Аріо́зо (італ. arioso — співуче, подібно до арії) — вища речитативна форма, яка різко відрізняється від низьких форм: сухого речитативу (recitativo secco) і речитативу в темпі (а tempo) - великим мелодійним вмістом у партії голосу та великим інтересом і складністю в акомпанементі.
Аріозо — сольний вокальний номер в опері (кантаті, ораторії), різновидність арії, від якої відрізняється меншим розміром і наспівно-декламаційним характером (наприклад, аріозо Тараса «Що у світі є святіше понад наше побратимство» в опері Лисенка «Тарас Бульба»).
Аріозо - це також вокальний твір невеликих розмірів, що не має певної форми, як, наприклад, пісня, що пишеться у колінному складі; за об'ємом вона відповідає арієтте. В новітній час багато композиторів дають невеликій арії назву аріозо. Зразками аріозо можуть служити вагнерівські співочі речитативи.
Аріозо виникло з мелодичного речитативу.
Література Редагувати
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
| Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |