Алессандро Аллорі (італ. Alessandro Allori; 31 травня 1535 — 22 вересня 1607) — італійський художник Флорентійської школи, представник маньєризму.
| Алессандро Аллорі | |
|---|---|
|
| |
| Народження | 31 травня 1535[…] Флоренція, Флорентійське герцоґство |
| Смерть | 22 вересня 1607[…] (72 роки) |
| Флоренція, Італія[…] | |
| Країна | Флорентійське герцоґство Велике герцоґство Тосканське |
| Жанр | портретний живописd, сакральне мистецтво і алегорія[d] |
| Діяльність | художник, fresco painter, дизайнер, письменник |
| Напрямок | живопис і образотворче мистецтво |
| Роки творчості | 1552 — 1607–1607 |
| Вчитель | Бронзіно |
| Відомі учні | Крістофано Аллорі, Лодовіко Чіголі, Giovanni Bizzellid, Ludovico Butid, Benedetto Vellid і Zanobi Rosid |
| Член | Академія витончених мистецтвd |
| Твори | Portrait of Bianca Cappellod, Susanna and the Eldersd і Triumph of Caesard |
| Діти | Крістофано Аллорі |
| | |
| Алессандро Аллорі у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Народився 31 травня 1535 року у Флоренції. Його батько, зброяр Крістофано ді Лоренцо, помер, коли Аллорі було лише п'ять років. Друг сім'ї живописець Аньоло Бронзіно став опікуном хлопчика. Аллорі пізніше включив прізвище Бронзіно в своє власне, це підтверджується в написі на першій з його картин: «Алессандро Аллорі, вихованець Аньйоло Бронзіно, зробив це в році 1552». Основи знання з живопису Алессандро отримав у свого опікуна, ставши його улюбленим учнем.
У 1554 році вирушив разом із братом Себастьяном до Риму. Тут познайомився з фресками і картинами Мікеланджело, Рафаеля, Андреа дель Сарто, Бартоломео, Леонардо да Вінчі, Понтормо додало до вишуканої манери живопису Аллорі безсумнівний вплив великого майстра. Тут малює свій автопортрет і портрет Гортензії де Барді. У 1560 році художник повернувся на батьківщину у Флоренцію, де незабаром Аллорі став одним з основних живописців для владущої родини Медічі.
У 1563 році став членом Академії мистецтв. Коли Мікеланджело Буонарроті помер у 1564 році, Алессандро Аллорі готував художнє оформлення до його похорону. Від 1574 року стає офіційним художником великого герцога Франческо I.
Протягом творчого життя у Аллорі було багато співробітників та учнів, зокрема його син Крістофано. Майстерня родини Аллорі була досить шанованою. У середині 1570-х років Аллорі був призначений директором флорентійської фабрики гобелена.
Помер Алессандро Аллорі 22 вересня 1607 року.
Творчість Редагувати
Першою відомою роботою Аллорі був запрестольний образ, написаний в 1560 році для каплиці святий Аннуціати, частина вівтаря про Страшний суд, в якому помітно вплив Мікеланджело.
У 1565 році отримав замовлення від Козімо I Медічі на художнє оформлення весілля свого сина Франческо. Мистецтво художника Алессандро Аллорі було тісно переплетене з замовленнями, які отримувала майстерня Бронзіно, але творча спадщина Аллорі має власне зібрання творів. До найкращих робіт живописця відносять картини: «Чудо святого Петра, що йде по воді» (1596 рік, Галерея Уффіці, Флоренція), «Зняття з хреста» (1590-ті роки, Музей Прадо, Мадрид), «Два янголи у тіла Христа» (бл. 1600 року, Музей образотворчих мистецтв, Будапешт), «Алегорія людського життя» (1570—1590 роки, Галерея Уффіці, Флоренція), «Сусанна і старці» (Музей Магнін, Діжон); «Венера і Купідон» (1570-ті роки, Музей Фабра, Монпельє).
Аллорі співпрацював з художником-маньєристом і історіографом Джорджо Вазарі. Разом з ним з 1570 року та Бронзіно працював над замовленням великого герцога, розписуючи Студіоло Франческо в Палаццо Веккіо. Аллорі в Палаццо Веккіо закінчив роботи Бронзіно і самостійно створив чудову мальовничу композицію, названу «Ловля перлів». Останню вважають шедевром живопису маньєризму. Тут Алессандро Аллорі комбінує в полотні оголені фігури: могутні і рельєфні, як на фресках Мікеланджело, зі стрункими і витонченими, як на картинах Бронзіно.
Живопис художника, на картинах якого зображені оголені міфологічні герої в різних складних і неймовірних позах, типова для флорентійського маньєризму останньої чверті XVI століття, впливав на художній стиль Тоскани протягом майже 50 років після смерті живописця. Аллорі став одним з останніх відомих живописців маньєризму, період якого закінчився разом з його смертю.
Художник, крім своїх картин на міфологічні та релігійні теми, був чудовим портретистом. В Оксфордському музеї зберігається низка портретів пензля Алессандро.
Вибрані твори Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- https://books.google.es/books?hl=ca&id=dgLWAAAAMAAJ&dq=isbn%3A+8842202797&focus=searchwithinvolume&q=1535 — С. 33. — ISBN 88-422-0279-7
- https://www.museionline.info/pittori/alessandro-allori
- Becherucci M. L. Dizionario Biografico degli Italiani — 1960. — Vol. 2. — P. 560.
- ↑ http://vocab.getty.edu/page/ulan/500027631
- ↑ https://rkd.nl/explore/artists/1257
- https://en.isabart.org/person/28851
- Alessandro Allori — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- SNAC — 2010.
- Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2017.
- Czech National Authority Database
- ↑ RKDartists
Джерела Редагувати
- Antonio Paolucci (commissaire de l'exposition), Miroir du Temps: Chefs-d'oeuvre des musées de Florence, Silvana Editoriale et Musée des Beaux-Arts de Rouen, 2006 (OCLC 496465908). — p. 143. (італ.)
- R. P. Ciardi Alessandro Allori. — Lipsia, 1985. (італ.)
Посилання Редагувати
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Алессандро Аллорі