Санті ді Тіто (італ. Santi di Tito; 5 грудня, 1536, Флоренція — 25 липня, 1603, Флоренція) — італійський (флорентійський) художник 16 століття, котрий свідомо відмовився від стилю маньєризм.
| Санті ді Тіто | |
|---|---|
|
| |
| портрет Франческо Сальвіаті з «Життєписів» Вазарі | |
| Народження | 5 грудня 1536 Флоренція, Тоскана |
| Смерть | 25 липня 1603 (66 років) |
| Флоренція | |
| Національність | італієць |
| Країна | Італія |
| Діяльність | художник, архітектор |
| Напрямок | маньєризм, потім контрманьєризм (предбароко) |
| Роки творчості | 1556 - 1603 |
| Вплив | флорентійські маньєристи і реалізм |
| Член | Академія витончених мистецтвd |
| Твори | вівтарі, алегорії, портрети, декоративні твори, фрески палаццо Веккіо та декількох палаців у Римі |
| Автограф | |
| | |
| Санті ді Тіто у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Народився в малому містечку Сансеполькро в Тоскані. Якщо день і рік народження майбутнього художника добре відомі, збережено мало відомостей про роки навчання. Так, гіпотетично він міг навчатися у Баччо Бандінеллі чи у Аньйоло Бронзіно. Починав в майстерні Себастьяно де Монтекаріо.
До середини 16 століття покоління місцевих художників і скульпторів перетворили Флоренцію на справжній музей, де вже були накопичені скарби мистецтва. Тому юнак зі здібностями міг навчатися, спостерігаючи фрески, вівтарі і картини у флорентійських церквах, соборах і приватних збірках.
Праця в Римі Редагувати
Збережені відомості, що у період 1558-1564 років він вже працював у папському Римі, тобто до цього часу він вже опанував художні техніки і працював художником-фрескистом у команді, де були Ніколо Чірчіньяні (після 1517 - після 1596) та Джованні де Веккі (1536-1614), останній теж був уродженцем міста Сансеполькро. В Римі вони створювали фрески в палаці Сальвіаті та у Великій залі ватиканського Бельведера.
Зміни в художній манері Редагувати
Санті ді Тіто починав як прихильник маньєризму, що запанував серед митців Флоренції, Парми і Риму. Але перебування у Римі і спостереження за фресками Рафаеля Санті навернуло молодого художника до врівноважених композицій і майже класичних форм, таких відмінних від тих, що панували в переускладнених творах Федеріко Цуккарі, Алессандро Аллорі, Джорджо Вазарі, Аньйоло Бронзіно.
В подальшому на творчу манеру митця суттєво вплинули настанови Тридентського собору. За цими суворими настановами релігійні картини позбавляли ідеологічної сваволі самих художників і всі картини мали бути продовженням католицизму та його доктрин. Художникам надали перелік дозволених сюжетів і залишили право на пошуки лише у композиціях та у кольорах. Бажаними були ефектні композиції і розпалення віри шляхом звертання до почуттів прочан.
Повернення у Флоренцію Редагувати
1564 року він повернувся у Флоренцію. Його прийняли у місцеву Художню академію мистецтва малюнку. Це було визнання його здібностей. Практично уся художня діяльність майстра відтепер була пов'язана із Флоренцією.
Так, він створив декілька міфологічних картин для Студіоло Франческо І Медічі ( «Сестри Фаетона », «Геркулес в полоні у Омфали» ). Він брав участь у декоруванні фресками каплиці Художньої академії мистецтва малюнку, котра була розташована в церкві Сантіссіма Аннунціата. В церкві Санта Кроче він створив фреску «Воскресіння», а в соборі Санта-Марія-дель-Фйоре — дві частини фресок «Ангельська музика».
Серед біблійних картин цього періоду — «Христос воскрешає померлого Лазаря », «Свята бесіда», «Мучеництво св. Стефана», «Христос в Еммаусі», «Моління про чашу» тощо.
На флорентійських шанувальників живопису справило помітне враження полотно «Видіння розп'ятого Христа Томмазо Аквінським», з її суворим реалізмом і відсутністю дріб'язок стилю маньєризм. Для флорентійців це нагадувало кращі твори уславленого Мазаччо. Насправді Санті ді Тіто стояв у авангарді митців, що відкривали шлях до нової стилістики — бароко 17 століття.
Санті ді Тіто не зупинявся на художній творчості. Так він брався за архітектурні роботи. Відомо, що він брав участь у побудові вілли Деї Колацці у Джоголі та вілли Доччіа у Фьєзоле.
Власна родина Редагувати
У Флоренції узяв шлюб із синьйориною Аньйолеттою Ландуччі. Їх син Тіберіо ді Тіто (1573-1627) теж став художником.
Учні Редагувати
Серед них — Лодовіко Чіголі, Франческо Моті (що став скульптором).
Смерть Редагувати
Санті ді Тіто помер у Флоренції 23 липня 1603 року.
Вибрані твори (перелік) Редагувати
- «Христос воскрешає померлого Лазаря», 1576 р.
- «Увірування апостола Фоми»
- «Благовіщення »
- «Марія Маддалена де Рацці у віці 16 років»
- «П'єтро де Медічі», до 1586 р., Галерея Уффіці
- «Портрет Нікколо Макіавеллі», Палаццо Веккіо, Флоренція
- «Перехід євреїв через Чермне море»
- «Поклоніння волхвів»
- «Портрет Кристини Лотаринзької»
- «Портет шляхетної пані з собачкою біля колони»
- «Алегорія закону»
- «Донька Ніколо ді Сінібальдо Лукреція з папугою»
- серія з чотирьох картин «Пори життя жінки» («Дитинство», «Молодість», «Зрілість», «Старість»)
- «Преображення»
- «Два янголи відкривають картині з оплакуванням Христа», Міський музей Сансеполькро
- «Видіння розп'ятого Христа Томмазо Аквінським», 1593 р.
Вибрані твори (портрети, галерея) Редагувати
Вибрані твори (релігійний живопис) Редагувати
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
Джерела Редагувати
- Freedberg, Sydney J. (1993). "Painting in Italy, 1500-1600". Pelican History of Art. Penguin Books Ltd. pp. 620–625.
- Wittkower, Rudolf (1999) Art and Architecture in Italy 1600-1750 Yale Univ. Press.
- Gauvin Alexander Bailey, Between Renaissance and Baroque: Jesuit Art in Rome, 1565-1610 (Toronto: University of Toronto, 2003), pp.28-30.