Михайло Юхимович Катуко́в (нар. 4 (17) вересня 1900, с. Велике Уварово, Коломенського повіту, зараз Озерського району Московскої області — пом. 8 червня 1976, Москва) — радянський військовий діяч, маршал бронетанкових військ, двічі Герой Радянського Союзу.
| Михайло Юхимович Катуков | |
|---|---|
| Михаил Ефимович Катуков | |
| Народження | 4 (17) вересня 1900 с. Велике Уварово, Коломенського уїзда, зараз Озерського району Московскої області |
| Смерть | 8 червня 1976 (75 років) Москва, СРСР |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна | СРСР |
| Приналежність | Радянська армія |
| Рід військ | танкові війська |
| Освіта | Постріл (1927) |
| Роки служби | 1917–1976 |
| Партія | ВКП(б) |
| Звання | Маршал танкових військ |
| Командування | 1-ша гвардійська танкова армія |
| Війни / битви | Друга світова війна |
| Нагороди | |
| Катуков Михайло Юхимович у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Катуков Михайло Юхимович народився 4 (17) вересня 1900 року в селі Велике Уварово Озьорського району Московської області в селянській родині. Росіянин. З 12-річного віку розпочав трудову діяльність «хлопчиком на побігеньках» при молочному магазині в Москві.
В березні 1919 року добровільно вступив до лав Червоної Армії. Рядовим червоноармійцем брав участь у боях з білогвардійцями на Південному фронті, в поході Червоної Армії в Польщу.
В 1922 році закінчив піхотні курси червоних командирів в м. Могильов і направляється командиром взводу в 27-му Омську стрілецьку дивізію. В складі дивізії пройшов шлях від командира взводу до начальника полкової школи.
В 1926 — 1927 роках навчається на Вищих стрілецьких курсах.
З початком формування перших танкових бригад на початку 1930-х років, М.Катукова призначають командиром навчального батальйону 134-ї танкової бригади. Пізніше призначений начальником штабу цієї бригади.
В 1935 році закінчує Академічні курси удосконалення командного складу при Військовій Академії моторизації і механізації РСЧА і призначаються начальником штабу механізованого корпусу, а потім — командиром танкової бригади. В 1939 році бригада Катукова бере участь в Радянсько-польській війні, наступаючи на територію Західної України.
В листопаді 1940 року призначається командиром 20-ї танкової дивізії 9-го механізованого корпусу Київського особливого військового округу.
23 червня 1941 року дивізія Катукова прийняла свій перший бій в районі Луцьк — Клевань, намагаючись зупинити просування німецької 1-ї танкової групи Е.фон Клейста. Брав участь в оборонних боях в районі Дубно, Коростень.
Після розформування механізованих корпусів в вересні 1941 року, призначений командиром 4-ї танкової бригади. Бригада діяла на підступах до Москви. В районі Мценська танкісти Катукова зупинили просування військ Г.Гудеріана, за що бригада стала іменуватись: «1-ша гвардійська танкова бригада».
10 листопада 1941 року Катуков отримав звання генерал-майора танкових військ і нагороджений орденом Леніна.
В 1942 році генерал-майор Катуков послідовно командував 1-м танковим та 3-м механізованим корпусами на Курсько-Воронезькому напрямку.
На Курській дузі генерал Катуков вже командує 1-ю танковою армією. Тут танкісти Катукова з надзвичайною мужністю бились з німецькими танками, за що всі корпуси, бригади і окремі частини 1-ї танкової армії були перейменовані у гвардійські і нагороджені орденами Леніна і Червоного Прапора.
Після Курської дуги 1-ша танкова армія увійшла до складу 1-го Українського фронту. Брала участь у визволенні Правобережної України. В ході проведення Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції, танкова армія Катукова за період з 6 по 19 березня 1944 року здійснила 300-км марш в район Шепетівки, і прорвавши оборону німців 21 березня в районі Тернопіль, Проскурів, ввійшла в глибокий тил супротивника, з ходу форсувала Дністер і Прут, захопивши плацдарми.
В подальшому танкова армія брала участь в Львівсько-Сандомирській, Вісло-Одерській і Берлінській наступальних операціях.
Після закінчення війни генерал Катуков командував 1-ю гвардійською танковою армією, був командуючим бронетанковими і механізованими військами Групи радянських військ в Німеччині, начальником Радянської військової адміністрації землі Саксонія.
В 1950 році направлений на навчання на Вищі академічні курси при Академії Генштабу.
З 1951 року — командуючий 5-ю гвардійською механізованою армією (Білоруський ВО).
З 1955 року — генерал-інспектор Головної інспекції МО СРСР по танковим військам.
З 1957 року — заступник начальника Головного управління бойової підготовки Сухопутних військ.
В жовтні 1959 року Катукову присвоєно звання «Маршал бронетанкових військ».
З 1963 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів МО СРСР.
Бібліографія Редагувати
- Танковые бои. М., 1942;
- На острие главного удара. М., Воениздат, 1974.
Нагороди Редагувати
- Дві медалі «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (23.09.1944, 06.04.1945)
- Чотири ордени Леніна
- Три ордени Червоного Прапора
- Два ордени Суворова 1-го ступеня
- Орден Кутузова 1-го ступеня
- Орден Богдана Хмельницького 1-го ступеня
- Орден Кутузова 2-го ступеня
- Орден Червоної Зірки
- Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня
- Медалі
- Нагороди іноземних держав
- М. Ю. Катуков є Почесним громадянином міст: Мценськ, Озьори, Берлін.
Пам'ять Редагувати
Джерела та література Редагувати
- Л. М. Хойнацька. Катуков Михайло Юхимович [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 152. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- І. М. Джога. Катуков Михайло Юхимович [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
Література Редагувати
- газета «Киевский вестник», № 102 (6915) від 15 жовтня 2011 року, стор.3.
Посилання Редагувати
- Катуков М. Ю. [ 27 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Катуков М. Ю.[недоступне посилання з липня 2019]