www.wikidata.uk-ua.nina.az

Пекту Цю сторінку запропоновано перейменувати на сан Можливо її поточна назва не відповідає нормам української мови або

Пекту

Цю сторінку запропоновано перейменувати на Пектусан. Можливо, її поточна назва не відповідає нормам української мови або правилам іменування статей у Вікіпедії.
Пояснення причин і обговорення — на сторінці Вікіпедія:Перейменування статей.

Пектусан, Байтоушань (кор. 백두산, кит. 长白山, маньчжурська: ᡤᠣᠯᠮᡳᠨ
ᡧᠠᠩᡤᡳᠶᠠᠨ
ᠠᠯᡳᠨ) — білоголова гора) — стратовулкан, найвища вершина плоскогір'я Чанбайшань. Один із священних символів корейського народу. Розташований на корейсько-китайському кордоні. Висота вулкана 2744 метрів.

Пекту
спрощ. кит.: 长白山
кор. 백두산
кор. 장백산
маньчжурська: ᡤᠣᠯᠮᡳᠨ ᡧᠠᠩᡤᡳᠶᠠᠨ ᠠᠯᡳᠨ

Небесне озеро в кратері гори Пектусан
41°59′34″ пн. ш. 128°04′38″ сх. д. / 41.99277777780577736° пн. ш. 128.07722222224776942° сх. д. / 41.99277777780577736; 128.07722222224776942Координати: 41°59′34″ пн. ш. 128°04′38″ сх. д. / 41.99277777780577736° пн. ш. 128.07722222224776942° сх. д. / 41.99277777780577736; 128.07722222224776942
Країна  КНДР і  КНР
Регіон Самджійонd
Fusong Countyd
Аньту
КНДР
Система Five Mountains of Koread
Тип гора
стратовулкан і територія
Висота 2744 м
Висота відносна 2593 м
Пекту
Пекту (КНДР)
 Пекту у Вікісховищі

Загальні відомості ред.

Гора складається переважно з білої пемзи, якій власне й завдячує назвою.

Вулкан діючий — останнє виверження, вибухи з викидами газів та каміння, сталося в 1904 році. В кратері вулкана розташоване досить велике Небесне озеро. На схилах вулкана знаходяться витоки річок Туминьцзян, Сунгарі, Ялуцзян.

Інші назви: гора Чанбай (спрощ.: 长白山; кит. трад.: 長白山; піньїнь: chángbáishān, чанбайшань, «вічнобіла гора»), гора Голмін Санґіян (мань.: Golmin Šanggiyan Alin, «всюдибіла гора»).

Географія та геологія ред.

Мапа рельєфу

Гора Чанбай є стратовулканом, чий конус обрізаний великою кальдерою, яка має бл. 5 км у ширину та 850 м у глибину. Кальдера частково заповнена Небесним озером., яке має периметр 12-14 км, середню глибину 213 м та максимальну глибину 384 м. З середини жовтня до середини червня озеро переважно вкрито кригою.

2011 року експерти Північної та Південної Кореї зустрілися для обговорення ризику значного виверження у близькому майбутньому, оскільки вулкан прокидається в середньому раз на сто років, а останнє виверження було 1903 р.

Геологічні сили, які формують гору Пекту, остаточно не визначені. Дві основні теорії включають гарячу точку та неокреслену частину Тихоокеанської плити, яка зазнає субдукції у надрах під горою.

Центральна частина гори піднімається на 3 мм на рік під дією зростання кількості магми на глибині під нею. Кальдеру оточують 16 вершин висотою понад 2 500 м.н.м. Найвища вершина, Янггун (Janggun), вкрита снігом 8 місяців на рік. Схили вулкану відносно пологі до висоти приблизно 1800 м.н.м.

Озеро має витік з північної сторони, поблизу якого є водоспад висотою 70 м. На схилах вулкана знаходяться витоки річок Туминьцзян, Сунгарі, Ялуцзян. Річки Туминь та Ялу далі формують північний кордон Північної Кореї з Китаєм та Росією.

