Мико́ла Андрі́йович Ри́мський-Корсако́в (рос. Николай Андреевич Римский-Корсаков; 6 (18) березня 1844, Тихвін, Новгородська губернія — 8 (21) червня 1908, маєток Любенськ, поблизу Луги, нині Ленінградська область) — російський композитор, педагог, диригент, громадський діяч, музичний критик; член Могутньої купки, автор 15 опер, 3 симфоній, симфонічних картин, камерно-інструментальної музики.
| Микола Андрійович Римський-Корсаков | |
|---|---|
| рос. Николай Андреевич Римский-Корсаков | |
| | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 6 (18) березня 1844 |
| Місце народження | Тихвін, Новгородська губернія |
| Дата смерті | 8 (21) червня 1908 (64 роки) |
| Місце смерті | маєток Любенськ, поблизу Луги, нині Ленінградська область |
| Причина смерті | інфаркт міокарда |
| Поховання | Тихвінське кладовищеd |
| Громадянство | Російська імперія |
| Національність | росіянин |
| Віросповідання | православ'я |
| Професії | композитор, диригент, музикознавець, автобіограф, музичний педагог, теоретик музики, викладач університету, військовослужбовець |
| Освіта | Морський кадетський корпус |
| Вчителі | Балакирев Мілій Олексійович |
| Відомі учні | Ігор Стравінський, Аренський Антон Степанович, Якименко Федір Степанович, Гречанінов Олександр Тихонович, Petr Petrovich Evstafʹevd, Yuliya Veysbergd, Глазунов Олександр Костянтинович, Март Саар і Климов Михайло Георгійович |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанр | опера, симфонія |
| Автограф | |
| Твори у Вікіджерелах Цитати у Вікіцитатах |
Українське коріння Римських-Корсакових Редагувати
Предок Римського-Корсакова, смоленський шляхтич Михайло Корсак, перебрався на Стародубщину у 2-й половині XVII ст., коли у цьому багатому краю Гетьманщини легко можна було поповнити свій капітал. Вдало одружившись з дочкою стародубського полковника, гетьманича Семена Самойловича, Михайло Корсак не лише оволодів значними маєтками, але й зміг їх зберегти після опали російського уряду на українського гетьмана та його родину. Мало того, Михайло Корсак отримав від уряду Петра І-го царську грамоту на володіння всіма маєтками тестя, у збиток іншому спадкоємцю, Григорію Гамалію. Таким чином син Михайла, Максим Корсак став уже одним з найбагатших стародубських можновладців. Діти Максима стали писатися Римськими-Корсаковими, вигадавши, що їхній рід нібито походить з самого Риму. Частина Римських-Корсакових перебралася на службу до Росії, частина ж залишилася на Стародубщині, тут вони володіли маєтками у ХІХ столітті. Микола Римський-Корсаков народився у Росії, в Новгородській губернії, але написав на українські мотиви оперу «Травнева ніч» за Гоголем, та оперу-колядку «Ніч перед Різдвом».
Біографія Редагувати
Микола Римський-Корсаков народився у провінційному містечку Тихвіні за 200 км від Санкт-Петербурга. Батько композитора — Андрій Петрович Римський-Корсаков (1784—1862) походив з дворянського роду, деякий час служив новгородським віце-губернатором, а потім Волинським цивільним губернатором, мати — Софія Василівна — дочка кріпачки і багатого поміщика Скарятіна, була досить освіченою жінкою. Сильний вплив на майбутнього композитора мав і його старший брат Воїн Андрійович — контр-адмірал, реорганізатор системи військово-морської освіти.
Роки навчання Редагувати
В дитинстві вчився грати на фортепіано вдома. Батьки майбутнього композитора хотіли бачити свого сина морським офіцером, і 1856 року віддали його навчатися до петербурзького Морського корпусу. Сам Римський-Корсаков завдяки листам від старшого брата, який служив на флоті, полюбив море, хоча до навчання за профілем моря не бачив.
