www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гуго Ріман Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності Будь ласка допоможіть удоско

Гуго Ріман

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (грудень 2018)
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (грудень 2018)
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (грудень 2018)

Гуго Ріман (1849—1919) — німецький теоретик, автор великої кількості творів наукового, науково-популярного і дидактичного характеру; педагог, серед відомих учнів — композитор і диригент Макс Регер, публіцист Ганс Пфіцнер; обдарований піаніст; лексикограф — є автором-укладачем одного з найпоширеніших музичних словників (нім. Musik-Lexikon); автор музичних творів (симфонія, камерно-інструментальні та фортепіанні п'єси); один із засновників сучасного музикознавства, який висвітлював у своїх працях питання музичної форми, гармонії, контрапункту, історії музики, фольклористики, акустики, сольфеджіо, інструментування, методики фортепіанного виконавства, історії теоретичного музикознавства, музичної психологія, естетики. Відтак, ім'я Г. Рімана набуло інструктивного значення та стало певним брендом свого часу.

Гуго Ріман
нім. Hugo Riemann
Народився 18 липня 1849(1849-07-18)[…]
Зондерсгаузен, Німеччина
Помер 10 липня 1919(1919-07-10)[…] (69 років)
Лейпциг, Саксонія, Вільна держава Пруссія, Веймарська республіка, Німецька імперія
Поховання
Südfriedhof Leipzigd : 

Країна  Німеччина
Діяльність диригент, композитор, музикознавець, письменник, теоретик музики, музичний педагог, викладач університету, піаніст
Галузь музикознавство
Alma mater Університет Фрідріха-Вільгельма[d], Тюбінгенський університет і Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона
Науковий ступінь докторський ступінь
Відомі учні Stoyan Brashovanovd і Макс Регер
Знання мов німецька
Заклад Лейпцизький університет

Біографія Редагувати

Народився майбутній теоретик у Гросмельрі, поблизу Зондерсхаузена. Батько Гуго Рімана — Роберт Ріман — був поміщиком та окружним головою, композитором-любителем, перу якого належить навіть опера «Б'янка Сіфреді» (1881); саме батько став першим вчителем свого сина.

Історію літератури Ріман студіював у Берліні, після чого продовжив навчання в Тюбінгезі, де вивчав філософію в Крістофа фон Зігварта, історію — в Юлія Войцзеккера, історію мистецтв — у Б. Куглера та естетику — в Карла Кьостліна. В 1871 році вступив до Лейпцизької консерваторії, де його наставниками були Карл Райнеке, Ернст Фрідріх Ріхтер і Саломон Ядассон. У 1873 році Ріман запропонував до захисту в Лейпцізькому університеті дисертацію «Про музичний слух» (Über das musikalische Hören), присвячену фізіологічним та психологічним основам музики, однак вона не була захищена (згодом Ріман захистив її в Гьотінгені).

Із 1874 року Ріман викладав у Білефельді, диригував місцевим оркестром; у 1878 році захистив другу дисертацію в Лейпцигу, присвячену історії нотного запису, і до 1880 року викладав тут, після чого протягом року викладав та керував хором у Бромберзі, а в 1881—1890 роках був професором фортепіано та теорії музики в Гамбурзькій консерваторії. В 1890 році протягом нетривалого періоду викладав у рідному Зондерсхаузені, де його учнем був Макс Регер, згодом до 1895 року працював у Вісбадені, де в нього недовго займався Ханс Пфіцнер; врешті з 1895 року остаточно облаштувався в Лейпцигу, ставши в 1901 році екстраординарним, а в 1905 році — ординарним професором університету. В 1908 році Ріман очолив музичний Колегіум (Collegium musicum), що в 1914 році був переформатований у Саксонський державний науково-дослідницький інститут музикознавства (Staatlich sächsisches Forschungsinstitut für Musikwissenschaft).

