www.wikidata.uk-ua.nina.az

Канонізація Каноніза ція лат Canonizatio від грец κανών список каталог 1 2 3 4 офіційне визнання і проголошення вищою це

Канонізація

Каноніза́ція (лат. Canonizatio від грец. κανών — список, каталог) — офіційне визнання і проголошення вищою церковною владою людини святою з внесенням її до списку святих із призначенням певного дня для святкування її пам'яті, найчастіше дня її смерті чи мученицької кончини. У Грецькій Церкві цьому терміну немає адекватного слова, тому в подібній випадках там використовується словосполучення «приєднання до лику святих».

Канонізація Єлизавети Угорської у 1235 році. Шандор Ліцен-Маєр[en] (1863)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Канонізація (значення).

Історія Редагувати

В древній церкві канонізації, як такої не було, бо вона не була потрібна. Церковна громада або окрема людина отримувала благословення єпископа на зберігання мощей, святого і на щорічне святкування його пам'яті. Тому виходячи з більш широкого розуміння, в давнину будь-який християнин, що не ухилявся в єресь або розкол, не здійснив смертний гріх, за який він був відлучений від Церкви, вважався після смерті святим. Громада, до якої він входив, з дозволу єпископа записувала його ім'я на табличках покритих воском — диптихах, мартирологах. Завдяки їм згадувалися живі та померлі християни. Якщо ім'я померлого потрапляло в ці таблички, то він автоматично вважався святим.

Складення списків актів мучеників, дуже важливих для життя церкви в IV — VI ст., скоріш за все, не було безпосередньо зв'язане з питанням про визнання або не визнання їх святості. На початку IV століття імператор Костянтин Великий оголосив християнство спочатку дозволеною, а пізніше пріоритетною релігією. Для християн скінчилася епоха гонінь і в Церкву хлинув потік нових людей. Громади дуже розрослися. Християни вже не знали так добре один одного, а шанувати святих стали ще більше. Єресі також розповсюдились і щоб не було вшанувань «праведних єретиків» церковна влада стала слідкувати як за встановленням дня шанування святого, так і за забороною хибних вшановувань.

Це призвело до того, що Церкві довелося виробляти юридичну процедуру оголошення померлого праведника святим. Цей процес і отримав назву канонізації.

Православна церква Редагувати

У 1918 р були сформульовані такі основні критерії для канонізації: свідчення про благочестиве життя (остання вимога не обов'язкова для мучеників, оскільки головна підстава для їх канонізації — документально підтверджений факт мучеництва за віру, а їхнє життя до подвигу зазвичай не було предметом вивчення, особливо в давнину), народне шанування, бездоганне сповідання православної віри, чудотворіння. При деяких випадках бралось до уваги повне чи часткове нетління мощей.

З точки зору Церкви канонізація не робить людину святою, а її подвиг. Канонізація — лише визнання заслуг подвижника, свідоцтво абсолютної впевненості в його спасіння, адже прославляючи праведника, Церква перестає молитися про нього і починає молитися йому. Значить, вона повинна бути впевнена, що ця людина вже з'єднана з Богом і не потребує молитов вірян за її спасіння.

Чудотворіння, хоч і називані єпископом Панкратієм (Жердевим) головою Синодальної комісії по канонізації святих основним «об'єктивним критерієм», але на практиці вони інколи не брались до уваги. Так, без явних і численних фактів чудотворінь були прославлені багато благовірних князів, серед яких св. рівноапостольний Володимир Великий, св. Володимир Василькович, св. Ярослав Мудрий, св. Петро Калнишевський та інші. У РПЦ, наприклад, без чудотворінь канонізували Федіра Ушакова.

У практиці православних Церков органом, повноважним прославляти чи інша особа у лику святих, є звичайно вищий законодавчий орган цієї помісної Церкви, тобто Помісний Собор або Синод.

Католицька церква Редагувати

Див. також: Беатифікація
Папа Пій II канонізує Катерину Сієнську (фреска XVI ст.)