Навчаючись у Морському корпусі, Римський-Корсаков, однак, не втрачає інтересу до музики. У 1859 році він почав брати уроки у піаніста Ф. А. Канілле, який в 1861 році познайомив Римського-Корсакова з М. О. Балакірєвим, навколо якого починав гуртуватися музичний гурток, що пізніше увійде в історію під назвою «Могутня купка». Вже на той час з Балакірєвим товаришували молоді композитори Мусоргський, Кюї, а також музикознавець Володимир Стасов. Знайомство з цими композиторами мало вирішальний вплив на формування особистості та естетичних поглядів Римського-Корсакова.
1862 року Римський-Корсаков закінчує морський корпус і бере участь у плаванні на кліпері «Алмаз» (1862—65), завдяки чому мав можливість побувати в багатьох країнах, зокрема у Великій Британії, США, Бразилії, Іспанії, Франції, Норвегії. Ця подорож стала для нього джерелом творчої фантазії на багато років. В 1864 році Римський-Корсаков отримав звання мічмана.
1870-ті — 1880-ті роки Редагувати
Після повернення до Петербургу Римський-Корсаков продовжив інтенсивні заняття музикою. Під впливом і керівництвом М. О. Балакірєва він створив 1-у симфонію (1861–1865), «Сербську фантазію» (1867), симфонічну музичну картину «Садко» (1867), 2-у симфонію «Антар» (1868), низку романсів тощо. На початку 1870-х Римський-Корсаков звернувся до оперного жанру, який згодом став провідним у його творчості. Так, 1872 року була завершена його перша опера — «Псковитянка», за драмою Л. О. Мея.
1872 року композитор одружився з піаністкою Надією Пургольд, яка народила двох синів — Андрія (1878—1940) та Григорія (1901—1965) і доньку Надію (1884—1971).
1871 року Римського-Корсакова запросили викладати до Петербургської консерваторії. Як згадував пізніше композитор, "Якби я хоч трішечки повчився, якби я хоч на крапельку знав більше, ніж знав насправді, то мені було б ясно, що я не можу і не маю права братися за запропоноване мені діло, що піти в професори було б з мого боку і нерозумно, і недобросовісно…
Відчуваючи прогалини в своїй освіті, композитор інтенсивно вивчає музично-теоретичні дисципліни. Він веде класи практичної композиції та інструментування, пише свою Третю симфонію — C-dur. Згодом діяльність Римського-Корсакова розширюється. У 1873—84 Римський-Корсаков працював інспектором духових оркестрів Морського відомства, в 1874—81 — директором Безкоштовної музичної школи, з 1874 виступає як симфонічний диригент, а пізніше і як диригент оперних спектаклів. У 1883-94 виконував обов'язки помічника керівничого Придворною співочою капелою. Серед найвідоміших його творів кінця 1870-х — 1880-х років — «Казка» (1880), Сімфонієтта (1885) і Фортепіанний концерт (1883), «Іспанське капричіо» (1887), «Шехеразада» (1888), а також опери «Травнева ніч» (1879) і «Снігуронька» (1881).
Попри те, що до кінця 1870-х років «Могутня купка» як згуртована група перестала існувати, Римський-Корсаков не втрачав активності у спілкуванні з колегами та у пропагуванні їхньої творчості. Своєрідним продовженням «Могутньої купки» у 1880-х роках став так званий Біляївський гурток, що об'єднувався навколо мецената Біляїва. Римський-Корсаков став художнім керівником видавничої та концертно-організаторської діяльності Біляїва, а після смерті мецената разом із композиторами Олександром Глазуновим та Лядовим увійшов до опікунської ради з керування всіма справами.
1890-ті — 1900-ті роки Редагувати
З 1889 року Римський-Корсаков зосереджується на оперній творчості. В наступні роки постають опери «Млада» (1889—1890), «Ніч перед Різдвом» (1895), «Садко» (1896), пролог до «Псковитянки» — одноактна «Бояриня Віра Шелога» і «Царева наречена» (обидві — 1898). У 1900-і рр. створюються «Казка про царя Салтана» (1900), «Сервілія» (1901), «Пан воєвода» (1903), «Легенда про невидимий град Кітеж» (1904) і «Золотий півник» (1907). У цей період композитор вивчав філософію, писав статті, переглянув і відредагував деякі зі своїх попередніх творів. Останні роки свого життя Римський-Корсаков працював над книжкою своїх спогадів, яку назвав «Літопис мого музичного життя».
