Володи́мир Євге́нович Мартине́ць (15 липня 1899, Львів — 10 грудня 1960, Вінніпег, Канада) — український політичний діяч, журналіст, публіцист, один з найплідніших авторів націоналістичного руху, борець за незалежність України у ХХ сторіччі.
| Володимир Євге́нович Мартинець | |
|---|---|
| Володимир Євгенович Мартинець | |
| Народився | 15 липня 1899 Львів |
| Помер | 10 грудня 1960 (61 рік) Вінніпег, Канада |
| Країна | Австро-Угорщина ЗУНР УНР Польська Республіка Канада |
| Діяльність | журналіст, політик, публіцист |
| Галузь | політика, журналістика і публіцистика |
| Відомий завдяки | політичний діяч і публіцист |
| Знання мов | німецька, українська, російська, англійська і польська |
| Партія | ОУН |
| У шлюбі з | Ірена Туркевич-Мартинець |
З біографії Редагувати
Народився 15 липня 1899 року у Львові. Здобувши гімназійну освіту, вступив у 1918 добровольцем до Корпусу Січових Стрільців у Києві. Працював секретарем губернського комісара Холмщини, Осяння та Підляшшя Олександра Скоропис-Йолтуховського. За українсько-польської війни 1918–19 був старшиною Холмсько-Городельського коша ім. С. Петлюри.
Студіював право (1920—1923) на юридичному факультеті Львівського університету; економіку (1923-26) — у Вищій торговельній школі в Празі; політичні науки і журналістику (1927—1929) — у Берліні; філософію (1934—1936) — в Парижі у Сорбонському університеті. Відбувши рік еміграції (1925) у ЧСР, стає віце-президентом ЦЕСУС (Центральний Союз Українського Студенства) (1936—1937).
Член ЛУН та Верховної команди УВО (1927—1933), секретар і член Проводу українських націоналістів (ПРУН), головний редактор часописів «Розбудова Нації» і «Сурма» (УВО), потім — «Українського слова» (Париж). В 1934—1940 роках мешкав у Франції, де спільно з Миколою Сціборським і Миколою Капустянським вів націоналістичну роботу.
Після розколу в ОУН став на боці Андрія Мельника, очолював Крайовий провід ОУН на ЗУЗ; з 1945 року на еміграції в Німеччині, а з 1949 року — у Канаді, редагував «Новий шлях». Автор низки праць з історії УВО і ОУН. Підпільні псевдоніми: «Туратті», «Маруся», «Волянський».
Творчість Редагувати
Автор спогадів «Від УВО до ОУН» (1949), «Шляхом таборів» (1950), книжок «За зуби та пазурі нації» (1933), «Під румунським постолом» (1937), «Жидівська проблема в Україні» (1938), «Ідеологія організованого націоналізму» (1954), понад 3000 статей.
- Мартинець В. Забронзовуймо наше минуле! — Париж: вид-во «Українське слово», 1937. — 31 с.
- Мартинець В. Шляхом таборів ДП. Спогади. — Вінніпег, 1950. — 380 с.
Джерела та література Редагувати
- О. І. Луцький. Мартинець Володимир Євгенович [ 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 531. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Література Редагувати
- І. Патриляк. Мартинець Володимир // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.427 ISBN 978-966-611-818-2
- Українська журналістика в іменах . За ред. М. М. Романюка. — Львів, 1997. — Вип. IV. — 351 c.
- Є. Коновалець. Я б'ю у дзвін, щоб зрушити справу ОУН з мертвої точки… — Київ: Темпора — 2003. — 225 с.
- Мартинець Володимир // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. — К., 1996. — Т. 4. — С. 1478.
- Марунчак М. Мартинець Володимир // Біографічний довідник до історії українців Канади. — Вінніпег: Накладом УВАН у Канаді, 1986. — С. 436.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Інтернет-ресурси Редагувати
- Володимир Мартинець [ 1 вересня 2010 у Wayback Machine.]
- ↑ Czech National Authority Database