Речитати́в (італ. recitativo) — протяжне проказування, що наближається і до декламації, і до співу. Текстовою основою речитативу може бути як поезія, так і проза.
Розрізняють види речитативу:
- Сухий (secco) і аккомпанірованний (accompagnato);
- Розмірений (a tempo);
- Співучий (те саме, що аріозо).
У всіх видах речитативу велике значення має правильна, осмислена декламація.
У вокальній музиці бароко і віденської класики використовувалися речитативи secco і accompagnato, пізніше різні види речитативу нерідко змішувалися.
В операх і ораторіях речитатив зазвичай супроводжується сухим акомпанементом і виконує функцію зв'язок між аріями. При цьому в речитативу відбивається драматична дія, а в аріях — емоційна реакція персонажів на нього.
Сухий речитатив Редагувати
Співак співає під акомпанемент basso continuo, який реалізується зазвичай як послідовність акордів (без орнаментики і мелодійних фігур) і не висловлює настрої, а тільки служить для вказівки співаку тональності і для підкреслення розділових знаків. Акорди беруться переважно там, де в речитативі є перерва. Іноді в проміжку між двома фразами, що мають перерву, вставляється короткий ритурнель з фігурою, що виражає настрій. Такий речитатив має дуже мало мелодійного змісту. На кожен склад тексту потрібно тільки один звук. Форма такого речитативу невизначена і знаходиться в повній залежності від тексту. Співаком він виконується вільно, не в темп.
Речитатив accompagnato Редагувати
На відміну від сухого речитативу, де співака супроводжує лише партія basso continuo (на органі, клавесині та ін.), В речитативі accompagnato (італ. accompagnato, буквально «з акомпанементом») зайняті інструменти з виписаними партіями (аж до цілого оркестру). Цей тип речитативу отримав розвиток в високому бароко (пасіони Й. С. Баха) і в музиці епохи класицизму (опери К. Ф. Глюка, А. Сальєрі і т. ін.).
Розмірений речитатив Редагувати
Речитатив розмірений (a tempo) буває в різному розмірі — 4/4, 3/4 тощо. Під час співу речитативу, не дуже багатого мелодією, акомпанемент йде суцільно, у вигляді акордів, що витримуються або виконуваних тремоло. Проведеного мотиву, тобто малюнка, в такому акомпанементі немає. Форма невизначена, чергування тональностей довільне. Кожному складу відповідає одна нота. Виповнюється такий речитатив в темп і деригується суцільно.
Співучий речитатив Редагувати
Співучий речитатив (аріозний спів) — найбільш розвинена форма речитативу. Вокальна партія відрізняється мелодійним змістом. Одному складу слова можуть іноді відповідати два і більше звука. Як і розмірений, цей речитатив не обмежений модуляційним планом. Форма найчастіше вільна. Музичний зміст акомпанементу, у порівнянні з попередніми речитативом, є багатшими як в гармонійному, так і в ритмічному відношенні; в ньому проводиться фігура (мотив).
Спів, що має велику закінченість, але позбавлене колінного складу, називається аріозо.
Джерело Редагувати
- Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)
Посилання Редагувати
- Речитатив // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1584. — 1000 екз.
- [https://archive.org/stream/literaturoznavchat2#page/n321/mode/2up Рецитація; Речитатив] // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 321.
Примітки Редагувати
- Кендал А. Хроніка класичної музики = The Cronicle of Classical Music / Н. Енукидзе. — Издательский дом «Классика-XXI», 2006. — С. 274. — ISBN 5-89817-147-9.
| Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |