Ми́лій Олексійович Бала́кірєв, трапляється також написання Мі́лій Олексійович Бала́кірев (рос. Милий Алексеевич Балакирев; 21 грудня 1836 (2 січня 1837) — 16 (29) травня 1910) — російський композитор, піаніст, диригент, музично-громадський діяч. Очолював «Нову російську музичну школу» («Могутню купку»).
| Балакірєв Милій Олексійович | |
|---|---|
| рос. Милий Алексеевич Балакирев | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 21 грудня 1836 (2 січня 1837) |
| Місце народження | Нижній Новгород, Російська імперія |
| Дата смерті | 16 (29) травня 1910 (73 роки) |
| Місце смерті | Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Поховання | Тихвінське кладовищеd |
| Громадянство | Російська імперія |
| Професії | композитор, диригент, педагог, музикознавець, піаніст, музичний педагог |
| Освіта | Імператорський Казанський університет (1855) і Nizhny Novgorod Institute of nobilityd (1853) |
| Вчителі | Alexandre Dubuqued |
| Відомі учні | Якименко Федір Степанович |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | симфонія |
| Нагороди | |
| Цитати у Вікіцитатах Файли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Народився в Нижньому Новгороді в сім'ї чиновника. Навчався в Казанському університеті (математичний факультет). Широкі знання з музики здобув головним чином шляхом самоосвіти. Музичні нахили проявилися дуже рано. Мати відвезла його до Москви до відомого піаніста Дюбюка. Але через матеріальну скруту заняття в Москві було недовгим. Повернувся до Нижнього Новгорода, де брав уроки музики у диригента оркестру місцевого театру Карла Ейзріха. Волзькі пісні пробудили у дитини любов до народної творчості.
1855 року Балакірєв зустрівся в Петербурзі з Михайлом Глінкою, який високо цінував його талант. Глинка переконав молодого музиканта присвятити себе композиції в національному дусі. 1856 року Балакирев дебютував у столиці як піаніст і диригент.
Ідейне виховання Балакірєва та формування його естетичних поглядів відбувалися під впливом передового демократичного руху 50—60-х рр., а також дружби з художнім критиком Володимиром Стасовим. Великий музичний талант, широка ерудиція і прогресивні погляди Балакирева сприяли високому авторитету його серед молоді, що об'єднувалась навколо нього і Стасова. Балакирев і «балакиревський гурток» ставили перед собою завдання творити музику, основану на глибокій ідейності, народності та реалізмі. 1862 року Балакирев організував безплатну музичну школу, якою керував до початку 70-х років. У 1867-69 роках був головним диригентом Російського музичного товариства.
Балакірєв сприяв популяризації опер Михайла Глінки: 1866 року в Празі диригував оперою «Іван Сусанін», 1867 року там же керував постановкою опери «Руслан і Людмила».
У 70-ті роки Балакірєв йде з Безкоштовної музичної школи, перестає писати, концертувати, пориває з членами гуртка. 6 липня 1872 року він почав працювати рядовим службовцем у конторі Варшавської залізниці. У цей час він готувався піти в монастир, але стараннями священика Івана Верховського не здійснив свій задум. Лише на початку 80-х років він повернувся до музичної діяльності. У 1881—1908 роках він знову очолював безплатну музичну школу і одночасно (1883—1994) був керівником Придворної співацької капели.
Мілій Олексійович Балакірєв помер у Санкт-Петербурзі 29 травня 1910 року. Похований на Тихвинському цвинтарі Олександро-Невської лаври.
Творчість Редагувати
Творчості Балакірєва характерна програмність, виразність та барвистість музичної мови. Серед його творів — «Увертюра на теми трьох російських народних пісень» (1858), увертюра на три російські теми «Тисяча літ», 1862 (в пізнішій ред. — «Русь»), дві симфонії (1898, 1908), концерт для фортепіано з оркестром (закінчений Сергієм Ляпуновим) та ін. Балакирев використовував також кавказькі мелодії (фантазія «Ісламей» для фортепіано, 1869; симфонічна поема «Тамара» за Лермонтовим, 1882; романси) і звертався до музики слов'янських народів (увертюра «В Чехії», 1867; «Шопеніана», 1908). Велике значення мають видані Балакірєвим дві збірки російських народних пісень (1866, 1900).
Список творів Редагувати
Оркестрові твори Редагувати
- «Король Лір» (Музика до трагедії Шекспіра)
- «Увертюра на теми трьох російських пісень»
- «Увертюра на тему іспанського маршу»
- «У Чехії» (симфонічна поема на три чеські народні пісні)
- «1000 років» («Русь»), симфонічна поема
- «Тамара» (симфонічна поема)
- Перша симфонія C-dur
- Друга симфонія d-moll
- Сюїта, складена з 4 п'єс Шопена
Романси і пісні Редагувати
- «Ты пленительной неги полна» (А. Головінський)
- «Звено» (В. Туманський)
- «Испанская песня» (М. Михайлов)
- «Колыбельная песня» (А. Арсеньєв)
- «Взошёл на небо месяц ясный» (М. Япенич)
- «Когда беззаботно, дитя, ты резвишься» (К. Вільде)
- «Рыцарь» (К. Вільде)
- «Так и рвётся душа» (О. Кольцов)
- «Приди ко мне» (О. Кольцов)
- «Песня Селима» (М. Лермонтов)
- «Введи меня, о, ночь» (А. Майков)
- «Еврейская мелодия» (М. Лермонтов з Байрона)
- «Исступление» (О. Кольцов)
- «Отчего» (М. Лермонтов)
- «Песня золотой рыбки» (М. Лермонтов)
- «Песня старика» (О. Кольцов)
- «Слышу ли голос твой» (М. Лермонтов)
- «Грузинская песня» (О. Пушкін)
- «Сон» (М. Михайлов з Гейне)
- «Над озером» (А. Голенищев-Кутузов)
- «Пустыня» (О. Жемчужников)
- «Не пенится море» (О. Толстой)
- «Когда волнуется желтеющая нива» (М. Лермонтов)
- «Я любила его» (О. Кольцов)
- «Сосна» (М. Лермонтов з Гейне)
- «Nachtstiick» (О. Хом'яков)
- «Как наладили» (Л. Мей)
- «Среди цветов поры осенней» (І.Аксаков)
- «Догорает румяный закат» (В. Кульчинський)
- «Запевка» (Мей)
- «Сон» (Лермонтов)
- «Беззвёздная полночь дышала прохладой» (О. Хом'яков)
- «7-е ноября» (А. Хомяков)
- «Я пришёл к тебе с приветом» (А. Фет)
- «Взгляни, мой друг» (В. Красов)
- «Шёпот, робкое дыханье» (А. Фет)
- «Песня» (М. Лермонтов)
- «Из-под таинственной холодной полумаски» (М. Лермонтов)
- «Спи» (О. Хом'яков)
- «Заря» (О. Хом'яков)
- «Утёс» (М. Лермонтов)
- Спи (О. Хом'яков)
- Зоря (О. Хом'яков)
- Утёс (М. Лермонтов)
- Збірник російських народних пісень (40) для одного голосу з фортепіано
Фортепіанні твори Редагувати
- «Іслам»
- Соната b-moll
- Колискова пісня
- Капріччо
- Пісня рибалки
- Думка
- Фантастична п'єса. Прядка.
- Пісня гондольєра. Гумореска
- Експромт на теми двох прелюдій Шопена
- Сім мазурок
- Іспанська мелодія
- три ноктюрни
- Новелета
- Мрії
- Три скерцо
- Іспанська серенада
- Тарантела
- Токата
- Полька
- В саду (Ідилія)
- Меланхолійний вальс
- Бравурний вальс
- Вальс-експромт
- Сім вальсів
- Ескізи, Tyrolienne
- Концерт Es-dur для фортепіано з оркестром
Обробки, що мають значення як самостійні твори Редагувати
- Фантазія на теми опери «Іван Сусанін»
- Транскрипція на «Жайворонка» Глінки
- Транскрипція на «Арагонську піхоту» Глінки
- Транскрипція на «Ніч в Мадриді» Глінки
- Вступ до «Втечі до Єгипту» Берліоза
- Неаполітанська пісня Ф. Ліста
- «Не говори», романс Глінки
- Berceuse В. Одоєвського
- Каватина з квартету Бетховена, ор. 130
- Романс з концерту Шопена, ор. 11
- Увертюра до опери «Ундіна» А. Львова
- Два вальс-капризи (перекладення вальсів О. С. Танєєва)
Для фортепіано в 4 руки
- Збірник 30 російських пісень
- Сюїта: а) Полонез, б) Пісенька без слів, в) Скерцо
Для двох фортепіано в 4 руки
- Бетховен. Квартет ор. 95, f moll
Для віолончелі з супроводом фортепіано Редагувати
- Романс
Хорові твори Редагувати
- Колискова пісня (для жіночих або дитячих голосів з супроводом малого оркестру або рояля),
- Дві билини для змішаного 4-х голосного хору: а) Микита Романович, б) Королевич з Кракова
- Кантата на відкриття пам'ятника Глінці
- Мазурка Шопена (перекладення для змішаного хору a capella, слова Л. Хом'якова)
Див. також Редагувати
- 6777 Балакірєв — астероїд, названий на честь композитора.
Коментарі Редагувати
- Відповідно до правил правопису 1993 року прикінцеве -рев у російських прізвищах має передаватися вже не як «-рєв», а як «-рев»
Примітки Редагувати
- ↑ Э. Балакирев // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 70–71.
- ↑ Балакирев, Милий Алексеевич // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1891. — Т. IIa. — С. 782–783.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Балакирев Милий Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Балакірєв Милій Олексійович [ 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Балакірев Мілій Олексійович [ 5 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Джерела Редагувати
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Федорова Г. М. О. Балакірев. К., 1953.