За правилами католицької церкви, процес зарахування до лику святих, зазвичай, починається не раніше, ніж через п'ять років після смерті людини. Поряд з канонізацією розрізняють також беатифікацію — зарахування до лику блаженних. Розмежування між беатифікацією і канонізацією було введено в 1642 році папою римським Урбаном VIII.

У 1983 році папа Іван Павло II видав апостольську конституцію «Divinus perfectionis magister», у якій описано процедура беатифікації та канонізації. Кандидат на канонізацію проходить наступну процедуру: спершу його оголошують Слугою Божим (Servus Dei) на місцевому рівні; якщо зібрано достатньо даних про його життя, передусім про героїчність чеснот, місцевий єпископ просить Рим оголосити кандидата превелебним (Venerabilis); після закінченні беатифікації кандидата офіційно проголошують блаженним (Beatus); і, зрештою, після закінчення канонізації блаженного проголошують святим (Sanctus) та вносять до загальноцерковного календаря.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. История канонизации святых в русской церкви / Голубинский Е. Е. // 2-е изд., испр. и доп. — Москва : Имп. О-во истории и древностей рос. при Моск. ун-те, 1903. — 600 с. — С. 11.
  2. Ткачев Е. В. Канонизация. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2012. — Т. XXX. — С. 269—359. — ISBN 978-5-89572-031-8.(рос.)
  3. CANON // Catholic Encyclopedia, Т. 3; 1913. — С. 255—256. — The name Canon (κανών) means a norm or rule; and it is used for various objects, such as the Canon of Holy Scripture, canons of Councils, the official list of saints' names (whence "canonization"), and the canon or list of clerks who serve a certain church, from which they themselves are called canons (canonici).
  4. Canonization Christianity [ 16 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Encyclopædia Britannica — Canonization, official act of a Christian communion — mainly the Roman Catholic Church but also the Eastern Orthodox Church — declaring one of its deceased members worthy of public cult and entering his or her name in the canon, or authorized list, of that communion’s recognized saints.
  5. Цыпин В., прот.  Каноническое право. — М.: Изд-во Сретенского монастыря, 2009. — 864 с.
  6. Дамаскин, (Орловский), єп. Критерии и порядок канонизации святых в Русской Православной Церкви [Електронний ресурс] / єпископ Дамаскин (Орловский), // Русская народная линия. — 2015. — Режим доступу до ресурсу: [1] [ 24 травня 2020 у Wayback Machine.]
  7. . Verbum (укр.). 9 жовтня 2019. Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 9 жовтня 2020. 

