. також
Примітки
- http://webdept.fiu.edu/~mirandas/bios1646.htm#Waza
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119389118 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- SNAC — 2010.
- Find a Grave — 1996.
- Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- Збірник наукових праць Острозької академії "Осягнення історії". П. Кулаковський "Князь Януш Острозький і поунійна релігійна боротьба". - Острог-Нью-Йорк, 1999 р. - с.327
- . Архів оригіналу за 19 січня 2012. Процитовано 26 жовтня 2011.
- . Архів оригіналу за 2 січня 2016. Процитовано 27 квітня 2015.
Джерела
- Аркуша О. Ян II Казимир Ваза // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 798. — ISBN 978-966-611-818-2.
- Вуйцик З. Ян II Казимир Ваза [ 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 741. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Коваленко С. Останній чин великого Гетьмана. — К. : Стікс, 2010.
- Коваленко С. Іван Богун — український Дон Кіхот. — К. : Стікс, 2011.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Сікора Р. З історії польських крилатих гусарів. — К. : Дух і літера, 2012. — ISBN 978-966-378-260-7. .
- Czapliński Wł. Jan II Kazimierz Waza (1609—1672) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. Х/3, zeszyt 46. — S. 410—413. (пол.)
- Vandenhoeck & Ruprecht, Kirche im Osten Band 10/1967
- Król Jan II Kazimierz — rex orthodoxus [ 16 травня 2021 у Wayback Machine.]
Посилання
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ян II Казимир
- Ян II Казимир [ 27 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
- Гійом Левассер де Боплан.Description des contrées du Royaume de Pologne, contenues depuis les confins de la Moscowie, insques aux limites de la Transilvanie. (аудіокнига) (укр.)
| Попередник Владислав IV Ваза | Король Польщі Великий князь Литовський Великий князь Руський 1648-1668 | Наступник Михайло I Корибут Вишневецький |
| Попередник Владислав IV Ваза | Король Швеції титулярний 1648-1660 | Наступник Карл XI |
| Попередник Династія Савойських | Король Єрусалиму титулярний | Наступник |