Виверження Тяньвеньфень ред.

Дата виверження Тяньвеньфень точно не встановлена, але карбонізована деревина у брекчії Хейфеньку отримала датування 4105 ± 90 BP. У результаті виверження значні території виявилися покритими жовтою пемзою та інгімбритом, а в стратосферу було викинуто бл. 23,14 million tonnes (25,51 million short tons) SO2. Загальний обсяг викидів сягнув принаймні 100 км3, що відносить це виверження також до категорії VEI 7. Виверження Тяньвеньфень ймовірно знайшло відображення у маньчжурських міфах. Маньчжури описували гору як «Вогняний дракон», «Вогняний демон» чи «Небесний вогонь».

«Виверження тисячоліття» ред.

Кальдера вулкану утворилась 946 року під час колосального (VEI 7) «Тисячолітнього» або «Тяньчі» виверження, одного з найбільш потужних за останні 5 000 років, яку можна порівняти з виверженням 180 р.н. е. озера Таупо та 1815 року вулкану Тамбора. Виверження, чия тефра була знайдена на південній частині Хоккайдо, та аж у Гренландії, зруйнувало значну частину вершини вулкану та утворило кальдеру, яка зараз частково заповнена Небесним озером.

Нещодавні події ред.

Гора у квітні 2003

Після цих великих вивержень, відомо принаймні три менших - у 1668, 1702 та 1903 роках, які ймовірно утворили інгімбрит Багуамяо, тонну пемзу Ухаоцзе та туфове кільце Люхаоцзе.

2011 року уряд Північної Кореї запросив вулканологів Джеймса Хаммонда з Імперського коледжу Лондона та Клайва Оппенхаймера з Кембриджського університету, дослідити сучасну вулканічну активність гори. Їх проект тривав бл.7 років. У дослідженні також брала участь американський вулканолог Кайла Яковіно, ставши однієї з перших науковиць, яка провадили дослідження у Північній Кореї.

Клімат ред.

Погода на горі може змінюватись дуже раптово і бути досить жорсткою. Середньорічна температура на вершині становить -4.9 °C, при цьому середня температура січня становить -24 °C, а липня — +10 °C, і в цілому лишається нижче нуля 8 місяців на рік. Влітку температура може сягати 18 °C і вище, а взимку падати до -48 °C. Рекорд найнижчої температури зафіксовано на рівні -51 °C 02 січня 1997 р. Середня швидкість вітру становить 42 км/год, деколи сягаючи 63 км/год. Відносна вологість повітря в середньому становить 74 %.

Флора та фауна ред.

Малюнок з "Маньчжурських справжніх записів" з назвами гори Пекту маньчжурською, китайскою та монгольською

У озері на вершині відомо 5 видів рослин, а на його берегах нараховано 168 видів. Ліс на китайській стороні є давнім, первісним та майже не має слідів зміни внаслідок діяльності людини. Береза домінує поблизу верхньої лінії лісу (бл. 2 000 м.н.м.), а нижче змінюється сосною, змішаною з іншими видами. Зі сторони Північної Кореї на нижчих схилах гори відбувається інтенсивна вирубка лісу.[джерело?]

Фауна гори включає сибірських тигрів, ведмедів, вовків та диких кабанів. Уссурійський куон можливо був винищений на цій території. У гірських лісах поширена пектусанська сарна. Серед птахів на горі поширені тетеруки, сови та дятли. BirdLife International надала горі статусу "Важлива орнітологічна територія" (IBA), оскільки там існує популяція креха китайського.

Туризм ред.

Китайці та більшість іноземних туристів відвідують гору з китайської сторони. Вона також є популярним туристичним обєктом і в Північній Кореї.

Національна туристична адміністрація Китаю класифікувала китайську частина як клас AAAAA[en], що є найвищою категорією.

