Собор Святого Олександра Невського (болг. Храм-паметник „Свети Александър Невски") — кафедральний собор патріарха Болгарської православної церкви. Собор був побудований за проектом учня італійських скульпторів Олександра Помаранцева у неовізантійському стилі та розташований у середмісті, на площі Олександра Невського, у Софії і є візитівкою столиці Болгарії. У 1955 році собор оголошено пам'яткою культури національного значення Болгарії.
| Собор Олександра Невського | |
|---|---|
| | |
| 42°41′45″ пн. ш. 23°19′58″ сх. д. / 42.6958389° пн. ш. 23.3329694° сх. д.Координати: 42°41′45″ пн. ш. 23°19′58″ сх. д. / 42.6958389° пн. ш. 23.3329694° сх. д. | |
| Тип споруди | кафедральний собор[d] і музей |
| Розташування | Болгарія, Софія |
| Архітектор | Олександр Померанцевd |
| Початок будівництва | 1882 |
| Кінець будівництва | 1912 |
| Висота | 53 м |
| Будівельна система | цегла |
| Стиль | Неовізантійський |
| Належність | Болгарська православна церква |
| Єпархія | Софійська єпархія БПЦ і Ставропігія |
| Оригінальна назва | болг. Храм-паметник Свети Александър Невски |
| Епонім | Олександр Невський |
| Присвячення | Олександр Невський |
| Покровитель | Олександр Невський |
| Вебсайт | cathedral.bg |
| Храм-пам'ятник Олександра Невського (Болгарія) | |
| Храм-пам'ятник Олександра Невського у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Рішення про «зведення пам'ятника на честь світлого подвигу Визволення, в якому злилася кров визволителів та кров визволених» прийнято 1879 року Установчими Зборами у Велико Тирново на пропозицію Петко Каравелова. Спочатку собор планували збудувати у Велико-Тирново, але після рішення про перенесення столиці до міста Софія Перші звичайні народні збори постановили будувати собор саме там.
Князь Олександр Баттенберг звернувся до болгарської нації з закликом провести збір коштів на будівництво. Було зібрано 1 900 000 левів. Церемонія закладення наріжного каменю була надзвичайно урочиста (19 лютого 1882 року) — цю подію присвятили 4-ій річниці підписання Сан-Стефанської угоди.
Реальне будівництво собору почалося 1904, завершено 1912 (загальна вартість 5,5 мільйона левів). Собор освячений 24 серпня 1924 року.
Певний час, у 1916–1920 роках, собор був переосвячений на честь святих Кирила та Мефодія, оскільки під час Першої світової війни Болгарія була у стані війни з Російською імперією і вела з нею бойові дії на території Північної Добруджі. Але 1920, на прохання Синоду Московської Церкви, престол храму знову освячений на честь святого Олександра Невського — покровителя імператора Російської імперії Олександра II. Це уже був демарш болгарського церковного керівництва проти більшовицької влади, яка запанувала у Росії.
Під час Другої світової війни собор зазнав низку пошкоджень — його прицільно бомбували війська антинімецької групи країн. Відтак англо-американська авіація зруйнувала всі мозаїчні ікони біля центральної брами, пошкодила картини у багатьох місцях.
Після звільнення від радянського режиму перед собором відбуваються найурочистіші церемонії болгарської держави: військові паради, святкування дня незалежності Болгарії.
Архітектура Редагувати
Собор являє собою п'ятинавну хрещато-банну базиліку в неовізантійському стилі з численними куполами, напівкуполами та невеликими циліндричними склепіннями, із чітко підкресленим центральним куполом.
На західному фасаді, над притвором, височіє дзвіниця, яка разом з хрестом, має висоту 53 метри. На дзвіниці 12 дзвонів, найбільший із дзвонів важить майже 12 тонн, а найменший – 10 кг, а загальна вага всіх дзвонів – 23 тонни.
Вдале монументальне рішення інтер'єрів відчувається при вході через головну браму. Донині собор є важливою домінантою силуету Софії.
Інтер'єр Редагувати
Розпис собору здійснили російські художники. Частину розписів зробили й болгарські митці.
При внутрішньому оздобленні собору використано якісні та дорогі будівельні матеріали: різнокольорові італійські мармури (з області Карраре), онікс із Бразилії, алебастр. Світильники вироблені у Мюнхені.
Інтер'єр собору прикрашений іконами та фресками.
Підлога собору вкрита різнокольоровим італійським мармуром у вигляді мозаїки.
Люстри виконані у стилі неоампір. Центральна люстра важить 2500 кг, підвішена на висоті 27 м та прикрашена підвісками з єнського скла.
Примітки Редагувати
- M. Capienko, Sofia, Tyrnowo, Płowdiw, Wydawnictwa Artystyczne i Filmowe, ISBN 83-221-0215-1, ss. 20-22
- Тонев, Любен (1969). КРАТКАЯ ИСТОРИЯ БОЛГАРСКОЙ АРХИТЕКТУРИ (рос.). Софія, кв. Гео Милев: Българската Академия на науките. с. 572–574.
Посилання Редагувати
- 59. София — Храм-паметник „Свети Александър Невски“ с криптата [ 9 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // 100 национални туристически обекта (pdf link [Архівовано 1 листопада 2010 у WebCite])
- Патріарший кафедральний собор Св. Олександра Невського відзначає своє престольне свято «Новини Болгарії українською мовою»
| Це незавершена стаття про церковну будівлю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |