Погребище Погреби ще місто в Україні центр нської міської територіальної громади Вінницького району Вінницької області р

49°29′13″ пн. ш. 29°16′24″ сх. д. / 49.48694° пн. ш. 29.27333° сх. д. / 49.48694; 29.27333Координати: 49°29′13″ пн. ш. 29°16′24″ сх. д. / 49.48694° пн. ш. 29.27333° сх. д. / 49.48694; 29.27333

Висота над рівнем моря

226 м [1]

Водойма

р. Рось

Назва мешканців

погребища́нин, погребища́нка, погребища́ни

День міста

перша субота червня

Відстань

Найближча залізнична станція

Ржевуська

До станції

2 км

До обл./респ. центру

- фізична

65 км

- залізницею

98 км

- автошляхами

73,2 км

До Києва

- фізична

138 км

- автошляхами

173 км

Міська влада

Рада

Погребищенська міська рада

Адреса

22200, Вінницька обл., Вінницький район, м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 77

Вебсторінка

Погребищенська міська рада

Міський голова

Волинський Сергій Олександрович

Погребище у Вікісховищі

Карта
Погребище
Погребище

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Погребище.

Географія Редагувати

На північній околиці міста річка Смотруха впадає у Рось, праву притоку Дніпра.

Історія Редагувати

Давні часи Редагувати

На місці сучасного населеного пункту було місто Рокитня, перша письмова згадка про яке датується 1148 р.

На початку XIII ст. після монголо-татарської навали від нього залишилися самі погреби, тому мешканці, що відбудували місто, стали назвати його Погребищем.

На початку XVI ст. землі Погребища уздовж річки Рось опинилися в руках українських князів Збаразьких. У 1580-х рр. споруджується замок, про існування якого нагадує назва гори — Замкова.

Після Люблінської унії 1569 р. Погребище перейшло до Речі Посполитої. Воно стало користуватися Магдебурзьким правом.

Письмова згадка за Погребище польським мандрівником Еріхом Лясотою в його щоденнику за 1594 рік «…червень, 17-го. Через Рось, 1 миля. Погребище (місто і замок на Росі)».

У 1629 р. Погребище налічувало понад 6 тис. жителів, коли у Вінниці на той час було 9 тис. жителів.

Козаччина Редагувати

У 1591–1593 рр. населення міста брало участь у козацькому повстанні на чолі з К. Косинським. У 1595 р. селянсько-козацькі загони під проводом Г. Лободи захопили фортецю.

Місцеві мешканці взяли участь у визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького. У 1653 р. Погребище було вщент зруйновано каштеляном Стефаном Чарнецьким, що відступав із-за Дніпра під натиском Б. Хмельницького.

Чарнецький взяв приступом Погребище і винищив поголовно все населення: 700 полонених повісили, 300 посадили на палі, причому князь дав жовнірам наказ: «стратити їх так, щоб вони відчували, що вмирають»; на шляху через ліси, «він прикрашав сосни, вішаючи на них полонених». Поляки «палили села і рубали голови»; полонених піддавали тортурам і катували вогнем

У 1736 і 1768 рр. у Погребищі перебували загони повсталих гайдамаків.

Новий час Редагувати

Маєток Ржевуських, де народилась Е. Ганська, дружина Оноре де Бальзака. Акварель Н. Орди

З XVIII ст. Погребище перетворилось на осередок торгівлі та ремесел.

У XVIII–XIX ст. містечко було родинним гніздом Ржевуських, у якому народилася Евеліна Ганська, друга дружина відомого французького письменника Оноре де Бальзака.

Наприкінці XIX ст. на землях графа Адама Ржевуського збудовано залізницю і станцію, яку названо на його честь — «Ржевуська».

На початку ХХ ст. містечко нараховувало 943 дворів, 5807 мешканців, дві церкви (мурована Успенська і дерев'яна Михайлівська), дві церковнопарафіяльні школи, шість круподерень, завод шипучих вод, два водяних млини, 10 мануфактур, 30 бакалійних і м'ясних лавок. Граф Микола Павлович Ігнатьєв розпочав будівництво цукрового заводу.

Радянські часи Редагувати

У 1921 році було відкрито агрошколу. В 1923 р. — організовано перше колективне господарство ім. Т. Шевченка. З 1927 р. у місті працює маслозавод, який на сучасному етапі виробляє масло, твердий сир, морозиво та іншу продукцію. У 1929 р. на території Погребищенськоі сільради проживало 2299 осіб.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 237 жителів міста.

Німецькі війська окупували місто 21 липня 1941 р. У часи окупації у Погребищі діяла підпільна група опору, яку очолював вісімнадцятирічний М. Д. Копецький. 30 грудня 1943 р. місто звільнила 65 мотобригада 1-ї танкової армії генерала М. Катукова. У пам'ять про цю подію в місті встановлено танк часів війни ІС.