На північнокорейській стороні є ряд монументів та туристичних об'єктів:

  • гаряче мінеральне джерело використовується для бутильованої води;
  • пагорб Пега (Pegae) є місцем, де стояв табір загону КНРА (кор. 조선인민혁명군), за легендою очолюваного Кім Ір Сеном під час боротьби корейців проти Японської імперії. Публіці відкриті і таємні табори;
  • декілька водоспадів, включно з водоспадом Хьонгі (Hyongje), який розділяється на два рукави на третині падіння
  • 1992 року на День Сонця, 80-ту річницю Кім Ір Сена, на схилі гори був споруджений гігантський напис "Священна гора революції" з металевих літер.
  • також там облаштований фунікулер та сходи

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  2. Атлас світу, 2005.
  3. Changbaishan. Global Volcanism Program. Смітсонівський інститут.  (англ.)
  4. Sam Kim, Yonhap (22 березня 2011). . Yonhap News Agency. Архів оригіналу за 25 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011. 
  5. . Science Magazine. Архів оригіналу за 10 грудня 2011. Процитовано 16 грудня 2012. 
  6. . Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 15 лютого 2021. 
  7. 刘, 若新 (1998). 长白山天池火山近代喷发 (кит.). 科学出版社. ISBN 9787030062857. 
  8. Zhengfu, Guo (2002). The mass estimation of volatile emission during 1199–1200 AD eruption of Baitoushan volcano and its significance. Science in China Series D: Earth Sciences 45 (6): 530. doi:10.1360/02yd9055. 
  9. Wei, Haiquan (2001). Chinese Myths and Legends for Tianchi Volcano Eruption. Acta Petrologica et Mineralogica. 
  10. . Global Volcanism Program. Smithsonian Institution. Архів оригіналу за 25 грудня 2013. Процитовано 10 серпня 2013. 
  11. Pan, Bo; Xu, Jiandong (2013). . Geophysical Research Letters 40 (1): 54–59. Bibcode:2013GeoRL..40...54X. doi:10.1029/2012GL054246. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 лютого 2021. 
  12. Sigl, M (2015). . Nature 523 (7562): 543–49. Bibcode:2015Natur.523..543S. PMID 26153860. doi:10.1038/nature14565. Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 15 лютого 2021. 
  13. Wei, Haiquan (2013). Review of eruptive activity at Millennium volcano, Paektusan, northeast China: implications for possible future eruptions. Bull Volcanol 75 (4). Bibcode:2013BVol...75..706W. doi:10.1007/s00445-013-0706-5. 
  14. . CBS News. 16 вересня 2014. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 15 лютого 2021. 
  15. Hammond, James (9 лютого 2016). . Science & Diplomacy 5 (1). Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 15 лютого 2021. 
  16. Fleur, Nicholas St (9 грудня 2016). . The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 15 лютого 2021. Процитовано 10 вересня 2020. 
  17. Dr. Kayla Iacovino: In the footsteps of a volcano scientist. discov-her.com. оригіналу за 13 лютого 2018. Процитовано 10 вересня 2020. 
  18. Gomà Pinilla, D. (2004). Border Disputes between China and North Korea. China Perspectives 2004(52): 1−9.
  19. . Important Bird Areas factsheet. BirdLife International. 2013. Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 12 травня 2013. 
  20. . China National Tourism Administration. 16 листопада 2008. Архів оригіналу за 4 квітня 2014. Процитовано 9 квітня 2011. 
  21. Bärtås, Magnus; Ekman, Fredrik (2014). Hirviöidenkin on kuoltava: Ryhmämatka Pohjois-Koreaan [All Monsters Must Die: An Excursion to North Korea] (фін.). Переклад: Eskelinen, Heikki. Helsinki: Tammi. с. 82–86. ISBN 978-951-31-7727-0. 
  22. . transphoto.org. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 18 вересня 2020. 
  23. Rodong Sinmun (30 жовтня 2020). . rodong.rep.kp. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 12 листопада 2020. 
  24. Manufacturer of Rolling Stock. Naenara. 10 листопада 2020. Процитовано 12 листопада 2020. 