Наукова спадщина Редагувати

Наукова спадщина Г. Рімана вражає своїми масштабами. Основний перелік наукових праць:

  • Katechismus der Musik (Allgemeine Musiklehre), 1888 - Катехізис музики (Загальний підручник музики)
  • Katechismus der Musikgeschichte, 1888 - Катехізис історії музики
  • Katechismus der Musikinstrumente (Instrumentationslehre), 1888 - Катехізис музичних інструментів
  • Katechismus der Orgel (Orgellehre), 1888 - Катехізис органу
  • Katechismus des Klavierspiels, 1888 - Катехізис фортепіанної гри
  • Lehrbuch des einfachen, doppelten und imitierenden Kontrapunkts, 1888 - Підручник простого, подвійного і імітаційного контрапункту
  • Katechismus der Kompositionslehre (Musikalische Formenlehre), 1889 - Катехізис вчення про композицію (Вчення про музичні форми)
  • Katechismus des Generalbass-Spiels (Harmonie-übugen am Klavier), 1889 - Катехізис гри генерал-басу
  • Katechismus des Musik-Diktats (Systematische GehOrsbildung), 1889 - Катехізис музичного диктанту
  • Katechismus der Fugen-Komposition [Das wobltemperirte Clavier], 1890—1891, III [Die Kunst der Fuge], 1894 - Катехізис композиції фуги
  • Katechismus der Harmonie-und Modulationslehre, 1890 - Катехізис вчення про гармонію і модуляцію
  • Katechismus der Phrasierung (praktische Anleitung zum Phrasieren), 1890 - Катехізис фразування
  • Katechismus der Akustik (Musikwissenschaft), 1891 - Катехізис акустики
  • Katechismus der Gesangskomposition 1891 - Катехізис вокальної композиції
  • Katechismus der Orchestrierung, 1902 - Катехізис оркестровки
  • Anleitung zum Partiturspiel, 1902 - Керівництво з читки партитур
  • Handbuch der Musikgeschichte, 1903—1913 - Керівництво з історії музики
  • Kleines Handbuch der Musikgeschichte mit Periodisierung nach Stilprinzipien und Formen, 1908 - Коротке керівництво з історії музики з періодизацією по стилях і формі
  • Geschichte der Musik seit Beethoven (1800—1900), 1901 - Історія музики, починаючи від Бетховена (1800 – 1900)
  • Studien zur Geschichte der Notenschrift, 1878 - Дослідження з історії нотного письма
  • Die Entwickelung unserer Notenschrift,1882 - Розвиток нашої нотації
  • Geschichte der Musikthcorie IX – XIX. Jahrhundert, 1898 - Історія музичної теорії IX – XIX століть
  • Die byzantinische Notenschrift im 10. bis 15. Jahrhundert, 1909 - Візантійська нотація з Х по XV століття
  • Musikalische Syntaxis: Grundriss einer harmonischen Satzbildungslehre, 1877 - Музичний синтаксис: основи вчення про гармонічну будову
  • Grosse Kompositionslehre, 1: Der Ьоmоphone Satz (1902); 11: Derpolyphone Satz (1903); : Der Orchestersatz und der dramatische Gesangsstil (1913) - Велике вчення про композицію: Т. І: Гомофонні форми; Т. ІІ: Поліфонічні форми; Т. III: Оркестровка та драматичний вокальний стиль
  • L. van Beethovens siimtliche Klavier-Solosonaten: iisthetische und formatechnische Analyse mit historischen Notizen, I (Berlin, 1918); 11 (1919); III (1919) - Всі фортепіанні сонати Л. Бетховена: естетичний і формально-технічний аналіз з історичними зауваженнями.
  • System der musikalischen Rhythmik und Metrik, 1903 - Система музичного ритму і метра
  • Vereinfachte Harmonielehre oder die Lehre von den tonalen Funktionen der Akkorde, 1893 - Полегшена гармонія чи вчення про тональні функції акордів
  • Systematische Modulationslehre als Grundlage der musikalischen Formenlehre,1887 - Систематичне вчення про модуляції як основа вчення про музичні форми
  • Neue Schule der Melodik: Entwurf einer Lehre des Kontrapunkts nach einer neuen Methode (1883) - Нова школа мелодики: ескіз вчення про контрапункт за новим методом
  • Musik-Lexikon (1882) - Музичний словник

Г. Ріман завершив великий період у розвитку музичної теорії. Хоча він й охопив майже два десятиліття XX століття, однак, за своєю науковою значимістю, а саме методологією та практикою, належить швидше до XIX століття. Разом з тим він безсумнівно підготував й нову науку, передусім, розширивши сферу музичних досліджень: Г. Ріман вийшов за межі професійної європейської музики, він багато зробив для вивчення мистецтва старовини (Середньовіччя, Відродження) і музичної еволюції в цілому. Теорія Г. Рімана складає основу сучасного вчення щодо гармонії. Значна кількість ріманівських тверджень заклали фундамент і сучасного вчення про музичну форму.

Теоретична праця "Музичний синтаксис" Редагувати

На відміну від методичної стриманості ріманівських праць, його «Музичний синтаксис» є зібранням музично-теоретичних ідей, репрезентованих в коротких ескізних формулюваннях. Ядро «Музичного синтаксису» утворює вчення про гармонію, зокрема, теоретичне вчення, методологія якого перебуває в кореляції гармонії та форми, послідовно проведеної на різних, ієрархічно вибудуваних і співвіднесених за принципом аналогії гармонічних рівнях; аналогія базується на «співвідношеннях з центром», що забезпечує їх внутрішню єдність.

Тут Г. Ріман «мислить слухом», піднімаючи питання щодо певних особливостей сприйняття слухачем і окремих елементів, і музичного цілого, як наслідок, торкаючись проблем музичної психології: «Слухання музики є порівняльним сприйняттям. У музиканта, що досягнув високого рівня самосвідомості, ми, безсумнівно, можемо назвати це мисленням. Те, що дилетант називає відчуттям, філософ іменує уявленням, що утворюється з примітивної стадії смислового враження, і його ознака — порівняння з іншими» (Riemann H. Musikalische Syntaxis. Grundriss einer harmonischen Satzbildungslehre. Leipzig, 1877. S.1).

«Примітивною стадією» чи найпростішим слуховим уявленням Г. Ріман називає уявлення одного звуку без врахування його значення для співзвуччя, а також, уявлення про співзвуччя без уваги до його положення серед інших співзвуч. Теоретик розробляє своє вчення про гармонію на дуалістичній основі обертонового та унтертоногово ряду.

Центральним в ріманівській праці є поняття тези (These), яким він іменує процес становлення співзвуччя в якості головного (мається на увазі не тоніка, а ширше — головне співзвуччя, що є визначальним в певний момент послідовності різних музичних явищ). Цей процес може утворюватися за рахунок елементарного повторення, що утверджує співзвуччя, чи за допомогою поєднання певного числа різних співзвуч, при якому виявляється те єдине головне співзвуччя як точка поєднання всіх відношень. В якості ілюстрації Ріман наводить фрагмент аналізу експромту Шуберта ор. 90 № 2 Ges-dur. Показово, що в «Музичному синтаксисі» аналізи музичних творів малочисельні та представлені суто теоретично, без нотного тексту.

Г. Ріман зауважує, що зміст тези формується співзвуччям, яке вона утворює, а послідовність тез, відповідно, гармонічними кроками цих співзвуч. Теоретик рішуче абстрагується від зовнішнього боку реальних послідовних співзвуч: важливим моментом в поєднанні тез є не гармонічний крок від останнього акорду однієї до першого акорду іншої, але й від головного співзвуччя однієї до головного співзвуччя іншої. Відтак, Г. Ріман, на противагу більш пізнім працям, репрезентує тут абстрактне поєднання співзвуч, без нотних прикладів і виписаних правил, тим самим проходячи повз помилкове твердження щодо синтезу двох різних дисциплін — вчення про гармонію і голосоведіння. Із гармонічних кроків на першому місці стоїть, безперечно, квартове співвідношення, однак й терцієвим крокам вчений приписує тут самостійне, хоч і другорядне значення.

До ріманівської тези цілком можна застосувати визначення ступеню, як більш високої абстрактної одиниці, що об'єднує інколи й декілька гармоній, кожна з яких може розглядатися в якості самостійного тризвуку чи септакорду, як «Внутрішня єдність». Навіть слово «ступінь» Г. Ріман використовує там, де говорить про збереження одного центру при поєднанні тез.

Г. Ріман в «Музичному синтаксисі» готує гармонічне «вчення про шари». Кожен шар, завдяки своєму центротяжінню, подібний до іншого та функціонує як складова частина системи більш високого порядку, своєрідне «semper idem», але не в горизонтальному голосоведінні, а у вертикальній гармонічній площині.

Праця «Музичний синтаксис» Г. Рімана, з одного боку, демонструє відносини між гармонічними мікро- та макроструктурами в системі шарів, що дозволяє оцінити значення окремих співзвуч і гармонічної цілісності назагал. З іншого ж боку, теоретик вдається лише до теоретичної рефлексії, не здійснюючи аналітико-методичного втілення своєї теорії шарів, відтак зв'язок з іншими музичними параметрами залишається нерозкритим. У наступних етапах розвитку своєї музично-теоретичної концепції Г. Ріман відходить від моделі гармонічної ієрархії, вважаючи більш доцільним чітку квадратну метро-ритмічну структуру, ніж абстрактні гармонійні одиниці. Дотримуючись свого принципу, вчений розмежовує теоретичне і практичне вчення про гармонію. На думку багатьох дослідників, зокрема Карла Дальхауза, подібний напрямок еволюції ріманівської теорії знаменує крах у спробах встановлення зв'язку теоретичного вчення про гармонію і композицію та побудовою містка між строгою науковістю та музичною практикою.

Г. Ріман відштовхується від суто гармонічної логіки як першооснови, приписуючи гармонії формотворне значення. Праці музикознавця символізують кінець великої історико-теоретичної епохи, в центрі якої, починаючи з Жана Філіпа Рамо, було закладено теоретичне вчення. Г. Ріман вірив у можливості вічної, обґрунтованої абсолютної теорії, яка увінчувала б все розмаїття явищ музичного світу. Вона зберігала для нього свою недоторканість навіть тоді, коли суперечила реальності.

Примітки Редагувати

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118600877 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  3. ↑ SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  4. Tübingen University Archives — 1865.
    d:Track:Q2496275d:Track:Q153978
  5. (Холопов Ю. Функціональна теорія Г. Рімана [Підготовка до друку В. С. Ценової]. М.: Композитор, 2006. — с. 299—330.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Cya stattya potrebuye dodatkovih posilan na dzherela dlya polipshennya yiyi perevirnosti Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Zvernitsya na storinku obgovorennya za poyasnennyami ta dopomozhit vipraviti nedoliki Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno gruden 2018 Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti gruden 2018 Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin gruden 2018 Gugo Riman 1849 1919 nimeckij teoretik avtor velikoyi kilkosti tvoriv naukovogo naukovo populyarnogo i didaktichnogo harakteru pedagog sered vidomih uchniv kompozitor i dirigent Maks Reger publicist Gans Pficner obdarovanij pianist leksikograf ye avtorom ukladachem odnogo z najposhirenishih muzichnih slovnikiv nim Musik Lexikon avtor muzichnih tvoriv simfoniya kamerno instrumentalni ta fortepianni p yesi odin iz zasnovnikiv suchasnogo muzikoznavstva yakij visvitlyuvav u svoyih pracyah pitannya muzichnoyi formi garmoniyi kontrapunktu istoriyi muziki folkloristiki akustiki solfedzhio instrumentuvannya metodiki fortepiannogo vikonavstva istoriyi teoretichnogo muzikoznavstva muzichnoyi psihologiya estetiki Vidtak im ya G Rimana nabulo instruktivnogo znachennya ta stalo pevnim brendom svogo chasu Gugo Rimannim Hugo RiemannNarodivsya 18 lipnya 1849 1849 07 18 1 2 Zondersgauzen NimechchinaPomer 10 lipnya 1919 1919 07 10 1 2 69 rokiv Lejpcig Saksoniya Vilna derzhava Prussiya Vejmarska respublika Nimecka imperiyaPohovannya Sudfriedhof Leipzigd Krayina NimechchinaDiyalnist dirigent kompozitor muzikoznavec pismennik teoretik muziki muzichnij pedagog vikladach universitetu pianistGaluz muzikoznavstvoAlma mater Universitet Fridriha Vilgelma d Tyubingenskij universitet 4 i Lejpcizka visha shkola muziki j teatru imeni Feliksa MendelsonaNaukovij stupin doktorskij stupinVidomi uchni Stoyan Brashovanovd i Maks RegerZnannya mov nimecka 2 Zaklad Lejpcizkij universitet Mediafajli u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Naukova spadshina 3 Teoretichna pracya Muzichnij sintaksis 4 PrimitkiBiografiya RedaguvatiNarodivsya majbutnij teoretik u Grosmelri poblizu Zondershauzena Batko Gugo Rimana Robert Riman buv pomishikom ta okruzhnim golovoyu kompozitorom lyubitelem peru yakogo nalezhit navit opera B yanka Sifredi 1881 same batko stav pershim vchitelem svogo sina Istoriyu literaturi Riman studiyuvav u Berlini pislya chogo prodovzhiv navchannya v Tyubingezi de vivchav filosofiyu v Kristofa fon Zigvarta istoriyu v Yuliya Vojczekkera istoriyu mistectv u B Kuglera ta estetiku v Karla Kostlina V 1871 roci vstupiv do Lejpcizkoyi konservatoriyi de jogo nastavnikami buli Karl Rajneke Ernst Fridrih Rihter i Salomon Yadasson U 1873 roci Riman zaproponuvav do zahistu v Lejpcizkomu universiteti disertaciyu Pro muzichnij sluh Uber das musikalische Horen prisvyachenu fiziologichnim ta psihologichnim osnovam muziki odnak vona ne bula zahishena zgodom Riman zahistiv yiyi v Gotingeni Iz 1874 roku Riman vikladav u Bilefeldi diriguvav miscevim orkestrom u 1878 roci zahistiv drugu disertaciyu v Lejpcigu prisvyachenu istoriyi notnogo zapisu i do 1880 roku vikladav tut pislya chogo