Олександр Ярославович Не́вський (близько 1221, Переславль-Залєський — 14 листопада 1263, Городець) — князь новгородський (1236—1240,1241—1252, 1257—1259), псковський (1242), великий князь владимирський (1252—1263), великий князь київський за ярликом хана (1249—1263). По лінії матері правнук половецького хана Котяна, двоюрідний брат Льва Галицького. Можливо, троюрідний брат Ласло IV. Існують суперечки щодо дати народження Олександра.[джерело?]
| Святий РПЦ Олександр І Ярославович | |
Олександр І Ярославович | |
| |
|---|---|
| 1249 — 1263 | |
| Попередник: | Ярослав ІІІ |
| Наступник: | Ярослав Ярославич |
| |
| 1249 — 1263 | |
| Попередник: | Андрій Ярославич |
| Наступник: | Ярослав Ярославич |
| 1236 — 1240 | |
| Попередник: | Ярослав Всеволодович |
| Наступник: | Андрій Ярославич |
| 1241 — 1252 | |
| Попередник: | Андрій Ярославич |
| Наступник: | Василій Олександрович |
| 1257 — 1259 | |
| Попередник: | Василій Олександрович |
| Наступник: | Дмитро Олександрович |
| Народження: | близько 1228-1232 Переславль-Залєський |
| Смерть: | 14 листопада 1263 Городець |
| Поховання: | Олександро-Невська лавра |
| Країна: | Київська Русь |
| Релігія: | православ'я |
| Рід: | Юрійовичі |
| Батько: | названий батько хан Батий |
| Мати: | Ростислава Мстиславівна Смоленська |
| Шлюб: | Олександра Брячиславівна Полоцька |
| Діти: | Василь, Дмитро, Андрій, Данило |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Родовід Редагувати
| Всеволод ІІІ Великий князь київський | ||||||||||||||||
| Ярослав ІІІ Великий князь київський | ||||||||||||||||
| Свята Марія Шварнівна | ||||||||||||||||
| Александер І Ярославич, Великий князь київський | ||||||||||||||||
| Мстислав Удатний Князь Галицький | ||||||||||||||||
| Ростислава Мстиславівна Принцеса Галицька | ||||||||||||||||
| Марія Котянівна | ||||||||||||||||
Біографія Редагувати
Молоді роки Редагувати
Народився в Переславлі-Залєському. Був другим сином Ярослава Всеволодовича від його третьої дружини Ростислави (у хрещенні Феодосії), дочки Мстислава Удатного.
У 1239 р. одружився з донькою полоцького князя Брячислава Васильковича. Ще з дитячих років не раз від імені батька обіймав князівський стіл у Новгороді (1228—1229, 1231). Сівши тут знову 1236 року, Олександр Ярославич воював із Литвою, Швецією, Тевтонським орденом.
Княжіння у Новгороді Редагувати
15 червня 1240 на чолі своєї дружини, не дочекавшись міського ополченя Новгорода й Ладоги Олександр мав сутичку з загоном шведів на річці Неві. Саме за цю подію Олександр Ярославич пізніше і отримав прізвисько Невський[джерело?]. У 1242 році виграв військову сутичку з загоном німецьких хрестоносців на Чудському озері. Деякі дослідники зауважують що Олександр Ярославич не міг брати участі у Невській битві та Битві на Чудському озері оскільки йому на той момент було всього 11 років.
У 1245 році Олександр Ярославич провів успішну війну з литовцями. Військо князя знищило литовські загони під Усвятом і переслідувало аж до Литви.
Боротьба за Владимир Редагувати
По смерті батька, великого князя владимирського, Ярослава Всеволодича у вересні 1246 року Олександр отримав від монголів Тверське князівство.
Навесні 1248 подався до золотоординського хана Батия, далі — у монгольську столицю Каракорум, де від Огул-Гаймиш отримав ярлик на київський великокнязівський стіл. Проте Владимиро-Суздальське князівство монголи віддали його молодшому братові Андрієві Ярославичу. Невдоволений цим, Олександр 1252 року почав боротьбу з Андрієм за Владимир над Клязьмою. Імовірно, він спирався на хана Батия. Багатотисячна монгольська Невська рать розбила об'єднане військо великого князя владимирського Андрія Ярославича та його брата, тверського князя Ярослава Ярославича, спустошила землі Залісся, що ледве почали відновлюватися після монголо-татарської навали 1237–40. Князь Андрій змушений був втекти до Швеції. Владимирський великокнязівський стіл посів Олександр.