Джерела та література Редагувати

  • С. І. Білокінь. Канонізація [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 82. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  • С. І. Білокінь. Канонізація [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
  • Жития святых и подвижников благочестия, собранные в порядке годового круга: ЖСв; 
  • Муравьев А. Н. Жития святых Российской Церкви, также иверских, и славянских, и местночтимых подвижников благочестия. СПб., 1855—1868. Т. 1–18; 
  • Филарет, архиеп. РСв; [Никодим (Кононов), еп.]Жизнеописания отечественных подвижников благочестия XVIII и XIX вв. М., 1906—1910. Сентябрь—август; М., 1912. Кн. доп.: Сентябрь—август.
  • Словарь исторический о святых, прославленных в Российской Церкви, и о некоторых подвижниках благочестия, местночтимых. М., 1836, 18622, 1990р;
  • Толстой М. В. Книга, глаголемая Описание о российских святых, где и в котором граде или области или мон-ре или пустыни поживе и чудеса сотвори всякого чина святых. М., 1887, 1995р; Сергий (Спасский), архиеп. Полный Месяцеслов Востока. М., 1876. Владимир, 19012;
  • Барсуков Н. П. Источники русской агиографии. СПб., 1882. Lpz., 1970р; Леонид (Кавелин), архим. Святая Русь или сведения о всех святых и подвижниках благочестия на Руси (до XVIII в.), обще- и местночтимых, изложенных в таблицах, с картою России и планом Киевских пещер: Справ. кн. по рус. агиографии. СПб., 1891; 
  • Димитрий (Самбикин), архиеп. Месяцеслов святых, всею Русскою Церковию или местночтимых, и указатель празднеств в честь икон Божией Матери и святых угодников Божиих в нашем отечестве. Каменец-Подольск, 1892—1895. Вып. 1–4: Сентябрь—декабрь; Тверь, 1897–19022. Вып. 5–12: Январь—август; 
  • Польский; Владышевская И. В., Сорокина В. Л. Русские святые, подвижники благочестия и агиографы: Словник-указ. М., 1992;
  • Подвижники благочестия XX столетия. М., 1994. Т. 1; Их страданиями очистится Русь. М., 1996; За Христа пострадавшие. Кн. 1; Любовью побеждая страх: Жизнеописания новомучеников Российских. Фрязино, 1998;
  • Патерик новоканонизированных святых // Альфа и Омега. 1998. № 1 (15). С. 201—246; № 2 (16). С. 195—223; № 4 (18). С. 189—205; 1999. № 1 (19). С. 182—192; № 2 (20). С. 219—226;
  • Комисия Священного Синода РПЦ по канонизации святых. М., 1999.
  • Ключевский В. О.Древнерусские жития святых как исторический источник. М., 1871, 1988р; 
  • Яхонтов И. Жития святых севернорусских подвижников Поморского края как исторический источник. Каз., 1881; 
  • Васильев В. Очерки по истории канонизации русских святых. М., 1893 р.; 
  • Голубинский Е. Е. История канонизации святых в Русской Церкви. М., 19032 , 1998 р.; 
  • Кадлубовский А.Очерки по истории древнерусской литературы житий святых. Варшава, 1902; 
  • Ковалевский И., свящ. Юродство о Христе и Христа ради юродивые Восточной и Русской Церкви: Ист. очерк и жития сих подвижников благочестия. М., 1902; 
  • Никодим (Кононов), архим. К вопросу о канонизации святых в Русской Церкви. М., 1903; 
  • Серебрянский Н. Древнерусские княжеские жития. М., 1915.
  • Макарова-Мирская А. Апостолы Алтая: Сб. рассказов из жизни алтайских миссионеров. Х., 1914. М., 1997 р. 
  • Никодим (Кононов), архим. Архангельский патерик: Ист. очерки о жизни и подвигах рус. святых и некот. приснопамятных мужей, подвизавшихся в пределах Архангельской епархии. СПб., 1901; он же. Древнейшие архангельские святые и исторические сведения о церковном их почитании. СПб., 1901. 
  • Азария, мон. Афонский патерик, или Жизнеописания святых, во Святой Афонской горе просиявших. СПб., 1860. М., 1897, 1994 р. 
  • Валаамский монастырь и его подвижники. СПб., 1864, 19033; Янсон М. Валаамские старцы. М., 1994; Иувиан (Красноперов), мон. Валаамский летописец. М., 1995; Собор Валаамских святых. СПб., 1999. 
  • Доброхотов В. Памятники древности во Владимире-Кляземском. М., 1849;
  • Иоасаф, иером. Церковно-историческое описание владимирских достопамятностей. Владимир, 1857; 
  • Иоасаф, иером. Краткие сведения о святых угодниках Божиих и местночтимых подвижниках благочестия, коих святые мощи почивают в церквах Владимирской епархии. Владимир, 1860. 
  • Евгений (Болховитинов), еп. Топографический список святых вологодских чудотворцев с означением места жительства их или нахождения их святых мощей // Вологод. ЕВ. 1864. Приб. № 1; 9; 
  • Мордвинов В. Жития святых угодников Божиих, в пределах Вологодской епархии почивающих. М., 1879; 
  • Иоанн (Верюжский), иером. Исторические сказания о жизни святых, подвизавшихся в Вологодской епархии, прославляемых всею Церковию и местночтимых. Вологда, 1880. М., [1994]р; 
  • Коноплев Н. Святые Вологодского края. М., 1895. 
  • Хойнацкий А. Ф., свящ. Очерки из истории Православной Церкви и древнего благочестия на Волыни, изложенные в жизнеописаниях святых угодников волынских и других православных святых, принимавших ближайшее участие в исторических судьбах земли волынской. Житомир, 1878;
  •  Хойнацкий А. Ф., свящ. Православие на западе России в своих ближайших представителях, или Патерик Волыно-Почаевский. М., 1888. 
  •  Иоанн (Маслов), схиархим. Глинская пустынь. М., 1992; он же. Глинский патерик. М., 1997. 
  • Иоселиани П. Жизнеописания святых, прославляемых Православною Грузинскою Церковью. Тифлис, 1850; Сабинин М., свящ.Полное жизнеописание святых Грузинской Церкви. СПб., 1871—1873. 
  • Толстой М. В. Задонские и Елецкие подвижники. Б. м., б. г. 
  • Журавский А. Жизнеописание новых мучеников казанских. Год 1918-й. М., 1996;
  • Новые преподобномученики Раифские / Изд. Казан. епархии. М., 1997. 
  • Королева В. Крест на красном обрыве. М., 1996. 
  • Киево-Печерский патерик, или Сказания о житии и подвигах святых угодников Киево-Печерской Лавры. К., 1933; изд. Археогр. комис. СПб., 1911; 
  • Самуил (Миславский), митр. Краткое историческое описание Киево-Печерской лавры. К., 1795, 1875;
  • Евгений (Болховитинов), митр. Описание Киево-Печерской лавры с присовокуплением разных грамот и выписок, объясняющих оное, также планов лавры и обеих пещер. К., 1826, 18473;
  • Краткие сказания о жизни и подвигах святых отцев Дальних пещер Киево-Печерской лавры. К., 1906. 
  • Струков Д. Жития святых таврических (крымских) чудотворцев. М., 1878; 
  • Доненко Н., прот. Претерпевшие до конца: Священнослужители Крымской епархии 30-х годов. Симферополь, 1997. 
  • О святых угодниках Божиих, московских чудотворцах. М., 1879; Поселянин Е. Московский патерик. М., 1912;
  • Иосиф (Шапошников), иером. Московский патерик. М., 1991; 
  • Дамаскин. Кн. 2; Голубцов С., протод. Московское духовенство в преддверии и начале гонений, 1917—1922. М., 1999;
  • Дамаскин Профессура Московской Духовной Академии в сетях ГУЛАГа и ЧК. М., 1999; 
  • Дамаскин Стратилаты академические. М., 1999. 