protyagom roku vikladav ta keruvav horom u Bromberzi a v 1881 1890 rokah buv profesorom fortepiano ta teoriyi muziki v Gamburzkij konservatoriyi V 1890 roci protyagom netrivalogo periodu vikladav u ridnomu Zondershauzeni de jogo uchnem buv Maks Reger zgodom do 1895 roku pracyuvav u Visbadeni de v nogo nedovgo zajmavsya Hans Pficner vreshti z 1895 roku ostatochno oblashtuvavsya v Lejpcigu stavshi v 1901 roci ekstraordinarnim a v 1905 roci ordinarnim profesorom universitetu V 1908 roci Riman ocholiv muzichnij Kolegium Collegium musicum sho v 1914 roci buv pereformatovanij u Saksonskij derzhavnij naukovo doslidnickij institut muzikoznavstva Staatlich sachsisches Forschungsinstitut fur Musikwissenschaft Naukova spadshina RedaguvatiNaukova spadshina G Rimana vrazhaye svoyimi masshtabami Osnovnij perelik naukovih prac 5 Navchalni posibniki z riznih temKatechismus der Musik Allgemeine Musiklehre 1888 Katehizis muziki Zagalnij pidruchnik muziki Katechismus der Musikgeschichte 1888 Katehizis istoriyi muziki Katechismus der Musikinstrumente Instrumentationslehre 1888 Katehizis muzichnih instrumentiv Katechismus der Orgel Orgellehre 1888 Katehizis organu Katechismus des Klavierspiels 1888 Katehizis fortepiannoyi gri Lehrbuch des einfachen doppelten und imitierenden Kontrapunkts 1888 Pidruchnik prostogo podvijnogo i imitacijnogo kontrapunktu Katechismus der Kompositionslehre Musikalische Formenlehre 1889 Katehizis vchennya pro kompoziciyu Vchennya pro muzichni formi Katechismus des Generalbass Spiels Harmonie ubugen am Klavier 1889 Katehizis gri general basu Katechismus des Musik Diktats Systematische GehOrsbildung 1889 Katehizis muzichnogo diktantu Katechismus der Fugen Komposition Das wobltemperirte Clavier 1890 1891 III Die Kunst der Fuge 1894 Katehizis kompoziciyi fugi Katechismus der Harmonie und Modulationslehre 1890 Katehizis vchennya pro garmoniyu i modulyaciyu Katechismus der Phrasierung praktische Anleitung zum Phrasieren 1890 Katehizis frazuvannya Katechismus der Akustik Musikwissenschaft 1891 Katehizis akustiki Katechismus der Gesangskomposition 1891 Katehizis vokalnoyi kompoziciyi Katechismus der Orchestrierung 1902 Katehizis orkestrovki Anleitung zum Partiturspiel 1902 Kerivnictvo z chitki partiturIstoriya muzikiHandbuch der Musikgeschichte 1903 1913 Kerivnictvo z istoriyi muziki Kleines Handbuch der Musikgeschichte mit Periodisierung nach Stilprinzipien und Formen 1908 Korotke kerivnictvo z istoriyi muziki z periodizaciyeyu po stilyah i formi Geschichte der Musik seit Beethoven 1800 1900 1901 Istoriya muziki pochinayuchi vid Bethovena 1800 1900 Istoriya muzichnoyi teoriyi ta notaciyiStudien zur Geschichte der Notenschrift 1878 Doslidzhennya z istoriyi notnogo pisma Die Entwickelung unserer Notenschrift 1882 Rozvitok nashoyi notaciyi Geschichte der Musikthcorie IX XIX Jahrhundert 1898 Istoriya muzichnoyi teoriyi IX XIX stolit Die byzantinische Notenschrift im 10 bis 15 Jahrhundert 1909 Vizantijska notaciya z H po XV stolittyaKompoziciyaMusikalische Syntaxis Grundriss einer harmonischen Satzbildungslehre 1877 Muzichnij sintaksis osnovi vchennya pro garmonichnu budovu Grosse Kompositionslehre 1 Der omophone Satz 1902 11 Derpolyphone Satz 1903 Der Orchestersatz und der dramatische Gesangsstil 1913 Velike vchennya pro kompoziciyu T I Gomofonni formi T II Polifonichni formi T III Orkestrovka ta dramatichnij vokalnij stil L van Beethovens siimtliche Klavier Solosonaten iisthetische und formatechnische Analyse mit historischen Notizen I Berlin 1918 11 1919 III 1919 Vsi fortepianni sonati L Bethovena estetichnij i formalno