Понад 6 тисяч воїнів-погребищан залишились на полях битв. Семеро уродженців району удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Це А. Бурлачук, В. Кравченко, А. Москальчук, А. Пономарчук, М. Сьомак, І. Слободянюк, В. Терлецький. У братській могилі, що розташована в центрі міста, поховано 653 воїнів.

Майже із 100 воїнів, що проходили службу в різних гарячих точках світу, з афганської війни живими додому не повернулось шість погребищан: І. Кумчак, В. Іващук, О. Харченко, Є. Мельник, О. Шевчук, В. Іщук. У міському парку встановлено обеліск пам'яті, їх іменами названі солдатські поля.

У 1966 р. відкрилося медичне училище (з 2006 р. — медичний коледж). Також цього року відкрито і музичну школу, яку в 2000 р. переведено в капітально відремонтоване приміщення. У 1985 р. відкрило двері професійно — технічне училище (нині — вище професійне училище-42). Тут щороку навчається близько 600 майбутніх спеціалістів сільського господарства.

Сучасність Редагувати

За останні 20 років проведено газифікацію м. Погребище, з'явилися багатоповерхові будинки.

Транспортне сполучення Редагувати

У Погребищі розташовані залізничні станції Ржевуська та Погребище I. Існує також зупинний пункт Погребище II, але за межами міста Погребища.

Населення Редагувати

Чисельність населення
1897	1989	2001	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2013	2020	2022
6284	11 705	10 754	10 418	10 278	10 206	10 174	10 095	10 080	10 013	9898	9514	9209

У 1629 р. проживало — 6000 мешканців
За переписом 1897 р. — 6284 мешканців (ч. 3057, ж. 3227)
За переписом 1989 р. — 11 705 мешканців
За переписом 2001 р. — 10 754 мешканців
За розрахунками 2005 р. — 10 418 мешканців
На 1 січня 2013 р. — 9898 мешканців
На 1 січня 2015 р. — 9765 мешканців
На 1 січня 2018 р. — 9525 мешканців
На 1 січня 2020 р. — 9514 мешканців

Погребище. Синагога і парафіяльний костел. Мал. Наполеона Орди, 1872

Євреї у Погребищі Редагувати

Євреї з'явилися у містечку в першій половині XVII ст. Тоді ж була побудована дерев'яна синагога. У 1648 р. козаки на чолі з Максимом Кривоносом знищили всіх місцевих євреїв. На початку XVIII ст. євреї повернулися до Погребища. У 1765 р. у містечку нараховувалось 664 єврея, у 1847 р. — 1726, у 1897 р. — 2494 (40 % всього населення).

Після Жовтневого перевороту 1917 р. з 1918 р. в Погребищі активно діяв великий і добре організований загін єврейської самооборони, проте в серпні 1919 р. загін роззброїли петлюрівці. Після їх відходу війська Зеленого влаштували єврейський погром, що тривав з 18 по 21 серпня. Було вбито близько 400 чоловік (з них близько 200 жінок), сотні поранені. У 1920-х р. була створена Погребищенська єврейська сільрада.

У 1926 р. єврейське населення Погребища становило 2881 особу (30 % усього населення), у 1939 р. — 1445.

Діяло гетто, куди нацистами насильно зганялися євреї для компактного мешкання та подальших репресій. У середині жовтня 1941 р. 5-та німецька оперативна команда розстріляла в Погребищі все єврейське населення — майже 1360 осіб.

Національний і мовний склад Редагувати


Національність	%	Належна мова	%
українці	98,08%	українська	98,72%
росіяни	1,38%	російська	1,19%

Відомі уродженці Редагувати

VILNA — українська співачка.
Гавриш Володимир Костянтинович — геолог, член-кореспондент НАН України.
Присяжнюк Настя Андріанівна — фольклористка.
Речмедін Іван Остапович (1922 — 1987) — український фізико-географ, кандидат географічних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Рибачук Олег Борисович (22 квітня 1958) — український політик та громадський діяч.
Евеліна Ганська — польська графиня.
Кароліна Собанська (25 грудня 1795 — 16 липня 1885) — авантюристка і таємна агентка царського уряду, у яку були закохані і якій присвячували вірші Олександр Пушкін і Адам Міцкевич.
Жевуський Адам Адамович (Адам Адамович Ржевуський) (5 січня 1805 — 17 квітня 1888) — російський генерал польського походження, український землевласник.
Генрик Жевуський — польський письменник.
Міша Лев (Лев Михайло Аронович, Андрійович) — єврейський письменник — романіст та мемуарист, лауреат премії ім. Герша та Гершона Сегалів, ім. Боруха Шварцмана, ім. Давида Гофштейна.
Медріш Давид Наумович — знавець та фольклорист російської мови радянських часів, доктор філологічних наук, професор. Заслужений працівник вищої школи РФ.
Скоропад Олег Михайлович(05 травня 1951)-Надзвичайний і Повноважний Посол України
Сафонов Олександр Сергійович(28 листопада 1943) — старший диктор Українського телебачення Державної телерадіомовної компанії України, заслужений артист України, народний артист України.
Бондаренко Костянтин Петрович (2 травня 1969) — український політолог.
Хоменко Григорій Гнатович — український інфекціоніст, професор.
Кравченко Павло Миколайович (* 1957) — заслужений працівник освіти України.