Під час Революції 1905—07 Римський-Корсаков активно підтримав вимоги студентів-страйкарів, відкрито засудив дії реакційної адміністрації Петербурзької консерваторії, за що був звільнений з консерваторії, і поновлений на роботі лише після надання консерваторії часткових автономних прав і зміни керівництва.
Помер у маєтку Любенськ, поблизу Луги, нині Псковська область. Похований у Новодівочому монастирі в Петербурзі. В 1937 його прах був перенесений до Ленінградського пантеону-некрополя при Олександро-Невській лаврі.
Творчість Редагувати
Творчість Римського-Корсакова глибоко самобутня і разом з тим спирається на класичні традиції. Гармонійністю світосприймання, ясністю музичного мислення, витонченим артистизмом він є близьким до Глінки. Пов'язаний із передовими ідейно-художніми течіями 1860-х рр., Римський-Корсаков виявляв великий інтерес до народної творчості (склав збірник «Сто російських народних пісень», 1877; гармонізував пісні, зібрані Т. І. Філіпповим, — «40 народних пісень», 1882). Композитор використовує справжні зразки музичного фольклору й органічно обробляє пісенні інтонації у власних мелодіях. Захоплення фольклором, давньослов'янською міфологією, народними обрядами відобразилися в операх «Травнева ніч» (за М. В. Гоголем, 1879), «Снігуронька» (за О. М. Островським, 1881) — улюблений музичний твір Римського-Корсакова, який він вважав своїм найкращим, «Млада» (1890), «Ніч перед Різдвом» (за М. В. Гоголем, 1895).
Опери Редагувати
15 опер Римського-Корсакова демонструють розмаїтість жанрових (билина, казка, легенда, історико-побутова драма, лірико-побутова комедія), стильових, драматургійних, композиційних рішень (твори, що тяжіють до номерної структури й до безперервного розвитку, опери з масовими сценами й камерні, з розгорнутими ансамблями й без них). Найповніше дарування Римського-Корсакова виявилося в творах, пов'язаних зі світом казковості, з різноманітними формами російської народної творчості. Тут розкриваються його мальовничо-образотворчий талант, чистота лірики — щирої, але трохи споглядальної, без підвищеної емоційної напруженості.
Увага до внутрішнього світу людини, до психологічного розкриття образів виявилося в камерній опері «Моцарт і Сальєрі» (на текст О. С. Пушкіна, присвячена О. С. Даргомижському, 1897), в одноактній опері «Бояриня Віра Шелога» (пролог до «Псковитянки», 1898) і особливо в драмі на історико-побутовий сюжет «Царева наречена» (1898). Нові тенденції, характерні для російського мистецтва початку 20 ст., відобразилися в опері «Казка про царя Салтана» (за О. Пушкіним, 1900) з її підкреслено театральною умовністю й елементами стилізації народного лубка, в «осінній казочці» «Кощій Безсмертний» (1902), у якій казкова тематика трактується алегорично. Високі морально-філософські проблеми підняті в опері-легенді «Сказання про невидимий град Китеж і діву Февронію» (1904). Остання опера композитора — «небилиця в особах» «Золотий півник» (за О. Пушкіним, 1907) — нещадна сатира на царське самодержавство.
Основою оперної виразності Римський-Корсаков вважав спів. Важливу драматургійну роль у його операх виконує й оркестр, якому нерідко доручаються самостійні симфонічні картини, антракти, наприклад «Три дива» («Казка про царя Салтана»), «Битва при Керженці» («Сказання про невидимий град Китеж…»). Розглядаючи оперу насамперед як музичний твір, Римський-Корсаков також велике значення надавав її літературній основі — лібрето. Плідною була співдружність композитора з лібретистом В. І. Бєльським.
Симфонічні твори Редагувати
Симфонічна творчість Римського-Корсакова в порівнянні з оперною не настільки багатопланова. Образна конкретність музичного мислення композитора визначила його схильність до програмного й жанрового симфонізму. Звідси перевага таких типів і форм, як увертюра (фантазія), симфонічна картина, сюїта. Найвидатніші твори Римського-Корсакова для оркестру — «Іспанське капричіо» (1887) і симфонічна сюїта «Шехерезада» (1888). Композитор розширив і збагатив колористичні можливості цих жанрів, створив свою систему ладово-гармонійних засобів, в основі якої — складні лади (зокрема характерний звукоряд — гама Римського-Корсакова), оркестрування поєднує барвистість, блиск із ясністю, прозорістю.