Література і джерела ред.

  • Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.

Посилання ред.


Це незавершена стаття з географії КНДР.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Це незавершена стаття з географії КНР.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Це незавершена стаття про гірську вершину.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Cyu storinku zaproponovano perejmenuvati na Pektusan Mozhlivo yiyi potochna nazva ne vidpovidaye normam ukrayinskoyi movi abo pravilam imenuvannya statej u Vikipediyi Poyasnennya prichin i obgovorennya na storinci Vikipediya Perejmenuvannya statej Pektusan Bajtoushan 1 2 kor 백두산 kit 长白山 manchzhurska ᡤᠣᠯᠮᡳᠨ ᡧᠠᠩᡤᡳᠶᠠᠨ ᠠᠯᡳᠨ bilogolova gora stratovulkan najvisha vershina ploskogir ya Chanbajshan Odin iz svyashennih simvoliv korejskogo narodu Roztashovanij na korejsko kitajskomu kordoni Visota vulkana 2744 metriv Pektusprosh kit 长白山 kor 백두산 kor 장백산 manchzhurska ᡤᠣᠯᠮᡳᠨ ᡧᠠᠩᡤᡳᠶᠠᠨ ᠠᠯᡳᠨNebesne ozero v krateri gori Pektusan41 59 34 pn sh 128 04 38 sh d 41 99277777780577736 pn sh 128 07722222224776942 sh d 41 99277777780577736 128 07722222224776942 Koordinati 41 59 34 pn sh 128 04 38 sh d 41 99277777780577736 pn sh 128 07722222224776942 sh d 41 99277777780577736 128 07722222224776942Krayina KNDR i KNRRegion Samdzhijond Fusong Countyd Antu KNDRSistema Five Mountains of KoreadTip gora stratovulkan i teritoriyaVisota 2744 mVisota vidnosna 2593 mPektuPektu KNDR Pektu u Vikishovishi Zmist 1 Zagalni vidomosti 2 Geografiya ta geologiya 2 1 Viverzhennya Tyanvenfen 2 2 Viverzhennya tisyacholittya 2 3 Neshodavni podiyi 3 Klimat 4 Flora ta fauna 5 Turizm 6 Div takozh 7 Primitki 8 Literatura i dzherela 9 PosilannyaZagalni vidomosti red Gora skladayetsya perevazhno z biloyi pemzi yakij vlasne j zavdyachuye nazvoyu Vulkan diyuchij ostannye viverzhennya vibuhi z vikidami gaziv ta kaminnya stalosya v 1904 roci V krateri vulkana roztashovane dosit velike Nebesne ozero Na shilah vulkana znahodyatsya vitoki richok Tuminczyan Sungari Yaluczyan Inshi nazvi gora Chanbaj sprosh 长白山 kit trad 長白山 pinyin changbaishan chanbajshan vichnobila gora gora Golmin Sangiyan man Golmin Sanggiyan Alin vsyudibila gora Geografiya ta geologiya red nbsp Mapa relyefuGora Chanbaj ye stratovulkanom chij konus obrizanij velikoyu kalderoyu yaka maye bl 5 km u shirinu ta 850 m u glibinu Kaldera chastkovo zapovnena Nebesnim ozerom 3 yake maye perimetr 12 14 km serednyu glibinu 213 m ta maksimalnu glibinu 384 m Z seredini zhovtnya do seredini chervnya ozero perevazhno vkrito krigoyu 2011 roku eksperti Pivnichnoyi ta Pivdennoyi Koreyi zustrilisya dlya obgovorennya riziku znachnogo viverzhennya u blizkomu majbutnomu 4 oskilki vulkan prokidayetsya v serednomu raz na sto rokiv a ostannye viverzhennya bulo 1903 r 5 Geologichni sili yaki formuyut goru Pektu ostatochno ne viznacheni Dvi osnovni teoriyi vklyuchayut garyachu tochku ta neokreslenu chastinu Tihookeanskoyi pliti yaka zaznaye