Андрі́й Феди́на (псевдо: «Мойсей», «Сак», «Саків», «Саковський», «Смок») (* 10 грудня 1905, с. Черневе, Мостиський район, Львівська область — † 8 вересня 1958, Торонто, Канада) — учасник I-го Конгресу Українських Націоналістів, керівник експозитури УВО-ОУН в Данціґу.
Андрій Федина | |
---|---|
Прізвисько | «Мойсей», «Сак», «Саків», «Саковський», «Смок» |
Народження | 10 грудня 1905 с. Черневе, Мостиський район, Львівська область |
Смерть | 8 вересня 1958 (52 роки) м. Торонто, Канада |
Приналежність | УВО, ОУН |
Партія | ОУН |
Відповідно до укранського законодавства може вважатися борцем за незалежність України у ХХ сторіччі.
Життєпис Редагувати
Народився 10 грудня 1905 у селі Черневе Мостиського району Львівської області.
Вояк УГА в 1918—1920.
Закінчив українську гімназію в Перемишлі. Згодом навчався на кораблебудівному факультеті політехнічного інституту в Данціґу. Здобув також юридичну освіту в Українському вільному університеті в Празі.
Член УВО з 1921 року. Був учасником I-го Конгресу Українських Націоналістів 1929 у Відні. З 1929 по 1934 керівник експозитури УВО-ОУН в Данціґу. Андрій Федина за цей час забезпечив ефективне транспортування через Данціґ на територію Польщі коштів та підпільної літератури. Йому також вдалось успішно організувати на території вільного міста вишколи для членів ОУН з Галичини та провести кілька важливих конференцій партійного активу.
Ось як особисто описує свою діяльність Андрій Федина:
В червні 1934 р. А. Федина допомагав учасникам замаху на Б. Пєрацького — Миколі Лебідю та Дарії Гнатківській, які переховувалися в Данціґу. М. Лебідь за допомогою Федини сів на пароплав до Свиноустя, звідки планував дістатися Берліна. Проте він і Гнатківська у Данціґу потрапили під нагляд польської поліційної агентури, внаслідок чого були затримані. В акті обвинувачення Варшавського процесу ОУН зазначено адресу проживання А. Федини в Данціґу (суч. Гданську) станом на 1934 р. — Гданськ-Вжещ, суч. вул. Галлера, 58.
14 червня 1934 змушений покинути Данціґ перед загрозою видачі полякам. Проживав у Берліні, а після закінчення 2 Світової війни на заході Німеччини.
З 1951 у Канаді, працював дизайнером на заводі Дженерал Моторз в місті Ошаві. Помер 8 вересня 1958. Похований на цвинтарі «Маунт Гоп» в Торонто.
Примітки Редагувати
- Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 5 листопада 2021.
- Парнікоза, Іван (01.06.2015). . h.ua (українська). h.ua. Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 01.07.2019.
Література Редагувати
- Петро Мірчук Нарис історії ОУН 1920—1939 роки, К., Українська Видавнича Спілка 2007, 1006 ст. ISBN 966-410-001-3
Посилання Редагувати
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |