Олівський мир — мирний договір між Річчю Посполитою та Шведською імперією, підписаний 23 квітня (3 травня) 1660 в Олівському монастирі біля Данцига в Бранденбург-Пруссії. Договір підписали імператор Священної Римської імперії Леопольд I, курфюрст Бранденбургу Фрідріх Вільгельм, шведський король Карл XI і польський король Ян II Казимир.
| Олівський мир | |
|---|---|
| Кімната Олівського монастиря, де був підписаний договір | |
| Тип | мирна угода |
| Підписано | 23 квітня (3 травня) 1660 |
| Місце | Оліва, Бранденбург-Пруссія |
| Підписанти | Річ Посполита, Швеція, Бранденбург-Пруссія і Габсбурзька монархія |
| Сторони | Швеція Річ Посполита |
| Медіафайли у Вікісховищі |
У договорі Ян II Казимир відмовився від своїх претензій на шведський престол, право на який було втрачено його батьком Сигізмундом III в 1599 році. Річ Посполита також формально поступилася Швеції Лівонією і Ригою, які перебували під шведським контролем з 1620-их років. Договір розв'язав конфлікти між Річчю Посполитою і Шведською імперією, які залишалися після війни з Сигізмундом (1598—1599), польсько-шведських воєн (1600—1629) і Північної войни 1655—1660.
Династія Гогенцоллернів отримала підтвердження незалежної влади в Бранденбург-Пруссії; до цього вони володіли територією на правах васалів Речі Посполитої. У разі припинення існування династії герцогство повинно було повернутися у володіння Речі Посполитої. Договір був підписаний завдяки дипломатичній діяльності Крістофа Каспара фон Блюметаля (це була його перша дипломатична місія).
З підписанням Олівського миру та Копенгагенского миру завершилася Північна війна 1655—1660 років. Ці договори позначили вершину могутності Шведської імперії.
Бібліографія Редагувати
- Kubala, L. Wojny duskie i pokój oliwski, 1657-1660; szkiców historycznych, serja 6. Lwów, 1922 [1]
- Оливський мир 1660 // Юридична енциклопедія. Київ, 2002, Т. 4.
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Олівський мир