«Ой на го́рі та й женці́ жнуть» — українська народна пісня. Належить до козацьких історичних пісень.
«Ой на горі та й женці жнуть» | |
---|---|
Пісня хору, інструментального оркестру тощо | |
Випущено | XVII ст. |
Тип | Козацька пісня |
Жанр | народна музика |
Мова | українська |
Автор слів | народна пісня |
| |
Цей твір у Вікіджерелах |
Історія Редагувати
Пісня виникла, ймовірно, у другій половині XVII століття. Найстаріший варіант зафіксований на Галичині в записах Домініка Рудницького[pl] 1713 року «Пісні різні і деякі на ноти перекладені». Срезневський і Каманін пов'язували пісню з Михайлом Дорошенком та Петром Конашевичем-Сагайдачним часів хотинського походу. Максимович припускав дату виникнення пісні часами Петра Дорошенка, вбачаючи в Сагайдачному когось із старшин запорозького куреня. Яворницький, посилаючись на Максимовича, припускав, що це був кошовий отаман, сподвижник гетьмана Петра Дорошенка Григорій Сагайдачний. Датування пісні другою половиною 17 століття підтримували В. Антонович, М. Драгоманов, Б. Грінченко.
У Дрогозденкові Борис Грінченко вбачав брацлавського полковника Василя Дрозденка; текст із збірника Доменіка Рудницького він визначав як літературний.
М. Євстахевич, припускала, що «Дрогозденко» — це Дрозденко, сотник, «котрий привів Дорошенкові гетьмана Задніпрянської України Брюховецького в червні 1668 р., після чого Брюховецький був убитий», а Сагайдачний — «правдоподібно, не Петро Конашевич-Сагайдачний, а Григорій Сагайдачний, кошовий отаман в 1686 р.».
Існує польський варіант пісні «По широкій Україні», де замість Сагайдачного згадується київський воєвода Стефан Хмелецький, прозваний «бичем татарським» за перемоги над татарами.
Інші назви: «Ой на горі да женці жнуть», «Ой на горі та женці жнуть», «Ой на горі женці жнуть», «Гей, на горі та женці жнуть», «Гой, на горі женці жнуть».
З часом мелодію пісні було використано Євгеном Адамцевичем при написанні «Запорозького маршу» та оркестрою ЗПО ЗСУ у «Козацькому марші».
Текст Редагувати
За Рудницьким | Народний |
У культурі Редагувати
Перші ноти мелодії грають у 30 хвилин щогодини у годиннику дзвіниці грецької церкви, що розташована на Контрактовій площі поруч із пам'ятником Сагайдачному і вулицею Сагайдачного.
Примітки Редагувати
- Грица С. Й. Історичні пісні // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
- Примітки (ІІ) (середина XVII ст.) // Українська поезія: кінець XVI — середина XVII ст. / Упорядники В. П. Колосова, В. І. Крекотень, М. М. Сулима. — Київ, Наукова думка, 1978, 1992.
- Rudnycki D. Wiersze różne, i niektóre pieśni na noty położone. — 1713.
- Запорожская старина. — Харьков, 1833. — Ч. 1. — Кн. 3. — С. 58 — 60
- Записки Українського наукового товариства в Києві. — 1908. — № 2. — С. 217—231.
- Максимович М. Малороссийские песни. — М., 1827. — С. 214.
- Яворницький Д. І. Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К.: Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 316. ISBN 5-319-01072-9
- Исторические песни малорусского народа. — К., 1875. — Т. 2. — С. 11
- «Пісня про Дорошенка й Сагайдачного» // Записки Українського наукового товариства в Києві. — 1908. — Кн. 1. — С. 44 — 71.
- Twórczość Dominika Rudnickiego (1676 — 1739). — Wrocław, 1966. — S. 61
- Korzon T. Dzieje wojen і wojskowości w Polsce. — Lwów, 1923, — T. 3. — S. 24, 402
- . Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 10 серпня 2011.
- Перетц В. Н. Заметки и материалы для истории песни в России // Известия ОРЯС АН. — 1901. — Кн. 2, — С. 83 (окремий відбиток — С. 31).
- Деякі варіанти зберігають третю дійову особу пісні, але «Дрогозденко» замінений «хорунжим» Ой на горі та женці жнуть // Пісні Явдохи Зуїхи. — Київ, 1965. — С. 606
- Подано за виконанням НЗКБУ ім. Г.Майбороди
Джерела Редагувати
Публікація:
- Rudnycki D. Wiersze różne, i niektóre pieśni na noty położone. — 1713.(пол.) (укр.)
- Hoy na hory źęcÿ znut // Перетц В. Н. Заметки и материалы для истории песни в России // Известия ОРЯС АН. — 1901. — Кн. 2, — С. 83. (окремий відбиток — С. 31.).(рос. дореф.) (укр.)
Варіанти:
- Ой на горѣ да женьци́ жнуть // Максимович М. Малороссийские песни. — 1827. — С. 18—19.(рос. дореф.) (укр.)
- Ой на гори́ та женьци́ жнуть // Срезневский И. Запорожская старина. — Харьков, 1833. — Ч. 1. — Кн. 1. — С. 58—60.(рос. дореф.) (укр.)
- Ой на горѣ та женьци́ жнуть // Закревский Н. Старосветский бандуриста. — М., 1860. — Кн. 1. — С. 65.(рос. дореф.) (укр.)
- Ой на горі да женьці жнуть // Чубинский Я. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западнорусский край, — Спб., 1874. — Т. 5. — С. 958—959.(рос. дореф.) (укр.)
- Ой на горѣ женьци́ жнуть // Головацкий Я. Народные песни Галицкой и Угорской Руси. — М., 1878. — Ч. 1. — С. 26.(рос. дореф.) (укр.)
- Українські народні думи та історичні пісні. — Київ, 1955.(укр.)
- Ой на горі та женьці жнуть // Перлини української народної пісні / Упорядник Микола Гордійчук. — Київ: Музична Україна, 1991. — С. 43—45.(укр.)
- Piosenki Lemkowskie I Ukrainskie. Akademicki Klub Turystyczny «Maluch», 2001. — 137 с.(пол.) (укр.)
- Пісні маминого серця / Упорядник Р. П. Радишевський. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2006. — 351 с.
- Пісенний вінок: Українські народні пісні / Упорядник Андрій Михалко. — Київ: Криниця, 2007. — 400 с.(укр.)
Література Редагувати
- Гой на горі женці жнуть // Українські народні пісні, записані в XVI—XVII ст. / Пісні та романси українських поетів. В двох томах. Том 1. / Упорядкування, вступна стаття і примітки Г. А. Нудьги. — Серія: `Бібліотека поета.`— Київ: Радянський письменник, 1956. — С. 300—301.
Посилання Редагувати
У Вікіджерелах є Ой на горі та й женці жнуть |