tehnichnij analiz z istorichnimi zauvazhennyami MetroritmSystem der musikalischen Rhythmik und Metrik 1903 Sistema muzichnogo ritmu i metraGarmoniyaVereinfachte Harmonielehre oder die Lehre von den tonalen Funktionen der Akkorde 1893 Polegshena garmoniya chi vchennya pro tonalni funkciyi akordiv Systematische Modulationslehre als Grundlage der musikalischen Formenlehre 1887 Sistematichne vchennya pro modulyaciyi yak osnova vchennya pro muzichni formiKontrapunktNeue Schule der Melodik Entwurf einer Lehre des Kontrapunkts nach einer neuen Methode 1883 Nova shkola melodiki eskiz vchennya pro kontrapunkt za novim metodomSlovnikiMusik Lexikon 1882 Muzichnij slovnikG Riman zavershiv velikij period u rozvitku muzichnoyi teoriyi Hocha vin j ohopiv majzhe dva desyatilittya XX stolittya odnak za svoyeyu naukovoyu znachimistyu a same metodologiyeyu ta praktikoyu nalezhit shvidshe do XIX stolittya Razom z tim vin bezsumnivno pidgotuvav j novu nauku peredusim rozshirivshi sferu muzichnih doslidzhen G Riman vijshov za mezhi profesijnoyi yevropejskoyi muziki vin bagato zrobiv dlya vivchennya mistectva starovini Serednovichchya Vidrodzhennya i muzichnoyi evolyuciyi v cilomu Teoriya G Rimana skladaye osnovu suchasnogo vchennya shodo garmoniyi Znachna kilkist rimanivskih tverdzhen zaklali fundament i suchasnogo vchennya pro muzichnu formu Teoretichna pracya Muzichnij sintaksis RedaguvatiNa vidminu vid metodichnoyi strimanosti rimanivskih prac jogo Muzichnij sintaksis ye zibrannyam muzichno teoretichnih idej reprezentovanih v korotkih eskiznih formulyuvannyah Yadro Muzichnogo sintaksisu utvoryuye vchennya pro garmoniyu zokrema teoretichne vchennya metodologiya yakogo perebuvaye v korelyaciyi garmoniyi ta formi poslidovno provedenoyi na riznih iyerarhichno vibuduvanih i spivvidnesenih za principom analogiyi garmonichnih rivnyah analogiya bazuyetsya na spivvidnoshennyah z centrom sho zabezpechuye yih vnutrishnyu yednist Tut G Riman mislit sluhom pidnimayuchi pitannya shodo pevnih osoblivostej sprijnyattya sluhachem i okremih elementiv i muzichnogo cilogo yak naslidok torkayuchis problem muzichnoyi psihologiyi Sluhannya muziki ye porivnyalnim sprijnyattyam U muzikanta sho dosyagnuv visokogo rivnya samosvidomosti mi bezsumnivno mozhemo nazvati ce mislennyam Te sho diletant nazivaye vidchuttyam filosof imenuye uyavlennyam sho utvoryuyetsya z primitivnoyi stadiyi smislovogo vrazhennya i jogo oznaka porivnyannya z inshimi Riemann H Musikalische Syntaxis Grundriss einer harmonischen Satzbildungslehre Leipzig 1877 S 1 Primitivnoyu stadiyeyu chi najprostishim sluhovim uyavlennyam G Riman nazivaye uyavlennya odnogo zvuku bez vrahuvannya jogo znachennya dlya spivzvuchchya a takozh uyavlennya pro spivzvuchchya bez uvagi do jogo polozhennya sered inshih spivzvuch Teoretik rozroblyaye svoye vchennya pro garmoniyu na dualistichnij osnovi obertonovogo ta untertonogovo ryadu Centralnim v rimanivskij praci ye ponyattya tezi These yakim vin imenuye proces stanovlennya spivzvuchchya v yakosti golovnogo mayetsya na uvazi ne tonika a shirshe golovne spivzvuchchya sho ye viznachalnim v pevnij moment poslidovnosti riznih muzichnih yavish Cej proces mozhe utvoryuvatisya za rahunok elementarnogo povtorennya sho utverdzhuye spivzvuchchya chi za dopomogoyu poyednannya pevnogo chisla riznih spivzvuch pri yakomu viyavlyayetsya te yedine golovne spivzvuchchya yak tochka poyednannya vsih vidnoshen V yakosti ilyustraciyi Riman navodit fragment analizu ekspromtu Shuberta or 90 2 Ges dur Pokazovo sho v Muzichnomu sintaksisi analizi muzichnih tvoriv malochiselni ta