Ні́ла Вале́ріївна Крю́кова (14 листопада 1943, Попівка — 5 жовтня 2018, Київ) — українська акторка. Народна артистка Української РСР (1985). Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1989). Герой України (2008).
| Крюкова Ніла Валеріївна | |
|---|---|
| Народилася | 14 листопада 1943 с. Попівка, Онуфріївського району, Кіровоградська область |
| Померла | 5 жовтня 2018 (74 роки) Київ |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство | Україна |
| Місце проживання | Київ |
| Діяльність | акторка, артист розмовного жанру, акторка театру, кіноакторка |
| Галузь | театр і фільм |
| Alma mater | Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1967) і Олександрійське училище культури |
| Знання мов | українська |
| Заклад | Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя і Національна філармонія України |
| У шлюбі з | Анатолій Барчук |
| Діти | Мирослава Барчук |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 6875520 |
Працювала у Національній філармонії України. Майстриня розмовного жанру.
Біографія ред.
Неоніла Крюкова народилася 14 листопада 1943 року в селі Попівка Онуфріївського району на Кіровоградщині. Закінчила Олександрійське училище культури.
Після закінчення 1967 року Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого працювала у Полтавському музично-драматичному театрі ім. М. Гоголя, у літературному театрі «Слово», при Спілці письменників України, — в один час з Олесем Гончарем, Ліною Костенко, Григором Тютюнником, Миколою Вінграновським, Василем Земляком, Євгеном Гуцалом.
З 1975 року — артистка Національної філармонії України. Всупереч заборонам підготувала 17 сольних концертних програм за творами українських письменників. Актриса з принциповою громадянською позицією.
1981 року разом із Галиною Менкуш Неоніла Валеріївна наважилася поставити моновиставу «Маруся Чурай» за забороненою поемою Ліни Костенко.
1984 року створила моновиставу за романом Олеся Гончара «Собор», що був заборонений свого часу радянською цензурою. Запис телеверсії моновистави здійснило творче об'єднання «Культура» 1993 року.
1986 року однією з перших виступила в Чорнобилі перед ліквідаторами аварії на ЧАЕС.
У жовтні 1990-го — приєдналася до «Революції на граніті» (студентського голодування на Майдані).
2004 р. — учасниця помаранчевої революції. Неоніла Валеріївна намагалася донести українське слово й дітям; її виступи пам'ятають у сотнях шкіл, куди філармонія направляла актрису з плановими виступами.
З 2006-го, після травми хребта, — прикута до лікарняного ліжка і візка.
22 серпня 2008 року на своєму творчому вечорі вона майже впродовж двох годин (в інвалідному візку) читала твори українських літераторів.
Нагороджена орденом князя Ярослава Мудрого V ст. (18 серпня 2006).
20 серпня 2008 року присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку національної культури, натхненну творчу і життєствердну мистецьку діяльність.
Померла 5 жовтня 2018 року у місті Києві після тривалої важкої хвороби. Похована 7 жовтня 2018 року на центральній алеї Байкового кладовища (ділянка № 42а) міста Києва.
Фільмографія ред.
- 1966 — Бур'ян
- 1967 — На Київському напрямку
- 1972 — Пропала грамота
- 1993 — Кайдашева сім'я
Пам'ять ред.
У місті Кременчук вулицю Утьосова перейменували на вулицю Ніли Крюкової.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Czech National Authority Database
- . Club-tourist (амер.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 5 жовтня 2018.
- ↑ Україна Молода: Запропонувати сусідам і знайомим запалити свічку в пам'ять про загиблих від Голодомору закликає народна артистка Ніла Крюкова [ 28 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Ніла Крюкова — „Собор“ О.Гончара на YouTube
- Літературний форум: Вечір для Ніли Крюкової [ 25 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 24 квітня 2019. Процитовано 12 серпня 2012.
- . Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 12 серпня 2012.
- . Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 5 жовтня 2018.
- . Архів оригіналу за 7 жовтня 2018. Процитовано 7 жовтня 2018.
Посилання ред.
- Народна артистка України Неоніла Крюкова лежить в лікарні з травмою хребта [ 14 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- Студентське голодування: ми робили історію чи нам здавалося, що ми її робили? [ 5 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- Народна артистка Неоніла Крюкова: «при заготовках моє основне правило — нічого не кип'ятити!» [ 24 лютого 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Незбагненний жіночий порив. Валентина Ковальська про Неоліну Крюкову
Джерела ред.
- Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С. 340;
- Жінки України. К., 2001. — С. 232;
- Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С. 282—283.
- Рудаков Микола Іванович.Автографи майстрів. — К. : Міжнародний доброчиний фонд «Українська хата», 2005. — 128 с.: фотогр.,фото на обкладинці. — ISBN 966-7025-05-5