| Історичні польські держави |
Історія Польщі з 1945 по 1989 рік охоплює період панування радянської влади та комуністичного правління після закінчення Другої світової війни над Польщею, відновленою у нових територіальних межах. Ці роки, характеризуються загальною індустріалізацією та урбанізацією, покращенням рівня життя, [a1] та одночасно сталінським терором, соціальними заворушеннями, політичними міжусобицями та серйозними економічними труднощами.
Під кінець Другої світової війни наступаюча Червона Армія разом із прорадянськими збройними силами Польщі витіснили німецько-фашистські сили з окупованої Польщі. У лютому 1945 році Ялтинська конференція санкціонувала формування тимчасового уряду Польщі від компромісної коаліції, аж до післявоєнних виборів. Йосиф Сталін, лідер Радянського Союзу, зманіпулював виконанням цієї постанови. Тимчасовий уряд національної єдності під контролем комуністів був сформований у Варшаві, ігноруючи польський уряд у вигнанні, що базувався у Лондоні з 1940 року.
Під час наступної, Потсдамської конференції, у липні-серпні 1945 р. три основні союзники ратифікували колосальний перегляд польських кордонів та затвердили нову територію між лінією Одер-Нейссе та Лінією Керзона. Після знищення польсько-єврейського населення під час Голокосту, втечі та вигнання німців на заході, переселення українців на сході та репатріації поляків з Кресів, Польща, вперше в своїй історії, стала етнічно однорідною, національною державою без великих груп меншин. Нова влада зміцнила свою політичну владу протягом наступних двох років, Польська об'єднана робітнича партія (ПЗПР) під керівництвом Болеслава Берута отримала повний контроль над країною, яка стає частиною післявоєнної радянської сфери впливу в Центральній та Східній Європі. Конституція Польської Народної Республіки була прийнята в липні 1952 року. Держава офіційно стала Польською Народною Республікою (PRL).
Після смерті Сталіна в 1953 році політична «відлига» в сфері радянського впливу дозволила більш ліберальній фракції польських комуністів на чолі з Владиславом Гомулкою здобути владу. До середини 60-х років Польща почала відчувати зростаючі економічні та політичні труднощі. Їх кульмінацією стала польська політична криза 1968 року та польські протести 1970 року, коли зростання споживчих цін призвело до хвилі страйків. Уряд запровадив нову економічну програму, засновану на масштабних запозиченнях із Заходу, що призвело до підвищення рівня життя, але ця програма означала зростаючу інтеграцію економіки Польщі зі світовою економікою, і вона провалилася після нафтової кризи 1973 року. У 1976 році уряд Едварда Ґерека змушений був знову підняти ціни, і це призвело до протестів у червні 1976 року.
Цей період репресій та реформ та економічно-політичної боротьба набули нових характеристик із обранням у 1978 році, поляка, Кароля Войтили папою Іваном Павлом II. Несподіване піднесення Войтили посилило опозицію авторитарній та неефективній системі номенклатурно зрілого державного соціалізму, особливо після першого візиту папи до Польщі у 1979 році. На початку серпня 1980 року нова хвиля страйків призвела до заснування незалежної профспілки «Солідарність» (пол. Solidarność) на чолі з електриком Ґданської верфі, Лехом Валенсою. Зростаюча сила та активність опозиції змусили уряд Войцеха Ярузельського оголосити воєнний стан у грудні 1981 року. Однак із реформами Михайла Горбачова в Радянському Союзі, посиленням тиску з боку Заходу та нефункціональною економікою режим був змушений вести переговори зі своїми противниками. Переговори круглого столу 1989 року призвели до участі Солідарності у виборах 1989 року. Яскрава перемога її кандидатів породила перший у послідовності переходів від комуністичного правління в Центральній та Східній Європі. У 1990 році Ярузельський пішов у відставку з посади президента Республіки Польща; після президентських виборів його змінив Валенса.
Див. також ред.
Література ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Історія Польщі (1945—1989) |
- Jerzy Eisler, Zarys dziejów politycznych Polski 1944—1989, Polska Oficyna Wydawnicza «BGW», Warszawa 1992
- Andrzej Leon Sowa, Historia polityczna Polski 1944—1991, Wydawnictwo Literackie, Kraków 2011
- Польща: історія державності і права (X — початок XXI ст.) / Б. Й. Тищик. — Львів: Світ, 2012. — 512 с.