Зіненко Роман Анатолійович (позивний «Сєдой»; нар. 1 квітня 1974, Дніпропетровськ) — ветеран російсько-української війни, учасник боїв за Іловайськ, автор кількох книг про ті бої.
| Зіненко Роман Анатолійович | |
|---|---|
| Прізвисько | Сєдой |
| Народився | 1 квітня 1974 (49 років) Дніпро |
| Громадянство | Україна |
| Діяльність | письменник |
| Галузь | література і Війна на сході України |
| Відомий завдяки | Автор книг про Іловайський котел. |
| Знання мов | українська |
| Учасник | Війна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014) |
|
Життєпис ред.
Народився 1 квітня 1974 р. у Дніпропетровську. Служив в морській піхоті.
Російсько-українська війна ред.
З початком російсько-української війни був в числі перших 40 бійців, які пройшли бойову підготовку у квітні 2014 року і записалися у добровольчий батальйон «Дніпро-1». Роман став водієм одного з трьох зелених інкасаторських мікроавтобусів, які були передані батальйону Ігорем Коломойським, тогочасним власником «Приватбанку».
Влітку 2014 року фото Романа потрапило на патріотичний плакат «Хай кулі тебе минають», створеного артдиректором Музею плакату, добровольцем 92-ї механізованої бригади Юрієм Неросліком.
21 серпня разом з підрозділами свого батальйону Роман зайшов у Іловайськ, що частково контролювався українськими силами, а частково — проросійськими угрупованнями. В районі залізничного вокзалу прикривав роботу саперів, які підривали залізничні колії, щоб зашкодити постачанню зброї і техніки з Росії. Після масованого заходу російських військ, потрапив у оточення під Іловайськом. В боях 29 серпня, при виході з оточення, втратив загиблим свого командира і друга Дениса Томіловича, коли українська колона була обстріляна російськими військами. Роман вижив, і вийшов з групою солдат, деякі з яких — важкопоранені. Їм знадобилося три доби, щоб вийти з окупованої Новокатеринівки до Комсомольского (нині — Кальміуське), де були українські сили.
2016 року Роман звільнився з полку «Дніпро-1», оскільки, за його словами, підрозділ втрачав бойовий дух і перетворювався на звичайних поліцейських.
Літературна діяльність ред.
Після звільнення почав працювати таксистом в Убері. Проте, пам'ять про Іловайськ змусила Романа збирати свідчення тих, хто пройшов ті бої і почати писати. 2017 року вийшла його перша книга «Іловайський щоденник», 2019 — два томи «Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії».
Книги ред.
- Перша книга — «Іловайський щоденник» (2017, «Фоліо») стала однією з перших книг про російсько-українську війну та бої під Іловайськом, у якій зібрані спогади автора про бої під Маріуполем та вихід з Іловайського котла.
- Друга книга — «Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії» (у двох томах, 2019, «Фоліо»). Книга ґрунтується на спогадах близько 100 бійців і офіцерів: від рядового до керівництва сектор «Б». У книзі також опубліковані журналістські розслідування окремих журналістів та звіт тимчасової слідчої комісії Верховної ради. У першій частині книги висвітлені події 7-24 серпня 2014 р.
Примітки ред.
- ↑ Czech National Authority Database
- (укр.). ISBN 9789660378605. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 19 серпня 2019.
- ↑ . KyivPost. Архів оригіналу за 27 серпня 2018. Процитовано 19 серпня 2019.
- . Спектр-Пресс (ru-RU). Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 20 серпня 2019.
- Гриценко, Оксана (11 вересня 2018). "По нам било до 400 снарядов за сутки". Бои за Иловайск в воспоминаниях украинских бойцов. delfi.lv (рос.). Процитовано 20 серпня 2019.[недоступне посилання з жовтня 2019]
- admin (2 вересня 2017). (укр.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 19 серпня 2019.
- (укр.). ISBN 9789660384637. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 19 серпня 2019.
Посилання ред.
- Віка Ясинська, Я залишився десь в Іловайську. Моя дружина так і каже: "Мій чоловік не повернувся звідти" [ 21 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Цензор.нет, 26.08.17
- Книги Романа Зіненка в електронній бібліотеці Chtyvo