subdukciyi u nadrah pid goroyu 6 Centralna chastina gori pidnimayetsya na 3 mm na rik pid diyeyu zrostannya kilkosti magmi na glibini pid neyu Kalderu otochuyut 16 vershin visotoyu ponad 2 500 m n m Najvisha vershina Yanggun Janggun vkrita snigom 8 misyaciv na rik Shili vulkanu vidnosno pologi do visoti priblizno 1800 m n m Ozero maye vitik z pivnichnoyi storoni poblizu yakogo ye vodospad visotoyu 70 m Na shilah vulkana znahodyatsya vitoki richok Tuminczyan Sungari Yaluczyan Richki Tumin ta Yalu dali formuyut pivnichnij kordon Pivnichnoyi Koreyi z Kitayem ta Rosiyeyu Viverzhennya Tyanvenfen red Data viverzhennya Tyanvenfen tochno ne vstanovlena ale karbonizovana derevina u brekchiyi Hejfenku otrimala datuvannya 4105 90 BP U rezultati viverzhennya znachni teritoriyi viyavilisya pokritimi zhovtoyu pemzoyu ta ingimbritom 7 a v stratosferu bulo vikinuto bl 23 14 million tonnes 25 51 million short tons SO2 8 Zagalnij obsyag vikidiv syagnuv prinajmni 100 km3 sho vidnosit ce viverzhennya takozh do kategoriyi VEI 7 Viverzhennya Tyanvenfen jmovirno znajshlo vidobrazhennya u manchzhurskih mifah Manchzhuri opisuvali goru yak Vognyanij drakon Vognyanij demon chi Nebesnij vogon 9 Viverzhennya tisyacholittya red Kaldera vulkanu utvorilas 946 roku pid chas kolosalnogo VEI 7 10 Tisyacholitnogo abo Tyanchi viverzhennya odnogo z najbilsh potuzhnih za ostanni 5 000 rokiv yaku mozhna porivnyati z viverzhennyam 180 r n e ozera Taupo ta 1815 roku vulkanu Tambora 11 Viverzhennya chiya tefra bula znajdena na pivdennij chastini Hokkajdo ta azh u Grenlandiyi 12 zrujnuvalo znachnu chastinu vershini vulkanu ta utvorilo kalderu yaka zaraz chastkovo zapovnena Nebesnim ozerom Neshodavni podiyi red nbsp Gora u kvitni 2003Pislya cih velikih viverzhen vidomo prinajmni tri menshih u 1668 1702 ta 1903 rokah yaki jmovirno utvorili ingimbrit Baguamyao tonnu pemzu Uhaocze ta tufove kilce Lyuhaocze 13 2011 roku uryad Pivnichnoyi Koreyi zaprosiv vulkanologiv Dzhejmsa Hammonda z Imperskogo koledzhu Londona ta Klajva Oppenhajmera z Kembridzhskogo universitetu dosliditi suchasnu vulkanichnu aktivnist gori Yih proekt trivav bl 7 rokiv 14 15 U doslidzhenni takozh brala uchast amerikanskij vulkanolog Kajla Yakovino stavshi odniyeyi z pershih naukovic yaka provadili doslidzhennya u Pivnichnij Koreyi 16 17 Klimat red Pogoda na gori mozhe zminyuvatis duzhe raptovo i buti dosit zhorstkoyu Serednorichna temperatura na vershini stanovit 4 9 C pri comu serednya temperatura sichnya stanovit 24 C a lipnya 10 C i v cilomu lishayetsya nizhche nulya 8 misyaciv na rik Vlitku temperatura mozhe syagati 18 C i vishe a vzimku padati do 48 C Rekord najnizhchoyi temperaturi zafiksovano na rivni 51 C 02 sichnya 1997 r Serednya shvidkist vitru stanovit 42 km god dekoli syagayuchi 63 km god Vidnosna vologist povitrya v serednomu stanovit 74 Flora ta fauna red nbsp Malyunok z Manchzhurskih spravzhnih zapisiv z nazvami gori Pektu manchzhurskoyu kitajskoyu ta mongolskoyuU