predstavleni suto teoretichno bez notnogo tekstu G Riman zauvazhuye sho zmist tezi formuyetsya spivzvuchchyam yake vona utvoryuye a poslidovnist tez vidpovidno garmonichnimi krokami cih spivzvuch Teoretik rishuche abstraguyetsya vid zovnishnogo boku realnih poslidovnih spivzvuch vazhlivim momentom v poyednanni tez ye ne garmonichnij krok vid ostannogo akordu odniyeyi do pershogo akordu inshoyi ale j vid golovnogo spivzvuchchya odniyeyi do golovnogo spivzvuchchya inshoyi Vidtak G Riman na protivagu bilsh piznim pracyam reprezentuye tut abstraktne poyednannya spivzvuch bez notnih prikladiv i vipisanih pravil tim samim prohodyachi povz pomilkove tverdzhennya shodo sintezu dvoh riznih disciplin vchennya pro garmoniyu i golosovedinnya Iz garmonichnih krokiv na pershomu misci stoyit bezperechno kvartove spivvidnoshennya odnak j terciyevim krokam vchenij pripisuye tut samostijne hoch i drugoryadne znachennya Do rimanivskoyi tezi cilkom mozhna zastosuvati viznachennya stupenyu yak bilsh visokoyi abstraktnoyi odinici sho ob yednuye inkoli j dekilka garmonij kozhna z yakih mozhe rozglyadatisya v yakosti samostijnogo trizvuku chi septakordu yak Vnutrishnya yednist Navit slovo stupin G Riman vikoristovuye tam de govorit pro zberezhennya odnogo centru pri poyednanni tez G Riman v Muzichnomu sintaksisi gotuye garmonichne vchennya pro shari Kozhen shar zavdyaki svoyemu centrotyazhinnyu podibnij do inshogo ta funkcionuye yak skladova chastina sistemi bilsh visokogo poryadku svoyeridne semper idem ale ne v gorizontalnomu golosovedinni a u vertikalnij garmonichnij ploshini Pracya Muzichnij sintaksis G Rimana z odnogo boku demonstruye vidnosini mizh garmonichnimi mikro ta makrostrukturami v sistemi shariv sho dozvolyaye ociniti znachennya okremih spivzvuch i garmonichnoyi cilisnosti nazagal Z inshogo zh boku teoretik vdayetsya lishe do teoretichnoyi refleksiyi ne zdijsnyuyuchi analitiko metodichnogo vtilennya svoyeyi teoriyi shariv vidtak zv yazok z inshimi muzichnimi parametrami zalishayetsya nerozkritim U nastupnih etapah rozvitku svoyeyi muzichno teoretichnoyi koncepciyi G Riman vidhodit vid modeli garmonichnoyi iyerarhiyi vvazhayuchi bilsh docilnim chitku kvadratnu metro ritmichnu strukturu nizh abstraktni garmonijni odinici Dotrimuyuchis svogo principu vchenij rozmezhovuye teoretichne i praktichne vchennya pro garmoniyu Na dumku bagatoh doslidnikiv zokrema Karla Dalhauza podibnij napryamok evolyuciyi rimanivskoyi teoriyi znamenuye krah u sprobah vstanovlennya zv yazku teoretichnogo vchennya pro garmoniyu i kompoziciyu ta pobudovoyu mistka mizh strogoyu naukovistyu ta muzichnoyu praktikoyu G Riman vidshtovhuyetsya vid suto garmonichnoyi logiki yak pershoosnovi pripisuyuchi garmoniyi formotvorne znachennya Praci muzikoznavcya simvolizuyut kinec velikoyi istoriko teoretichnoyi epohi v centri yakoyi pochinayuchi z Zhana Filipa Ramo bulo zakladeno teoretichne vchennya G Riman viriv u mozhlivosti vichnoyi obgruntovanoyi absolyutnoyi teoriyi yaka uvinchuvala b vse rozmayittya yavish muzichnogo svitu Vona zberigala dlya nogo svoyu nedotorkanist navit todi koli superechila realnosti Primitki Redaguvati a b Deutsche Nationalbibliothek Record 118600877 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 a b v Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 a b SNAC 2010 d Track Q29861311 Tubingen University Archives 1865 d Track Q2496275d Track Q153978 Holopov Yu Funkcionalna teoriya G Rimana Pidgotovka do druku V S Cenovoyi M Kompozitor 2006 s 299 330 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Gugo Riman amp oldid 38172452