Щоде́нник (застар. діаріуш, діяріуш, діарій) — літературно-побутовий жанр, фіксація побаченої, почутої, внутрішньої пережитої події, яка щойно сталася. Щоденник може бути фрагментарним, веденим тільки у певний період (творчого піднесення, фіксація зустрічей з уславленою особою, частіше, у періоди закоханості), а може бути постійним і слугувати переліком тем для статей чи літературних творів. Щоденник передбачає використання датування. Щоденник може мати як тільки тексти, так і малюнки, іноді надзвичайно талановиті й художньо вартісні (напр.: архітектор Нікодемус Тессін або художник Павло Корін під час перебування у Італії створили щоденник, що мав малюнки надзвичайної художньої вартості).
Історія або щоденні записи астрологів Редагувати
Спроби вести щоденні записи відомі в культурах з розвиненою писемною культурою. Розкопки на територіях сучасної держави Ірак, цієї батьківщини декількох стародавніх цивілізацій, надали європейським науковцям тисячі глиняних таблиць. Потрощені і викинуті або ретельно складені в стародавніх чи то «бібліотеках», чи то архівах, вони до паперових носіїв інформації зберегли сторінки минувшини. Серед вивезених в Британський музей в Лондоні опинились тисячі фрагментів глиняних таблиць з клінописом. Серед них і знайшли щоденні записи якогось вавилонського астролога (і астронома) з ретельними записами спостережень за зірками та відомими тоді планетами (тобто «мобільними зірками») та магічні тлумачення зв'язку руху зірок із тогочасними подіями. Серед побутових записів і навіть вказівок на тогочасні ціни на зерно знайдені і згадки про появу армії Александра Македонського та перші битви між вавилонянами, персами та греками-чужинцями, датовані 331 роком до н. е. …
Щоденники протестантів Редагувати
Щоденники в сучасній формі на паперових носіях виникають в протестантських країнах Європи. Цьому сприяли протестантські настанови управління «внутрішнім світом» вірянина, його звітом в зробленому за день перед Богом, передуманого і відчутого. Логічно, що перший такий щоденник належав протестанту-англійцю. Ним був Семюел Піпс (1633—1703).
Піпс починав як бідняк, але вдало піднімався наверх кар'єрою чиновника, був обраний до британського Парламенту, в 1679 переобраний, але за звинуваченням у співучасті у змові, точніше — за намовою ворогів і заздрісників, звільнений і на кілька місяців був ув'язнений у лондонському Тауері. 1683 року був посланий з місією в місто Танжер, з 1684 — він секретар самого короля з військово-морських справ, активно сприяв створенню в імперії сучасного флоту при Карлі, а з 1685 — при Якова II Стюарті. В 1689, після відсторонення від влади і втечі з країни короля Якова і обрання королем голландця-протестанта Вільгельма Оранського, Піпс програв на парламентських виборах, був змушений покинути високу посаду. За підозрою в симпатіях до короля вигнанця Якова був короткочасно ув'язнений у 1689 та 1690 роках. Відійшов від публічного життя, а в 1700 покинув Лондон, усамітнившись у своєму маєтку, де через кілька років і помер. Йому було що пригадувати і описувати.
Семюел Піпс приятелював з британськими науковцями Ісааком Ньютоном і Робертом Бойлем, Джоном Драйденом і математиком та архітектором Крістофером Реном. Він грав в карти, займався живописом, складав вірші. Але найвизначнішим здобутком його життя став «Щоденник», який писав у 1660–1669 роках і в якому з властивою йому сумлінністю відтворив як загальні катастрофи — Велику лондонську чуму 1665 року і Велику лондонську пожежу 1666 року, бої між народами (Друга англо-голландська війна 1665–1667 років), політичні колізії і придворні чвари, так і подробиці власного побуту, дієти, власних любовних авантюр та інше. Піпс перестав вести записи через проблеми із зором, а диктувати їх сторонній особі не хотів. Його щоденник — з політичних і родинних міркувань — був зашифрований за системою Томаса Шелтона і зберігався незмінним у бібліотеці коледжу Св. Магдалини до початку XIX ст. Записи були розшифровані текстологом Джоном Смітом. Вперше «Щоденник» Піпса видано 1825 року, в добу романтизму, коли культура ведення щоденників набула розповсюдження.
Сучасні уявлення про щоденник Редагувати
Щоденник пишеться для себе і не розрахований на публічне сприймання, у ньому нотуються переважно явища особистого, приватного життя, здебільшого у монологічній формі, хоча може бути й внутрішньо ділогічна (полеміка із самим собою, з уявним опонентом тощо). Ці ознаки особистого щоденника сприяли його поширенню у художній літературі, особливо наприкінці 18 ст., коли поглиблювався інтерес до людської душі, що притаманне сентименталізму («Сентиментальні мандри» Л. Стерна). Певні особливості щоденника використовувались у пригодницькій літературі, скажімо, у Ж. Верна, філософських текстах («Щоденник зрадника» С. К'єркегора) тощо.
Інтернет щоденники Редагувати
Коли інтернет став загальнодоступним, дехто почав використовувати його як медіум для записів подій свого життя, з можливістю мати додаткову аудиторію. Першим онлайн щоденником вважається «Open Diary» Клаудіо Пінханеза, що публікувався на сайті MIT Media Lab з 14 листопада 1994 року до 1996.
Цей розділ потребує доповнення. (липень 2014) |
Відомі особи, що роками вели щоденники Редагувати
- Пилип Орлик (1672—1742), український гетьман у вигнанні
- Леонардо да Вінчі (1452—1519), художник за фахом
- Лоренцо Лотто (бл. 1480— бл. 1557), венеціанський художник, окремі записи в розрахунковій книзі
- Катерина ІІ (1729—1796), російська імператриця, автор утаємниченого, надто побутового і аполітичного щоденника, завдання якого не виявити, а приховати приватне життя і власні наміри.
- Пушкін Олександр Сергійович (1799—1837), російський поет (щоденник частково знищений самим поетом через політично небезпечні записи)
- Стендаль (1783-1842), французький письменник
- Едмон де Гонкур (1822—1896), французький письменник
- Френк Бухер (1828—1890), швейцарський художник-реаліст
- Стефан Жеромський, польський письменник
- Половцов Олександр Олександрович (1832-1909), держсекретар років царя Олескадра ІІІ, промисловець, меценат, колекціонер
- Чайковський Петро Ілліч (1840—1893), російський композитор, автор утаємниченого щоденника, завдання якого не виявити, а приховати від агресивного оточення власне приватне життя. Справжнім " щоденником " талановитого композитора стануть його листи
- Цвєтаєва Марина Іванівна (1892-1941), письменниця і поет божою милістю
- Анна Ахматова (1889-1966).
- Антанас Баранаускас (1835—1902), литовський поет, математик
- Сельма Лагерлеф (1858—1940), шведська письменниця, авторка історичних та краєзнавчих книг
- Бунін Іван Олексійович (1870—1953), російський письменник
- Кете Кольвіц (1867—1945), німецька художниця
- Вітольд Ґомбрович (1904—1969), польський драматург
- Альбер Камю (1913—1960), французький письменник
- Цвєтаєва Марина Іванівна (1892-1941), російська перекладачка, поет
- Аннєнков Юрій Павлович (1889—1974), художник-емігрант, автор «Щоденника моїх зустрічей» або «Цикл трагедій»
- Фанні Берні(1752—1840), англійська письменниця
- Енн Морроу Ліндберг (1906—2001), американська письменниця та льотчиця
- Анаіс Нін (1903—1977), американська і французька письменниця, відома своїми еротичними романами.
- Тарковський Андрій Арсенійович (1932—1986), російський кінорежисер
- Жорж Санд (1804—1876), французька письменниця
Щоденник в українській літературі Редагувати
В українській літературі щоденники багатьох письменників стали незамінними історичними та духовними документами. Найвідомішим з них є щоденник, написаний Тарасом Шевченком (див. Щоденник Тараса Шевченка).
Інші відомі щоденники були створені такими українськими письменниками та дячами культури:
- Башкірцева Марія Костянтинівна (1858—1884)
- Роман Бжеський (1894-1982), письменник, літературний критик, журналіст
- Васильченко Степан Васильович (1878—1932)
- Винниченко Володимир Кирилович (1880—1951)
- Гончар Олесь Терентійович (1918—1995)
- Гуменна Докія Кузьмівна (1904—1996)
- Довженко Олександр Петрович (1894—1956) (див. Щоденник Олександра Довженка).
- Драй-Хмара Михайло Опанасович (1889—1939)
- Єфремов Сергій Олександрович (1876—1939)
- Забужко Оксана Стефанівна (нар. 1960)
- Загребельний Павло Архипович (1924—2009)
- Іваничук Роман Іванович (1929—2016)
- Кобилянська Ольга Юліанівна (1863—1942)
- Куліш Микола Гурович (1892—1937)
- Любченко Аркадій Панасович (1899—1945)
- Маркевич Яків Андрійович (1696—1770)
- Осадчук Петро Ількович (1937—2014)
- Остап Вишня (1889—1956)
- Пушик Степан Григорович (1944—2018)
- Самчук Улас Олексійович (1905—1987)
- Стус Василь Семенович (1938—1985)
- Танюк Леонід Степанович (1938—2016)
- Тичина Павло Григорович (1891—1967)
- Тютюнник Григір Михайлович (1931—1980)
- Чикаленко Євген Харламович
Щоденник, як джерело історичних подій Редагувати
Щоденники мають важливе значення як свідчення очевидців певних історичних подій. Нижче наводиться декілька прикладів таких щоденників, які стосуються історії України.
- Малі українські діярії XVII–XVIII століть / Упоряд., перекл., вступ. ст., комент. В. Шевчука. – К.: TOB "Видавництво "Кліо"", 2015. – 408 с.
- «Діаріуш» гетьмана Пилипа Орлика.
- Радченко Олександра Миколаївна (1896—1965) вела щоденник під час голодомору.
- «Репресовані» щоденники. Голодомор 1932—1933 років в Україні. Упор. Ярослав Файзулін. Київ: видавництво «Фенікс», 2018.
- Щоденник Львівського гетто. Спогади рабина Давида Кахане. Упорядник др. Жанна Ковба. — К.- 2003.
- Фоєрман, Юліуш. Щоденник зі Станіслава (1941—1943 рр.) Пер. з польської. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2009. — 56 с. ISBN 978-966-458-102-5 (свідчення про Голокост в Україні)
- Андрій Курков. Щоденник майдану та війни. Харків: Фоліо, 2018.
- Роман Зіненко. Іловайський щоденник.
Література про ведення щоденників Редагувати
В цьому розділі наводиться хронологічний список книжок про ведення щоденників та хронік, включаючи поради щодо ведення, психологію, та обговорення щоденника як виду літератури.
- Joana Field (Marion Milner) A Life of One's Own, 1934.
- Ira Progoff At a Journal Workshop, 1975.
- Tristine Rainer The New Diary: How to use a journal for self-guidance and expanded creativity, 1978.
- Ariadne's Thread: A collection of contemporary women's journals, відредаговано Lyn Lifshin, 1982.
- Thomas Mallon A Book of One's Own: People and their diaries, 1984.
- The Journal Book, відредаговано Toby Fulwiler, 1987. (Колекція есе про використання щоденників в класах K12.)
- Lucia Capacchione The Creative Journal: The art of finding yourself, 1989.
- Kathleen Adams Journal to the Self: twenty-two paths to personal growth, 1990.
- Marlene A. Schiwy A Voice of Her Own: Women and the Journal-Writing Journey, 1996.
- Dan Price How to Make a Journal of Your Life, 1999.
- Sheila Bender Keeping a Journal You Love, 2001.
- Gwen Diehn The Decorated Page: Journals, Scrapbooks & Albums Made Simply Beautiful, 2002.
