Олекса́ндр Дми́трович Шереме́тєв (рос. Александр Дмитриевич Шереметев; 27 лютого 1859, Санкт-Петербург, Російська імперія — 18 травня 1931, Сент-Женев'єв-де-Буа (Ессонн), Франція) — російський офіцер, музикант і меценат. Внук Миколи Шереметєва і співачки Парасковії Жемчугової. Власник садиб Ульянка і Александрино.
| Олександр Дмитрович Шереметєв | |
|---|---|
| Олександр Шереметєв в однострої пожежної дружини. Початок 1890-х років. | |
| Ім'я при народженні | Олександр Дмитрович Шереметєв |
| Народився | 27 лютого 1859 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер | 18 травня 1931 (72 роки) Сент-Женев'єв-де-Буа (Ессонн), Франція |
| Поховання | Сент-Женев'єв-де-Буа |
| Громадянство | Російська імперія → Франція |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | офіцер, музикант і меценат |
| Alma mater | Пажеський корпус |
| Титул | граф |
| Військове звання | генерал-майор почту |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Шереметєви |
| Батько | Dmitrij Nikolaevič Šeremetevd |
| Мати | Aleksandra Grigorevna Melnikovd |
| Брати, сестри | Sergey Sheremetevd |
| У шлюбі з | Марія Федорівна (в дівоцтві Гейден) |
| Діти | Єлизавета, Дмитро, Георгій, Олександра |
| Нагороди | |
| | |
|
Життєпис Редагувати
Закінчив Пажеський Його Імператорської Величности корпус. У 1889—1894 роках ад'ютант головнокомандувача військами гвардії і Петербурзького військового округу, в 1894 р. шталмейстер двору, з 1899 р. офіцер для особливих доручень при Військовому міністерстві. Флігель-ад'ютант (1902). Генерал-майор почту (1909). Навчався музиці у Теодора Лешетицького (фортепіано), Івана Мельникова (вокал), Василя Вурма (корнет-а-пістон). У 1882-му заснував приватний оркестр, який з 1898 року почав давати «народні» (загальнодоступні) симфонічні концерти. У 1908 році пожертвував 20 000 рублів на заснування стипендій імені Миколи Римського-Корсакова в Санкт-Петербурзькій консерваторії. У 1910—1916 роках очолював у Санкт-Петербурзі Музично-історичне товариство, концерти якого відігравали помітну роль у музичному житті російської столиці: оркестр товариства, зокрема, ознайомив публіку з творами таких композиторів, як Ян Сібеліус і Ріхард Штраус, а 21 грудня 1913 (3 січня 1914) в суспільстві з ініціативи Шереметєва представлено російську прем'єру опери Ріхарда Ваґнера «Парсіфаль» з запрошеною з Парижа Фелією Литвин у партії Кундрі. З ініціативи Шереметєва в Петербурзі встановлено меморіальні дошки Олександрові Даргомижському, Милієві Балакірєву, Олександрові Сєрову і Модестові Мусоргському, проводився всеросійський збір коштів на пам'ятник Петрові Чайковському. У 1901—1917 роках Олександр Шереметєв — начальник Придворної співацької капели. У 1892—1894 роках він перший голова Російського пожежного товариства. 1892 року брав участь у влаштуванні Всеросійської пожежної виставки. Видавав журнал «Пожежник». З 1918 року Шереметєв в еміграції.
Родина Редагувати
1883 року одружився з графинею Марією Федорівною Гейден (1863—1939). Подружжя мало чотирьох дітей:
- Єлизавета (1884—1962) — в заміжжі княгиня Андроникова
- Дмитро (1885—1963) — чоловік графині Домни Олексіївни Бобринської (1886—1956)
- Георгій (1887—1971) — чоловік княжни Катерини Дмитрівни Голіциної (1889—1936)
- Олександра
Нагороди Редагувати
Російські Редагувати
- Орден святого Станіслава III ступеня (1892)
- Орден святого Володимира IV ступеня (1896)
- Орден святої Анни III ступеня (1900)
- Орден святого Станіслава II ступеня (1906)
- Орден святого Володимира III ступеня (1911)
- Орден святого Станіслава І ступеня (1913)
- Орден святої Анни I ступеня (1916)
- Медаль «На пам'ять про коронацію імператора Олександра III»
- Медаль «На пам'ять про царствування імператора Олександра III»
- Медаль «На пам'ять про коронацію імператора Миколи II»
Іноземні Редагувати
- Орден Вази, кавалерський хрест (1888), Швеція
- Орден Почесного легіону, кавалерський хрест (1892), Франція
- Орден Таковського хреста IV ступеня (1892), Сербія
- Орден Князя Даниїла I IV ступеня (1894), Чорногорія
- Орден «Османіє» ІІІ класу (1895), Туреччина
- Королівський Вікторіанський орден IV класу (1902), Велика Британія
- Орден Подвійного Дракона ІІ класу, III ступеня (1902), Китай
- Орден Корони ступеня командор (1902), Італія
- Орден Спасителя ІІІ ступеня (1902), Греція;
- Орден Почесного легіону, офіцерський хрест (1902), Франція
- Орден Лева і Сонця ІІ ступеня (1905), Персія
- Орден Меча, командорський хрест І класу (1908), Швеція
- Орден Генріха Лева І класу (1912), Брауншвайґ
Література Редагувати
- Волков С. В. Офицеры российской гвардии: опыт мартиролога. — М.: Русский путь, 2002
- Шереметевы в истории России. Воспоминания. Дневники. Письма//Авт.-сост. А. И. Алексеева, М. Д. Ковалёва. Издательский дом «Звонница», 2001
- Военный дневник великого князя Андрея Владимировича Романова / Вступление, подготовка текста, публикация и примечания кандидата исторических наук В. М. Хрусталёва и В. М. Осина // «Октябрь», 1998, № 4. (Прим. 35)
- Марина Малкиель. «Парсифаль» в Петербурге
- Музыкальные общества и кружки // Энциклопедия Санкт-Петербурга
- Пожарное общество Российское // Энциклопедия Санкт-Петербурга
- Граф Шереметев Александр Дмитриевич // Сайт «Российская императорская армия»
Примітки Редагувати
- Lundy D. R. The Peerage
- . Архів оригіналу за 10 листопада 2012. Процитовано 28 січня 2012.
- . Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 28 січня 2012.
- Музыкальные общества и кружки
- . Архів оригіналу за 19 серпня 2008. Процитовано 28 січня 2012.
- . Архів оригіналу за 10 грудня 2011. Процитовано 28 січня 2012.
- Цю статтю написано на основі її відповідника в Російській Вікіпедії