Принстонський університет

При́нстонський університет — один із найстаріших та найпрестижніших університетів США, розміщений у місті Принстон, штат Нью-Джерсі. Університет заснований 1746 року як Коледж Нью-Джерсі (College of New Jersey).

Принстонський університет Princeton University
40°20′43″ пн. ш. 74°39′22″ зх. д. / 40.34527777780577651° пн. ш. 74.65611111113878451° зх. д. / 40.34527777780577651; -74.65611111113878451Координати: 40°20′43″ пн. ш. 74°39′22″ зх. д. / 40.34527777780577651° пн. ш. 74.65611111113878451° зх. д. / 40.34527777780577651; -74.65611111113878451
Тип	Приватний
Країна	США
Розташування	Принстон (Нью-Джерсі)Принстон
Гасло	Dei sub numine viget Under God's Power She Flourishes Божою силою процвітає
Засновано	1746
Засновник	John Witherspoon^d
Бюджет	22 723 млн (2015)
Студентів	8088, з них 5391 майбутніх бакалаврів та 2697 аспірантів/докторантів
Співробітників	1140 осіб
Професорів	1103
Кольори	Помаранчевий та чорний
Приналежність	Trustees of Princeton University^d
Членство у	Ліга плюща, ORCID^[d], SPARC, Центр для наукових бібліотек^d, Коаліція мережевої інформації^d, Consortium of Social Science Associations^d, arXiv.org, Northeast University Semiconductor Network^d і The Research Collections And Preservation Consortium^d
Мова викладання	англійська
Випускники	Категорія:Випускники Принстонського університету
Штаб-квартира	Принстон
Адреса	1 Nassau Hall, Princeton, NJ, 08544-0070
Сайт	www.princeton.edu
Принстонський університет у Вікісховищі

Університет є одним з восьми університетів Ліги плюща та одним з дев'яти колоніальних коледжів, заснованих до Американської революції. Принстонський університет видає дипломи бакалавра та магістра з природничих, гуманітарних, суспільних і технічних наук. Університет не має шкіл медицини, права, бізнесу та теології, однак пропонує професійні ступені в Школі суспільних та міжнародних відносин імені Вудро Вільсона, в Школі інженерних та прикладних наук, а також у Школі архітектури. Університет має в своєму розпорядженні найбільший ендавмент у світі з розрахунку на одного учня, загальна сума якого становить більше 22 млрд доларів (2015).

В структуру університету входять провідний регіональний театр Макартера, художній музей та музей природної історії. Бібліотека Принстонського університету нараховує понад 7  млн томів.

В університеті навчається близько 8 тис. студентів, з них — 2,5 тис. аспірантів та докторантів.

Історія

Заснований 1746 року як Коледж Нью-Джерсі (англ. College of New Jersey). Став четвертим коледжем британських північноамериканських колоній. Перші заняття проходили в будинку засновника університету священика Джонатана Дікінсона в місті Нью-Брансвік. 1756 року навчальний заклад переїхав до міста Принстон, в будинок Нассау-хол, названий на честь королівського дому Вільгельма III в Англії.

Після передчасної смерті перших п'яти президентів Принстона, 1768 року президентом став Джон Візерспун. Він залишався на цій посаді до своєї смерті 1794 року. Під час свого президентства Візерспун змінив напрям університету й обрав пріоритетом підготовку нового покоління лідерів нової американської нації. Для досягнення цієї мети він посилив академічні стандарти й залучив в університет інвестиції. Президентство Візерспуна знаменувало собою тривалий період стабільності у розвитку університету, який був перерваний лише американською революцією та, зокрема, Битвою при Принстоні, під час якої британські солдати деякий час утримували Нассау-хол. Принстон відіграв примітну роль у подіях Війни за незалежність США: так підпис Джона Візерспуна стоїть під Декларацією незалежності; шоста частина учасників Конституційного конвенту були випускниками Принстона.

До будівництва Стенхоуп-холу (англ. Stanhope Hall), розпочатого 1803 року, Нассау-хол був єдиною будівлею, що належала університету. Наріжний камінь будівлі було закладено 17 вересня 1754 року. Влітку 1783 року Континентальний конгрес (Конгрес Конфедерації) зустрівся у Нассау-хол, проголосивши Принстон столицею країни на період чотирьох місяців. Протягом століть та внаслідок двох етапів реконструкції після великих пожеж (1802 й 1855 років), роль Нассау-холу змінювалася від будівлі загального призначення (де спочатку розташовувалися як адміністрація, так і класи для занять й спальні для студентів) до виключно навчального приміщення й аж до його нинішнього суто адміністративного центру університету.