Посилання Редагувати


Це незавершена стаття про католицтво.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Це незавершена стаття про православ'я.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Kanoniza ciya lat Canonizatio vid grec kanwn spisok katalog 1 2 3 4 oficijne viznannya i progoloshennya vishoyu cerkovnoyu vladoyu lyudini svyatoyu z vnesennyam yiyi do spisku svyatih iz priznachennyam pevnogo dnya dlya svyatkuvannya yiyi pam yati najchastishe dnya yiyi smerti chi muchenickoyi konchini U Greckij Cerkvi comu terminu nemaye adekvatnogo slova tomu v podibnij vipadkah tam vikoristovuyetsya slovospoluchennya priyednannya do liku svyatih Kanonizaciya Yelizaveti Ugorskoyi u 1235 roci Shandor Licen Mayer en 1863 U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Kanonizaciya znachennya Zmist 1 Istoriya 2 Pravoslavna cerkva 3 Katolicka cerkva 4 Div takozh 5 Primitki 6 Dzherela ta literatura 7 PosilannyaIstoriya RedaguvatiV drevnij cerkvi kanonizaciyi yak takoyi ne bulo bo vona ne bula potribna Cerkovna gromada abo okrema lyudina otrimuvala blagoslovennya yepiskopa na zberigannya moshej svyatogo i na shorichne svyatkuvannya jogo pam yati Tomu vihodyachi z bilsh shirokogo rozuminnya v davninu bud yakij hristiyanin sho ne uhilyavsya v yeres abo rozkol ne zdijsniv smertnij grih za yakij vin buv vidluchenij vid Cerkvi vvazhavsya pislya smerti svyatim Gromada do yakoyi vin vhodiv z dozvolu yepiskopa zapisuvala jogo im ya na tablichkah pokritih voskom diptihah martirologah Zavdyaki yim zgaduvalisya zhivi ta pomerli hristiyani Yaksho im ya pomerlogo potraplyalo v ci tablichki to vin avtomatichno vvazhavsya svyatim Skladennya spiskiv aktiv muchenikiv duzhe vazhlivih dlya zhittya cerkvi v IV VI st skorish za vse ne bulo bezposeredno zv yazane z pitannyam pro viznannya abo ne viznannya yih svyatosti Na pochatku IV stolittya imperator Kostyantin Velikij ogolosiv hristiyanstvo spochatku dozvolenoyu a piznishe prioritetnoyu religiyeyu Dlya hristiyan skinchilasya epoha gonin i v Cerkvu hlinuv potik novih lyudej Gromadi duzhe rozroslisya Hristiyani vzhe ne znali tak dobre odin odnogo a shanuvati svyatih stali she bilshe Yeresi takozh rozpovsyudilis i shob ne bulo vshanuvan pravednih yeretikiv cerkovna vlada stala slidkuvati yak za vstanovlennyam dnya shanuvannya svyatogo tak i za zaboronoyu hibnih vshanovuvan Ce prizvelo do togo sho Cerkvi dovelosya viroblyati yuridichnu proceduru ogoloshennya pomerlogo pravednika svyatim Cej proces i otrimav nazvu kanonizaciyi Pravoslavna cerkva RedaguvatiU 1918 r buli sformulovani taki osnovni kriteriyi dlya kanonizaciyi svidchennya pro blagochestive zhittya ostannya vimoga ne obov yazkova dlya muchenikiv oskilki golovna pidstava dlya yih kanonizaciyi dokumentalno pidtverdzhenij fakt muchenictva za viru a yihnye zhittya do podvigu zazvichaj ne bulo predmetom vivchennya osoblivo v davninu narodne shanuvannya bezdoganne spovidannya pravoslavnoyi viri chudotvorinnya Pri deyakih vipadkah bralos do uvagi povne chi chastkove netlinnya moshej 5 Z tochki zoru Cerkvi kanonizaciya ne robit lyudinu svyatoyu a yiyi podvig Kanonizaciya lishe viznannya zaslug podvizhnika svidoctvo absolyutnoyi vpevnenosti v jogo spasinnya adzhe proslavlyayuchi pravednika Cerkva perestaye molitisya pro nogo i pochinaye molitisya jomu Znachit vona povinna buti vpevnena sho cya lyudina vzhe z yednana z Bogom i ne potrebuye molitov viryan za yiyi