Лібрето

Лібре́то або лібре́тто (італ. libretto — книжечка) — літературна основа великого вокального твору, світського або духовного, наприклад, опери, оперети, ораторії, кантати.

Лібрето пишеться у віршах, переважно римованих. Для речитативів можливе використання прози. Сюжетами для лібрето служать в основному літературні твори, перероблені згідно з музичними вимогами. Інколи лібрето — самостійна праця лібретиста чи автора опери, наприклад, Вагнера, А. Н. Сєрова («Юдифь»). У видання лібрето інколи включаються ноти з метою надати основні теми твору чи його найкращі місця. Часто лібрето лише коротко пояснює події, що відбуваються на сцені, без відтворення слів арій, речитативів тощо.

Примітки

1. Лібрето // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
2. Лібретто // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
3. Цимбалюк, Олена (2020). (PDF) (Лекція) (укр.). Львів: ЛЬВІСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИім. І. БОБЕРСЬКОГО Кафедра хореографії та мистецтвознавства. с. 4–5. Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 15 липня 2021. «Лібретто (в перекладі з італійського – libretto – книжечка) має двазначення: 1) сценарій; 2) переказ сюжету балету в програмці спектаклю..» 

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)

Посилання

• Лібрето // Українська музична енциклопедія. Т. 3: [Л – М] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — С. 151.
• Лібрето // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 556.
• https://ifsk.sumdu.edu.ua/images/doc/konf_IFSK_2020_Zbirnuk.pdf [ 15 липня 2021 у Wayback Machine.]