1868 року, невдовзі після американської громадянської війни, на посаду президента вступив Джеймс Маккош. За два десятиліття служби він суттєво змінив навчальний план, ініціював розширення освіти в галузі наук, а також опікувався введенням в експлуатацію низки будівель у стилі неоготики. Маккош-хол названий на його честь.

1879 року була представлена перша дисертація на здобуття ступеня PhD. Дисертацію підготував Джеймс Ф. Вільямсон, випускник 1877 року.

Один з двох тигрів біля входу в Нассау-хол.

Випускний клас 1879 року (в якому навчався майбутній президент США Вудро Вільсон) подарував університетові скульптури двох левів, які стояли при вході до Нассау-холу аж до 1911 року, коли вони були замінені на бронзові скульптури тигрів (усталений до того часу символ університету), тим самим випускним класом.

1896 року навчальний заклад було перейменовано з Коледжу Нью-Джерсі в Принстонський університет на честь міста, в якому він знаходиться, тож саме цього року Принстон офіційно отримав статус університету. У тому ж році університет був значно розширений. 1900 року було засновано магістратуру.

1902 року президентом університету став Вудро Вільсон, діяльність якого надала університету той престиж, який він має досьогодні. За Вільсона, в 1905 році університет заснував систему «прецепторіїв» (англ. precepts; українською це відповідає колоквіумам чи семінарам), що доповнило стандартні методи навчання, переважно у вигляді лекцій, більш індивідуалізованим підходом, при якому невеликі групи студентів одержали можливість тісніше взаємодіяти з викладачами у своїй сфері інтересів.

1906 року за фінансової підтримки Ендрю Карнегі на території університету було споруджено водосховище, яке отримало назву Озеро Карнегі. Колекція історичних фотографій, що документують період створення водосховища, зберігається в бібліотеці «Seeley G. Mudd Manuscript Library» на території кампусу.

2 жовтня 1913 року було відкрито Магістерський Коледж (Graduate College) Принстонського університету. А 1914 року завершено будівництво стадіону Палмер. 1919 року було засновано школу архітектури.

1933 року Альберт Ейнштейн став довічним членом Інституту перспективних досліджень з робочим кабінетом у кампусі Принстонського університету і, згодом, власним будинком на вулиці Мерсер в Принстоні.

Кампус

Нассау-Хол, 2003 рік.

Файн-Хол, де знаходиться математичний факультет, є найвищою будівлею на кампусі.

Основний кампус розташований на площі близько 500 акрів (~2,0 км²). Кампус імені Джеймса Форрестала розділений між розташованими поруч містами Плейнсборо і Південним Брансвіком. Університет також має власнітсь в тауншипі Вест Віндзор. Кампуси розташовані приблизно за годину їзди від Нью-Йорка та Філадельфії.

Найстарша будівля на території кампусу — Нассау-Хол (англ. Nassau Hall, іноді «Old Nassau»; споруджена 1756 року) місце проведення третього Континентального конгресу. Випускні церемонії традиційно проводяться на галявині перед Нассау-Холом. На початку й в середині ХІХстоліття кампус розширювався навколо Нассау-Холу. Під час президентства Маккоша (1868-88) було споруджено декілька будівель в стилі високої вікторіанської готики та романського відродження. Багато з них нині не існують. В кінці дев'ятнадцятого століття Принстонський університет набув так званого колледжського готичного (неоготичного) стилю, яким університет відомий донині. Розроблений архітектором Вільямом Поттером, а пізніше втілений в життя головним архітектором університету Ральфом Адамсом Крамом, колледжський готичний стиль залишався стандартом для всіх нових будівель на території кампусу Принстона до 1960-х років. Споруджена в неоготичному стилі, Принстонська університетська каплиця є третім за величиною університетським храмом у світі, після храмів в Університеті Вальпараїсо та каплиці Королівського коледжу у Кембриджському університеті (Англія). Під час будівельного буму 1960-х років було споруджено низку нових будівель на південній стороні головного кампусу, переважно у відмінному від неоготичного стилі. Кілька відомих архітекторів зробило внесок у планування пізніших будівель, зокрема Френк Гері (Бібліотека імені Льюїса), В. М. Пій (Спелман-Холі), Деметрій Порфіріос (Вітман Коледж, проект в неоготичному стилі), Роберт Вентурі (Центр кампусу імені Фриста та деякі інші), а також Рафаель Віньолі (Лабораторія імені Карла Айкена).