spasinnya Chudotvorinnya hoch i nazivani yepiskopom Pankratiyem Zherdevim golovoyu Sinodalnoyi komisiyi po kanonizaciyi svyatih osnovnim ob yektivnim kriteriyem ale na praktici voni inkoli ne bralis do uvagi Tak bez yavnih i chislennih faktiv chudotvorin buli proslavleni bagato blagovirnih knyaziv sered yakih sv rivnoapostolnij Volodimir Velikij sv Volodimir Vasilkovich sv Yaroslav Mudrij sv Petro Kalnishevskij ta inshi U RPC napriklad bez chudotvorin kanonizuvali Fedira Ushakova 6 U praktici pravoslavnih Cerkov organom povnovazhnim proslavlyati chi insha osoba u liku svyatih ye zvichajno vishij zakonodavchij organ ciyeyi pomisnoyi Cerkvi tobto Pomisnij Sobor abo Sinod Katolicka cerkva RedaguvatiDiv takozh Beatifikaciya nbsp Papa Pij II kanonizuye Katerinu Siyensku freska XVI st Za pravilami katolickoyi cerkvi proces zarahuvannya do liku svyatih zazvichaj pochinayetsya ne ranishe nizh cherez p yat rokiv pislya smerti lyudini Poryad z kanonizaciyeyu rozriznyayut takozh beatifikaciyu zarahuvannya do liku blazhennih Rozmezhuvannya mizh beatifikaciyeyu i kanonizaciyeyu bulo vvedeno v 1642 roci papoyu rimskim Urbanom VIII U 1983 roci papa Ivan Pavlo II vidav apostolsku konstituciyu Divinus perfectionis magister u yakij opisano procedura beatifikaciyi ta kanonizaciyi Kandidat na kanonizaciyu prohodit nastupnu proceduru spershu jogo ogoloshuyut Slugoyu Bozhim Servus Dei na miscevomu rivni yaksho zibrano dostatno danih pro jogo zhittya peredusim pro geroyichnist chesnot miscevij yepiskop prosit Rim ogolositi kandidata prevelebnim Venerabilis pislya zakinchenni beatifikaciyi kandidata oficijno progoloshuyut blazhennim Beatus i zreshtoyu pislya zakinchennya kanonizaciyi blazhennogo progoloshuyut svyatim Sanctus ta vnosyat do zagalnocerkovnogo kalendarya 7 Div takozh RedaguvatiSpisok svyatih DekanonizaciyaPrimitki Redaguvati Istoriya kanonizacii svyatyh v russkoj cerkvi Golubinskij E E 2 e izd ispr i dop Moskva Imp O vo istorii i drevnostej ros pri Mosk un te 1903 600 s S 11 Tkachev E V Kanonizaciya Pravoslavnaya enciklopediya M Cerkovno nauchnyj centr Pravoslavnaya enciklopediya 2012 T XXX S 269 359 ISBN 978 5 89572 031 8 ros CANON Catholic Encyclopedia T 3 1913 S 255 256 The name Canon kanwn means a norm or rule and it is used for various objects such as the Canon of Holy Scripture canons of Councils the official list of saints names whence canonization and the canon or list of clerks who serve a certain church from which they themselves are called canons canonici Canonization Christianity Arhivovano 16 zhovtnya 2021 u Wayback Machine Encyclopaedia Britannica Canonization official act of a Christian communion mainly the Roman Catholic Church but also the Eastern Orthodox Church declaring one of its deceased members worthy of public cult and entering his or her name in the canon or authorized list of that communion s recognized saints Cypin V prot Kanonicheskoe pravo M Izd vo Sretenskogo monastyrya 2009 864 s Damaskin Orlovskij yep Kriterii i poryadok kanonizacii svyatyh v Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi Elektronnij resurs yepiskop Damaskin Orlovskij Russkaya narodnaya liniya 2015 Rezhim dostupu do resursu 1 Arhivovano 24 travnya 2020 u Wayback Machine Shlyah do kanonizaciyi Verbum ukr 9 zhovtnya 2019 Arhiv originalu za 16 zhovtnya 2020 Procitovano 9 zhovtnya 2020 Dzherela ta literatura RedaguvatiS I Bilokin Kanonizaciya Arhivovano 