Вокальні твори Редагувати
Вагоме місце у творчій спадщині Римського-Корсакова займає камерно-вокальна лірика. Написав 79 романсів, серед них — вокальні цикли «Навесні», «Поетові», «Біля моря».
Просвітницька і педагогічна діяльність Редагувати
Різнобічна діяльність Римського-Корсакова мала велике просвітницьке значення, насамперед, у пропагуванні творів російських композиторів. Зокрема, 1889 року Римський-Корсаков виступав з концертами на Паризькій Всесвітній виставці, де під його орудою прозвучали твори Глінки, Даргомижського, Бородіна, Мусоргського, Лядова. Завдяки редакторській роботі, були опубліковані й виконані опери «Кам'яний гість» Даргомижського, «Князь Ігор» Бородіна, «Борис Годунов» і «Хованщина» М. Мусоргського; Римський-Корсаков також підготував і видав, разом з Балакірєвим і А. К. Лядовим, оперні партитури М. Глінки.
Виняткове значення мала його педагогічна діяльність. Творець композиторської школи, Римський-Корсаков виховав 200 композиторів, диригентів, музикознавців, серед яких — О. К. Глазунов, А. К. Лядов, А. С. Аренський, М. М. Іпполітов-Іванов, І. Ф. Стравінський, О. В. Оссовський, В. Й. Малішевський, М. Я. Мясковський, С. С. Прокоф'єв, М. А. Баланчивадзе, Я. Вітолс, М. В. Лисенко, О. О. Спендіаров. Серед його учнів — полтавський викладач музики Микола Іванович Шванвич, батько вченого-ентомолога Б. М. Шванвича.
Частковим узагальненням педагогічного досвіду були його підручники гармонії й оркестровки, цінним історичним документом є автобіографічна книга «Літопис мого музичного життя» (1906).
Пам'ять Редагувати
В 1944 у місті Тихвін відкрито Дім-музей, в 1971 у Ленінграді — Музей-квартира Римського-Корсакова. Ім'я Римського-Корсакова носить Петербурзька консерваторія, в 1952 біля її будівлі, що на Театральній площі, встановлено пам'ятник композиторові.
Ім'я композитора носить Дитяча музична школа № 1 в Миколаєві, в 1978 році біля школи встановлено бюст.
На його честь названо астероїд 4534 Римський-Корсаков.
Список творів Редагувати
| Опери:
Кантати
та інші | Для оркестру:
та інші Інше
|
Вокальні твори, перекладені українською Редагувати
Книги Редагувати
- Літопис мого музичного життя(рос.)
- Практичний підручник гармонії(рос.)
- Основи оркестрування(рос.)
Музичні приклади Редагувати
- М.А.Римський-Корсаков. "Політ джмеля" з опери "Казка про царя Салтана"файл, аранжування для фортепіано та виконання С.Рахманінова
- М.А.Римський-Корсаков. Іспанське_капрічіофайл
- Арія Варязького гостя з опери "Садко"файл, виконує Ф.Шаляпін
Примітки Редагувати
- Г. Риман Гречаниновъ // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 398.
- Э. Римский-Корсаков // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1112–1115.
- Г. Риман Евстафьев // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1513.
- Евстафьев, Петр Петрович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1905. — Т. доп. Iа. — С. 723.
- Taruskin R. https://books.google.fr/books?id=IpYkDQAAQBAJ&printsec=frontcover&dq=Stravinsky+and+the+Russian+Traditions:+A+Biography+of+the+Works+Through&hl=fr&sa=X&ved=0ahUKEwjdouTm4bLlAhX56eAKHbC4BgcQ6AEIKzAA#v=onepage&q=Stravinsky%20and%20the%20Russian%20Traditions%3A%20A%20Biography%20of%20the%20Works%20Through&f=false — UC Press, 1996. — Vol. 2. — P. 1121. — ISBN 0-520-07099-2
- Олександр Лазаревський. Дневникъ генеральнаго хоружаго Николая Ханенка (1727—1753 г.) [ 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]. К., 1884, прим. 88, стор. 27-28.(рос.)