Група скульптур XX століття розкидана на території кампусу й утворює так звану скульптурну колекцію Путнам (Putnam Collection of Sculpture). До неї належать роботи Александра Калдера («П'ять дисків: один порожній»), Якоба Епштейна («Альберт Ейнштейн»), Генрі Мура («Овал з крапками»), Ісаму Ногучі («Біле сонце») та Пабло Пікассо («Голова жінки»). Скульптура Річарда Серри «Їжак та лисиця» розташована між Пейтон-Холом та Файн-Холом, поруч з Принстонським стадіоном і Бібліотекою імені Льюїса.

Бібліотеки

Файрстоунська бібліотека, 2007 рік.

Фонди системи бібліотек Принстонського університету становлять більше 11 млн одиниць зберігання, включаючи більше 7 млн книг.

Головною бібліотекою університету є Меморіальна Бібліотека імені Гарві С. Файрстоун (англ. The Harvey S. Firestone Memorial Library). У Файрстоунській бібліотеці та десяти спеціалізованих бібліотеках Принстонського університету на 2016 рік міститься 7,2 мільйона книг, таким чином вона є однією з найбільших університетських бібліотек у світі. Окрім Файрстоунської бібліотеки, до університетської бібліотечної системи входить низка окремих спеціальних бібліотек з окремих дисциплін, зокрема таких, як архітектура, історія мистецтв, дослідження Близького Сходу, дослідження Східної Азії, машинобудування, геологія, міжнародні відносини, державна політика, та психологія.

У лютому 2007 року бібліотека Принстонського університету приєдналася до амбітного проекту компанії «Google» з оцифрування великої кількості наукової та художньої літератури.

Відомі викладачі, студенти та випускники Принстона

Принстонський університет пов'язаний з 35 лауреатами Нобелівської премії, які тут вчилися або викладали: а також 19 лауреатами Національної наукової медалі США.

Нижче наведено список деяких відомих осіб, тісно пов'язаних з Принстонським університетом:

• Вацлав Едвард Бенеш — математик.
• Елкан Блоут — біохімік.
• Пітер Богуцкі — один з найбільших сучасних археологів.
• Кларенс Браун — американський філолог-славіст, літературознавець, перекладач, автор першої біографії О. Мандельштама.
• Вудро Вільсон — ректор, губернатор штату Нью-Джерсі, президент США.
• Кваме Ентоні Аппіа — філософ, письменник, культуролог.
• Чарльз Конрад — американський астронавт, один з 24 людей, що долетіли до Місяця та один з 12, хто на нього висаджувався.
• Пол Кругман, лауреат Нобелівської премії з економіки.
• Гарві Лейбенстайн — американський економіст, основоположник концепції X-ефективності.
• Джон Мак-Карті — американський науковець в галузі інформатики, лауреат Премії Тюрінга за внесок в розробку штучного інтелекту.
• Фріц Махлуп — австрійський і американський економіст, один з перших дослідників «економіки знань».
• Вентворт Міллер — американський актор.
• Джон Мілнор — американський математик, лауреат Філдсівської премії.
• Джеймс Медісон — президент США.
• Джозеф С. Най-молодший — американський політолог, політик, професор.
• Джон Неш, лауреат Нобелівської премії з економіки.
• Джон Конвей — англійський математик, творець низки математичних ігор та нової категорії чисел, під назвою сюрреальні, лауреат чотирьох престижних премій, професор.
• Джулі Фішер — американська дипломатка
• Падюков Сергій Миколайович — американський інженер-архітектор, скульптор і правозахисник.
• Майкл Портер — американський економіст.
• Ендрю Вайлс — британський математик, довів Велику теорему Ферма.
• Едмунд Вілсон — літературний критик, письменник.
• Річард Фейнман, лауреат Нобелівської премії з фізики за створення діаграм, що описують перетворення елементарних частинок.
• Френсіс Скотт Фіцджеральд — письменник (не закінчив).
• Луїс Фішер — журналіст, викладач радянології.
• Денієл Цуї, лауреат Нобелівської премії з фізики за відкриття дробового квантового ефекту Холла.
• Брук Шилдс — модель, актриса.
• Альберт Ейнштейн, лауреат Нобелівської премії з фізики (викладач).
• Ервін Панофскі — один з найбільших істориків мистецтва (викладач).
• Бхакті Тиртха Свамі (Джон Едвін Фейворс) — американський громадський діяч, письменник та індуїстський вайшнавский гуру.
• Крістофер Сімс і Томас Сарджент, лауреати Нобелівської премії з економіки за 2011 рік, обидва викладали в Принстоні на час присудження премії.
• Харукі Муракамі — письменник, 1992 року здобув ступінь ад'юнкт-професора.
• Вільям Крейг — філософ, математик, логік
• Фаршід Муссаві — британська архітекторка

Див. також

• 508 Принстонія — астероїд, названий на честь навчального закладу.