17 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2007 T 4 Ka Kom S 82 528 s il ISBN 978 966 00 0692 8 S I Bilokin Kanonizaciya Arhivovano 18 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2022 ISBN 966 02 2074 X Zhitiya svyatyh i podvizhnikov blagochestiya sobrannye v poryadke godovogo kruga ZhSv Muravev A N Zhitiya svyatyh Rossijskoj Cerkvi takzhe iverskih i slavyanskih i mestnochtimyh podvizhnikov blagochestiya SPb 1855 1868 T 1 18 Filaret arhiep RSv Nikodim Kononov ep Zhizneopisaniya otechestvennyh podvizhnikov blagochestiya XVIII i XIX vv M 1906 1910 Sentyabr avgust M 1912 Kn dop Sentyabr avgust Slovar istoricheskij o svyatyh proslavlennyh v Rossijskoj Cerkvi i o nekotoryh podvizhnikah blagochestiya mestnochtimyh M 1836 18622 1990r Tolstoj M V Kniga glagolemaya Opisanie o rossijskih svyatyh gde i v kotorom grade ili oblasti ili mon re ili pustyni pozhive i chudesa sotvori vsyakogo china svyatyh M 1887 1995r Sergij Spasskij arhiep Polnyj Mesyaceslov Vostoka M 1876 Vladimir 19012 Barsukov N P Istochniki russkoj agiografii SPb 1882 Lpz 1970r Leonid Kavelin arhim Svyataya Rus ili svedeniya o vseh svyatyh i podvizhnikah blagochestiya na Rusi do XVIII v obshe i mestnochtimyh izlozhennyh v tablicah s kartoyu Rossii i planom Kievskih pesher Sprav kn po rus agiografii SPb 1891 Dimitrij Sambikin arhiep Mesyaceslov svyatyh vseyu Russkoyu Cerkoviyu ili mestnochtimyh i ukazatel prazdnestv v chest ikon Bozhiej Materi i svyatyh ugodnikov Bozhiih v nashem otechestve Kamenec Podolsk 1892 1895 Vyp 1 4 Sentyabr dekabr Tver 1897 19022 Vyp 5 12 Yanvar avgust Polskij Vladyshevskaya I V Sorokina V L Russkie svyatye podvizhniki blagochestiya i agiografy Slovnik ukaz M 1992 Podvizhniki blagochestiya XX stoletiya M 1994 T 1 Ih stradaniyami ochistitsya Rus M 1996 Za Hrista postradavshie Kn 1 Lyubovyu pobezhdaya strah Zhizneopisaniya novomuchenikov Rossijskih Fryazino 1998 Paterik novokanonizirovannyh svyatyh Alfa i Omega 1998 1 15 S 201 246 2 16 S 195 223 4 18 S 189 205 1999 1 19 S 182 192 2 20 S 219 226 Komisiya Svyashennogo Sinoda RPC po kanonizacii svyatyh M 1999 Klyuchevskij V O Drevnerusskie zhitiya svyatyh kak istoricheskij istochnik M 1871 1988r Yahontov I Zhitiya svyatyh severnorusskih podvizhnikov Pomorskogo kraya kak istoricheskij istochnik Kaz 1881 Vasilev V Ocherki po istorii kanonizacii russkih svyatyh M 1893 r Golubinskij E E Istoriya kanonizacii svyatyh v Russkoj Cerkvi M 19032 1998 r Kadlubovskij A Ocherki po istorii drevnerusskoj literatury zhitij svyatyh Varshava 1902 Kovalevskij I svyash Yurodstvo o Hriste i Hrista radi yurodivye Vostochnoj i Russkoj Cerkvi Ist ocherk i zhitiya sih podvizhnikov blagochestiya M 1902 Nikodim Kononov arhim K voprosu o kanonizacii svyatyh v Russkoj Cerkvi M 1903 Serebryanskij N Drevnerusskie knyazheskie zhitiya M 1915 Makarova Mirskaya A Apostoly Altaya Sb rasskazov iz zhizni altajskih missionerov H 1914 M 1997 r Nikodim Kononov arhim Arhangelskij paterik Ist ocherki o zhizni i podvigah rus svyatyh i nekot prisnopamyatnyh muzhej podvizavshihsya v predelah Arhangelskoj eparhii SPb 1901 on zhe Drevnejshie arhangelskie svyatye i istoricheskie svedeniya o cerkovnom ih pochitanii SPb 1901 Azariya mon Afonskij paterik ili Zhizneopisaniya svyatyh vo Svyatoj Afonskoj gore prosiyavshih SPb 1860 M 1897 1994 r Valaamskij monastyr i ego podvizhniki SPb 1864 19033 Yanson M Valaamskie starcy M 1994 Iuvian