ozeri na vershini vidomo 5 vidiv roslin a na jogo beregah narahovano 168 vidiv Lis na kitajskij storoni ye davnim pervisnim ta majzhe ne maye slidiv zmini vnaslidok diyalnosti lyudini Bereza dominuye poblizu verhnoyi liniyi lisu bl 2 000 m n m a nizhche zminyuyetsya sosnoyu zmishanoyu z inshimi vidami Zi storoni Pivnichnoyi Koreyi na nizhchih shilah gori vidbuvayetsya intensivna virubka lisu dzherelo Fauna gori vklyuchaye sibirskih tigriv vedmediv vovkiv ta dikih kabaniv 18 Ussurijskij kuon mozhlivo buv vinishenij na cij teritoriyi U girskih lisah poshirena pektusanska sarna Sered ptahiv na gori poshireni teteruki sovi ta dyatli BirdLife International nadala gori statusu Vazhliva ornitologichna teritoriya IBA oskilki tam isnuye populyaciya kreha kitajskogo 19 Turizm red Kitajci ta bilshist inozemnih turistiv vidviduyut goru z kitajskoyi storoni Vona takozh ye populyarnim turistichnim obyektom i v Pivnichnij Koreyi Nacionalna turistichna administraciya Kitayu klasifikuvala kitajsku chastina yak klas AAAAA en sho ye najvishoyu kategoriyeyu 20 Na pivnichnokorejskij storoni ye ryad monumentiv ta turistichnih ob yektiv garyache mineralne dzherelo vikoristovuyetsya dlya butilovanoyi vodi pagorb Pega Pegae ye miscem de stoyav tabir zagonu KNRA kor 조선인민혁명군 za legendoyu ocholyuvanogo Kim Ir Senom pid chas borotbi korejciv proti Yaponskoyi imperiyi Publici vidkriti i tayemni tabori dekilka vodospadiv vklyuchno z vodospadom Hongi Hyongje yakij rozdilyayetsya na dva rukavi na tretini padinnya 1992 roku na Den Soncya 80 tu richnicyu Kim Ir Sena na shili gori buv sporudzhenij gigantskij napis Svyashenna gora revolyuciyi z metalevih liter 21 takozh tam oblashtovanij funikuler ta shodi 22 23 24 nbsp Kayirni nbsp Vodospad nbsp Garyachi dzherela nbsp Strumok na gori nbsp Nebesne ozero vzimku nbsp Pivnichnij shilDiv takozh red Gimn Respubliki Koreya AriranPrimitki red Atlas Geografiya materikiv i okeaniv 2014 Atlas svitu 2005 Changbaishan Global Volcanism Program Smitsonivskij institut angl Sam Kim Yonhap 22 bereznya 2011 S Korea agrees to talks on possible volcano in N Korea Yonhap News Agency Arhiv originalu za 25 bereznya 2011 Procitovano 22 bereznya 2011 Vigil at North Korea s Mount Doom Science Magazine Arhiv originalu za 10 grudnya 2011 Procitovano 16 grudnya 2012 NERC Science without borders Arhiv originalu za 26 kvitnya 2016 Procitovano 15 lyutogo 2021 刘 若新 1998 长白山天池火山近代喷发 kit 科学出版社 ISBN 9787030062857 Zhengfu Guo 2002 The mass estimation of volatile emission during 1199 1200 AD eruption of Baitoushan volcano and its significance Science in China Series D Earth Sciences 45 6 530 doi 10 1360 02yd9055 Wei Haiquan 2001 Chinese Myths and Legends for Tianchi Volcano Eruption Acta Petrologica et Mineralogica Changbaishan Global Volcanism Program Smithsonian Institution Arhiv originalu za 25 grudnya 2013 Procitovano 10 serpnya 2013 Pan Bo Xu Jiandong 2013 Climatic impact of the Millennium eruption of Changbaishan volcano in China New insights from high precision radiocarbon wiggle match dating Geophysical Research Letters 40 1 54 59 Bibcode 2013GeoRL 40 54X doi 10 1029 2012GL054246 Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 15 lyutogo 2021 Sigl M 2015 Timing and climate forcing of volcanic eruptions for the past 2 500 years Nature 523 7562 543 49 Bibcode 2015Natur 523 543S PMID 26153860 doi 10 1038 nature14565 Arhiv originalu za 11 lipnya 2019 Procitovano 15 lyutogo 2021 Wei Haiquan 2013 Review of eruptive activity at Millennium volcano Paektusan northeast China implications for possible future eruptions Bull Volcanol 75 4 Bibcode 2013BVol 75 706W doi 10 1007 s00445 013 0706 5 Rumbling volcano sees N Korea warm to the West CBS News 16 veresnya 2014 Arhiv originalu za 14 lyutogo 2021 Procitovano 15 lyutogo 2021 Hammond James 9 lyutogo 2016 Understanding Volcanoes in Isolated Locations Science amp Diplomacy 5 1 Arhiv originalu za 23 kvitnya 2021 Procitovano 15 lyutogo 2021 Fleur Nicholas St 9 grudnya 2016 Only a Rumbling Volcano Could Make North Korea and the West Play Nice The New York Times amer ISSN 0362 4331 Arhiv originalu za 15 lyutogo 2021 Procitovano 10 veresnya 2020 Dr Kayla Iacovino In the footsteps of a volcano scientist discov her com Arhiv originalu za 13 lyutogo 2018 Procitovano 10 veresnya 2020 Goma Pinilla D 2004 Border Disputes between China and North Korea China Perspectives 2004 52 1 9 Mount Paekdu Important Bird Areas factsheet BirdLife International 2013 Arhiv originalu za 1 veresnya 2018 Procitovano 12 travnya 2013 AAAAA Scenic Areas China National Tourism Administration 16 listopada 2008 Arhiv originalu za 4 kvitnya 2014 Procitovano 9 kvitnya 2011 Bartas Magnus Ekman Fredrik 2014 Hirvioidenkin on kuoltava Ryhmamatka Pohjois Koreaan All Monsters Must Die An Excursion to North Korea fin Pereklad Eskelinen Heikki Helsinki Tammi s 82 86 ISBN 978 951 31 7727 0 Maunt Paektu transphoto org Arhiv originalu za 5 grudnya 2020 Procitovano 18 veresnya 2020 Rodong Sinmun 30 zhovtnya 2020 New Achievement Made by Kim Jong Thae Electric Locomotive Complex rodong rep kp Arhiv originalu za 1 listopada 2020 Procitovano 12 listopada 2020 Manufacturer of Rolling Stock Naenara 10 listopada 2020 Procitovano 12 listopada 2020 Literatura i dzherela red Atlas 7 klas Geografiya materikiv i okeaniv Ukladachi O Ya Skuratovich N I Chanceva K DNVP Kartografiya 2014 Atlas svitu golov red I S Rudenko zav red V V Radchenko vidp red O V Vakulenko K DNVP Kartografiya 2005 336 s ISBN 9666315467 Posilannya red Bolshaya Sovetskaya Enciklopediya Arhivovano 14 lyutogo 2016 u Wayback Machine nbsp Ce nezavershena stattya z geografiyi KNDR Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi nbsp Ce nezavershena stattya z geografiyi KNR Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi nbsp Ce nezavershena stattya pro girsku vershinu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Pektu amp oldid 41041871