Примітки

1. (вид. 2015-16). Princeton. Архів оригіналу за грудня 24, 2015. Процитовано 12 жовтня 2015. 
2. Дані на 30 червня 2015 року . National Association of College and University Business Officers and Commonfund Institute. 2016. Архів оригіналу за 31 січня 2016. Процитовано 25 лютого 2016. 
3. . Enrollment statistics. Princeton University. 2014. Архів оригіналу за березень 10, 2016. Процитовано April 5, 2015. 
4. Global Research Identifier Database — 2015.
   d:Track:Q27768150
5. https://orcid.org/members/001G000001LPM5yIAH — ORCID.
   d:Track:Q19861084
6. https://sparcopen.org/who-we-are/members/
7. http://www.crl.edu/membership/members
9. https://www.cossa.org/members/
11. https://recap.princeton.edu/
12. Integrated Postsecondary Education Data System — 1992.
    d:Track:Q6042926
13. Best Colleges 2013. U. S. News & World Report. 2013. Архів оригіналу за 6 серпня 2012. Процитовано 11 листопада 2012. 
14. Princeton University — About Princeton: Overview. Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 11 листопада 2012. (англ.)
15. Сучасна освітня установа, яка носить цю назву, знаходиться в м. Трентон; вона не пов'язана з Принстонським університетом.
16. За даними офіційного сайту Принстонського університету, він був «четвертим коледжем, заснованим в британській Північній Америці.»Princeton University, Office of Communications. Princeton in the American Revolution. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 1 червня 2011. 
17. За даними, що не суперечить одне одному, Принстон був четвертим університетом, що «проводив заняття». Принстонський та Пенсільванський університети обидва вважають себе четвертими за датою заснування; Пенсільванський університет спершу називав 1749 рік як дату свого заснування (й таким чином був п'ятим), проте 1899 року університетом було прийнято резолюцію, яка затвердила 1740 роком заснування (див. «Building Penn's Brand» [ 20 листопада 2005 у Wayback Machine.], а також «Princeton vs. Penn: Which is the Older Institution?» [ 19 березня 2003 у Wayback Machine.] з позицією Принстонського університету. З 1726 до 1746 року «Log College» функціонував під наглядом Вільяма та Гільберта Теннетів, протестантських священиків з округу Бакс (Пенсильванія).
18. Jeffry H. Morrison. John Witherspoon and the Founding of the American Republic. — University of Notre Dame Press, 2005. — 220 с. — ISBN 0268034850, 9780268034856.(англ.)
19. Щоб вигнати їх звідти, американські війська на чолі з Джорджем Вашингтоном обстріляли цю будівлю з гармати.
20. Don Oberdorfer (1995). . Princeton University: The First 250 Years. Steering Committee for Princeton's 250th Anniversary. Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 18 лютого 2012. (англ.)
21. McCosh, James. Princeton Companion. Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 19 квітня 2012. (англ.)
22. Nassau Hall. Princeton Companion. Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 19 квітня 2012. (англ.)
23. Don Oberdorfer (1995). . Princeton University: The First 250 Years. Steering Committee for Princeton university's 250th Anniversary. Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 18 лютого 2012. (англ.)
24. Princeton University: The First 250 Years(англ.)
25. Historical Photograph Collection, Lake Carnegie Construction Photographs, circa 1905-1907: Finding Aid. Findingaids.princeton.edu. Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 19 квітня 2012. (англ.)
26. Albert Einstein. Institute for Advanced Study. Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 19 квітня 2012. (англ.)
27. Albert Einstein. Historical Society of Princeton. Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 19 квітня 2012. (англ.)
28. A Princeton Profile: Local Contributions. Princeton University. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 16 червня 2012. (англ.)
29. Alexander Leitch (1979). A Princeton Companion: Nassau Hall. Princeton University Press. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 16 червня 2012. (англ.)
30. U. S. State Department. Buildings of the Department of State: Nassau Hall, Princeton, N. J. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 14 червня 2011. (англ.)
31. Articles about Nassau Hall. The New York Times. Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 19 квітня 2012. (англ.)
32. Стаття про Нассау-Хол з книги «American Places: Encounters with History» [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
33. Princeton University: An Interactive Campus History. Chapter II: The College Expands: 1802-1846. Princeton University. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 16 червня 2012. (англ.)
34. Princeton University: An Interactive Campus History. Chapter III: Princeton at-Mid-Century, 1846-1868. Princeton University. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 16 червня 2012. (англ.)
35. Princeton University: An Interactive Campus History. Chapter IV: The McCosh Presidency, 1868-1888. Princeton University. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 16 червня 2012. (англ.)
36. Princeton University: An Interactive Campus History. Chapter V: The Rise of the Collegiate Gothic. Princeton University. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 16 червня 2012. (англ.)
37. Princeton University: An Interactive Campus History. Chapter VI: Spires and Gargoyles, The Princeton Campus 1900-1917. Princeton University. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 16 червня 2012. (англ.)
38. Princeton University: An Interactive Campus History. Розділ VII: Princeton Between the Wars, 1919-1939. Princeton University. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 16 червня 2012. 
39. Princeton University: An Interactive Campus History. Розділ VIII: Princeton at-Mid-Century: Campus Architecture, 1933-1960. Princeton University. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 16 червня 2012. (англ.)
40. Princeton University: An Interactive Campus History. Розділ IX: The Sixties. Princeton University. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 16 червня 2012. (англ.)
41. Alexander Leitch (1978). A Princeton Companion: Spelman Halls. Princeton University Press. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 16 червня 2012. (англ.)
42. Old is new at Princeton. World Architecture News. 19 грудня 2007. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 16 червня 2012. (англ.)
43. Frist Campus Center Iconography. Princeton University. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 16 червня 2012. 
44. Clifford A. Pearson (Nov 2003). . Architectural Record. Архів оригіналу за 18 червня 2012. Процитовано 16 червня 2012. (англ.)
45. Alexander Leitch. A Princeton Companion: Putnam Collection of Sculpture. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 16 червня 2012. (англ.)
46. Peterson, Megan. Princeton sculpture enriches beauty and character of campus. Princeton University website. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 30 листопада 2011. (англ.)
47. Firestone Library. Princeton University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 29 травня 2011. (англ.)
48. The Nation's Largest Libraries: A Listing By Volumes Held – ALA Library Fact Sheet Number 22. American Library Association. May 2009. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 29 травня 2011. : 6 941 254 volumes reported in 2007-08 fact sheet; 7 075 441 reported by Princeton to the Association of Research Libraries in ARL STATISTICS 2008-09 (PDF). Association of Research Libraries, 21 Dupont Circle, NW, Suite 800, Washington, D. C. 20036. 2011. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 11 березня 2016.  (Також: дані 2008-09 в Excel [ 17 січня 2013 у Wayback Machine.])(англ.)
49. Princeton Profile: Academic Resources: The Library [ 14 травня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
50. «Princeton University Joins Google Literature-Scan Project [Архівовано 4 січня 2013 у Archive.is]». Reuters, 6 лютого 2007 року(англ.).
51. Princeton University — Nobel Prize Winners. Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 10 квітня 2012. (англ.)
52. Princeton University — National Medal of Science Winners. Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 10 квітня 2012. (англ.)
53. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література

• Axtell, James. The Making of Princeton University: From Woodrow Wilson to the Present (2006), 710 pp; highly detailed scholarly history.
• Bradley, Stefan M., «The Southern-Most Ivy: Princeton University from Jim Crow Admissions to Anti-Apartheid Protests, 1794—1969,» American Studies 51 (Fall–Winter 2010), 109–30.
• Bragdon, Henry. Woodrow Wilson: The Academic Years (1967).
• Kemeny, P. C. Princeton in the Nation's Service: Religious Ideals and Educational Practice, 1868—1928 (1998). 353 pp.
• Noll, Mark A. Princeton and the Republic, 1768—1822: The Search for a Christian Enlightenment in the Era of Samuel Stanhope Smith (1989). 340 pp.
• Oberdorfer, Don. Princeton University (1995) 248 pp; heavily illustrated.
• Rhinehart, Raymond (2000). Princeton University: The Campus Guide (guide to architecture). , 188 pp.
• Smith, Richard D (2005). Princeton University. , 128 pp.
• Synnott, Marcia Graham (1979). The Half-Opened Door: Discrimination and Admissions at Harvard, Yale, and Princeton, 1900–1970. . 310 pp.
• Wilson, Woodrow (1972–76). У Link, Arthur S. The Papers of Woodrow Wilson. 14–21. .
• McLachlan, James (1976). Princetonians, 1748–1768: A Biographical Dictionary. . 706 pp.

Посилання

• Офіційна сторінка(англ.)
• (англ.)