- Sheppard B. Kominars Write for Life: Healing Body, Mind, and Spirit Through Journal Writing, 2007.
Цей розділ потребує доповнення. (липень 2014) |
Галерея обраних фото Редагувати
Див. також Редагувати
- Пушик Степан — український письменник, автор одного з найбільших щоденників у світі. Цей щоденник налічує близько 300 томів, у кожному з яких є до 200 сторінок.
- Діаріуш
- Щоденникарство
- Кабінет (кімната)
- Щоденник Тараса Шевченка
- Щоденник Дмитра Туптала
- Щоденник Олександра Довженка
- Літературно-мистецький проект "ЩОДЕННИК"
- «Діаріуш» гетьмана Пилипа Орлика.
- Жінка в Берліні
Примітки Редагувати
- «open diary» все ще існує
- . Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
- С. Васильченко. «Записки вчителя» (1898—1905)
- Винниченко Володимир. Щоденник. Том 1. 1911—1920. — Едмонтон-Нью-Йорк, 1980. Винниченко Володимир. Щоденник. Том 2. 1921—1925. — Едмонтон-Нью-Йорк, 1983. Винниченко Володимир. Щоденник. Том 3. 1926—1928. — К., 2010. Винниченко Володимир. Щоденник. Том 4. 1929—1931. -К., 2012.
- Гончар О. Т. Щоденники: У 3 т. / Упоряд. В. Д. Гончар. — 2-ге вид. — К.: Веселка, 2008.
- . Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
- Олександр Довженко. Щоденникові записи, Харків: Фоліо, 2013.
- Михайло Драй-Хмара вів щоденник у 1920-х роках
- . Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
- Єфремов С. О. Щоденники, 1923—1929. — Київ, 1997.
- . Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
- . Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
- Р. Іваничук. Дороги вольні і невольні. Щоденники 1991—1994. Харків: Фоліо, 2016
- А. Любченко. Щоденник. Видавництво М. П. Коць, 1999
- . Архів оригіналу за 20 травня 2011. Процитовано 25 серпня 2019.
- Осадчук Петро. Я тут, я серед вас. Збірник. – Київ: Вид-во Жупанського, 2017 (Щоденникові записи, спогади, вірші)
- Остап Вишня. Фейлетони, гуморески, усмішки. Щоденникові записи. Київ: Наукова думка, 1984.
- https://md-eksperiment.org/post/20180530-poetika-shodennika-1941-1943-rr-ulasa-samchuka [ 25 серпня 2019 у Wayback Machine.] Сергій Руснак: Поетика «Щоденника (1941—1943 рр.)» Уласа Самчука
- . Архів оригіналу за 20 серпня 2020. Процитовано 25 серпня 2019.
- Лесь Танюк. Щоденники без купюр. – Томи 1 - 36. – К.: Альтерпрес, 2003 – 2015.
- Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
- Григір Тютюнник. Бути письменником: щоденники, записники, листи. Київ: Ярославів вал, 2011. 978-617-605-007-0
- http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0002724 [ 8 січня 2021 у Wayback Machine.] Євген Чикаленко: «Щоденник»
- . Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
- . Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
- . www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
Джерела та література Редагувати
- Щоденник // Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007. – С. 731.
- Галич О.А. У вимірах non-fiction: Щоденники українських письменників XX століття / Олександр Андрійович Галич. – Луганськ : Знання, 2008. – 198 с.
- Танчин К.Я. Щоденник як форма самовираження письменника : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. наук : спец. 10.01.06 «Теорія літератури» / К.Я.Танчин. – Тернопіль, 2005. – 20 с.
Посилання Редагувати
- [https://archive.org/stream/literaturoznavchat2#page/n591/mode/2up Щоденник] // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 592-593.
- Волков Анатолій, Даровська Ірина. Щоденник або Журнал // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 628-629. — 634 с.
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Щоденник |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Щоденник |
У Вікісловнику є сторінка щоденник. |
- Щоденник Тараса Шевченка (1857—1858) [ 9 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)