Велике княжіння та смерть Редагувати
Закріпившись у Владимирі на Клязьмі, Олександру вдалося отримати ярлик й на Великий Новгород, де він був добрим васалом Золотої Орди, а його військо стримувало в покорі новгородців та давало відсіч зовнішнім посяганням на Імперію Чингізидів. Перебуваючи в залежності від Золотої Орди, Олександр виконав наказ хана та провів перепис населення Владимиро-Суздальської й Новгородської земелі та збирав з них обтяжливу данину.
1262 р. князь підтримав золотоординського хана Берке в суперечці з великим монгольським ханом Хубілаєм. Того ж року він приїхав до Берке, аби обговорити свою участь у його конфлікті з іншим Чингізидом — правителем Ірану ханом Хулагу. На зворотному шляху з Орди на історичне Залісся Олександр захворів і помер у Городці на Волзі. За версією РПЦ перед смертю прийняв схиму й отримав ім'я Олексій.
Тіло князя перевезли до Владимира на Клязьмі й поховали в монастирі Різдва Богородиці. 1724 за наказом Петра I мощі Олександра було перепоховано в Олександро-Невській лаврі в Санкт-Петербурзі. Частки мощей зараз зберігаються також у Свято-Успенському соборі Владимира на Клязмі і в храмі святого Олександра Невського в Софії.
Канонізація Редагувати
Офіційна канонізація РПЦ Редагувати
Олександр Невський Канонізований РПЦ до лику благовірних за митрополита Макарія на Московському соборі 1547 року, в той час коли московська церква знаходилась в схизмі.
Пам'ять Редагувати
Образ Олександра Невського часто використовувався і використовується російською владою з пропагандистською метою ще з часів Петра І. Іменем Олександра Невського названі вулиці, провулки, храми тощо. Проте пам'ятник відсутній у Москві.
- Є також російським мілітаним храмовим[ru] святим, покровителем російського війська. Церкви на його честь часто присутні на колишніх окупованих росією територіях, як елемент русифікаційної пропаганди.
- Кафедральний собор святого благовірного князя Олександра Невського у місті Кам'янець-Подільський.
- Храм-пам'ятник Олександра Невського у місті Софія (Болгарія).
- Олександро-Невська лавра у Санкт-Петербурзі. Вважається небесним покровителем Петербурга.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- памятники. Топ 100. «Святый Благоверный и великий князь Александр Невский» Всемирная история. Энциклопедия (КНИГА 1) (К) - Сторінка 62[недоступне посилання]
- памятники. Топ 100. «Святый Благоверный и великий князь Александр Невский» XVIII в.[недоступне посилання]
- история. Энциклопедия (КНИГА 1) (К) - Сторінка 62
- Александра Брячиславна // Русский биографический словарь — СПб: 1896. — Т. 1. — С. 114.
- Котляр М. Ф.; Плахонін А. Г. Олександр Невський // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 572-573. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- памятники. Топ 100. «Святый Благоверный и великий князь Александр Невский» XVIII в.[недоступне посилання]. Син Ярослава Всеволодовича, правнук Юрія Долгорукого. Побратався із сином Батия. Канонізований московською церквою. Историк Игорь Данилевский о том, зачем государству Александр Невский.(рос.)
- «Ледовое побоище — миф, созданный Эйзенштейном» [ 28 січня 2016 у Wayback Machine.]. Историк Игорь Данилевский о том, зачем государству Александр Невский.(рос.)
Джерела Редагувати
- Плахонін А. Г. Олександр Невський [ 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 572. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Толочко П. Русь — Мала Русь — руський народ у другій половині XIII—XVII ст.
- Буровский А. Оживший кошмар русской истории. Страшная правда о Московии. гл. 3. (рос.)
- Карамзин Н. М. История государства Российского. гл. 2. [ 27 березня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання Редагувати
- Олександр Невський [ 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- (пол.)
- Аверьянов К. А. Когда родился Александр Невский? [ 24 червня 2021 у Wayback Machine.] // Палеоросия. Древняя Русь: во времени, в личностях, в идеях. . 2020. № 1 (12). С. 46 — 53.
| Попередник Андрій Ярославич | Великий князь Владимирський 1252-1263 | Наступник Ярослав Ярославич |