Галерея Редагувати

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2022/zb/05/zb_%D0%A1huselnist.pdf
Місто Погребище // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мъстностяхъ Кіевской губерніи. — Кіевъ: Типографія Кіево-Печерской Лавры, 1864. — С. 388—389.
Архив Юго-Западной Россіи: Акты о происхожденіи шляхетских родов в Юго- Западной Россіи, Комиссія для разбора древних актов, 1907 г.
https://svit.in.ua/kny/bookla.htm Щоденник Еріха Лясоти із Стеблева
Н. И. Костомаров. Богдан Хмельницкий. — Спб., 1884. — Т.1. — С. 43.
↑ Историческия монографии и изследования Николая Костомарова, Части 9-11, Тип. А. Траншеля, 1870 г.
↑ Pohrebyszcze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 522. (пол.)
↑ Погребище // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
Погребище. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
. www.pog-mrada.gov.ua. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 28 травня 2021.
Сторінками нов.історії училища Archives. ВПУ №42 (ru-RU). Процитовано 17 січня 2023.
Перепис' населення Російської імперії 1897 (стор. 85)
«World Gazetteer»^{[недоступне посилання з грудня 2021]}
Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
Maryna., Dubyk,; Марина., Дубик, (2000). Dovidnyk pro tabory, ti︠u︡rmy ta hetto na okupovaniĭ terytoriï Ukraïny (1941-1944) = Handbuch der Lager, Gefängnisse und Ghettos auf dem besetzten Territorium der Ukraine (1941-1944). Kyïv: Derz︠h︡avnyĭ komitet arkhiviv Ukraïny. ISBN 9665041886. OCLC 45595209.
Указ президента України № 731/2019
Кравченко Павло Миколайович

Джерела та література Редагувати

Вортман Д. Я. Погребище // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 292. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.

Література Редагувати

І.М. Даниленко, З.Т. Мельник. Погреби́ще // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.518-527

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Погребище

Офіційний сайт Погребищенської міської ради
Погода у Погребищі
Погребище — Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)
Погребище // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
Погребищенська районна рада
Олександр Горобець Записки хорунжого Української Галицької армії про Погребище
Погребище // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
ShtetLinks: Pogrebishche(англ.)
Вічові традиції Поросся у контексті його сакральності^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Pohrebyszcze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 522. (пол.)
Пам'ятки України. Погребище

[1] ttps://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2022/zb/05/zb_%D0%A1huselnist.pdf

[2] Місто Погребище // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.

[3] Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мъстностяхъ Кіевской губерніи. — Кіевъ: Типографія Кіево-Печерской Лавры, 1864. — С. 388—389.

[4] Архив Юго-Западной Россіи: Акты о происхожденіи шляхетских родов в Юго- Западной Россіи, Комиссія для разбора древних актов, 1907 г.

[5] ttps://svit.in.ua/kny/bookla.htm Щоденник Еріха Лясоти із Стеблева

[6] Н. И. Костомаров. Богдан Хмельницкий. — Спб., 1884. — Т.1. — С. 43.

[Костомаров-7] Историческия монографии и изследования Николая Костомарова, Части 9-11, Тип. А. Траншеля, 1870 г.

[SgKP-8] Pohrebyszcze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 522. (пол.)

[ЕЄЕ-9] Погребище // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)

[Голодомор_УІНП-10] Погребище. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.

[11] . www.pog-mrada.gov.ua. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 28 травня 2021.

[12] Сторінками нов.історії училища Archives. ВПУ №42 (ru-RU). Процитовано 17 січня 2023.

[13] Перепис' населення Російської імперії 1897 (стор. 85)

[14] «World Gazetteer»^{[недоступне посилання з грудня 2021]}

[15] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)

[16] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)

[17] Maryna., Dubyk,; Марина., Дубик, (2000). Dovidnyk pro tabory, ti︠u︡rmy ta hetto na okupovaniĭ terytoriï Ukraïny (1941-1944) = Handbuch der Lager, Gefängnisse und Ghettos auf dem besetzten Territorium der Ukraine (1941-1944). Kyïv: Derz︠h︡avnyĭ komitet arkhiviv Ukraïny. ISBN 9665041886. OCLC 45595209.

[18] Указ президента України № 731/2019

[19] Кравченко Павло Миколайович