Krasnoperov mon Valaamskij letopisec M 1995 Sobor Valaamskih svyatyh SPb 1999 Dobrohotov V Pamyatniki drevnosti vo Vladimire Klyazemskom M 1849 Ioasaf ierom Cerkovno istoricheskoe opisanie vladimirskih dostopamyatnostej Vladimir 1857 Ioasaf ierom Kratkie svedeniya o svyatyh ugodnikah Bozhiih i mestnochtimyh podvizhnikah blagochestiya koih svyatye moshi pochivayut v cerkvah Vladimirskoj eparhii Vladimir 1860 Evgenij Bolhovitinov ep Topograficheskij spisok svyatyh vologodskih chudotvorcev s oznacheniem mesta zhitelstva ih ili nahozhdeniya ih svyatyh moshej Vologod EV 1864 Prib 1 9 Mordvinov V Zhitiya svyatyh ugodnikov Bozhiih v predelah Vologodskoj eparhii pochivayushih M 1879 Ioann Veryuzhskij ierom Istoricheskie skazaniya o zhizni svyatyh podvizavshihsya v Vologodskoj eparhii proslavlyaemyh vseyu Cerkoviyu i mestnochtimyh Vologda 1880 M 1994 r Konoplev N Svyatye Vologodskogo kraya M 1895 Hojnackij A F svyash Ocherki iz istorii Pravoslavnoj Cerkvi i drevnego blagochestiya na Volyni izlozhennye v zhizneopisaniyah svyatyh ugodnikov volynskih i drugih pravoslavnyh svyatyh prinimavshih blizhajshee uchastie v istoricheskih sudbah zemli volynskoj Zhitomir 1878 Hojnackij A F svyash Pravoslavie na zapade Rossii v svoih blizhajshih predstavitelyah ili Paterik Volyno Pochaevskij M 1888 Ioann Maslov shiarhim Glinskaya pustyn M 1992 on zhe Glinskij paterik M 1997 Ioseliani P Zhizneopisaniya svyatyh proslavlyaemyh Pravoslavnoyu Gruzinskoyu Cerkovyu Tiflis 1850 Sabinin M svyash Polnoe zhizneopisanie svyatyh Gruzinskoj Cerkvi SPb 1871 1873 Tolstoj M V Zadonskie i Eleckie podvizhniki B m b g Zhuravskij A Zhizneopisanie novyh muchenikov kazanskih God 1918 j M 1996 Novye prepodobnomucheniki Raifskie Izd Kazan eparhii M 1997 Koroleva V Krest na krasnom obryve M 1996 Kievo Pecherskij paterik ili Skazaniya o zhitii i podvigah svyatyh ugodnikov Kievo Pecherskoj Lavry K 1933 izd Arheogr komis SPb 1911 Samuil Mislavskij mitr Kratkoe istoricheskoe opisanie Kievo Pecherskoj lavry K 1795 1875 Evgenij Bolhovitinov mitr Opisanie Kievo Pecherskoj lavry s prisovokupleniem raznyh gramot i vypisok obyasnyayushih onoe takzhe planov lavry i obeih pesher K 1826 18473 Kratkie skazaniya o zhizni i podvigah svyatyh otcev Dalnih pesher Kievo Pecherskoj lavry K 1906 Strukov D Zhitiya svyatyh tavricheskih krymskih chudotvorcev M 1878 Donenko N prot Preterpevshie do konca Svyashennosluzhiteli Krymskoj eparhii 30 h godov Simferopol 1997 O svyatyh ugodnikah Bozhiih moskovskih chudotvorcah M 1879 Poselyanin E Moskovskij paterik M 1912 Iosif Shaposhnikov ierom Moskovskij paterik M 1991 Damaskin Kn 2 Golubcov S protod Moskovskoe duhovenstvo v preddverii i nachale gonenij 1917 1922 M 1999 Damaskin Professura Moskovskoj Duhovnoj Akademii v setyah GULAGa i ChK M 1999 Damaskin Stratilaty akademicheskie M 1999 Posilannya RedaguvatiKanonizaciya Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya Kanonizaciya Arhivovano 21 listopada 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2001 T 3 K M 792 s ISBN 966 7492 03 6 Kanonizaciya Arhivovano 15 veresnya 2020 u Wayback Machine Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1959 T 3 kn V Literi K Kom S 590 591 1000 ekz nbsp Ce nezavershena stattya pro katolictvo Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi nbsp Ce nezavershena stattya pro pravoslav ya Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Kanonizaciya amp oldid 40229739