- Катерина Чеплянська. Стародубский уезд. Сёла и их жители. Стор. 3. [ 18 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- О. Грачёва. Из дворянского рода Корсаковых [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Римский-Корсаков Н. Летопись моей музыкальной жизни. — Москва, 1955.
- 1844-1908., Rimsky-Korsakov, Nikolay, (2004). Летопись моей музыкальной жизни. Soglasie. ISBN 5-86884-110-7. OCLC 61403804.
- Цитовано за [belcanto.ru]
- Про наступність цих гуртків детальніше див. у статтях Могутня купка
- Оссовский, Олександр Вячеславович (1871 — 1957), видатний музикознавець та критик, двоюрідний брат композитора Миколи Вілінського, див. Оссовський Олександр В'ячеславович
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
- Римський-Корсаков М. Захід тане рожевими тінями /Укр. пер. Б.Тена. — К.: Мистецтво, 1954. — 7 с.
- Римський-Корсаков Н. Ненастный день потух: Романс Укр. пер. Б.Тена. — К.: Мистецтво, (Б.г.). −7с.- Лит. текст: рус.> укр.
- Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії — К. : «Арт Економі» — 2012 — 388 с.
Джерела та література Редагувати
- Терещенко А. К. Римський-Корсаков Микола Андрійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 206. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Н. А. Римский-Корсаков [ 9 жовтня 2006 у Wayback Machine.](рос.)
- Музей М. А. Римського-Корсакова у м. Тихвін [ 19 лютого 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- Біографія на сайті hrono.ru [ 16 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Біографія на сайті «Русская идея» [ 21 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- Е. Гордеева. Римский-Корсаков//belcanto.ru [ 29 липня 2010 у Wayback Machine.]
- Ігор Роздобудько.Український рух на Стародубщині у 2-й половині 19-го ст. // Стародубщина. Нарис українського життя краю. [ 15 квітня 2014 у Wayback Machine.]
Література Редагувати
- Образцова Инна Михайловна. Николай Андреевич Римский—Корсаков. 1844—1908. Краткий очерк жизни и творчества. Книжка для юношества. — Ленинград : «Музыка», 1964. — 112 с. — 27 000 прим. (рос.)
- Оперы Римского-Корсакова. Путеводитель, М., 1976. (рос.)
- Рацкая Ц. С. Н. А. Римский-Корсаков. Изд. 2-е, перераб. — М., Музыка, 1977. — 112 с. 50.000 экз. (рос.)
- Римский-Корсаков Н. А. Летопись моей музыкальной жизни. М., 1982. (рос.)
- Кунин И. Ф. Н. А. Римский-Корсаков. М., 1988. (рос.)
- Gilseder Pals N. van, N. A. Rimsky-Korsakow, Lpz., 1914; его же, N. A. Rimsky-Korsakow.
- Opernschaffen nebst Skizze über Leben und Wirken, P.—Lpz., 1929; Markevitch I., Rimsky-Korsakov, P., 1934.
- Abraham G. H., Rimsky-Korsakov. A short biography, L., 1945.
- Burian К. V., N. A. Rimskij-Korsakov, Praha, 1949.
- Stromenger K., Mikotaj Rimski-Korsakow, Wroclaw, 1950.
- Hofmann R. M., Rimski-Korsakov, sa vie, son œuvre, P., 1958; Feuer M., Rimszkij-Korszakov, Bdpst, 1966.
Посилання Редагувати
- http://maysterni.com/publication.php?id=114556 [ 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- http://maysterni.com/publication.php?id=147172 [ 13 серпня 2020 у Wayback Machine.] (У зв'язку з оперою «Садко» Римського-Корсакова.)
- Сторінка, присвячена композиторові [ 7 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- Аудіозаписи, список творів [ 7 жовтня 2006 у Wayback Machine.] (рос.)
- (рос.)
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Николай Андреевич Римский-Корсаков |
| Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії. |